Telegram statistics channel - @poroblenopodcast

Якщо середа в народних уявленнях виступала такою собі змореною, незадоволеною життям вдовою з 12-ма дочками, то пʼятницю бачили в демонічному образі. Вона приходила розкуйовджена, уся в крові, і за непослух могла виколоти очі чи сплутати волосся. Так-так наші прапра не сприймали дні як звичайні, для них це були живі персонажі зі своїми характерами, проблемами і долями.Що не можна було робити в середу?Вірили, якщо прясти в цей день чи залишити веретена на видному місці, то вночі прийде Середа-вдова й буде прясти — голосно й страшно.Які заборони сповідували наші предки щодо пʼятниці?В цей день також забороняли прясти, навіть боялися підходити до конопель чи льону. А ще жінкам не можна було чесати й мити волосся. Щоб захистити себе, напередодні виносили з хати всі гребені й веретена. Інші дні тижня були не менш цікаві. Наприклад, понеділок у народній традиції мав недобру славу. Його пов’язували з Місяцем, потойбіччям і намагалися в цей день не починати важливих справ, а жінкам подекуди не дозволяли заходити в чужі хати.У яких назвах днів тижня прихована давня скандинавська чи грецька міфологія? Чому четвер — чи не головний поминальний день року? Яка різниця між чоловічими та жіночими днями та як проводили вихідні наші предки?Дивіться випуск з Дарʼєю Анцибор та Анною Ніколаєвою «Як дні тижня формували плин життя українців» і дізнайтесь більше:https://youtu.be/RfFJ_dqfBbU

Після дощику в четвер, сім п’ятниць на тиждень, у суботу на роботу, а в неділю на весілля… Які уявлення збереглися про кожен із днів тижня? Що радили робити в понеділок, а що категорично заборонялося в середу? Які з днів були настільки особливими, що уявлялися як персоніфіковані міфічні постаті? У новому епізоді подкасту «Пороблено» поговоримо про назви днів тижня та звичаї, які з ними пов’язані:🗓 Як виникли назви днів тижня і з чого починався традиційний тиждень?🗓 Чому неділя – святий день відпочинку?🗓 Чому понеділок важкий?🗓 Що таке понеділкування?🗓 Які дні були «чоловічими», а які «жіночими»?🗓 Чи дійсно середа – маленька п’ятниця?🗓 А субота – самітниця?🗓 Чому четвер пов’язували з дощем і громом?🗓 Навіщо піст по п'ятницях і чому стільки згадок про ткацтво?🎧 Це розмова про традиційні вірування, народну логіку тижня, поєднання релігійних приписів, побутових практик і цікаві лінгвістичні спостереження. Як жили наші предки за календарем і які відголоски цих уявлень про дні відчуваємо сьогодні? Дивіться, слухайте – і ваш тиждень заграє новими сенсами:https://youtu.be/RfFJ_dqfBbU

Яке їхало, таке здибало: як Яків Макогін з дружиною продавали неіснуючі землі в Канаді та мріяли посісти український престол?Яків Макогін — один із найбільших пройдисвітів світової арени XX століття.Разом із дружиною він водив за ніс усі можливі спецслужби того часу: від MI5, MI6 та американської секретної служби до каральних органів Італії, Франції та Німеччини.Макогін займався аферами різних масштабів. У Канаді продавав неіснуючі земельні ділянки довірливим громадянам. Можливо, навіть українцям, полякам або євреям. Згодом видавав себе за князя Розумовського, нащадка українського гетьмана, й реально націлювався на «український престол».Макогін був генієм афер та виступав серйозним гравцем на геополітичній арені. Нацисти навіть пропонували йому правити Україною під їхнім керівництвом. Але все закінчилося інакше: він із дружиною повернувся до США, прихопивши з собою силу-силенну антикваріату й коштовностей.Попри шахрайські витівки, подружжя Макогонів активно вкладалося в українську справу: допомагали студентам, підтримували митців, фінансували культурні проєкти.Більше цікавого про цього неоднозначного персонажа — у випуску «Шпигунські ігри Якова Макогона: від спецслужб до українського престолу» з Іваном Монолатієм, доктором політичних наук, професором Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, лауреатом премії імені Леся Танюка:https://www.youtube.com/watch?v=1KrMSOqTx0sЗа найцікавіший коментар під відео розігруємо книгу Івана Монолатія "Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина"

Від Остапа Бендера до афериста з Тіндера — історії шахраїв і пройдисвітів завжди захоплюють уяву. Та чи були свої авантюристи в українській історії? У цьому випуску ми говоримо про постать Якова Макогона — розвідника, мецената, претендента на «український престол» і водночас людину з втраченою українською ідентичністю. Наш гість — Іван Монолатій, доктор політичних наук, професор Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, лауреат премії імені Леся Танюка.Разом ми розбираємося:🕵️ У чиїх інтересах працював Макогон і чиїм розвідником був?🕵️ Як складалися його стосунки з українськими націоналістами?🕵️ Яку роль у його діяльності відігравала дружина ірландка Сьюзен?🕵️ Чому подружжя стало відомим меценатами за кордоном і яку роль це мало для України?🕵️ Як Макогін став претендентом на український престол?🕵️ Чи можна розсварити українську діаспору?Це розмова про авантюристів і містифікаторів, про біографію, яка звучить як сценарій для серіалу, і про те, як мало ми знаємо про роль українських постатей у світовій історії: https://www.youtube.com/watch?v=1KrMSOqTx0sЗа найцікавіший коментар під відео розігруємо книгу Івана Монолатія "Макогін псевдо Розумовський. Уявлена українська людина"

У США військовий досвід відкриває двері в університети та кар’єру. В Україні бути ветераном — це купи довідок і вимоги «прийти й навести порядок». Наші закони досі ставлять ветеранів у позицію бідних і нещасних, а пільги виглядають як з радянського минулого. Як це змінити й у кого можна запозичити досвід?Наприклад, у США. У XX столітті в Америці сформувався особливий культ ветерана та військового. У 1944 році Конгрес ухвалив успішний закон про реінтеграцію ветеранів у цивільне життя, щоб допомогти 11 мільйонам ветеранів уникнути безробіття, алкоголізму та криміналу. Однією з ключових пільг стала освітня. Ветерани отримали можливість навчатися у провідних університетах. Це рішення змінило країну: покоління ветеранів Другої світової війни скористалося можливостями та надзвичайно вплинуло на розвиток Америки. Україна може брати приклад і адаптувати його до сучасних потреб суспільства.«Також важливо зрозуміти, чого не варто очікувати від ветеранів. Часто можна почути запит від цивільних, що ветерани прийдуть і “наведуть порядок”, зроблять країну ідеальною. Це дуже травмує та тригерить самих військових. Бо велика довіра до ветеранів приводить до того, що багато політиків використовують їх для досягнення своїх цілей», — пояснює офіцер ЗСУ, доктор історичних наук і професор Мирослав Борисенко.Ми звикли думати, що воює молодь, але насправді армія стрімко старіє. Чи це лише українська проблема, чи світовий тренд? Яким був образ українського військового у 2014 році — і яким він став у 2025? Війна змінює людей, але не робить їх «монстрами з ПТСР». Які риси з’являються у тих, хто пройшов фронт та чого хочуть для себе ветерани?Дивіться, коментуйте й поширюйте випуск «Військовий(-)антрополог про проблеми рекрутингу, роль ветеранів та еволюція сприйняття воїна» з Мирославом Борисенком, щоб зрозуміти, що можна змінити вже зараз за посиланням:https://www.youtube.com/watch?v=HdRmJP26sj0

До Дня пам’яті захисників України ми підготували спеціальний випуск «Пороблено», де разом з офіцером ЗСУ, доктором історичних наук і професором Мирославом Борисенком обговорюємо особливості військової культури, питання рекрутингу та ветеранської політики:✔️ Хто народжений для війни? Чи правда, що криза рекрутингу — не лише українська проблема?✔️ Як масова культура та ЗМІ впливають на формування образу українського військовослужбовця сьогодні?✔️ Яку роль відіграють військові традиції та як вони формуються?✔️ Як змінюється образ українського військового з 2014 року?✔️ З чим стикаються ветерани та що має змінитись у ставленні до них?Відверта розмова про те, чому молодь не йде в армію, як формується культ героя та як українське військо будує свою ідентичність крізь випробування, зміни і формування нових традицій.Дивіться, коментуйте, діліться думками та враженнями:https://www.youtube.com/watch?v=HdRmJP26sj0Підтримайте нас на будь-якій платформі, щоб отримати доступ до ще більш унікального контенту:https://linktr.ee/porobleno

Годованець — потойбічне тамагочі наших предківГодованець — 90% від домовика та 10% особливих характеристик. Якщо домовика можна було отримати з хатою безумовно, то з годованцем дещо складніше. Він — це радше домашній чорт, якого мав не кожен. Набути годованця можна було різними способами:Успадкувати від предків або купити з хатою — найпростіший варіант.Або ж його треба було вигодувати — виносити під пахвою з так званого зноска, маленького курячого яєчка без жовтка. «Протягом 9, 12 чи навіть 40 днів це яйце мали носити при собі. А на Великдень, коли в церкві звучало "Христос воскрес!", треба було відповісти: "І мій воскрес!". І тоді з’являвся маленький чортик. Його продовжували підгодовувати, допоки він не виростав у повноцінного домашнього чорта», — розповідає Володимир Галайчук — знаний дослідник української демонології, доктор історичних наук, професор кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка.Домовик був один на хату, а годованців можна було розплодити скільки завгодно.«Кажуть, що можна було мати кількох годованців. Один допомагає, аби худоба добре велася, інший, наприклад, січку ріже в стайні, той шмаття пере на ріці. Деякі дбали, аби дівчата гарно заміж повиходили або щоб хлопця до армії не забрали», — зазначає пан Володимир.Чим ще годованці відрізнялися від домовиків? Спойлер: одні з них допомагали не за «дякую», а за душу господаря. Про годованців, домовиків, ласок-помічниць, домашню гадину — усе це у нашому випуску «Домовики та інші невидимі сусіди: традиційні уявлення про охоронців дому» з Володимиром Галайчуком та Анною Ніколаєвою:https://www.youtube.com/watch?v=RhhTe5Ks2FQА також не забудьте переглянути епізод «Хто такий цей ДОМОВИК? Хатній дух, казкова істота чи крадій і маньяк?» з Анною Ніколаєвою та Дарʼєю Анцибор: https://youtu.be/dV0aRjGCqc4

У цьому випуску «Пороблено» говоримо про тих, хто, за традиційними уявленнями, завжди мешкав поруч – у нашій хаті: під лавкою, за піччю чи у хліву. Домашні духи: хто вони насправді та як з’являються уявлення про них? Чого чекати від домовика, коли його краще задобрити, а коли варто остерігатися? Якими були образи домашніх охоронців у різних регіонах України – від годованців і зміїв до ласок та «ходячих покійників»? Аби це з’ясувати, ми запросили Володимира Галайчука – знаного дослідника української демонології, доктора історичних наук, професора кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка. Разом із ним з’ясовуємо:🛖Які є типи домашніх духів і чому домовика часто зображають двозначно;🛖Як прикликали домовика зі старої оселі до нової?🛖Який вигляд має домовик і коли його могли побачити;🛖Які обряди існували для задобрювання духів;🛖Ким були годованці, як їх «вирощували;🛖Чому уявлення про хатніх духів часто пов’язані з конкретними тваринами:https://www.youtube.com/watch?v=RhhTe5Ks2FQЯк завжди, запрошуємо згадати власні сімейні історії та поділитися: кого й як у вашій місцевості уявляли за домашнього духа?П.С. Таймкоди, посилання на книги та соцмережі Володимира – в описі під відео. Не забудьте підтримати проєкт, якщо любите наші подорожі народною культурою!

Завʼязували спідницю на голові, влаштовували фейкове весілля, малювали сороміцькі графіті: як хейтила молодь XIX–поч.ХХ столітьУ традиційному суспільстві найбільше страждали дівчата. Особливо діставалося тим, які виділялися. Якщо хлопці з’ясовували стосунки через алкоголь і бійки, то дівчат висміювали публічно, назагал.Наприклад, якщо дівчина уникала вечорниць чи гулянь на вулиці, то її провчали певним чином:«Неодноразово дослідники фіксували такий спосіб покарання: малювали величезне зображення хлопця з ерегованим фалосом на всю стіну, а поруч — зображення самої дівчини», — розповідає Дарʼя Анцибор в епізоді «Ігри, бійки, лузання насіння: як раніше тусили, знайомилися і знаходили пару без Тіндера».Також могли зняти ворота і закинути їх подалі, або ж намастити їх дьогтем.«Дівчину, яка перебирала хлопцями чи кпинила з них, могли спіймати й зав’язати їй спідницю на голові, змусивши йти так селом. А ту, хто мала славу “легковажної”, висміювали імпровізованим весіллям: розігрували повноцінний весільний обряд з її участю, щоб показати, що начебто вона недостойна справжнього весілля через свою недобру славу», — пояснює Анна Ніколаєва.На вечорницях народжувалися пари, дружби й сільські легенди. Дівчата крутили голки та співали. Хлопці закопували підкови, пили алкоголь та билися. А насіння було крутіше за будь-який стрітфуд.Більше про те, як відбувалося дошлюбне спілкування наших прапра — у повному випуску «Ігри, бійки, лузання насіння: як раніше тусили, знайомилися і знаходили пару без Тіндера»:https://youtu.be/tSFi6TuDgAc

Раніше не існувало чіткої межі між назвами музичних інструментів, як-от бандура, кобза чи торбан. Таких визначень просто не було. Бандуру називали і бандурою, і кобзою, а дехто міг навіть сказати «гусла». Усі ці назви часто плуталися.Ба більше, інструменти не були стандартизовані: кожен майстер робив їх по-своєму. Загалом вони були схожі, але якщо пошукати зображення старосвітських бандур, то кожна буде мати інший вигляд.Саме Гнат Хоткевич був одним із тих, хто почав змінювати цю ситуацію. Він вивчив понад 100 українських інструментів, зокрема бандуру, та детально описав їх у своїй книзі «Музичні інструменти українського народу». Також він одним із перших взявся удосконалювати бандуру та популяризувати її. Ще навчаючись у реальному училищі, у 1890 році він почав досліди із модернізації інструмента, а вже на другому курсі інституту у 1895 році Гнатові Хоткевичу вдалося сконструювати власну бандуру.Зараз ми можемо побачити аж 3 різновиди бандури: старосвітська, яка фактично є реконструкцією інструменту часів Шевченка, академічна та сучасна електробандура.Чому важливо підтримувати і старовинні, і нові моделі? Що спільного між кобзарем минулого і сучасним музикантом на сцені з електробандурою? Чому у спільноті бандуристів досі не завжди вітають жінок?Більше — у випуску «Усе про бандуру: від цехів до мобільних застосунків» з бандуристкою, культурною менеджеркою й популяризаторкою інструменту Анастасією Войтюк та Дар’єю Анцибор:https://www.youtube.com/watch?v=EhH-HT_6oiI