Пороблено Подкаст | У першу неділю після Великодня ми відзначаємо Провідну неділю (проводи...

🥚У першу неділю після Великодня ми відзначаємо Провідну неділю (проводи, гробки, гробики, красну горку). Це свято щороку запускає в соцмережах гарячі суперечки. Через традицію влаштовувати застілля на кладовищах. Одні кажуть, що це не наш звичай і пережиток язичництва. Інші — захищають і стверджують, що саме так робили наші прапрапра.А як було насправді?Олена Боряк, етнологиня, докторка історичних наук, пояснює: «Українці вірили, що на Великдень мертві приходять до живих та беруть участь у святі разом з усіма. Подекуди навіть існувала традиція у Страсну п’ятницю йти на цвинтар, щоб начебто зустріти померлих. Але також приходить час, коли їх потрібно провести. І таким днем в нашій традиції є Провідна неділя, яка настає на другому тижні після Пасхи».Це свято також називають проводи, гробки (на Наддніпрянщині), гробики (на Сумщині). Іноді трапляється назва красна гірка (Луганщина, Сумщина), але вона більше поширена у білорусів і росіян, тому, ймовірно, була запозичена.«Радуниця або Радуха — ще одна назва поминального дня, який відзначають на 9-й день після Великодня (у вівторок). Іноді кажуть: “Ми на проводи не ходимо — ми ходимо на Радуницю”. Але сенс той самий: люди йдуть на кладовище з вузликом, із паскою та великодніми стравами, щоб пом’янути і пообідати разом», — додає Олена Боряк.І так, спільна трапеза на кладовищі — це не вигадка.«Той, хто приходив на кладовище першим, розстеляв на землі скатертину й виставляв те, що приніс із собою. Наступний приходив — ставав поруч, також розстеляв скатертину й викладав свої страви. І так один за одним розміщувалася вся громада. Це справді була спільна трапеза на кладовищі», — розповідає пані Олена.Залежно від місцевої традиції, проводи могли виглядати по-різному. Приміром, на Миколаївщині поминальну скатертину не можна було стелити на столі, а тільки на землі. Вважалося, що так ближче до покійних. Інколи могилу застеляли рушником або полотном, виставляли на гріб великодні страви, а родина сідала навколо, наче за столом. Чому на Великдень іноді спершу йшли не додому, а на кладовище? Навіщо розбивали крашанку об хрест? Чи пили наші предки алкоголь на могилах? І як церква ставилася до трапез на кладовищі? Чи правда, що в українській традиції самогубців не поминали взагалі?Про все це і більше — у новому випуску з Оленою Боряк «Навіщо мертвим Великдень, або чому “поховати й забути — це не про українців”», який створено у партнерстві з проєктом про українські традиції для сьогодення «Витоки» від Zagoriy Foundation:https://www.youtube.com/watch?v=yI3Q6kETJDs