Telegram statistics channel - @poroblenopodcast

«У нас ніколи так не робили! Це все язичництво!» — саме з таких реплік щороку після Великодня починаються соцмережні суперечки про те, як “правильно” поминати померлих. Чи можна нести їжу на могили? Звідки взялися проводи, гробки і Радониця? Навіщо ці трапези на цвинтарі і що з цього насправді є частиною традиції?У новому випуску «Пороблено» разом з етнологинею Оленою Боряк говоримо про те, як живі підтримували зв’язок із померлими: від особистих дат до усталених традиційних поминань протягом року.✔️Як поминали в перші дні після поховання, на сороковини, пів року і рік?✔️Що означали проводи померлих після Великодня?✔️Що таке Навський і Рахманський Великдень та які ще назви є для поминальних днів?✔️Чи робили трапези на цвинтарях і чи вживали алкоголь?Вмикайте новий епізод, щоб дізнатися більше про тризну, вплив церкви та значення ритуалів поминання через їжу, жести й спеціальні обрядові дні.Наша гостя – Олена Боряк, етнологиня, докторка історичних наук, авторка книжки «”Як янгол вестиме до Бога”: поховальна обрядовість українсько-білоруського пограниччя».Цей випуск створено у партнерстві з проєктом про українські традиції для сьогодення «Витоки» від Zagoriy Foundation:https://www.youtube.com/watch?v=yI3Q6kETJDs

Друзі, команда ПОРОБЛЕНО вітає вас зі святами, серед яких не лише Великдень, але й третя річниця нашого подкасту! Дякуємо всім, хто проходить цей шлях разом з нами — і оголошуємо нову зустріч. 21 квітня о 19:00 за Києвом відбудеться друга камерна Zoom-лекція.Запрошуємо всіх спонсорів «Пороблено», які підтримують нас на регулярній основі від 10$ (від рівня «Мольфари...» і вище).Наша гостя — Наталка Лещенко, фольклористка, дослідниця наративіі про Чорнобильську катастрофу. Напередодні 40-вої річниці трагедії поговоримо про те:🔸 в яких умовах відбуваються експедиції до Зони відчуження, 🔸 з чим стикалися переселенці-поліщуки після евакуації,🔸 у чому феномен сталкерства та як масова культура вплинула на сприйняття Зони.Разом дізнаємося, чому настільки важливо зберегти культуру Чорнобильщини та прокладати паралелі з сьогоденням.🔸Посилання на зустріч отримаєте додатково.Якщо хочете долучитися до нашої спільноти, ласкаво просимо: https://linktr.ee/poroblenoабо через спонсорство на ютюбіДо зустрічі 💛

🥚Крашанки й писанки на Великдень посвятили, а що далі з ними робили наші прапрапра?На Великдень було заведено обмінюватися писанками. Для молоді подарувати писанку — це був один із способів натякнути про симпатію. «Дівчата дарували хлопцям писанки, щоб висловити почуття. Вони не могли прямо сказати: “Я тебе люблю”. Натомість могли подарувати дуже красиву писанку і таким чином запам’ятатися. Не словом, а ділом», — пояснює Дарʼя Анцибор.Старші жінки часто презентували писанки онукам або похресникам як знак великоднього благословення.Також їх могли давати, як конкретне побажання. Наприклад, на Холмщині та Підляшші було заведено дарувати писанки з орнаментом, який називали «свинячі дороги», щоб у господарстві добре велися свині.«А ще використовували в іграх. Наприклад, грали навбитки, коли намагалися розбити чуже яйце своїм: чия писанка тріснула, той програв. Або ж грали в котки — яйця скочували з невеликого схилу, стараючись влучити в інші. Я жартома називаю це таким собі великоднім більярдом по-українськи», — ділиться Дарʼя. Писанок не робили багато. Хоча більшість думає, що раніше всі вони були видуті, однак найчастіше етнографи фіксували, що брали розписувати саме варене яйце. Очевидно, що такі писанки швидко псувалися. 🥚 Ті яйця, що не роздарували або не утилізували в іграх, берегли та використовували як обереги.Анна Ніколаєва розповідає: «Писанки й крашанки в народній традиції мали не лише святкове, а й оберегове значення. Їхню шкаралупу або самі яйця зберігали, щоб захистити дім від негоди, грому чи блискавки. Приміром, на Поліссі досі згадують, що під час грози могли вивішувати писанки або навіть рушнички з великоднього кошика, щоб уберегти хату». Особливо помічними від грому вважали писанки, які були написані в Чистий четвер. «Етнограф Сергій Кулжинський пояснював це дохристиянськими віруваннями, де четвер вважали днем грому і блискавки та пов’язували з Перуном. Тому писанку, написану в цей день, сприймали як сильний оберіг, здатний захистити від грози та інших лих», — зазначає Дарʼя Анцибор. У випадку пожежі намагалися обійти палаючий будинок, з писанкою, щоб вогонь не був таким сильним. Подекуди навіть кидали її у вогонь. Крім того, великоднє яйце використовували в народній медицині. Наприклад, при гарячці могли читати замовляння і носити крашанку на шиї. Також є багато згадок про те, що шкаралупу розтирали в порошок і вживали від жовтяниці.Чи правда, що писанку можна було купити? Як виглядали крапанки та скробанки? Чи дозволяли чоловікам займатися писанкарством? З чого робили фарби та які кольори були найпоширеніші? Які назви орнаментів побутували насправді?Щоб дізнатися більше — дивіться повний випуск «Символіка великоднього яйця: писанки, крашанки, дряпанки» з Анною Ніколаєвою та Дарʼєю Анцибор, зроблений у партнерстві з проєктом про інтеграцію українських традицій у сьогодення «Витоки» від Zagoriy Foundationhttps://youtu.be/WF1KkJQYmGA

Напередодні Великодня ми знову дістаємо барвники, віск, писачки або просто фарбуємо крашанки в лушпинні — і не завжди замислюємося, які культурні пласти стоять за цим процесом. В українській традиції великоднє яйце — це не просто святкова їжа чи красивий декор, а річ із дуже довгою історією.У новому випуску «Пороблено» говоримо про писанки, крашанки, скробанки і символіку обрядового яйця. 🥚 Що ми знаємо про найдавніші писанки? 🐣 Хто і коли їх розписував?🥚 Як називали орнаменти наші предки?🐣 Навіщо дарували писанки?🥚Яке місце яйце займало у фольклорі та народних уявленнях про життя, смерть і перехід між світами? 🐣 У яких випадках великоднє яйце було оберегом?🥚Які міські традиції існували 150 років тому?Дивитися тут:https://youtu.be/WF1KkJQYmGAЦей випуск створено у партнерстві з проєктом про українські традиції для цьогодення «Витоки» від Zagoriy Foundation.Витоки – це проєкт Zagoriy Foundation про інтеграцію традиційної культури в сьогодення – у корпоративну культуру, освітні процеси, сімейні святкування тощо. Фізично він виражається у ілюстрованих електронних путівниках, які можна безоплатно завантажити на сайті проєкту Витоки. Путівники розповідають про ключові традиції святкування різних свят, пропонують сценарії залучення звичаїв у сучасне життя: від простих до складних; дає перелік майстрів, науковців та бізнесів, до яких можна звернутись за заглибленням у процес.

Яку релігію насправді сповідують роми та до чого тут радянське кіно?Часто можна почути, що роми нібито є вогнепоклонниками. Однак це радше міф, який виник під впливом романтизації та екзотизації їхньої культури, а згодом був підсилений радянським кінематографом.«У традиційній культурі ромів вогонь дійсно займає важливе місце. Під час сезонних мандрів і роботи вони часто зупинялися не лише в містах чи селах, а й на природі, де розпалювали вогнища. Біля них збиралися, готували їжу, спілкувалися. Але це більше пов’язано зі способом життя, ніж з релігійними віруваннями. Крім того, подібні звичаї існували і в українців, наприклад, у чумаків чи козаків», — розповідає Наталя Зіневич, кандидатка історичних наук, головна редакторка медіа «Погляд».Загалом роми не мають однієї «спільної» віри і зазвичай сповідують ту ж релігію, що й більшість населення країни, де живуть.Цікаво, що міфи, створені радянським кінематографом, настільки вплинули на образ ромів, що деякі вигадані сценаристами елементи з часом почали сприйматися навіть самими ромами як реальна частина їхньої культури.Пані Наталя зазначає: «Кінематограф був символом влади. І логіка працювала так: якщо нас такими показують на екрані, значить, якісь розумні люди вирішили, що саме так воно і має бути».Тому зараз важливо переосмислювати і деміфологізувати ромську культуру. ☸️ Звідки насправді походять роми? ☸️ Як їх намагалися примусово перетворити на «новоугорців»? ☸️ Чому так мало говорять про геноцид ромів і ромське рабство? ☸️ Як роми та українці рятували одне одного під час Другої світової війни та Голодомору? ☸️ І в чому унікальність ромської мови?Більше цікавого — у випуску «Роми чи “цигани”? Походження, історія та головні міфи про ромів в Україні»: https://youtu.be/K3BrQZ9vL0k

Навколо ромів та їхньої культури досі існує надто багато міфів і упереджень — настільки стійких, що вони й сьогодні можуть обертатися переслідуваннями і мовчазною згодою суспільства на дискримінацію. У новому випуску «Пороблено» ми говоримо про ромів без екзотизації й без стереотипів — натомість із повагою до історії, пам’яті та реального досвіду громади.Гостя епізоду — Наталя Зіневич, кандидатка історичних наук, головна редакторка медіа «Погляд». Разом із нею розбираємося у найпоширеніших запитаннях про ромів в Україні:☸️Звідки походять назви «роми» і «цигани»?☸️Яку назву коректно вживати сьогодні? ☸️Коли й за яких обставин ромські громади з’явилися на українських землях? ☸️Як жили і чим традиційно займалися роми?☸️Як європейське і радянське мистецтво впливало на сприйняття ромської культури?☸️Які чинники історично впливали на закритість певних ромських громад сьогодні?☸️Які труднощі переживали роми спільно з українцями?Наталя та Анна говорять про історію, яка надто довго залишалася на маргінесі, геноцид ромів і пам’ять про нього. Вмикайте епізод, щоб розвінчувати стереотипи про екзотику ромів через обізнаність і вміння бачити в інших — своїх співгромадян.Дивитися за посиланням:https://youtu.be/K3BrQZ9vL0k

Єврейська кухня — це не просто набір страв, а ціла система пам’яті, правил, символів і смаків, що формувалася століттями. Вона виростає з релігійних приписів, досвіду діаспори, локальних адаптацій і постійних культурних взаємовпливів. У ній їжа майже ніколи не буває “просто їжею” — вона нагадує, пояснює, об’єднує і розповідає історію.У новому випуску «Пороблено», напередодні Песаха, говоримо з Льолею Ландою про єврейську кухню як про мову традиції. Розбираємося, якою є єврейська філософія їжі, як працює кашрут, навіщо потрібні машгіахи і чому питання кошерності сьогодні стосується не лише релігійної практики, а й сучасної гастрономії, ресторанної культури й навіть туризму. У цьому випуску ви дізнаєтеся:🕎 Що і чому їдять на Песах та інші свята?🕎 Як маца стала не лише святковою стравою, а й частиною історичних міфів?🕎 Чи дійсно єврейські емігранти привезли бейгли до США?🕎 Чому єврейська кухня дуже фантазійна?🕎 Чи можна вважати фалафель єврейською стравою?🕎 Чому форшмак не одеський?🕎 Чому єврейські пончики, латкес і хала так нагадують українські пампухи, деруни і плетінку та які ще культурні обміни помітні на рівні їжі?Цей випуск приурочений до Песаха, тож вітаємо усіх, хто святкує, і запрошуємо до розмови про смак, пам’ять і про культурні перетини, які роблять єврейську гастрономічну традицію такою впізнаваною і дуже близькою усім:https://youtu.be/zCCwAa5FvAg

Як дбали про здоровʼя та довголіття українці 200–300 років тому?Якщо почитати щоденник старшини Якова Марковича, то стає зрозуміло, що він буквально брав усе від тогочасної медицини. І лисину борщем мазав, щоб волосся росло, і купував дорогі закордонні ліки. Наприклад, коли болів поперек, то відразу кликав лікаря-німця, якого везли зі столиці за великі гроші. Але поки той їхав, рятувався народними методами — просив бабу, щоб «попарила в кориті». Водночас варто розуміти, що в Гетьманській Україні доказової медицини не було. І в цій системі координат звичайна людина більше довіряла добре знайомим бабкам, ворожкам чи цілителям ніж лікарю, який був чужим і незрозумілим.«Це не означає, що люди були неосвічені чи гірші. Вони просто жили в іншому контексті. І цілком можливо, що наші нащадки через 100 років так само дивуватимуться нашим практикам», — зазначає історик Ігор Сердюк. У лікарських порадниках того часу можна знайти і трав’яні настої, і складні рецепти з інгредієнтами, які важко було дістати. А також поради на кшталт: «Якщо нічого не можеш знайти, то візьми й випий кінське лайно — річ певна, допоможе».Коли наставала старість 200–300 років тому? Чи справді українські сімʼї мали по 10 дітей? Як жилося наймитам і чому діти працювали з 7 років? Як це — бути Джоном Сноу в Україні часів Гетьманщини, або як ставилися до байстрюків?Більше цікавого — у випуску «Історична демографія та повсякдення у часи Гетьманщини: як українці жили, працювали і дбали про себе» з істориком Ігорем Сердюком — доктором історичних наук, професором Київської школи економіки, лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка:https://youtu.be/_MtjCzq-oE0А для наших постійних спонсорів доступне окреме відео, де пан Ігор розповідає про традиційні способи усиновлення та стратегії життя бездітних родин.

Чи правда, що колись в українських сім’ях було по десятеро дітей? Як громада ставилася до розлучень і як регулювала дошлюбні вагітності? Наскільки викривленими є наші сучасні уявлення про традиційне домодерне суспільство?У новому випуску «Пороблено» говоримо з істориком Ігорем Сердюком — доктором історичних наук, професором Київської школи економіки, лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка — про історичну демографію і повсякденне життя українців кількасот років тому.Це розмова про людей, яких зазвичай лишаються в тіні великої історії:👶 про дітей, які дуже рано дорослішали;👩‍❤️‍👨 про бездітні пари, для яких відсутність дітей була не лише особистою, а й суспільною проблемою;👼 про дитячу смертність і шлюбний вік у часи Гетьманщини;👧 про покриток і байстрюків, яких фольклор пам’ятає гучніше, ніж офіційні документи;👨‍🦯‍➡️про людей з інвалідністю та ставлення до них громади;👴 про старість і ставлення до здоров’я — як дбали про себе та який спосіб життя обирали, щоб жити якнайдовше.Вмикайте новий епізод «Пороблено», щоб розвінчати або підтвердити свої уявлення про «традиційну сім’ю» та «старі добрі часи».https://youtu.be/_MtjCzq-oE0А для наших постійних спонсорів доступне окреме відео, де Ігор Сердюк розповідає про традиційні способи усиновлення та стратегії життя бездітних родин.Підтримуйте подкаст «Пороблено», щоб мати доступ до ще більшої кількості унікального контенту.

Ми знаємо про батярів. Але чи чули ви про антків?До батяр на Галичині діяли андруси, яндруси або тоньки. Раніше назви львівських кримінальних вуличних компаній походили від популярних імен. Як це відбувалося?Приміром, у районі біля монастиря Святого Антонія хлопців часто називали на честь святого-патрона, тобто там було багато Антонів. Відповідно місцеву шпану нарікли антками. Яндруси, наприклад, пішли від імені Андрій.Тобто перші назви для позначення людей, яких ми зараз назвали б гопниками, фактично походили від того, які імена були найпоширенішими в конкретних районах Львова.У Тернополі й околицях місцевих батярів називали махабундами. Вважають, що слово могло походити від перекрученого vagabond або wagabunda («волоцюга» з німецької чи польської), тобто є тотожним за значенням із «батяром».У Коломиї промишляли йванки. У Перемишлі, Станиславові та Бориславі збереглася назва батяри, хоча була й інша — малахи (імовірно, від єврейського «малах» — князь).А у Києві були босяки, бессараби та мазурики.«Бессарабами» називали людей, які тікали від поміщиків і селилися на Бессарабці. Босяки працювали на баржах на Подолі. Робота була сезонною і дуже важкою, тому багато з них ночували де доведеться і ходили босими.Окрім цього, у XIX столітті в Києві сформувалися окремі групи кишенькових злодіїв — мазурики, або марвіхери.Як виглядала і чим займалася київська шпана? Чи справді вони одягалися, як Том Шелбі з «Гострих картузів»? Чому тернопільських махабунд вважають більш криміналізованими й небезпечними, ніж львівських батярів? Як злодії виховували нових злодіїв? За чим фольклористи масово ходили під стіни тюрем? Яке місце в Києві називали «малиною»? Більше цікавого — у випуску з Анною Ніколаєвою та Дарʼєю Анцибор «Оспівана шпана українських міст: міські бешкетники, яких полюбила історія».https://www.youtube.com/watch?v=GhAR-frlj7IА серед коментарів ми розіграємо книгу Дар'ї Анцибор "Дреди, батли і стіли: два століття субкультур в Україні" з автографом.