Овертайм із Сажком

День #14: 15 хвилинВідгук: "Шляхетна сила", Андрій Шевченко, Алессандро Альчатто, 252 сторінкиТематика: біографіяІнвестований час: 7 днів, близько 5 годин чистого читанняЯкий шикарний початок! Здивував та налаштував, що далі буде дійсно цікаво та в такому ж руслі.На жаль, це не виправдалося.Що найбільше бісило - це її редактура. Для розуміння: хоч Шевченко й українець, але книга була написана італійським журналістом та італійською мовою. І тільки потім перекладена на українську.І це відчувається всюди: як структура речень, які вимагали перефразування, вдосконалення, так і елементарні помилки. До того ж в авторки перекладу дуже специфічний погляд на пунктуацію, від якого хотілося битися головою об стіну.Здавалося, що деякі, а може й всі глави, професійний редактор взагалі не бачив в очі. І це руйнує сприйняття і без цього не ідеальної книги.Друга проблема: частина тексту нагадувала Вікіпедію трішки приправлену емоціями. Ось тоді ми грали з тими - я забив, ми виграли і я був дуже радий. А ось тоді ми грали з тими - і програли, це було розчарування.Автобіографія - це про цікаві внутрішні історії, які ніхто не чув. Що відбувалося з відомою людиною за лаштунками, яка він людина, яке його оточення. І не те що цього немає, але цього, здається, замало.Через це від книги таке дивне враження: з одного боку, вона наче занадто квапиться закінчитися, вкладає цілі етапи кар'єри в одну-дві глави, а хочеться значно більшого дізнатися про Лобановського, Анчелотті, Суркісів,  Мілан, Динамо. З іншого боку, навіть про всьому відчутті поспіху також одночасно здається, що наявний текст можна було ще суттєво скоротити. Бо цікавих історій в ньому недостатньо. Сумнівна робота автора остаточно зруйнована перекладом та редактурою (точніше її відсутністю).Чи пораджу читати? Хіба що якщо ви сильно любите український футбол. Шевченко занадто дипломатичний та обережний. Але все ж окремі моменти цікаві тут є, і не те що вона взагалі не дає цікавої інформації. Хоча точно не взірець цікавої автобіографії. Шкода, бо Шевченко - людина, в якої була дуже насичена кар'єра.#книговідгук

От що ще не можу зрозуміти по Шахтарю та Пушичу.Купують нападника за 17 мільйонів. І він з 12 матчів один раз лише виходить в старті та 6 разів взагалі на поле не з'являється. При цьому в Пушича: з Динамо - 4 заміни, з Колосом - 4 заміни, з Оболонню - взагалі три заміни.Потім Пушич виходить та розповідає, що його команда втомилася та не витримала другий тайм. Або буде розповідати, що багато молодих гравців, які помиляються.Те ж саме ж було у 2024-му. Коли постійно не використовувалися заміни, ротації. І коли продали Сікана та Зубкова, відпустили Степаненка, виявилося, що бразильці не готові стабільно давати результат. А як вони можуть бути готові, якщо вони могли отримати значно більше часу на полі, щоб розвиватися - і не отримали.Зараз все по колу з Еліасом. І не треба мені розповідати, що це молодий гравець, йому потрібен час та адаптація. Це не АПЛ. Де йому ще грати, як не в УПЛ - помилятися, набирати потрібні хвилин, щоб зростати та адаптовуватися. Але ніт, Пушич і результат не дає, і не розвиває гравців.З опорником же ситуація ще абсурдніша. Віддали Степаненка, Срна розповідав, як у них все добре та позиція укомплектована, три гравці (Криськів, Назарина, Марлон), і зрештою тепер там грає центрбек Матвієнко. Бо, як виявилося, все ж опорник має вміти відбирати м'ячі та покривати простір в захисті. А не тікі-таку грати. Ну, абсурд же.

Хочу поговорити з вами серйозно з приводу вчорашнього поста про поразку Реала та Куртуа.Я жодного слова не написав про Луніна, а такий срач розпочався з його згадуваннями, що аж страшно стало. І тут, і в інстаграмі мені кілька людей писали у відповідь на цю сторіс про Луніна (до речі, підписуйтеся - там може бути не тільки футбол, а й гітара, книги та наше сумне сьогодення. по суті інстою активно став користуватися останні кілька місяців, хоча був там років 10 напевно).Ну, не подобається мені саме Куртуа - чисто по-людськи. Незалежно від того, хто в нього конкурент.Ну, набрид мені Реал на пізніх стадіях Ліги чемпіонів. Не обов'язково все має зводитися до одного Луніна. Якби хотів порівняти його з Куртуа, то першим вам би кинув цей чудовий текст Діми Ватраса, який чітко пояснює, чому Андрій - гірше за Тібо:🧐 У чому Лунін гірший за КуртуаІ насправді розумію, що оскільки пишу тут переважно про українській футбол - комусь могло здатися, що це пост на захист українського гравця. Але, можливо, не варто надумувати зайвого. Принаймні можна завжди уточнити в коментарях, що я маю на увазі. Бо кожну тезу не маю можливості розжувати - особливо якусь коротку емоцію після матчу. Але готовий спілкуватися з вами завжди, коли є час. І намагаюсь читати всі коментарі та хоча б точково відповідати. Або, як зараз, навіть реагувати на якісь історії в коментарях постами.Ось ця біда часто буває, коли висновки робляться не з того, що сказано, а з того, як люди хочуть додумати самі, що не сказано. І твердо вирішують, що це думка автора, хоча це не так. І від цього зайві емоції, сварки, які не потрібні зовсім.

Тут цікава історія:🤷‍♂️ Україна U-17 не їде ні на Євро, ні на ЧС – епічно втратила шанси на два турніри, двічі пропустивши на 90+Я взагалі не прихильник від юніорів вимагати результат будь-якою ціною. Це не дорослий футбол. Особливо, коли в тебе в суперниках Італія та Хорватія, в яких мають бути хороші команди. Але от за цю плутанину з тренером збірної U-17, яку влаштувала УАФ, Мельгоса чи як там ще було - треба питати. Бо, ну, що це таке? І чому не дати цикл допрацювати тренеру, який і вивів команду в цей раунд відбору? Не те що б я був великим фанатом здібностей Мороза, але як вийшло - виглядає погано:👉 У попередньому раунді команду тренував Юрій Мороз, але на початку 2025-го з ним припинили співпрацю. На збори у лютому колектив вже повіз штаб 40-річного Олександра Ситника. Це екстренер академії «Шахтаря» та ексасистент у «Ворсклі».Його 3 лютого оголосили коучем в категоріях U-16 (2009 р.н.) та U-15 (2010 р.н.), але через півтора тижня призначили якраз в U-17 рішення Виконкому УАФ на засіданні. А в U-16 та U-15 – Олега Голодюка з «Карпат».УАФ додатково акцентувала, що ту делегацію збірної U-17 на мінізбір у лютому очолював куратор молодіжного та юнацького напрямку роботи збірних Унаї Мельгоса. Матчі закінчилися нічиєю з Туреччиною (1:1) та перемогою над Грецією (4:2).

Сьогодні вибори нового президента в Міжнародному олімпійському комітеті. І насправді це значно важливіше для України, ніж будь-який матч футбольної збірної - просто інтересу до такої події значно менше. Нещодавно я вже писав на прикладі аналітичного матеріалу Діми Ватраса, що на Трибуні є тексти, яких ви не те що в Україні, а й в світі навряд знайдете. Ось ще один приклад титанічної роботи на цей раз Кості Варварика, якій ви навряд десь знайдете аналоги - про тему, яка не дасть багато кліків, але критично важлива для всього спорту:Вибори президента МОК вже сьогодні – хто балотується, хто фаворити та наскільки все прозороПідписуйтеся на телеграм-канал Кості. Це людина, яка задовбала МОК до такого ступеня, що його вже почало начебто випадково викидувати з їх пресконференцій через "технічні проблеми". Навіть техніка не витримує його напору)Ну, і читайте Трибуну - там є тексти на будь-який смак: від лайфстайлу спортсменів, навколоспорту до глибокої аналітики. В цьому і мета - бути різними.

Щодо Пушича в Шахтарі. Напевно треба буде про це написати більш розгорнутий текст, але, здається, я зрозумів, що його робота мені нагадує. Пушич - як початківець, потенційно талановитий молодий випусник академії, який робить перші кроки в футболі: то видає топ-матч на куражі, ентузіазмі та таланті, то провалиться, бо не вистачає фундаментальних речей - досвіду, знань, спокою та стабільності. І ось так раз за разом: за якоюсь повною дурнею, яка на голову не налазить, йде крутий тайм, де команда вражає, то круті заміни змінюють хід матчу, то ламають всю гру Шахтарю, то лідери виглядають як справжня команда та гравці, які скоро розриватимуть топліги, то їх організацію на полі хочеться показувати тренерам на навчанні, щоб не робити так. Шахтар точно є майданчиком для таких експериментів в сподіванні, що зрештою з цього щось з Пушича виросте?Шахтар має з відривом найбільші можливості в лізі, його головний конкурент не може собі дозволити трансфери навіть за пару мільйонів, має тренера-новачка та історично слабкий менеджмент, а майже найсильніший в історії Шахтар примудряється постійно або втрачати очки, або бути на тонкій межі, щоб це зробити. В УПЛ, де в принципі одиниці команд можуть дозволити когось купувати за гроші. І з всього цього висновок простий: або Шахтар знову промазав з тренером, який не може повністю розкрити потенціал цього складу, або Шахтар промазав з керівництвом, яке всім втирає, що зібрало таку чудову команду, але це не так. Або обидва фактори разом. Моя думка: соромно к 20-му туру команді з трансферами по 12-17 мільйонів програвати 7-10 очок в цій УПЛ та навіть не бути на другому місці. Як би це не закінчилося. Бо ця ліга даватиме шанси до кінця сезону. Просто такий Шахтар поки не здатен їх взяти.

ІнгулецьПішли: Володимир Вілівальд (20, ЦЗ, кін. ор), Володимир Білоцерковець (24, АП-ПВ), Михайло Шершень (29, ЦЗ)Прийшли: Андрій Меленчук (21, ЛВ), Олександр Дихтярук (22, ЦЗ), Віталій Фарасеєнко (21, ПВ), Олександр Жовтенко (19, ЦЗ), Віталій Катрич (20, ЛЗ), Артем Бенедюк (20, ПЗ), Максим Скороход (19, ЛВ)Довго сумнівався, чи треба взагалі щось писати про Інгулець. Тут дві прості причини. По перше, команда є безнадійним аутсайдером та всі події зими ще більше переконують, що вона вилетить з останнього місця взагалі без шансів. По-друге, інформація про Інгулець на зборах близька до нуля – так потужно працює клуб УПЛ з вболівальниками футболу. Він просто забиває. Тому також регулярно з’являється бажання на нього забити. Але все ж виділю кілька фактів. 1. Взимку Інгулець втратив двох основних гравців – Вілівальда та Білоцерковця. 2. Ще чотири досвідчені гравці хочуть розірвати контракти в односторонньому порядку, бо їх перевели до другої команди: Козиренко, Козак, Мельничук, Петько. В середині клубу відбувається якийсь треш – і краще точно не стане.Почитайте ще про про стадіон - це справжній анекдот:Зворотне будівництво: як стадіон «Інгульця» за рік пройшов шлях від «все готово» до розробки проєкту3. Натомість Інгулець підписав групу молодих гравців з першої та другої ліги. Очевидно клуб вже готується до пониження в класі та навіть не намагається всерйоз підсилитися. 4. Стартовий склад на перший матч передбачити нереально. Варіант, який накидав вище Дмитро Ватрас, має право на життя, як і будь-який інший.

В березні відбудуться вибори президента Міжнародного олімпійського комітету. Це надзвичайно важлива подія для світового спорту. Є 7 кандидатів, вони вже представили свої програми. Томас Бах балотуватись не буде. З цікавого:1. Про Україну в програмах ніхто не пише. Єдина згадка - від президента Міжнародної федерації гімнастики Морінарі Ватанабе - і то лише про те, що він відвідував Київ. 2. Найближчий до України кандидат - президент Міжнародного федерації легкої атлетики Себастьян Коу. Саме в легкій атлетиці росіян не допустили до змагань взагалі ні в якому форматі. Але в програмі про це ні слова. 3. Фаворитка нинішнього президента Томаса Баха - Кірстен Ковентрі з Зімбабве. 4. Давид Лапартьєн пропонує провести Олімпіаду в Африці. 5. Ватанабе пропонує проведення одночасних Олімпійських Ігор у пʼяти містах на пʼяти континентах (Євро-2020, давно не бачились), які транслюватимуться 24 години на добу; двопалатну систему прийняття рішень в МОК (нижня палата з президентів НОК та міжнародних федерацій, вища – з членів МОК).Про розклади говорити поки дуже складно. Але є кілька думок від закордонних журналістів. Журналіст Шон Іґл з The Guardian 29 січня назвав основними кандидатами Коу та Самаранча-молодшого з перевагою останнього, трохи далі за ними – Ковентрі та Лаппартьєн, головні аутсайдери – Ватанабе та Еліаш. Німецький журналіст Єнс Вайнрайх, який глибоко спеціалізується на спортивній політиці, у своєму виданні The Inquisitor регулярно складає Рейтинг кандидатів у президенти МОК – останній випускав ще 4 грудня, тоді Коу, на його думку, сформовану на основі статистичного аналізу та опитувань стейкхолдерів, був явним лідером.Найкращий і найповніший аналіз майбутніх виборів в МОК читайте на "Трибуні" в матеріалі Костянтина Варварика.

В Шахтарі мінус:- Степаненко- Сікан- Зубков.Купа чуток по трансферах на вхід - тільки сьогодні було, що вже підписали 18-річного форварда з Флуміненсе Еліаса. Але поки жодного офіційного підписання.Якщо не буде 2-3 трансферів, то це буде дивно. І те, що писав раніше - Шахтар остаточно стає бразильським.Це таки революція!!!Влітку ще піде Судаков та, можливо, ще 2-3 українці. І Шахтар ледь вкладатиметься в ліміт.З резерву є хіба що Очеретько, який нарешті розкрився в Карпатах. Але після десанту з Руху не факт, що він буде достатньо грати в другій частині сезону. Який сенс награвати та розвивати іншим клубам гравців, коли тепер є вже свої.А щодо дії Шахтаря, то насправді все логічно - це був наступний етап, якщо клуб хоче колись мати щось більше, ніж просто пару нормальних матчів на етапі ліги ЛЧ. З наявними українцями клуб явно вперся в стелю, як би це було неприємно говорити. Інше питання, чи буде успіх в трансферах. Поки Кевін та Марлон виглядають перспективно. Можливо, ще Егіналду цікавий на позиції форварда. А решта трансферів після 24 лютого 2022-го - таке.

Про Сергія Сидорчука завжди говорять, як про інтелігентну та начитану людину, яка в спілкуванні та побуті не сильно схожа на типового футболіста. Навіть ходить байка, що Сидорчук був відмінником в школі, яку він спростував в свіжому інтерв'ю Трибуні:🗣 Про мене точно неправда. Я був відмінником, напевно, як і всі, до п'ятого класу. Ми навчалися в спецкласі і до нас просто було гарне ставлення. Оглядаючись назад, думаю, так і було. Якщо він гарно себе поводить, то 7-8 балів свої отримує. Коли ти ще й щось можеш сказати і розумієш геометрію, то можна отримати нормальну оцінку. Якби я навчався у звичайному класі, не в спецкласі, думаю, мені було б важче. А так нам робили поблажки. Але мій перший тренер завжди казав: «Футболістом можеш ти не бути, а людиною бути зобов'язаний».Також Сергій розповів, які читає книжки зараз:🗣 Зараз читаю, ось вона лежить «Юдейська війна», мені подобається. Знаходжу книжки по відгуках. Найбільше мені сподобалась Айн Ренд «Джерело». Його два рази читав. Особливо коли є якісь переживання, що, напевно, роблю щось не так, то це 100% та книга, яку потрібно прочитати. Потім історичну прочитав від британського автора «Гітлер і Сталін: тирани і Друга світова війна». Вона мені дуже сподобалась. Проєктуєш все на те, що зараз відбувається в Україні, і воно відгукується.Якщо чесно, все по настрою. Буває, хочеться просто якусь біографію прочитати. Знаходжу собі біографію. Буває, хочеться просто роман якийсь прочитати – і читаю його. У Бельгії читаю менше. Коли був в Києві, то в нас були постійні подорожі – і читав багато. Тут вже не так багато, але все одно намагаюсь читати. Більше цікавого від Сергія Сидорчука - в інтерв'ю Даші Калінчук за посиланням:Інтерв'ю Сергія Сидорчука: «Думаю, як футболіста Сидорчука в «Динамо» вже не буде»Про що воно:🔹 чому Сидорчук мало грає у «Вестерло» і чи хоче він змінювати клуб?🔹 як він сприйняв перехід з «Динамо» і які моменти в київському клубі він вважає знаковими для себе?🔹 які два тренери найбільше вплинули на Сергія в «Динамо»?🔹 що сталось зі збірною під час матчу з Румунією і що говорив Ярмоленко в роздягальні?🔹 хто, на думку Сидорчука, може стати наступним капітаном збірної України?🔹 чи говорив з Суркісом про своє майбутнє в «Динамо» після завершення кар'єри футболіста?