Сповідь книгоманки | книжкові_історіїТак цікаво виходить - я не читаю анотації на книгу та ...

#книжкові_історіїТак цікаво виходить - я не читаю анотації на книгу та відгуки, щоб не скласти хибних вражень. Але саме про цю книгу те, що я про неї почула, склало в мене хибні враження. Бо десь хтось писав, що вона про Чорнобиль. Знаєте ви чи ні - а я дуже люблю цю тему, так склалося. Та чомусь я собі вирішила: якщо тут на обкладинці є гриби, то певно воно буде якось тематичненько. Але ні - трошки вам поспойлерю: ані Чорнобиля як такого, ані грибів, про які я думала, тут немає. Зате є багато іншого!Книгу я проковтнула за 3 дні - ну і, грубо кажучи, за ті ж самі три підходи. Хоча для мене це було важко. Тут я маю вам пояснити, що для людини з РДУГ майже єдиний спосіб прочитати книгу - це гіперфокус. Коли події швидко несуться - ти несешся разом з ними. Коли сюжет просідає або йде якесь відгалуження, то стає важче читати, бо постійно відволікаєшся. Коли в книзі багато художніх описів (не тоді, коли вони десь є, а коли їх саме багато) - читати майже неможливо, бо твоя увага постійно відволікається від сюжету в різні сторони. Так працює мозок нейровідмінної людини. Це наче ти біжиш згори, але постійно спотикаєшся через великі камені на дорозі. Чи це погано? Звісно ж ні! Але читати від цього легше не стає.Наша мова дуже колоритна, багата та образотворча. Саме в творенні образів і ховається оця підступність. Що для одних людей виглядає як «повноцінний опис, завдяки якому можна краще сприйняти текст», то для інших виглядає як психоделічний фільм, в якому від сюжету тебе відволікають постійні перебивки та зміна ракурсу.Наведу особистий приклад: дуже часто я не можу точно відповісти на питання, чи я читала книгу, чи дивилась фільм. Бо в мене в голові все прочитане одразу формується у відеоряд, і коли персонаж, скажімо, стояв коло вікна, а в наступному «кадрі» він вже щось робить у дворі - то в моєму мозку настає «лаг». Я не розумію, що тут щойно сталося, повертаюся, перечитую. Так само з порівняннями: коли в тексті я «дивлюся очами героя», який сидить в машині, і читаю, що «дві голки світла автомобільних фар нанизали постать Леоніда, як намистину, пустивши по землі густу, чорнильну кров його тіні» - то з точки зору літератури це гарно, дуже! З точки зору мене як читача - я буквально бачу в уяві, як мужика нанизує голка, він дохне і все навкруги заливається кров’ю, а потім в наступному реченні цей же мужик спокійно маше у відповідь, стоячи пронизаний голкою, весь в крові. Я не кажу, що метафори та літературні прийоми - це погано. На мою скромну думку, мовленнєві образи повинні допомагати читачу сприймати цілісну картину, а не навпаки.Ви можете задатися логічним питанням: чому я продовжувала читати книгу, попри те, що мені важко? Я погоджуюся, що зазвичай я не читаю такі книги, щоб не страждати. Але тут стався факт того - що книга і сюжет дуже цікаві і відірватися було майже нереально. Тому «їжачки плакали, кололися та їли кактус».Окремо про те, що мені дуже сподобалося:Май лавлі княгиня Ольга і підкопчені древляни (може, для них окремий хештег створити треба було?). Так от, тут авторка дуже класно вписує в книгу легенди про цю історичну подію - моя внутрішня націоналістка прям радіє. Також маємо погляд на цю подію зі сторони «древлян» - визнаю, це зі мною вперше.Дуже класно описаний ліс - він живий, він має свій норов, свій характер. Він живе, дихає, народжується та помирає, ховає в собі таємниці, живиться та перетворює все, що потрапляє в його володіння - отут я прям кайфувала від описів!Моральні питання. Насправді ця книга класно підійде для обговорення в книжковому клубі, бо тут дійсно є що обговорити: питання виховання дітей з особливими потребами, проблеми жіночої тривожності та незахищеності в цьому світі, забобони жителів сталої спільноти, робота правоохоронних органів - авторка зачіпає багато важливих тематик.