"Нагадують сутенерів": хороший момент про українських й не тільки футбольних агентів з біографії Олега Лужного, до якої я нарешті дістався:«Арсенал» уже тоді мав дуже серйозний селекційний відділ. Вони роками стежили за футболістами, особливо за тими, хто щосезону грав у Лізі чемпіонів.Мій тодішній агент Шандор Варґа любить згадувати про той трансфер і перебільшувати власну роль. Зрозуміло, що вона була важливою, але тільки в одному аспекті, бо «Динамо» не давало мені інформації про потенційні клуби, які цікавилися мною. Хтось мусив вести переговори. Але основне — щоб футболіст відповідав певному рівню. Тоді всі захочуть запросити його до себе.Молоді гравці мають зрозуміти, що агенти — не чарівники. Наші агенти часто нагадують мені сутенерів, які нічого не роблять, а тільки знімають свою комісію із зарплати, а потім забувають про футболістів. Хоч у цій професії і є порядні люди, які справді шукають клуби, допомагають підопічним. Для мене агенти — це ті, хто займаються своїми гравцями, знаходять клуби, рекламні контракти, допомагають у побуті. Так, як це відбувається в Англії. Ніколи не зрозумію, з якого переляку агенти, що не мають стосунку до підписання контракту, забирають у футболістів 10% їхньої зарплатні. Порадив би краще ці гроші віддавати до церкви чи бідним людям.Якщо ви гарний футболіст, усі агенти будуть біля вас крутитись і захочуть заробити легкі гроші. Цим людям не соромно брати комісію. Хоча передусім на ці кошти заслуговують дитячі тренери, які підготували футболістів. Це було б справедливо. У нас є агенти, які напідписували стільки футболістів, що й в обличчя їх не знають, але добре рахують комісію з клієнта.Із Шандором була домовленість: якщо він влаштує трансфер, то заробить гроші. Так і сталось. Крім того, він отримав бонус від «Арсенала». Варґа любить хизуватися тим, який він друг з Арсеном Венґером. Якби я погано зарекомендував себе в «Арсеналі», цієї так званої дружби не було б. Шандор влаштовував Реброва у «Тоттенгем», то чому ж він не дружить із президентом «шпор» Леві?***Поки по враженнях від прочитаної десь половини - для українського футболу дійсно хороший рівень. Класні моменти про менеджмент та трансферну політику Суркісів, цікаво про Лобановського, цікаві порівняння з Арсеналом.Звичайно, як і для більшості інших біографій присутнє враження, що Лужний "за все хороше проти всього поганого" та певний "д'артаньянизм", це точно не "Я Златан". Але й не максимальна дипломатичність, як у Шевченка чи Шовковського.
Натрапляю на претензії до MEGOGO, що студії на чемпіонат світу якісь не такі - скучно, шаблонно, немає сильних експертів. Можливо, тут є доля правди - це наслідки стандартизованої сценарної роботи, коли є накатана схема, й її відпрацьовують знову й знову.Як на мене, проблема MEGOGO з футбольними студіями в тому, що намагаються слідувати якимось канонам серйозного телебачення, яких, напевно, вже й не існує або залишилося мінімум у сучасному світі медіа - бо все змінили вільні формати соцмереж, ютубу. Запит давно інший. Глядачу цікавіше там, де значно більше свободи, значно більше людини. Офіційні транслятори мають рухатися в бік легкості та більш вільного обговорення, де все не втиснуто ледь не посекундно в дуже негнучкий сценарій, де в тебе хвилина чи 30 секунд на думку.Проте також важливо розуміти всім, хто хоче чогось екстраординарного, щоб його приємно здивували: перед- та післяматчева студія - обмежений формат. Нічого видатного нового придумаєш - принаймні не в масштабах, коли треба відпрацювати сотню матчів турніру на короткій дистанції. Це виснажливий марафон у форматі послідовних коротких спринтів, де мінімум часу на відновлення між етапами. Об'єктивно максимально складно видавати пожежу в прямому ефірі кожен день на такому турнірі, як ЧС.Звичайно, рішення є. У світових топів все зав'язане на конкретні персоналії. Зірок. Сучасна футбольна студія - це мистецтво від ведучих та гостей бути сміливими та іноді навіть жорсткими у думках, вміти сміятися над собою та імпровізувати. Є приклад студій CBS з Кейт Абдо, Тьєррі Анрі, Джеймі Каррагером та Майкою Річардсом. Проте всі забувають, що вони мають контракти на мільйони доларів на рік - на рівні зарплат далеко не найгірших футболістів топліг. Принаймні Каррагер та Анрі - точно.Це найкращі з найкращих у світі у своїй справі. Таких буквально одиниці, вони пройшли багатоетапний природній відбір: в кого є бекграунд топового футболу, інтелект, вміння якісно висловлювати свої думки, почуття гумору та ХАРИЗМА, без якої нема що робити на такому рівні. Просто шалене поєднання скілів та досвіду, яке коштує шалених грошей, щоб отримати найкращий з можливих продукт.І коли чую критику на адресу Головка чи навіть Маслюка (який, до речі, дуже непогано розкладав матчі в останній студії - він був готовий краще за футболістів-експертів), то хочу спочатку зрозуміти: а який бюджет всієї цієї історії? Топи та зірки коштують дуже-дуже дорого - в Україні також. Думаю, зарплата одного Анрі на рік може бути більше, ніж весь контракт MEGOGO, наприклад, на ЧС. Навіть якщо ви взагалі зможете знайти людину в Україні хоча б з частиною тих скілів, які є у експертів CBS.Тому ми отримуємо рівно те, скільки це коштує, а не CBS. Тут незрівнянна різниця у бюджетах, тому що незрівнянна різниця у платоспроможності аудиторії й запиті на продукт.Так, MEGOGO має бути сміливіше. Воно працює дещо шаблонно - напевно, можна краще, хоча складно сказати наскільки. Можливо, й не сильно - дуже складно заміряти, бо незрозумілі можливості. Проте зрозуміло точно, що в MEGOGO немає ресурсу, щоб кожен ефір виглядав феєрією досвіду, глибини, гумору та імпровізації світового рівня, як хоче балуваний величезною кількістю контенту у вільному доступі вболівальник. А є ж ще зовсім нефутбольні нюанси формування списку гостей студії в Україні...Навіть якщо такі люди знайдуться, працювати за їжу (це, звичайно, умовно, але у глобальних масштабах - це так) їм набридне дуже швидко, бо є ютуб, де за бажання можна самому краще заробити, без "дяді" та рамок, якщо дійсно є такі таланти на рівні світових зірок спортивного телебачення. І не тільки ютуб. Й все повернеться до стандартних налаштувань.
Як не крути, а дивна Англія Тухеля - буде мінімум у півфіналі Чемпіонату світу-2026. Не тому, що сильна, а тому, що так складається сітка. Для Англії головне - виграти групу з Хорватією, Ганою та Панамою. Й там має бути легкий шлях у плей-оф.Та й взагалі, скільки не пробував різні варіанти розкладів - майже завжди виходили півфінали Франція - Іспанія та Англія - Португалія. А там в них вже можливі варіанти, бо в таких матчах на таких стадіях з командами такого рівня будь-хто може виграти, навіть не будучи фаворитом.Загалом не хочу удавати, що добре розуміюся на футболі збірних - це абсолютно не так. Я в першу чергу є величезним прихильником українського футболу та збірної України, з ними й працюю, а решта - чисто за потреби, хоча все одно багато інформації доводиться пропускати через себе, бо у спортивній журналістиці неможливо щось повністю ігнорувати, воно тебе десь знайде. Але зі збірними - то точно прогноз диванного зовсім неексперта збірних, який просто хоче зробити для себе цікавішим Чемпіонат світу. Тим й класний Bracket Challenge, який зробили на Трибуні, що можна спокійно сісти та покрутити свій прогноз у різні боки, пофантазувати, подумати. Я збирав по-різному, напевно, разів 5-6 - поки зупинився на версії, яка найбільше сподобалася. Кожен, зовсім без глибоких знань по кожній з команд, може пробувати - й цілком має шанс на успіх, якщо добре подумати.Там ще й розіграш футболки збірної України з автографами для всіх учасників - приємний бонус. Хоча, як на мене, сам челендж цікавий для будь-якого вболівальника футболу. А решта то вже деталі.Я особисто зовсім не вірю у Бразилію чомусь, навіть з Анчелотті. Також здається, що саме у цій групі можлива найбільша сенсація - багато хто дуже сильно недооцінює Марокко. А це півфіналіст попереднього ЧС, бронзовий призер останньої Олімпіади та чинний переможець чемпіонату світу U-20. В них дуже талановите покоління, яке може якщо не повторити успіх попереднього ЧС, бо це буде дуже складно, то вийти у чвертьфінал - що також фантастика.Також чомусь є чисто інтуітивний сумнів у Франції. Так, шалений склад, куди навіть не влізли всі зірки, але ось немає якось віри більше у Мбаппе - занадто він став по-футбольному токсичним. До того ж у французів, ну, дуже складна сітка, якщо все піде як має - Німеччина, Нідерланди, Іспанія. Ні в кого настільки складної більше немає. Тому поставив їх виліт у півфіналі, але немає ніякої гарантії, що вони не вилетять навіть раніше - ц таких великих матчах все можливо. Й головне - якщо навіть дійдуть до фіналу, то будуть максимально виснажені дійсно складними протистояннями.Хто ще може здивувати - Туреччина. Крута та весела команда. Здається, її матчі просто має бути цікаво дивитися.А вболіватиму за те, щоб мій прогноз на півфінали не збувся - й туди зайшов хтось з андердогів типу Туреччини, Марокко, Норвегії чи Японії. Так завжди цікавіше.Коротше, раджу Bracket Challenge на Трибуні - заходьте, робіть прогнози. Отримав щире задоволення, коли протягом пари годин крутив туди-сюди розклади в групах та плей-оф. Вам також має сподобатися.
4 матчі за 11 днів та шанс на Євро-2028 у Лізі націй – перший справжній іспит Мальдери у збірній України, в якому буде чимало невизначеності до завершення відбору ЧЄНаступні матчі збірної - Ліга націй восени. Розклад та суперники України у Дивізіоні B:25 вересня. Угорщина — Україна (21:45)28 вересня. Грузія — Україна (19:00)2 жовтня. Україна — Північна Ірландія (21:45)5 жовтня. Україна — Угорщина (21:45)14 листопада. Північна Ірландія — Україна (21:45)17 листопада. Україна — Грузія (21:45)Перші чотири матчі відбудуться протягом одного короткого періоду – всього 11 днів. Це нововведення УЄФА – замість звичних трьох осінніх пауз на збірні буде лише дві: одна довга на стику вересня-жовтня та стандартна у листопаді.Схема розіграшу звична: перше місце - вихід в Лігу А, друге - плей-оф за Лігу А, третє - плей-оф за збереження місця в Лізі B, четверте - виліт у Лігу С.Що важливіше за саму Лігу націй: найкращі за рейтингом 4 або 8 (!) переможців груп Ліги націй (їх буде 14) також зіграють у плей-оф за потрапляння на Євро-2028, якщо не пройдуть через відбір. Туди потраплять й найгірші чотири других місця з 12 груп кваліфікації. І тут включається великий елемент рандому та невизначеності. Бо у Євро-2028 одразу чотири господарі - й за нововведенням всі вони братимуть участь у відборі, а не потрапляють напряму. Від того, скільки господарів пройдуть відбір, залежить, скільки місць залишиться на Євро, щоб розіграти їх через плей-оф.Для двох господарів є заброньовані місця. Їх використають на найкращих за рейтингом, хто не зміг потрапити на Євро через відбір. Від цього можливі три варіанти розвитку подій: - Всі господарі потрапили напряму, жодне з заброньованих місць не використано: 4 найкращих переможці груп Ліги націй, які не потрапили на Євро, та 4 найгірших других місця з відбору грають простий плей-оф - 4 переможці потрапляють на турнір.- Три господарі потрапили напряму, одного добирають за бронню, одне заброньоване місце не використано: 8 (!) найкращих переможців ЛН (і в цьому випадку в теорії можуть бути навіть не переможці) та 4 невдахи з других місць відбору грають плей-оф на три гілки за три місця на турнір.- Два або менше господарі потрапили напряму, два добирають за бронню: чотири найкращі переможці плей-оф ЛН та 4 невдахи з других місць відбору грають плей-оф на дві гілки за два місця на турнірі.Накрутили капець просто.Головний висновок: права на помилку немає, дуже треба вигравати свою групу Ліги націй, а також вболівати за те, щоб Англія, Ірландія, Шотландія та Уельс - всі потрапили на Євро одразу з відбору. Тоді залишиться чотири місця на турнірі - і треба пройти лише один раунд, якщо щось піде не так у відборі.Фуххх.Фото: Віталій Клюєв
Пройшовся груповим етапом ЧС - й виділив для себе лише 12 матчів, які точно планую подивитися. Решта - тільки якщо випадуть на робочі зміни або якщо буде настрій.Не так вже й багато цікавих протистоянь. Та ситуація, коли більше матчів - зовсім не краще, а тільки більше інформаційного шуму. Насправді навіть з обраних можна було б скоротити до 8-10.До речі, дуже зручно налаштувати собі матч-центр у застосунку, або просто на сайті Трибуни - один раз пройтися календарем та обрати, що цікавить на груповому етапі.Так сьогодні й зробив. Тепер готовий до ЧС. Розумію, що воно звучить як реклама, але я справді користуюся застосунком кожен день. І пуші з матчцентру неодноразово рятували, коли забував про матч. Та й зручно, коли все в одному місці: Мої обрані матчі у матч-центрі, Персональна стрічка з підписками на теги (новини та пости лише по них туди приходять), ключові оперативні пуші, купа всякої стати за тегами.Я телефон з рук зазвичай майже не випускаю - й навіть по роботі багато що роблю прямо з застосунку, що не потребує адмінки.Ставте під ЧС - це може й реклама для когось, але на правах людини, яка кожен день максимально користується продуктом)УСТАНОВИТИ
🇺🇦 Такс, ось тут швидкий розбір дебютного матчу Мальдери – точніше, визначення чотирьох головних змін у грі збірної України.4 перші зміни Мальдери у грі збірної УкраїниЗ головного виділю другий пункт з тексту. Для початку – цитата Андреа в його інтерв’ю перед спарингами:🗣 «У тій старій збірній пам’ятаю Коноплянку та Ярмоленку. Це були два надзвичайно сильні гравці на флангах, які створювали ширину та чудово діяли в ситуаціях 1v1. Сьогодні, можливо, у нас гравці з іншими характеристиками. І немає таких лідерів для ізоляції на флангах. Але в них є інші сильні сторони. Можливо, краще грають всередині поля».***У матчі з Польщею одразу стало зрозуміло, що це натяк на зміну підходу при побудові атак. Вінгери Мальдери (Судаков та Ярмоленко до замін, Циганков та Назаренко після замін) справді не обіймали широкі позиції – а постійно скупчувались у центрі. Взагалі за 90 хвилин регулярно у ширині опинявся тільки один гравець – Миколенко.Глобально ця зміна спрацювала – другий гол з 16 передачами поспіль та класним обіграшем у центрі став якраз наслідком того, що креативні футболісти перебували близько один до одного. Виходить банальне, але ефективне підлаштування під підбір виконавців: уся нинішня трійка атаки (Ярмоленко-Циганков-Судаков) справді може бути ефективнішою всередині, ніж у ширині.***А що сподобалось найбільше – те, як Мальдера побудовою пресингу нагадав, що успішно працював аналітиком, який визначає сильні/слабкі сторони суперника. Але про це додатково читайте вже у тексті – як і про один з недоліків у цій грі без м'яча 🥂***🤟 Vatras
Що хочеться сказати: це дві шикарні тренерські роботи - не тільки у цьому фіналі, а й у всьому сезоні. Артета, розуміючи, що не має видатних гравців в атаці, побудував команду, яка грає від своїх найсильніших гравців - Райс, Саліба, Габріель - вміє розбити гру будь-якому супернику. І вони ж все добре зробили й у фіналі, проти ультраатакуючого та надпотужного ПСЖ- не дали майже нічого створити, самі використали високу лінію оборони суперника. ПСЖ забивав сьогодні лише з пенальті. Це фантастична робота Артети, відштовхуючись від своїх ресурсів. Енріке ж ідеально розподілив зусилля команди по сезону: спокійний початок та накат на фініші, коли треба було достиснути у Лізі 1 та ЛЧ. Звичайно, таке можливо, лише граючи у такій лізі, як Франція. Але Енріке два роки тримає всю футбольну Європу у своїх руках - й це величезне досягнення.Мені насправді цей матч сподобався. Він був саме таким, як очікувалося - протистояння двох зовсім різних філософій. Й гра не виявила переможця - обидва заслуговували виграти ЛЧ. Вирішив усе випадок - хто з гравців начудить з пенальті. А це вже не тренерська робота, а чисто як пощастить.Тренери ж зі свого боку все зробили класно.
Динамо на рік продовжило контракт зі 36-річним Ярмоленком, хоча той кілька разів наголошував ще у 2025-му, що "з упевненістю можу сказати, що це мій останній рік як футболіста".На це ж два погляди.1. Він просто женеться за рекордами по голах. Треба забити ще пару в УПЛ, в Кубку поряд також, й навіть в збірну викликають - в там все близько з Шевченком.2. Ярмоленко показав цього сезону, що досі може бути ефективним у відведені для себе хвилини. Ефективнішим ніж майже будь-хто в УПЛ. До того ж він як ніколи потрібен Динамо у сезон 100-річчя - й було б правильно залишити його, навіть якби не було ефективності, як діда й легенду. А тут ще й потрібна реальна допомога, щоб не зганьбитися у такому важливому історичному для клубу сезоні.***Думаю, в обох поглядах є право на життя. Скоріше за все якраз комплекс причин (й рекорди, й те, що на фоні інших виглядає якісно) призвели до рішення продовжувати.Й, чесно кажучи, не маю нічого проти цього. З Ярмоленком точно цікавіше, ніж без нього.Тільки від Ярмоленка залежить, яку спадщину та відбиток на всю його кар'єру залишить наступний сезон: чи це буде красива крапка з суттєвим внеском в результати та побитими рекордами; чи це буде страждання хорошого футболіста, який не знає, коли вчасно закінчити й підставляється під критику та статус "гонщика за рекордами".Навіть цей сюжет робить наступний сезон цікавішим.
Скільки ж в УПЛ яскравих нападників, які запалювали цього сезону!Днями обговорювали з Дімою Ватрасом кандидатів на позицію нападника для опитування під збірну найкращих гравців УПЛ. На більшості позицій, з опитування яких у збірну потрапить один кандидат, намагалися обмежуватися 5 прізвищами - зручно й з технічного погляду, бо в опитуваннях на Трибуні одразу видно тільки 5 варіантів, й елементарно в УПЛ не так багато справді яскравих футболістів, які саме виділялися серед інших, щоб розтягувати на більше.А тут обговорюємо - й у нас цілих 8 (!) кандидатів. Що довелося Вадима Сидуна перекинути до вінгерів, де він зіграв частину матчів, щоб хоча б почати скорочувати.А потім так задумався: з усіх наших яскравих нападників за 30 турів найбільше забив Пономаренко, який пів сезону не грав. І це 13 голів - топово для пів сезону, але у масштабі сезону близьке до найгіршого рекорду найкращого бомбардира число (12).Решта ж навіть стільки не забили, хоча більшість відіграла повний сезон. Хіба Траоре також розривав після травми саме навесні й дійсно класно та концентровано провів свій відрізок. Ось так і маємо. Начебто багато близьких й цікавих нападників для опитування - ну, ми задроти УПЛ, нам вони дійсно цікаві 🤣 . Але є нюанс...***До речі, якраз сьогодні/завтра зранку закінчуємо голосування по всіх позиціях та завтра покажемо результат. Ще можна зайти обрати своїх фаворитів - в цьому пості можна знайти лінки на опитування по кожній з позицій
– Ви серйозно хочете 16 команд? Україна зараз ледве тягне 10-12 живих клубів. У нас щороку хтось у передбанкрутному стані, хтось без стадіону, хтось грає на базі в сусідній області. І в цій ситуації ви пропонуєте розмазати ресурси ще тонше?– А ви пропонуєте зробити закритий клуб для «своїх». Бо 12 команд – це не розвиток футболу. Це спроба законсервувати нинішню еліту. Менше місць, менше конкуренції, менше шансів для нових клубів.– Ні. Це спроба підняти середній рівень ліги. Подивіться правді в очі: половина матчів між нижньою частиною таблиці – це футбол рівня поганої Першої ліги. Низький темп, автобуси, випадкові голи, порожні трибуни. Кому це потрібно?– А кому потрібен чемпіонат, де одні й ті самі команди грають між собою по чотири рази? «Динамо» – «Кривбас» у серпні, жовтні, березні й травні. Це вже не афіша, а серіал із повторами.– Краще чотири якісні матчі, ніж два якісні й два «Шахтар» – умовний аутсайдер 5:0. Ви чомусь плутаєте кількість із якістю. Велика ліга не означає сильна ліга.– А мала ліга не означає сильна автоматично. Ви думаєте, якщо прибрати чотири клуби, то український футбол раптом стане рівнем Нідерландів? Проблема не в кількості команд. Проблема в менеджменті, дитячому футболі, грошах і тренерах.– Проблема ще й у тому, що у нас банально немає 16 клубів рівня УПЛ. Це головний факт, який прихильники «великої ліги» постійно ігнорують. Ви хочете брати сирі клуби тільки для цифри «16». А потім дивуватись, чому вони зникають через два роки.– А знаєте, чому вони «сирі»? Бо їм майже неможливо закріпитися нагорі. Якщо ліга маленька, то прірва між УПЛ і Першою лігою стає ще більшою. Новий клуб отримує мінімум шансів на розвиток. Ви створюєте футбольну кастову систему.– Ні, ми створюємо конкурентне середовище. У 12-командній лізі кожен матч важкий. Молоді гравці ростуть швидше. Темп вищий. Інтенсивність вища. Менше «мертвих» турів.– «Кожен матч важкий» – це красивий міф. Насправді це просто постійне варіння у власному соку. Європейські чемпіонати не скорочуються до 12 команд. Англійська Прем’єр-ліга – 20. Серія А – 20. Бундесліга – 18. Навіть Екстракляса має 18.– Ви зараз порівняли економіку України під час війни з Англією та Німеччиною. Геній аргументації. Давайте тоді ще скажемо, що нам треба 20 команд і контракти по 5 мільйонів.– А давайте не будемо прикривати всі проблеми війною. Бо війна не пояснює, чому ви хочете скоротити професійний ринок для українських футболістів. Чотири додаткові клуби – це десятки робочих місць. Це хвилини для молодих. Це шанс для футболістів не закінчувати кар’єру у 21 рік.– Хвилини заради хвилин не мають сенсу. Якщо молодий гравець проводить сезон у слабкій команді, яка сидить у низькому блоці й вибиває м’яч уперед – він не росте. Він деградує.– А якщо він взагалі не грає, бо у вас лише 12 клубів і вузький ринок? Тоді що? Ви дивитесь на футбол лише через призму топ-4. Але футболова система – це не тільки єврокубки.– Єврокубки – це гроші, рейтинг і виживання українського футболу. І для них потрібен нормальний календар. А не зайві матчі з командами, які через рік можуть зникнути.– Ні. Для виживання футболу потрібна широка база клубів по країні. Бо без регіонального футболу у вас через 10 років не буде ні гравців, ні вболівальників, ні нових власників. Буде кілька «великих» клубів у вакуумі.– А зараз у нас є «широка база»? Половина клубів грає не у своїх містах. У деяких відвідуваність рівня шкільного турніру. Ви хочете утримувати штучну конструкцію.– А ви хочете визнати поразку й офіційно сказати: «Україна – занадто маленька й бідна для нормального чемпіонату». Ось що таке 12 команд. Це не стратегія розвитку. Це стратегія виживання.– У нинішніх умовах виживання – це і є реалістична стратегія.– А без розвитку виживання перетворюється на повільну деградацію.***Як змусити ШІ сратися сам з собою, як сруться вболівальники, та відстоювати дві абсолютно протилежні точки зору 🤣
TGLIST.COM.UA
