Психолог від Бога

Не знаю, чи є людина, яка б сьогодні не чула про ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), але точно мало хто чув проПОСТТРАВМАТИЧНЕ ЗРОСТАННЯ!Не всякий поганий для людини досвід матиме обов'язково погані наслідки. І це обнадіює.Посттравматичне зростання (ПТЗ) — це позитивні психологічні зміни, які можуть виникати у людини внаслідок переживання важких, травматичних подій.На відміну від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), який пов'язаний із негативними наслідками стресу, посттравматичне зростання полягає у здобутті нового розуміння життя та себе. Людина може стати більш стійкою, цінувати стосунки глибше, переглянути пріоритети, знайти нові смисли або навіть стати відкритішою до нових можливостей. ПТЗ може включати:1. Посилене відчуття особистісної сили.2. Переоцінку життєвих цінностей.3. Поглиблення духовних переконань або пошук нових смислів.4. Поліпшення міжособистісних відносин.5. Відчуття більшої життєвої вдячності.Це явище не обов'язково виникає у кожного, але може стати важливим фактором відновлення та адаптації після важкого досвіду. Надія є 🫶сила_тут/#психомудрості

Запитували -відповідаємо!Якось я ділився цитатою Карен Хорні про ревнощі. Ось тут. Декому це відгукнулося, було кілька смс у приват, які можна звести до запитання - а як з ревнощами справлятись?Ревнощі - дуже тяжка ноша. Не даремно Соломон називав це почуття вогнем пекельним (Пісня Пісень 8.6). Вона пече, мучить і не дає спокою серцю, в якому оселяється. Я бачив, як ревнощі руйнували хороші стосунки. І хоч для неї не було підстав, та підозрілість завжди знайде собі виправдання.Причини до ревнощів можуть бути різні, можуть бути реальні чи надумані, але що точно і в кожному випадку ви там можете побачити, то це непевність і страх:- глибоку непевність у собі, низьку самооцінку;- неймовірний страх втратити ці стосунки.Це два стовпи ревнощів.Справлятись із ревнощами непросто. Сказати собі, що більше не буду так себе вести, хай робить, що хоче, або спробувати тримати себе зусиллям волі чи щось таке, це нічого не дасть. Раз за разом вас все рівно буде зривати. Ревнощі - це уже наслідок, причина ж глибоко у власній непевності і страху.То що можна зробити?1. Майте власну гідність. Не плутайте із гординею, високомірністю чи зверхністю, які є зворотнім боком тої ж таки невпевненості. Гідність тут практично буде означати - не маніпулюйте. Ніяк і зовсім. Ревнощі дуже маніпулятивні. Весь час хочеться якимись хитрощами щось вивідати, якимись натяками і напівтонами щось сказати важливе. Все це привносить дуже багато фальші у стосунки, непорозуміння, заставляє виглядати по-дурному, принижуватись і принижувати. Така манера поведінки ніяк не додасть вам самовпевненості і відчуття власної цінності, якраз навпаки. Ваше слово нехай буде так - так, ні - ні, і по-доброму)2. Прийміть ту істину, що стосунки - це весь час ризик і то нормально. Немає ніяких гарантій чи способу привласнити собі когось безповоротно. Розходяться і багаті, і молоді, і з дітьми, і в біді, і ті, які колись були щасливими, всяке можливо. Якщо ж ви приймете цю істину ризику, то це, найперше, дуже полегшить вам життя. Пропаде бажання контролювати те, що, фактично, контролювати ти не можеш. Таке бажання, між іншим, робить тебе тираном, що тільки псує ситуацію, бо з тиранами дуже тяжко жити. Відтак у стосунках буде більше смаку і цінності, бо коли ви залишаєтесь разом, то не тому, що ви все обставили колючим дротом, а тому, що тебе обирають, з тобою хочуть залишатись, бути поряд.Однак істину цього ризику у стосунках можна прийняти, якщо є сили самовпевненості. Це взаємопов'язані моменти.Отже, ростиш із себе гідну, добру людину і ризикуєш.Сказати завжди легше, аніж зробити, але якщо постаратися, то можна.Живи і будь 🫶разом_краще_підпишись/#питаливідповідаємо

Пам'ятаєте, я обіцяв розповісти, як по взутті можна здогадатись політичні вподобання людини? Ось тутТак отДумаю, то зрозуміло, що у побуті людина проявляє свій характер. Характер - це вираження світогляду і того, що у психології називається життєвими переконаннями. Тож за побутом людини можна зрозуміти її характер, а за характером уже і політичні настрої. - Якщо людина кидає своє взуття як-попало, не старається, щоб було все в порядку і рівненько, то це свідчить, що вона відкрита до нового. Яким чином? Таким, що нове - це завжди певний безпорядок, але очевидно, що таку людину він не напрягає. Тож, ймовірно і скоріше за все, що такий виборець віддасть свій голос за політичну силу, яка пропонує відкритість і зміни.- Якщо ж людина дбає, щоб взуття стояло рівно і на своєму місці, то це свідчить про те, що ця людина відчуває себе комфортно у визначеній обстановці. Безпорядок нового буде бентежити її, тому у своєму політичному виборі вона буде схилятись до консерватизму і традиційності.Однак, у такому підході до електорату є суттєва прогалина. Не зрозуміло, як визначити масового виборця, що голосує за гречку? Які ознаки тапок мають на то вказувати? Є якісь здогадки? Пишіть на @psy_from_GodЖиви і будь 🫶підпиши-сь/#психомудрості

Чому з війною не стало більше людей у храмах?А чому з війною чиновники не стали менше красти? Чому з війною сім'ї не стали міцнішими? Чому взагалі не стали всі добрими, мудрими і відповідальними?На початку великої війни майже все так і було, почало так бути, але швидко все здулось і повернулось на свої биті та криві дороги.Правда в тому, що людський досвід твориться не іззовні, він виникає зсередини.Тобто, життєва мудрість приходить до людини не через обставини, а через її внутрішній особистий світ, де вона думає і робить вибір, ким і якою бути. Обставини можуть бути стимулом до такого внутрішнього процесу, але самі по собі вони не здатні людину суттєво змінити. Життя людину не навчить, якщо людина не хоче вчитись.Паршива людина паршива в усьому, а для чистого все чисте. Хто вірний у малому, той вірний і у великому.Людина тим і відрізняється від тварини, що має цей внутрішній простір для думки і вибору, для мудрішання. Худоба живе компульсивно, а людина може робити повороти в житті, вона може сказати собі:- До сьогодні я жив ось так, бо я чогось не розумів, але тепер буде інакше.Однак таке буває рідко. Частіше все як-попало, ситуативно. Немає масштабу, немає глибини, все якась мишина возня. Ми не зосереджуємось на тому які ми, якими нам бути і не шукаємо себе якихось, але просто живемо при нагоді. А якщо нагоди шукати завжди кращої, то інколи прийдеться платити собою.Але чому люди не хочуть вчитись? Чому нас не вчать навіть такі складні обставини? Гадаю, це через гординю. Людина приходить у це життя і дуже швидко перестає йому дивуватись, вона спішить заявити про себе. Вигнані з Раю і загублені 🫶разом_краще_підпишись/#іпросуспільство

Цікаво бачити, як деякі панотці, які ще недавно плювались у бік психології, сьогодні постять у своїх соцмережах її на всі лади)) Я й сам колись щиро не розумів, навіщо віруючій людині психологія, коли у неї є досвід святих.Зараз психології помітно стає все більше. Відбувається така собі психологізація нашого соціального простору - з'являється все більше психологічних слів і термінів у нашій щоденній мові, все більше вакансій психолога у різних структурах, все більше людей звертається за психологічною допомогою тощо. Мода на психологію. Це непогано, це інструмент. Однак психологія - не панацея, але то буде потім, воно ще прийде. Поки ж, психологізуємось.Втім те, що ми, отці духовні, вдались до психології, зі свого боку говорить про кризу релігії, а це вже серйозно. Серйозніше, аніж може здатись на перший погляд. Пам’ятаю ще не такі далекі 90-ті і початок 2000-х, де слово "психологія" в церковних колах було чимось абсолютно чужим і незнайомим. Віряни тоді орієнтувались в повсякденному житті на поради різних священників і напівміфічних старців, які широко тиражувались у книжках, листівках, а то і усних переказах. Сьогодні ж уже монахи-психологи не дивина. Не знаю, чи вони ведуть прийом, але виступають з лекціями про психологію. Не те щоб я сильно ностальгував за тими 90-ми, але є серйозне питання: - Що такого сталося, що ми, священники, не можемо більше говорити з вірянами нашою релігійною мовою? Чому є потреба переходити на чужі рейки? В чому проблема, і що з цим робити?Якщо у вас є якісь думки і зауваження з цього приводу, пишіть, будь ласка, на @psy_from_God, буду вдячний за них. Може я перебільшую?підпиши-сь/#іпровіру

"Думала, що вічна, а ні, трішки не так!" - і сміється.На днях зустрів людину, яка нагадала про цінність очевидного.На перший погляд нічого незвичайного. Знайома знайомих, жінка середнього віку, доєдналася до нашої компанії і розмови просто і безпосередньо. Вона розповіла, як зранку приїхала в Київ, вона родом звідси, уже встигла обходити різні визначні місця, пофотографувалася, потім добралася до нас, але ще має сьогодні зустрічі. Розповідала все весело, сміючись."Жива людина!" - подумалось зразу.Вона розповідала, на які ходить ще курси, що вивчає, чим займається, які має інтереси. За цією життєвою активністю стала проглядати не зразу помітна якась поспішність чи що, може навіть маленький неспокій. Людина ніби хотіла всього багато встигнути.- Я буду жити, я так не піду. Я хочу ще пожити, мені то все цікаво, я не відпущу так. - сказала вона, посміхаючись.Виявилось, що у неї пухлина в мозку. Їй зробили операцію, після якої вона заново вчилася ходити і володіти своїм тілом. Однак пухлина продовжує рости, ще й руйнує зоровий нерв, від чого вона сліпне потрохи. Ну драма тут ще в тому, що вона виготовляє дуже гарні, вишукані жіночі прикраси ручної роботи. І це не тільки її заробіток, але й самовираження, творчість, справа душі.- Я щоранку включаю лампу, - каже вона, - беру ці прикраси до роботи, дивлюсь на них і: "О! Я їх бачу! Я ще бачу! Слава Богу! Я поки бачу!", - і я така рада, що я бачу. - каже і сміється.- Раніше я не спішила жити, думала, що я вічна, а ні, трішки не так.Я слухав її і думав: "Але і я ж так само! І я ж ПОКИ бачу, ПОКИ чую, ПОКИ можу тут бути. Ми всі ПОКИ, от тільки вона ближче до правди, вона то розуміє дуже чітко, а я ні, я забуваюсь, гублю очевидне і таке цінне, трачу на що?"Цінуємо час земний - його не повернути.Поки бачиш 🫶разом_краще_підпишись/#життяілюди

Тут мені дорікнули, що після кількох дописів про скромність, я не дуже скромно саморекламуюсь, якось воно, начебто, непослідовно з мого боку.Найперше, дякую за уважність і небайдужість, це цінно.Я поясню.Справа в тому, що скромність не означає для мене скучну рафіновану манерність, чи, борони Боже, наївність. Думаю, що скромність має бути внутрішньою живою силою, їй не обов'язково заявляти про себе:- Я ту-ут! Це я - Скромність, прийміть і любуйтесь.Для мене скромність- це те, що веде до адекватності і здорового глузду, а не принижує;- те, що допомагає розуміти ситуацію, свої можливості і межі, а це додає впевненості. - це про відповідальність, яку ти готовий взяти на себе в ситуації, але без пафосу, а так, щоб був толк.- це можливість спокійно казати: "Ні, я то не зможу".- те, що дає місце і можливість іншому бути поряд;Справжня скромність позбавляє від зайвого, і від зайвої скромності теж.Тож скромність - це про здоровий глузд і толк, про впевненість і відповідальність, про довіру і відкритість, а це, погодьтесь, не може бути манерним, скучним чи наївним. Скромність, безперечно, не може бути хамством, але вона має бути живою.Дозвольте бути живим 🫶разом_краще_підпишись/#шоти

Сьогоднішнє євангельське читання про те, як Христос Господь іде в Гадаринську землю, зустрічає там першого нужденного і зупиняється перед ним.Тут стільки простоти і добра, що це захоплює!Це ніби ти ідеш по справах, але тут ось є хтось, кому ти треба... Або ні, не так. Ось хтось іде по своїх справах, а тут ти зі своїм тягарем, і він бачить тебе, зупиняється перед тобою. Та в будь-якому випадку це ситуація неймовірної справжності існування, ситуація якоїсь вищої правди - любові чи що?Це історія точно від Бога, вона не людська. Люди не в змозі засвоїти цієї істини, остаточно прийняти її. Необхідно весь час тягнутись. Серед людей зазвичай так, що вони заради якоїсь своєї правди не те, що не помічають інших, але й готові інколи вбивати їх тисячами.Якби росіяни були християнами, і хай не так сильно, як вони про це голосять, але хоча би на гірчичне зерно, то цю війну зупинила би перша вдова, що вийшла хоронити свого вбитого чоловіка! Перші сльози дітей за свого батька чи матір, перший зруйнований дім, де теплилось сімейне життя.Але ж, але ж...Божі істини високі, однак ми знаємо куди гребсти. Трохи більше уваги одне до одного, та хоч би до близьких для початку, до найближчих, трохи доброї поваги, небайдужості, трохи менше маніпуляцій і лукавих хитрощів, і ми б зажили!А поки - Христос посеред безумного світу 🫶підпиши-сь/#думидуховні

Сердечно прости за те, що досі жива!Прости, що жменю землі чула твоя трунаЗа те, що не злилися всенькі мої дощі.За те, що не стряхли у шафі мої старомодні плащі.За те, що їм, і сплю, і маю живих дітей.Далеко чи поряд чекай онлайн-вістей.Що глажу кота і світло шукаю в пітьмі.За щастя прости, що, чорт забирай, якось знаходжу на дні.Прости, що до тебе прийти можу лише уві сні.Прости, що ти першим пішов, а стежку залишив мені.Так молиться кожен, хто вижив допоки у цій війні. Хто чує щоранку, як плачуть за хвірткою солов'ї.Хто їсть, хто спить, і в вайбері смс,Хто вцілів під дурами-кулями і воскрес.Хто кинув жменю землі на чорну вузьку трунуТому, хто ніколи не скінчить страшну війну.До скону носить біль, провину і сум'яття хащі,На плечах, в кишенях, в пам'яті і цілувать плащіТих, хто навіки залишився каменем на війніДопоки з тобою совість. І тінь щемить маревом на стіні.Прости.Анна СтепанюкВічний мир кожному і кожній, хто віддав життя своє у боротьбі з російською навалою.Дяка і честь 🫶Психолог_від_Бога/#війна #поезія

Сьогоднішнє євангельське читання про сотника, який скромно відмовився від того, щоб Христос йшов у його дім:- Господи, я недостойний, щоб ти увійшов під мій дах, але скажи тільки слово - і слуга мій одужає!(Мф. 8. 5-13). Це нагадало мені історію одну. Збирався я якось на Афон, подія значима. Розказав парафіянам - їду, мовляв, молитимусь, - і вони записки стали приносити. Писали і близьких родичів, і дальніх, хтось навіть ворогів просив, і кожен за своє: - Помоліться там за сина, щоб роботу Господь допоміг знайти; донечку згадайте, бо щось не ладиться у неї; а нам би діток; нас, отче, за здоров'я... - люди несли свої біди і переживання в акуратно виписаних іменах на листочках, а я вже їх переписував у окремий зошит. Вже перед від'їздом зустрічаю у храмі одного чоловіка. Ми не близько знайомі, але знаю, що він людина побожна, йому важливо, то й кажу: - Їду на Афон, напишіть своїх, згадуватиму там у молитвах. - О! - каже, - Дуже радий за Вас, отче! Добре, я зараз буду вертатись від мами з лікарні і занесу Вам. Через годину-другу він приходить і каже: - Отче, я подумав, що не буду нічого писати, обтяжувати Вас, Вам і так вистачає. Ви просто перехрестіться там за нас, а Господь знає. І все це якось так спокійно, впевнено та скромно, що я аж замнувся серед своєї молитовної суєти. Скромність звільняє від зайвого. Живи і будь🫶підпиши-сь/#життяілюди