Давайте сьогодні розкажу вам про… кохання)Завжди актуально. Всі про то говорять, ніби знають, розуміють, але…От спитайте когось, хто поряд:— Слухай, а як ти думаєш, от що таке кохання? - І ви побачите, що люди починають губитись.Або спробуйте самі на то питання відповісти. І так, щоб це були не просто красиві слова, а щоб щось можна було зрозуміти (можна уявити, що пояснюєш це інопланетянину, який от не в темі зовсім))Ну, є й хороша новина — психологи з коханням розібрались, і це цікаво.Виявляється, що справжнє кохання складається із трьох пазлів:— Близькість.І не лише про фізично близько. Обов'язково про відчуття довіри, єдності, взаємопов’язаності, про те, що ще називають родством душ;— Пристрасть.Дійсно, де ви бачили кохання без пристрасті? Кажуть психологи, що це важлива складова у коханні — сексуальна привабливість.А третій пазл — особливо цікавий. Якщо перші два здаються очевидними, про них можна здогадатись, то третій ви навряд чи вгадаєте. Втім, спробуйте: як ви думаєте, що є третьою складовою у коханні, без чого воно — не кохання?Якщо відповіли, тоді читаємо далі…— Зобов’язання!Рішучість назвати ці стосунки коханням і мати намір, навіть більше аніж просто намір — зобов’язання — підтримувати ці стосунки із людиною.Останній пункт особливо цікавий тим, що може бути поганий настрій, невдоволення, може навіть сварка чи ще щось таке, але не варто спішити рвати стосунки. Якщо ти хотів кохання, то маєш мати зобов’язання.Ну і це ще заява в піку нинішньому споживацтву у стосунках: кохання — це не тільки про насолоду і вдоволення.Якщо у вас є всі три пункти, то психологи запевняють — у вас досконале кохання!Бережіть його)Можна ще поміркувати, як виглядають стосунки, коли одного пункту немає, а є два інші. Або — двох немає, а є щось одне. Це теж цікаво.Треба сказати, що ось таке розуміння кохання цілком відповідає християнським уявлення про людину і про стосунки, про цінності і відповідальність.Живи і будь 🤍#психомудрості
Непрості часи.Що не скажеш — повертаєшся, дивишся і… ну що ти ото умнічаєш: люди в біді, в холоді, а ти їм свої психомудрості.Як Тіна Кароль: «У нас немає світла, та в нас є тепло. У нас немає тепла, та в нас є добро». Людей то розізлило, хоч і хороші слова, безперечно. Та є моменти, коли вся правда в тому, щоб не вчити жити, а краще допомогти матеріально.Якось бачив виступ одного пастора, що приїхав з Америки в Європу, якусь лекцію там читав. Ну і в кінці він так мило і з добротою до всього залу:— Я живу в такому-то місті, ось мій номер телефону, запишіть собі! Якщо ви раптом будете у нас і вам не буде де зупинитись, або, може, не буде грошей чи якісь проблеми, то набирайте мене — я за вас помолюся!))Він то жартував, звісно, але в тій іронії немало життєвої правди.Проте покрити все мовчанням чи говорити лише про біду теж було би неправильно. Поки ми живі — ми про живе думаємо, як би не було. Тож писатиму)Ми й допомагаємо. По можливості, звісно, бо вистачило би сил потурбуватися за тих, за кого маєш турбуватися. Але є така собі Копілочка Добра, куди знайомі жертвують, а звідти вже — тим, хто в потребі. Кожен священник зустрічає таких людей і ситуації. Сьогодні ж тим більше. Скромно, але все ж комусь підмога.Гадаю, то важливо проговорити, щоб було розуміння, що ми в одному контексті, і я не умнічаю десь із теплого, самовдоволеного, ситого простору. Я в тих же буднях, не рідко із тими ж питаннями. Разом таки тепліше. В усіх сенсах.Тож продовжимо 🤍#думи
Поміж війною і холодом у світі є немало добрих і теплих історій. Ось вам одна така родинна. Днями від учасника почув.Шестеро братів і сестер. Всі вже достатньо дорослі: у когось свої родини, у кожного свої справи, турботи. Живуть всі в одному містечку під Києвом. Батьки теж там.У перші дні великої війни, коли з продуктами, магазинами, роботами і зарплатами була нерозбериха, вони зібрали свої заощадження, в кого які були, і віддали все старшому брату. Він як старший мав розпоряджатись так, щоб у кожного була їжа і необхідне, щоб кожен міг оплатити комунальні і закрити необхідне.Дехто з братів пішов воювати, то про їхні родини теж турбувалися разом через старшого брата і спільний гаманець.Згодом, коли життя більш-менш урівноважилось, старший брат залишок тих спільних грошей розділив не відносно того, хто скільки приніс, але порівну, і роздав їм.Зацініть цю ієрархію - у них є старший брат, вони його визнають. І старший він не лише за роками, він голова родини, він той, хто турбується і тому має владу.І вся родина тут, як спільнота (від спільно і спільне), поєднані не лише батьками, але взаємністю, турботою і навіть грошима.Таке сьогодні побачиш не часто. Виглядає зовсім не модерно, радше патріархально, може навіть по-біблійному. Насправді десь так і є, бо це віруюча родина, для яких мудрість Біблії є дороговказом у житті.Ось така тепла історія, яка покликана зігріти вас трохи у цих негараздах і холодах.Дбати про близьких - це те, що правильно у житті. Те, що наповнює його змістом.Ми треба одне одному 🤍#життяілюди
Лектор зауважує: «Якщо ви хочете працювати зі спільнотою глибоко, то вона повинна бути закритою і з фінансовими внесками».Психологія цієї формули зрозуміла: людина готова платити тільки за те, що їй справді дороге. Навіть не так — за що людина платить, те їй і дороге.Візьміть, от для прикладу, повітря: чи часто ви вдячні за нього і відчуваєте його цінність? Ні, звичайно, бо у людини є така суперздатність, як звикання. Хоча цінність повітря неймовірна, бо якщо ви не будете дихати всього лише три маленькі хвилинки, то це коштуватиме вам життя.Те, що доступне кожному і легко, на відстані витягнутої руки, не встаючи з дивана, умовно кажучи, — те втрачає свою значущість і цінність. Навіть якщо це справді щось цінне і важливе.Та мене зачепило інше. Я — про наші церковні спільноти сьогодні. Чи можна церковні громади сьогодні називати спільнотами — питання риторичне.Ми захоплюємось спільнотами перших християн, ставимо їх у приклад, але в них-то якраз були закриті групи і навіть спільна каса.Церковні спільноти почали втрачати свою цінність, коли літургійний виголос — «Двері! Двері! Будьмо уважні» — став символічним: двері залишились відкритими, а нехрещені й відлучені перестали виходити.Назад нічого не повернути — є як є. Але якщо ми, віруючі люди, шукаємо сьогодні собі якісь відповіді, то це варто розуміти. Ну і священникам претендувати на якусь глибоку роботу з громадами не треба. Окрім вигорання, в такому випадку я поки нічого особливого не зустрічав. Достатньо кадила, кропила, стандартної проповіді і привітності.І справа не в тому, що люди сьогодні такі погані, а в тому, що так організоване наше суспільство: культура до того спонукає, і так уже влаштоване наше церковне життя. Поки так.Живи і будь 🤍#іпроцеркву
У нинішній психологічній культурі, і в культурі загалом, а вона добряче психологізована, багато говориться про прийняття, про можливість побути слабким, невпевненим тощо. У тому, безперечно, є своя правда. Одне із людських почуттів, серед інших всяких різних, є почуття безсилля, як не крути. І таке буває стається з кожним, це теж правда. Однак, сьогодні можна впевнено говорити про таку собі тенденцію слабкості. Про таке м'яке, але вже досить нав'язливе пропагування безпорадності і навіть розхлябаності. Правда ж в тому, що це однобокий підхід. Жодна людина не зводиться до зазначених рис. Так чи інакше, але в кожного є ще й те, що називається силою духу, стійкістю, характером, дисципліною. І про це теж важливо говорити, бо в коня і комбікорм. Кого годуєте - на тому і їдете. Життя - не тепла бесіда із приймаючим терапевтом чи душевним священником, краще подбати про свою силу і про те, що робить тебе сильнішим. Це пригодиться. Не прийміть це зауваження однобоко. Тут, як казав Господь, і те треба робити, і іншого не залишати. І доброго вам понеділкового 🤍#думи
Була у мене така сумносмішна історія.Їхав на похорон. Точніше — уже з храму на кладовище. Мене посадили в автобус із покійним і його родичами. Для священика справа звична. Зима, холодно, та й ситуація відповідна — всі мовчать. Тут мій телефон із тиші настирно дає знати, що хтось написує. Дивлюся — пише кума, що якраз у роддомі чекала свого прекрасного третього: «Кум, народжую! Помолись, будь ласочка!»Ситуація, як ви розумієте, не чекає — відкладати нікуди. Церкві вже 2 тисячі років, там знають життя, як воно є, тому в тій же книжці, де чин похорону, там же і молитви про допомогу в родах. Витягую ту практичну книжечку, хрещусь благочестиво і, трясучись по дорозі до кладовища, встигаю помолитися за нове життя.Парадокси життя. На нього не відповісти простим реченням.Сьогодні таких парадоксів стало ще більше. Хтось втратив теплий дім, хтось — рідних, а в когось навіть світло не виключають…Як сьогодні бути сильним? За що триматись? Звідки можна черпнути сили духу? Як не загубитись? Чим жити?Дивлюся на людей, які тримаються і які не дуже, — у кожного своя відповідь. Як і свої питання. Бо в кожного своя історія. Чужі відповіді можуть бути правильними і красивими, можуть навіть підтримати — але вони не твої. Коли ж є своє власне слово, своя власна відповідь на це життя — це найкраще. Це те, що справді дає сили.Людина може багато витримати, якщо знає навіщо Живи і будь 🤍#війна #думи
Як правильно маніпулювати людьми і отримувати, що хочеш?Це знають розумні психологи і мудрі священники, але про це не прийнято говорити в голос. Однак ви, мої підписники, почуєте правду.Оцініть такий захід)) Маркетологи би зацінили. Це вже маніпуляція. Навіть якщо ви не хочете ніким маніпулювати і вважаєте це неправильним, все рівно вам захочеться заглянути за ширму. І це про ще один міф, старий і могутній - ніби є ця ширма, за якою все просто і є хтось, хто знає. А тепер і ти дізнаєшся! Перед цим, правда, треба оплатити послугу, бо немає небезпечнішого, аніж незаслужені знання. Ну хоч би сердечко яке))Людьми справді можна маніпулювати і ось вам правда про це:1. Не треба думати, що ти такий розумний, а всі такі дурні. Люди завжди помічають та знають більше, аніж можуть сформулювати і сказати. Це на рівні відчуттів. Ви можете не дивитись серіал Теорія брехні і нічого не знати про фізіологію брехні, якщо така існує, але ви скажете - мені цей тип не подобається, щось тут не те.2. Людиною можна маніпулювати, якщо хіба вона того хоче, на то погоджується і готова за то платити. Ви, для прикладу, хочете, щоб людина з вами дружила, а вона от не хоче. Але ви знаєте, що вона дуже любить Макдональдс. Купляєте їй франшизу, або просто біг-мак меню і даруєте. Якщо вона зразу не погодиться на дружбу, то точно стане ближче. Люди так роблять, скільки себе знають, тут ніяких таємних знань. Продавці Colgate мають успіх, тому що вам треба зубна паста. Хай би спробували продавати утюги на вугіллі))3. Якщо ж ви вирішите таки жити обманом і маніпуляцією, то ймовірно, що якийсь невеликий успіх навіть будете мати, бо у людей в принципі є потреба довіряти. Але вам прийдеться постійно міняти коло спілкування (до речі, будьте уважні з такими людьми). А головне - найбільше втратите ви самі, бо ваше життя стане брехнею. Інший розвернеться і піде, хай навіть обманутий, а вам в тій фальші варитись.4. Заспокійтесь і перестаньте шукати простих відповідей на себе і на своє життя. Їх немає. Все це направду складно і не однозначно, але в тому своя краса і свій смак. То і є ви. Ми такі, непрості, з родзинками. Не треба спрощувати неспрощуване, бо вийде банальщина і скукотіще.Не дякуйте, на здоров'я!)) Вподобайки буде достатньо:Цікаво і сподобалося - ❤️;Давно то знав - 👍;Шо попало - виберіть собі щось невдоволене));А я сноб анально-утримувального типу - я нічого не поставлю))Ну все це теж моя маленька маніпуляція, але ж ви вже і курсі, то можна просто усміхнений смайлик))Живи і будь 🤍#психомудрості
Із цими замудрими цитатами і вдумливими постами я вже сам собі тут починаю здаватись занудою. Тож давайте трохи розгрузимо обстановку, і я розкажу вам про один із сучасних міфів, на яких будується наша культура - про... - що би ви подумали?))... - про чоловічу бороду! В такі часи живемо, що коли пишеш про бороду, то вже маєш зазначати про її гендер)) Якщо ви думали, що міфи залишились у давній Греції, то ви тяжко помилялись. Людина в принципі істота наскрізь міфічна. Тільки міф тут — не вигадка, а спосіб, у який речі до нас промовляють і наділяються значенням, вводять нас у якусь свою історію, поле значень (як сьогодні кажуть — дискурс). Тому міфом може бути що завгодно: слово, образ, річ, пісня — і навіть борода чи наколоті губи у дівчат)) Але давайте про бороду. Ще недавно борода була чіткою ознакою окремих груп у чоловічій стаї: - довга, може трохи занедбана, не стрижена - православний священик; - акуратно підстрижена іспанка - лікар чи якась професура; - легка небритість - бандюки; - безбороді - середньостатистичний чоловік. Але міфи не стоять на місці — сьогодні вони змінюються швидше, ніж дизайн айфонів. Тепер ти зустрічаєш чоловіка з бородою і не знаєш із ким маєш справу, бо він може бути священником, а може військовим, бізнесменом, водієм маршрутки, поліцейським, вчителем... та ким завгодно. І ця мода на бороди, особливо такі лопатисті, широкі, вона з'явилася разом із хвилею цікавості до скандинавської культури і міфології. Не знаю звідки ця цікавість прийшла, чи то серіал про вікінгів чи ще щось, але, тим не менше, це явний такий відсил до мускулинності, до сили, до брутальності. Цю моду можна читати як втому від тиску толерантності, що згладжує всі відмінності, усереднює все. Але ми не були би дітьми своїх часів, були би древніми вікінгами, якби на тому все і закінчилось. Сьогоднішня борода - це вже лише образ тієї вікінгівської брутальності. Як би сказав Бодріяр - симулякр (пробачте)). Сьогодні борода - це барбершоп, гребінці, щітки, масла, креми, парфуми і всяке таке. Вікінги би довго сміялись з нас, але як є)) Проте, це не просто смішно, всі ці моменти підсвідомо відсилають нас до іншого, ще більшого міфу - гроші! Щоб мати сьогодні чоловіку гарну бороду - в нього мають бути гроші. І гроші сьогодні - це образ нинішньої мускулинності та брутальності. Але це вже інша історія. І тепер запитання до дівчат - якщо вам подобаються чоловіки з бородою, то про що саме для вас ця борода: а) традиційність, хочу бути домогосподаркою, люблю натуральність; б) приваблює мускулинність і сила; в) багатий красень - я трохи кокетка; д) мій варіант. І пам'ятайте! Не кожна борода про все це і одразу. А інколи взагалі ні про що з цього.А якщо серйозно)), то наш побут добряче пронизаний різними міфами, ми просто того не помічаємо. Ми ж іще не говорили про те, чому бідні люди часто розбираються у марках дорогих авто краще, аніж їх власники, або що заставляє людей купляти дорогий айфон в кредит чи за останні гроші. Міфи - то велика сила. Ми в полоні історій, яких часто навіть не знаємо.Живи і будь 👌#іпросуспільство
Улюбленими темами таких публікацій були анекдоти з життя славетних людей обох статей або з їхнього листування і називалися вони десь так: "Фрідріх Ніцше й жіночі моди в сімдесяті роки дев'ятнадцятого сторіччя", "Улюблені страви композитора Россіні", "Роль хатніх собачок у житті відомих куртизанок" тощо.Популярні були також псевдоісторичні дослідження на теми, актуальні для салонних розмов, наприклад: "Мрія про штучне виготовлення золота і модифікація її на протязі сторіч", "Спроби хімікофізичного впливу на погоду" і так далі. Коли ми читаємо в Цігенгальса такі заголовки і бачимо, про що мовилось у фейлетонах, то дивуємося не стільки тому, що були люди, які щодня поглинали ту полову, скільки тому, що автори з ім'ям і доброю освітою допомагали задовольняти величезний попит на розважальну писанину, чи, як тоді це називалося, "обслуговувати масового читача". В деякі періоди фейлетоністи захоплювалися всілякими інтерв'ю з відомими людьми на злободенні теми; Цігенгальс присвячує тим інтерв'ю окремий розділ. Наприклад, у відомого хіміка чи піаніста питали, як він ставиться до тієї чи іншої політичної події, а в популярних акторів, танцюристів, спортсменів, пілотів або й поетів — що вони думають про переваги й вади життя неодружених людей, про можливі причини фінансових криз тощо. Фейлетоністи прагнули тільки одного — пов'язати відоме ім'я з актуальною темою; у Цігенгальса ми знаходимо дивовижні приклади такого поєднання, він наводить їх сотні. Як ми вже казали, до всього того, мабуть, домішувалась велика частка іронії; може, то була навіть демонічна іронія, іронія відчаю — нам дуже важко все це зрозуміти. Та що стосується широкої публіки, яка в ті часи, здається, поспіль складалася з завзятих читачів, то вона безперечно брала на віру всі ті кумедні речі. Коли якась славетна картина переходила в інші руки, коли з аукціона продавали коштовний рукопис, коли гинув від пожежі старовинний замок чи якийсь нащадок давнього аристократичного роду виявлявся причетним до скандальної історії, читачі не тільки дізнавалися з багатьох тисяч фейлетонів про ці факти, але й того самого чи другого дня діставали ще й силу анекдотичного, історичного, психологічного, еротичного та іншого матеріалу на цю тему, кожна подія викликала цілу зливу ревної писанини, і вся та інформація була вибрана, опрацьована і сформульована так, що на ній лежало тавро квапливо і безвідповідально виготовленого масового товару. Далі нам здається, що до царини фейлетону треба зарахувати й певні ігри, до яких преса наполегливо запрошувала читачів і які ще дужче перенасичували їх інформацією...Ті люди, які гралися в дитячі загадки й читали статті про все і ні про що, аж ніяк не були наївними дітьми чи жадібними до розваг феаками — вічно охоплені страхом, вони жили серед політичних, економічних і моральних струсів та заворушень, перебули кілька страхітливих воєн, у тому числі й громадянських, і їхні нехитрі освітні ігри були не просто милою беззмістовною дитинністю, а відповідали глибокій потребі заплющити очі і втекти від нерозв'язних проблем та моторошних передчуттів загибелі в якомога безневинніший уявний світ. Вони терпляче вчилися керувати автомобілями, грали в складні картярські ігри й самовіддано розв'язували кросворди, бо були майже беззахисні перед смертю, страхом, болем і голодом, духовно безпорадні, не здатні вже знайти втіху в релігії. Ті люди читали стільки статей, слухали стільки доповідей, а не мали ні часу, ні сили озброїтись проти страху, побороти в собі ляк перед смертю; вони жили наче в гарячці й не вірили в майбутнє.Ми повинні коротко зупинитися й на лекціях, на цьому трохи шляхетнішому різновиді фейлетону. Фахівці, а також усілякі інтелектуальні пройдисвіти пропонували в ті часи громадянам, які й далі дуже високо цінували позбавлене свого колишнього значення поняття "освіта", крім статей, ще й силусиленну лекцій, не тільки у вигляді святкових промов з якоїсь особливої нагоди, а в неймовірних кількостях, запекло конкуруючи один з одним...
Іще трохи різдвяного. А ви любите своє життя? Направду? Люди рідко вдоволені собою і своїм життям. Мало хто може собі в тому чесно зізнатись, але то правда. Зазвичай із життям доводиться миритись, іти на компроміси, робити те, що не дуже хочеться, бути тим, ким, здається, ти не мав би бути. У кожного знайдеться щось таке, що не так, як би хотілось, уявлялось, мріялось. Живи і будь, називається. Однак, є така цікава мудрість: якщо ти хочеш грати гру, ти маєш прийняти правила.Ти можеш ображатись, плюватись, казати, що це несправедливо, що тобі такі правила не подобаються, що он там десь є інші правила, але ти поза грою. Тому, якщо ти хочеш жити життя, тобі треба прийняти його. Як є. Це найкращий початок. І Христос приймає. Він входить в цю дійсність, як вона є. Він погоджується на неї. Він не каже: "Я прийду, але щоб без зрадливого Юди і без хитрого Пилата, і щоб апостоли розумніші якісь були, а то пояснювати щоразу, що Я не відновити Ізраїль прийшов... Ну і щоб ясла з підігрівом, зима все ж таки. І замість цього немічного Йосифа, якийсь хоч би голова Синедріону за батька, щоб увійти сюди трохи на авторитеті. І ця Гефсиманія, самотність, Голгофа, хрест - навіщо такий хардкор? Може я своїми словами просто скажу: люблю всіх, цьомки, пока?". Нічого подібного. Він входить в це життя і приймає його. Він живе життя, наше життя, не оплакує його, живе. Життя не ідеальне, але це єдине поле, де щось може статись, може таки варто на нього вийти? Живи і будь 🤍#думидуховні
TGLIST.COM.UA
