Психолог від Бога

Цікаво бачити, як деякі панотці, які ще недавно плювались у бік психології, сьогодні постять у своїх соцмережах її на всі лади)) Я й сам колись щиро не розумів, навіщо віруючій людині психологія, коли у неї є досвід святих.Зараз психології помітно стає все більше. Відбувається така собі психологізація нашого соціального простору - з'являється все більше психологічних слів і термінів у нашій щоденній мові, все більше вакансій психолога у різних структурах, все більше людей звертається за психологічною допомогою тощо. Мода на психологію. Це непогано, це інструмент. Однак психологія - не панацея, але то буде потім, воно ще прийде. Поки ж, психологізуємось.Втім те, що ми, отці духовні, вдались до психології, зі свого боку говорить про кризу релігії, а це вже серйозно. Серйозніше, аніж може здатись на перший погляд. Пам’ятаю ще не такі далекі 90-ті і початок 2000-х, де слово "психологія" в церковних колах було чимось абсолютно чужим і незнайомим. Віряни тоді орієнтувались в повсякденному житті на поради різних священників і напівміфічних старців, які широко тиражувались у книжках, листівках, а то і усних переказах. Сьогодні ж уже монахи-психологи не дивина. Не знаю, чи вони ведуть прийом, але виступають з лекціями про психологію. Не те щоб я сильно ностальгував за тими 90-ми, але є серйозне питання: - Що такого сталося, що ми, священники, не можемо більше говорити з вірянами нашою релігійною мовою? Чому є потреба переходити на чужі рейки? В чому проблема, і що з цим робити?Якщо у вас є якісь думки і зауваження з цього приводу, пишіть, будь ласка, на @psy_from_God, буду вдячний за них. Може я перебільшую?підпиши-сь/#іпровіру

"Думала, що вічна, а ні, трішки не так!" - і сміється.На днях зустрів людину, яка нагадала про цінність очевидного.На перший погляд нічого незвичайного. Знайома знайомих, жінка середнього віку, доєдналася до нашої компанії і розмови просто і безпосередньо. Вона розповіла, як зранку приїхала в Київ, вона родом звідси, уже встигла обходити різні визначні місця, пофотографувалася, потім добралася до нас, але ще має сьогодні зустрічі. Розповідала все весело, сміючись."Жива людина!" - подумалось зразу.Вона розповідала, на які ходить ще курси, що вивчає, чим займається, які має інтереси. За цією життєвою активністю стала проглядати не зразу помітна якась поспішність чи що, може навіть маленький неспокій. Людина ніби хотіла всього багато встигнути.- Я буду жити, я так не піду. Я хочу ще пожити, мені то все цікаво, я не відпущу так. - сказала вона, посміхаючись.Виявилось, що у неї пухлина в мозку. Їй зробили операцію, після якої вона заново вчилася ходити і володіти своїм тілом. Однак пухлина продовжує рости, ще й руйнує зоровий нерв, від чого вона сліпне потрохи. Ну драма тут ще в тому, що вона виготовляє дуже гарні, вишукані жіночі прикраси ручної роботи. І це не тільки її заробіток, але й самовираження, творчість, справа душі.- Я щоранку включаю лампу, - каже вона, - беру ці прикраси до роботи, дивлюсь на них і: "О! Я їх бачу! Я ще бачу! Слава Богу! Я поки бачу!", - і я така рада, що я бачу. - каже і сміється.- Раніше я не спішила жити, думала, що я вічна, а ні, трішки не так.Я слухав її і думав: "Але і я ж так само! І я ж ПОКИ бачу, ПОКИ чую, ПОКИ можу тут бути. Ми всі ПОКИ, от тільки вона ближче до правди, вона то розуміє дуже чітко, а я ні, я забуваюсь, гублю очевидне і таке цінне, трачу на що?"Цінуємо час земний - його не повернути.Поки бачиш 🫶разом_краще_підпишись/#життяілюди

Тут мені дорікнули, що після кількох дописів про скромність, я не дуже скромно саморекламуюсь, якось воно, начебто, непослідовно з мого боку.Найперше, дякую за уважність і небайдужість, це цінно.Я поясню.Справа в тому, що скромність не означає для мене скучну рафіновану манерність, чи, борони Боже, наївність. Думаю, що скромність має бути внутрішньою живою силою, їй не обов'язково заявляти про себе:- Я ту-ут! Це я - Скромність, прийміть і любуйтесь.Для мене скромність- це те, що веде до адекватності і здорового глузду, а не принижує;- те, що допомагає розуміти ситуацію, свої можливості і межі, а це додає впевненості. - це про відповідальність, яку ти готовий взяти на себе в ситуації, але без пафосу, а так, щоб був толк.- це можливість спокійно казати: "Ні, я то не зможу".- те, що дає місце і можливість іншому бути поряд;Справжня скромність позбавляє від зайвого, і від зайвої скромності теж.Тож скромність - це про здоровий глузд і толк, про впевненість і відповідальність, про довіру і відкритість, а це, погодьтесь, не може бути манерним, скучним чи наївним. Скромність, безперечно, не може бути хамством, але вона має бути живою.Дозвольте бути живим 🫶разом_краще_підпишись/#шоти

Сьогоднішнє євангельське читання про те, як Христос Господь іде в Гадаринську землю, зустрічає там першого нужденного і зупиняється перед ним.Тут стільки простоти і добра, що це захоплює!Це ніби ти ідеш по справах, але тут ось є хтось, кому ти треба... Або ні, не так. Ось хтось іде по своїх справах, а тут ти зі своїм тягарем, і він бачить тебе, зупиняється перед тобою. Та в будь-якому випадку це ситуація неймовірної справжності існування, ситуація якоїсь вищої правди - любові чи що?Це історія точно від Бога, вона не людська. Люди не в змозі засвоїти цієї істини, остаточно прийняти її. Необхідно весь час тягнутись. Серед людей зазвичай так, що вони заради якоїсь своєї правди не те, що не помічають інших, але й готові інколи вбивати їх тисячами.Якби росіяни були християнами, і хай не так сильно, як вони про це голосять, але хоча би на гірчичне зерно, то цю війну зупинила би перша вдова, що вийшла хоронити свого вбитого чоловіка! Перші сльози дітей за свого батька чи матір, перший зруйнований дім, де теплилось сімейне життя.Але ж, але ж...Божі істини високі, однак ми знаємо куди гребсти. Трохи більше уваги одне до одного, та хоч би до близьких для початку, до найближчих, трохи доброї поваги, небайдужості, трохи менше маніпуляцій і лукавих хитрощів, і ми б зажили!А поки - Христос посеред безумного світу 🫶підпиши-сь/#думидуховні

Сердечно прости за те, що досі жива!Прости, що жменю землі чула твоя трунаЗа те, що не злилися всенькі мої дощі.За те, що не стряхли у шафі мої старомодні плащі.За те, що їм, і сплю, і маю живих дітей.Далеко чи поряд чекай онлайн-вістей.Що глажу кота і світло шукаю в пітьмі.За щастя прости, що, чорт забирай, якось знаходжу на дні.Прости, що до тебе прийти можу лише уві сні.Прости, що ти першим пішов, а стежку залишив мені.Так молиться кожен, хто вижив допоки у цій війні. Хто чує щоранку, як плачуть за хвірткою солов'ї.Хто їсть, хто спить, і в вайбері смс,Хто вцілів під дурами-кулями і воскрес.Хто кинув жменю землі на чорну вузьку трунуТому, хто ніколи не скінчить страшну війну.До скону носить біль, провину і сум'яття хащі,На плечах, в кишенях, в пам'яті і цілувать плащіТих, хто навіки залишився каменем на війніДопоки з тобою совість. І тінь щемить маревом на стіні.Прости.Анна СтепанюкВічний мир кожному і кожній, хто віддав життя своє у боротьбі з російською навалою.Дяка і честь 🫶Психолог_від_Бога/#війна #поезія

Сьогоднішнє євангельське читання про сотника, який скромно відмовився від того, щоб Христос йшов у його дім:- Господи, я недостойний, щоб ти увійшов під мій дах, але скажи тільки слово - і слуга мій одужає!(Мф. 8. 5-13). Це нагадало мені історію одну. Збирався я якось на Афон, подія значима. Розказав парафіянам - їду, мовляв, молитимусь, - і вони записки стали приносити. Писали і близьких родичів, і дальніх, хтось навіть ворогів просив, і кожен за своє: - Помоліться там за сина, щоб роботу Господь допоміг знайти; донечку згадайте, бо щось не ладиться у неї; а нам би діток; нас, отче, за здоров'я... - люди несли свої біди і переживання в акуратно виписаних іменах на листочках, а я вже їх переписував у окремий зошит. Вже перед від'їздом зустрічаю у храмі одного чоловіка. Ми не близько знайомі, але знаю, що він людина побожна, йому важливо, то й кажу: - Їду на Афон, напишіть своїх, згадуватиму там у молитвах. - О! - каже, - Дуже радий за Вас, отче! Добре, я зараз буду вертатись від мами з лікарні і занесу Вам. Через годину-другу він приходить і каже: - Отче, я подумав, що не буду нічого писати, обтяжувати Вас, Вам і так вистачає. Ви просто перехрестіться там за нас, а Господь знає. І все це якось так спокійно, впевнено та скромно, що я аж замнувся серед своєї молитовної суєти. Скромність звільняє від зайвого. Живи і будь🫶підпиши-сь/#життяілюди

Невротик і роботаВи пам'ятаєте, що невроз - це коли НЕ ти сам ідеш в ситуацію чи переживання, а тебе несе. Ти може уже й розумієш, що пореш дурницю, але зупинитись просто не можеш. Така собі компульсивна, нібито примусова поведінка.Відтак, коли такий момент проходить, доросла людина, скоріше за все, буде виправдовувати таку свою поведінку, щоб зберегти свою честь.Ну не може вона визнати, що її просто несе. Вона стане виставляти її, як свідому реакцію, необхідну і виправдану. Так невротик почне захищати свій невроз, який переходить у манеру життя.Щодо роботи, то невротику важко працювати на результат.Робота стає прекрасним місцем відпрацювання невротичних потреб. В результаті ми маємо не вчителя і викладача, які вчать, але які мотають дітворі нерви, не можуть ставити чітких і реальних завдань, вимагають надмірного, щоб обов'язково валити всіх і милувати, кого хочуть.Такі випадки не рідкість. У нас в Академії був викладач, який читав свої лекції практично пошепки і не хотів нічого повторювати, а якщо хтось зі студентів не витримував і просив говорити голосніше, то міг за це бути вигнаний із аудиторії.Так буває не тільки з педагогами, зрозуміло.Типаж лікаря, для прикладу, який несе себе так, щоб пацієнт із родичами бігали за ним, виловлювали його на коридорах, аби здобути крихти інформації по хворобі і лікуванню. І це замість того, щоб стати і пояснити людям нормально все, як би то мало бути, бо зрозуміло, що люди переживають, лікарня - не санаторій.Серед духовенства яскравим і типовим прикладом є єпископ, який буде говорити проповідь про любов, скромність і смирення так, що вам захочеться розплакатись, але повернувшись у вівтар, легко нагавкає на простого священника чи паламаря, бо він, безтолковий, не з того боку до нього зайшов.Невротик всюди невротик, чим би він не займався, прикладів безліч.Якщо цілитись у результат своєї праці, а не тільки у власну вигоду, якщо дбати і про свої обов'язки, а не тільки про те, що "я право маю!", то це може дуже допомогти розвинути здоровий глузд.Якщо у вас є приклади невротичної (не)професійної поведінки, якими ви хотіли би поділитись, то пишіть свої історії на @psy_from_God. Інколи це буває нестерпно.Благословенних вихідних і здорового глузду🫶підпиши-сь/#невроз #психомудрості