Telegram statistics channel - @princeofpsi

Любов до себе, що це? Про любов до себе як і про прийняття себе працюють усі психологи та запити клієнтів так чи інакше пов'язані з цією темою. Я не виключення. Звичайно теж працюю зі своїми практиками та майстрами про любов до себе та прийняття. Багато майстерськіх моделей про це. Тема актуальна та нескінченна. Так як я НЛПер, то для мене важливі ясні та чіткі критерії. Як можна зрозуміти є ця любов і прийняття чи нема ? Отже, критерії присутності любові до себе, які я вивела за час своєї практики: 1. Дивний критерій на перший погляд, але чи не найголовніший: коли людина себе любить, їй хочеться дарувати подарунки, робити для неї щось приємне та бути з нею рядою. При цьому ій добре і з вами, і без вас, і з вашими подарунками, і без них. Можливо тому, що ій добре із собою. 2. Безоціночне ставлення до себе і відповідно до інших. При цьому віна може розуміти, що не ідеальна і прагнути ідеалу, але зі стану «я ОК». З нею комфортно почуваєшся, розслаблено і немає думки, що з тобою щось не так. А навіть якщо такі думки були на початку спілкування, то потім вони зникають і ти починаєш вірити, що з тобою все ОК. 3. Спокійне ставлення, коли тебе хтось не любить, не цінує або критикує. Адже ніхто не винен. І немає старань заслужити кохання всіх чи комусь догодити. Але є подяка до того, хто цінує та любить цінність цих проявів. 4. Є чітке уявлення, чого тобі хочеться, і бажання це здійснити. При цьому враховуючи та поважаючи бажання інших. Але без жертв в ім'я та на благо інших. Як би і собі, та іншим. Але якщо я не подбаю про себе, то хто це зробить? Або як я подбаю про інших, якщо сама вже буду вбита? Нема цього геройства. Якщо розумієш, що важко впоратися, просиш про допомогу і спокійно ставишся до відмови. Адже ніхто не зобов'язаний і не винен. 5. І ось ще що важливо: у прийнятті та любові немає логіки та раціо. Немає там жодного розуміння! Багато хто не приймає, бо не розуміє. Хочуть усе розуміти та пояснювати, а це неможливо. Не можна все знати. І навіщо? Прийняття та любов не пов'язані з розумінням та логікою. Вони можуть бути на рівні відчуттів, які взагалі не пояснити логічно, але є. 6. Тому ще один критерій – це відчуття. Вам добре з тим, хто себе любить і приймає. І ви це відчуваєте, при цьому не важливо, що говорить та робить ця людина. Вам із ним добре. Поки що думаю цього достатньо. Наступне питання, як цьому навчитися? Якщо коротко, то це процес не швидкий, з тренером з терапевтом з другом або подругою, які вас приймають. Обов'язково для прийняття себе в близькому оточенні має бути хтось, хто вас приймає та любить. Скільки знадобиться часу – у всіх по-різному. Якщо брати в середньому на терапію зі змінами 2 роки, то, можливо, стільки ж потрібно для прийняття себе. Приходьте себе любити і приймати.

Як давно я працюю в темі відносин і як багато в цій темі вже написано трактатів, правил, виведено теорій та прожито досвіду великою кількістю людей та психологів. І я прочитала безліч трактатів, книг, ознайомилася і прийняла до відома теорії багатьох фахівців у психології та філософії. Отримала і продовжую здобувати свій життєвий досвід у цьому питанні, знайома з досвідом великої кількості своїх учнів та клієнтів. Вивела свої правила та теорію із чим знайомлю всіх охочих. Не написала книжку тому що лінива і віддаю перевагу практикі і своєму витісненню. Вважаю все, що я знаю в цьому питанні корисним для себе і для людей. Але розумію що це питання не буде ніколи і ніким закрите або вирішене повністю, хоча дуже хотілося б знайти секрет щастя у відносинах універсальний, та що там універсальний, хочаб для себе . Але неможливо це зробити і ось чому: - відносини це процес який починається з якогось тригера і розвивається залежно від стратегій учасників, їх патернів, установок та цінностей. Які можуть у чомусь збігатися і посилюватися, а в чомусь відрізнятися до виникнення конфліктів і не прийняття частин один одного. - люди не можуть показати відразу на тригері або на початку стосунків весь свій потенціал. Усі свої частини, установки, цінності, стратегії. Ми показуємо якусь частину «найкращу» на нашу думку. А якщо йдеться про закоханість, то тим більше ми сліпі на більшу частину показаного, ми фокусуємося на тому ,що для себе вибрали неусвідомлено і узагальнюємо до цілого образу людини, приписуючи йому попутно багато з того, що в нього і близько немає. Адже нам хочеться щоб він був найкращим і так наш мозок обманює нас. - Ми раді дурити, адже це приємно. І всі знають, що марно закоханій людині вказувати на небезпеку цих стосунків або на недоліки обранця. Тому відносини це завжди досвід і завжди в них є чому навчитися і багато радості та задоволень, але в них ніколи немає і не буде гарантій на те, скільки це все триватиме. І для когось у цих відносинах кінець настане раніше. Адже як правило одночасно для кожного він не настає. Або хтось із учасників не хоче цей факт прийняти і тримається за них як потопаючий за соломинку, я вірю, що будь-який процес можна налагодити та покращити, але при цьому потрібна віра учасників цього процесу, а головне їхнє бажання. Ну і звісно дії. Забула ще сказати про усвідомленість, якщо хтось у відносинах не розуміє, що відбувається з ним і з його партнером, нічим допомогти не можна. Але саме за цим насамперед приходять до психолога і на тренінг. Коли ти розумієш, що відбувається, ти володієш ситуацією і навіть якщо ти нічого не можеш змінити, саме розуміння вже сильно полегшує проблему. Приходьте навчатися усвідомленості та прояву почуттів.

У великої любові є сила. І вона жорстока.Дешева любов м’яка, вона не здатна витримати страждання. Іноді людина не в змозі витримати інтенсивність великої любові — і починає плакати. Тоді хтось не витримує, підходить до цієї людини й намагається її втішити. Він втішає її не тому, що це потрібно їй. Він втішає її, бо це потрібно йому самому. Така любов — слабка. Вона втручається в душу іншого, не зважаючи на те, що служить його душі. Нам потрібно навчитися витримувати страждання іншого, не втручаючись.У Біблії є прекрасний приклад цього. Бог наніс Іову тяжкий удар. Усі його діти померли. Його тіло було вкрите ранами, і він сидів на купі гною. Тоді, щоб його втішити, прийшли його друзі. І що вони зробили? Вони сіли на деякій відстані й протягом семи днів не промовили ані слова. Це була любов, у якій є сила.Якщо лікар оперує й при цьому розридається, то хоч він і дуже чутливий, оперувати він більше не може. Щоб допомагати перед обличчям великого страждання, ми повинні вийти на вищий рівень. На цьому рівні ми позбавлені емоцій, але сповнені любові. Добрий хірург не виказує емоцій, але він сповнений любові. Тому він і може оперувати. Той, хто справді хоче допомогти, має вміти витримувати страждання, не дозволяючи йому затягнути себе. Якщо він витримує страждання, він дає іншому силу, навіть не втручаючись.Той, у кого є проблема, може нести її — і лише він один. Якщо інший хоче нести її за нього, той слабшає. Ми можемо, наприклад, спостерігати це в собі, і я помічаю це в собі: якщо я бачу щось в іншому й дуже хочу йому це сказати, але стримуюсь — це коштує мені зусиль. Сила, яку вимагає від мене це стримування, стає силою і для нього. Раптом йому спадає на думку те, що я хотів йому сказати. І тому, що ця думка прийшла до нього сама, він може її прийняти.Якщо я не витримую й неодмінно хочу щось йому сказати, я відчуваю полегшення від того, що сказав. Але я забрав у нього силу. Навіть якщо те, що я хотів сказати — правильне, він не зможе це прийняти, бо це прийшло ззовні. Тому така стриманість є основою поваги й основою любові.Берт ГеллінгерЛюбов Духа

ПВВ та ПВГ. знайти відмінності. Йтиметься про почуття власної важливості та почуття власної гідності. На перший погляд, вони схожі. До мене часто приходять люди з ПВВ (звучить як назва хвороби) і невипадково. Люди з ПВВ багато на що реагують болісно. І треба сказати, рідко зустрінеш на наших теренах пострадянського суспільства людей із почуттям власної гідності. Є зв'язок нашого походження, а також відсутності поваги до себе та інших. Так, я думаю докорінна відмінність ПВВ від ПВГ у відсутності чи присутності поваги до себе та інших. Я взагалі, на жаль, мало зустрічала людей, які транслюють цю якість. І все зло полягає в тому, що життя людини не було і не є цінністю в наших країнах пострадянської доби. Навіть трудові подвиги особливо не винагороджувалися. Людина була гвинтиком чи гайкою всієї системи. Зараз, звичайно, є зміни, але все одно є перекіс у бік успіху. Вважається, що тільки успішна людина варта поваги. Тому всі так сильно прагнуть бути успішними і при цьому нарощують собі ПВВ. Тому що повага до себе з'являється лише за ознак успіху. Потреба у повазі є у всіх, а ось з успіхом все складніше. Чому складніше – поясню пізніше. Найчастіше люди свою потребу у повазі задовольняють із точністю до навпаки — у приниженні інших, хто хоч чимось гірший і всіляким випинанням своєї важливості. Повертаючись до питання, чому все складніше бути успішним. Все дуже швидко змінюється і росте, а людина намагається відповідати і звичайно при цьому міряється з тими, хто в чомусь крутіший. Адже завжди знайдеться той, хто крутіший. І якщо є такий, то ти вже недостатньо успішний, а значить пошана ту-ту. Отже, відмінності ПВВ : Немає поваги до себе Немає відношення на рівних до людей. Позиція завжди або вища, або нижча. Самооцінка або занижена, або завищена. Понти різного рівня ПВГ Є повага до себе Є відношення на рівних Адекватна самооцінка Відсутність понтів Можливо я щось упустила, але поки що, так думаю. Додам тільки, що в компанії людини з ПВГ завжди приємно і комфортно. А ось із людиною з ПВВ, навпаки. Я на своїх тренінгах багато працюю про гідність людини і дуже хочу, щоб люди поважали себе та інших.

Можливо, ми просто виросли з кофтинки. І час купити нову. Буває так: людині якось нудно та сумно. Щось іі душить, не дає зітхнути на повні груди. Начебто все добре, все як завжди: вона працює, намагається, живе, але от якось важко стало жити. І все дратує. Хоча гріх скаржитися. Є така дитяча страшилка про дівчинку, який мама купила кофтинку. І ця кофтинка почала дівчинку душити. Справа в тому, що за п'ять років дівчинка сильно зросла, кофтинка стала малою і почала завдавати незручностей. А дівчинка не могла збагнути, що вся справа в розмірі кофтинки. Смішно. Але доросла людина іноді виявляється в такому ж становищі: їй душно, тісно, ​​незручно, все її дратує. Вона сама себе вмовляє, мовляв, все ж таки нормально! Все як завжди. Нічого не змінилось. Все та ж кофтинка на мені надіта. Так, все та сама. Але людина зросла, от і все. Виріс, розвинувся, змінився. Йому стало тісно у тій ситуації, яка ще років п'ять тому була межею мрій. А зараз усе стало мало: зарплата, освіта, коло спілкування, сфера застосування сил... Навіть зарплата та квартира стали малі. І немає в цьому нічого ганебного, мовляв, бач, чого захотів! Задовольняйся малим! Задовольнятися можна, звичайно, але з кожним днем ​​наростатиме глухе роздратування. А колишня мила кофтинка перетвориться на панцир, на броню, яка сковує рухи і заважає дихати... Треба зрозуміти, що душить. Одна жінка зрозуміла, що за свою працю отримує надто мало. Але їй незручно просити більше, призначити велику ціну своїй праці. Незручно! А відчувати роздратування та втому щовечора після роботи ще незручніше. Ще важче. Як тільки вона підняла розцінки на свою нелегку працю - вона займалася масажем, - їй моментально стало легше. А в іншому випадку людина зважилася на зміну роботи. Пішов до іншої компанії, де платили трохи менше, але була перспектива зростання та розвитку. І навчали за рахунок компанії. Його роздратування минуло, а інтерес до професії повернувся. Він буквально задихав на повні груди! Іноді тиснуть стосунки. Ми їх переросли, нічого не вдієш. Нам стало нема про що розмовляти з людиною, коло її інтересів вузьке, вона не розвивається, вона тлумачить про те, що нам нецікаво, але ми примушуємо себе спілкуватися. Якось незручно, це старий знайомий, родич, сусід... Спілкуватися треба, але не так інтенсивно. І змушувати себе проводити багато часу у суспільстві людей, з якими нам важко та нецікаво, теж не треба. Лицемірство може перетворитися на залізний важкий панцир, як зброю лицаря. Їх важко було носити, вони саме для бою були призначені, а не для щоденного спілкування... Потрібно зрозуміти, що вас тисне і з чого ви виросли. Нічого в цьому немає поганого та образливого. Або ганебного. Дурне носити кофтинку, яка вас душить. Потрібно оновити гардероб, оновити своє життя, розширити простір, переступити паркан. Може, ви мрієте про щось, чогось хочете, але боїтеся. Переїхати, змінити місце роботи, спробувати себе в чомусь новому, попросити про збільшення зарплати, піти вчитися... Ось ця тіснота і задуха, втрата сил і відчуття роздратування - це ознаки того, що ви зросли. Вам стало тісно. І треба на щось вирішуватись, щоб не шкодувати потім про втрачені можливості. А "кофтинка" не винна. Вона хороша. Просто ви виросли з неї, от і все. Треба подякувати своєму минулому і піти у майбутнє. Зітхнути на повні груди. Але спочатку треба знайти новий одяг, само собою. Ось із цього треба почати... Ганна Кір'янова

Чим може бути корисний алкоголь? Помічали за іншими людьми або за собою, як змінюється поведінка, коли випив деяку кількість? І кількість може бути різна щоб помітити зміни та зміни теж різні. У когось прямі кардинальні «бухгалтери на корпоративі» або не значні «багато говорить, гумор, розслабленість і тд» Так от якщо подивитися з погляду тіньових аспектів особистості, то «під градусом» з тіні виходять ті частини особистості, на які накладено заборону повну або часткову в їх прояві. І у цих бідних, змучених неволею частин є шанс відірватися на повну. Таким чином під алкоголем можна діагностувати які частини потребують прояву. Часті заборони: гнів, кохання, сексуальність. І якщо ви не пам'ятаєте як змінилася взагалі поведінка чи не усвідомлюєте, то можна запитувати інших щасливих спостерігачів. І потім дозволяти все ж таки проявлятися їм у повсякденному житті. До речі і причиною частого вживання алкоголю теж може бути сильна заборона на якийсь прояв, а потреба є і тисне. Вважаю чим більше в людини прийняття своїх частин (себе) тим менше їй потрібен алкоголь як свого роду дозвілля виявляти свою тінь.Ну а якщо вважаєте не допустимим ці прояви то йдіть до мене я допоможу .

Притча про створення жінки. Коли Бог творив жінку, він працював пізно, на 6-й день нього зайшов Ангел і спитав: -Навіщо ти витрачаєш так багато часу на це? Господь відповів: -Подивися на всі специфікації, які я повинен дотриматися, щоб зробити її. Вона повинна легко митися , але не з пластику, мати більше ніж 200 частин, що рухаються, і в той же час граційно рухатися. Повинна виліковувати себе, коли вона хвора. Працюватиме по 18 годин на добу. У неї має бути тільки дві руки, але вона повинна вміти обійняти відразу кілька дітей, і вміти обійняти так, щоб пройшов будь-який біль, поранене коліно чи душа. Ангел був вражений: -А це стандартна модель? Це ж неможливо! Надто багато роботи на один день. Відклади її на потім. -Ні - сказав Господь, - Я закінчу її сьогодні, і вона буде моєю улюбленицею. Ангел підійшов ближче і торкнувся жінки. -Господь, але вона така м'яка! -Так, вона м'яка, але я так само зробив її дуже сильною. Ти й уявити не можеш, що вона може витримати і подолати. Вона виглядає тендітною, але в ній величезна міць. -А Чи думати вона може? - Запитав ангел. Господь відповів: -Вона може не лише думати, а й переконувати. Ангел доторкнувся до щоки жінки. -Господь, здається, вона у тебе вийшла бракована. -Ні, вона не бракована - виправив Ангела, Бог, -Це сльози. - Навіщо вони? – спитав Ангел. -Вони висловлюють її смуток, її любов, її самотність, її страждання та її гордість. Ангел був справді вражений. -Господи, ти геній! Ти про все подумав. Жінка справді дивовижна! -О, так - сказав Бог, -У неї є сили, які можуть здивувати чоловіка. Вона може сміятися, коли їй хочеться плакати. Вона може посміхатись, коли їй страшно. Вона допомагатиме іншому, коли їй самій потрібна допомога. Лише її погляд здатний зробити те, що чоловікові не під силу… Ангел не міг вимовити жодного слова і стояв зачарований. Потім Господь зітхнув: -Але є в ній одна річ, яка зовсім не така. Один недолік, який якщо вона сама не виправить, може зіпсувати їй життя. -Що ж це таке? -Вона не знає своєї цінності...

«Людська близькість вимагає мужності, адже вона неминуче пов’язана з ризиком.Неможливо передбачити, як вплине на нас цей союз, бо він подібний до хімічної реакції: якщо один із нас зміниться — змінюємося обидва.Чи зможемо ми в цьому союзі повніше реалізувати себе, чи таке злиття знищить нас?Лише в одному ми можемо бути впевнені: якщо ми наважимось глибоко пов’язати себе з іншою людиною, це неодмінно змінить нас.Іноді люди воліють уникати важкого шляху — набуття мужності, необхідної для досягнення справжньої людської близькості.Зведення проблеми до звичного фізичного героїзму зміщує акцент на тіло. У нашому суспільстві легше оголити тіло, ніж душу чи дух, легше ділитися тілом, ніж мріями, надіями, страхами та прагненнями, бо саме вони вважаються більш особистими, ніж тіло, а отже, відкриваючи їх, ми стаємо вразливими.З якихось незрозумілих причин нам соромно ділитися найдорожчим для себе. Тому люди шукають «безпечнішого» способу зв’язку — відразу переходять до сексу: адже тіло — це лише предмет, його можна сприймати механічно.Проте близькість, яка починається з фізичного рівня і на ньому ж закінчується — виявляється штучною, і ми намагаємося втекти від порожнечі».Ролло Мей

Ошо про Майстрів Справжній Майстер завжди виглядатиме ворогом, і це критерій. Фальшивий Майстер завжди допоможе вам мріяти, він ніколи не порушить вашого сну. Швидше, навпаки, він дасть вам заспокоєння, транквілізатори, він заспокоїть, втішить вас. Його вчення буде просто прекрасною колисковою: він співатиме біля вас так, щоб ви могли добре спати — от і все. Справжній Майстер небезпечний. Наближення до нього повне небезпеки. Ви рухаєтеся на власний страх і ризик, бо він не може дозволити вам спати і не може допомогти вам мріяти, тому що тоді вся мета буде втрачена. Він буде руйнувати, а мрії будуть такі близькі вашому серцю. Ви думаєте, що ваші мрії і є ваше серце, і коли мрії зруйновані, ви відчуваєте, що ваша істота загинула. Це так, ніби вас хтось вбиває. Коли ви йдете до Майстра, ви йдете на смерть. Вам доведеться померти тільки тому, що поки ви не помрете, ви не зможете відродитися. Коли ти шукаєш майстрів, пам'ятай, що 99 зі ста будуть хибними. І хибні будуть більш привабливі для тебе, ніж справжній майстер, тому що хибні майстри говорять твоєю мовою і намагаються переконати, переперечити тебе. Хибні майстри цитуватимуть писання, втішатимуть тебе. Вони намагатимуться переконати тебе, вони дадуть тобі вірування. А зі справжнім майстром буде важко. Коли ти хочеш розбудити людину, ти не сідаєш поруч і не співаєш їй колискову. Тобі доведеться його потрясти, тобі доведеться облити його холодною, як лід, водою – і, звичайно, це виглядає як жорстокість. Можливо, йому сняться солодкі сни, а ти полив його холодною водою! Справжній майстер твердий. Справжній майстер завжди чекає правильного моменту, щоб ударити тебе, щоб тебе розбити. Справжній майстер дає тобі зріст, дає тобі крила, але багато чого забирає. Він забирає все каміння, що висить у тебе на шиї, хоча ти думаєш, що це діаманти, великі діаманти. Він забирає в тебе твої ланцюги, хоч ти думаєш, що це твоя безпека. Він забирає у тебе всі твої концепції та вірування – а ти думаєш, що ці концепції та вірування є велике знання; ти хвалишся ними як Істиною останньої інстанції. Він безцеремонно забирає багато з того, що ти завжди плекав як зіницю ока.

«Немає правди є користь» така є пресупозиція в НЛП і вона про те, що ми робимо і як. Про наші правила в житті, які ми вважаємо правдою, ми в них віримо, бо колись давно, можливо і не пам'ятаємо коли, ми їх для себе придумали. Часто ми їх не усвідомлюємо, а просто живемо за ними, але коли хтось чи самі порушуємо ось тоді розуміємо – це ж не правильно. Ну і що? Я у всьому що роблю шукаю користь чи результат. І я дуже орієнтована на отримання результату. Мені давно не зрозуміло, який сенс робити щось «правильно», але при цьому не отримувати бажаного результату. Адже багато людей так живуть і роблять. Яка різниця правильно це чи ні, та й для кого правильно, якщо немає результату. Людина нещасна, але продовжує жити за своїми правилами і добре б за своїми, частіше за батьківськими або взагалі не зрозуміло за чиїми. Мені дивно чути питання – а це правильно? Чи правильно так чинити чи так поводитися, так діяти чи так реагувати, так говорити чи мовчати — покаже результат. І тоді вірніше говорити не правильно, а ефективно чи корисно. А правила у всіх нас різні і питання не в правильності правил, а в ефектах від них. Переглядайте свої правила, якщо вони не призводять до результату.