Горіха Зерня

Це так тупо, плакати у Сільпо. Але я ледве стрималася.Поїхала на закупи і застала чи то завезення товару, чи то завжди так, просто я відвикла. Всього дуже багато, палети бакалії, овочів, галантереї не поміщаються у рядах, стоять у проходах, продавці це все намагаються роззосередити. Повно людей, величезна черга до кулінарії - ну це зрозуміло, з такими відключеннями вдома не наготуєшся. І знову ж таки широченний вибір, я вже забула, скільки у нас готової їжі продається. Люди зосереджені, спокійні. І над всім оцим - різдвяні і новорічні пісні. От вони мені лунали як виклик, як протест, як такий музичний середній палець вгору. І знову ж до питання, чи святкувати зимові свята в умовах війни. Якби я особисто не святкувала і не возила дітей на ялинки всі роки, починаючи з 14го, малий би взагалі не знав, що таке Новий рік. Навіть починаючи з 22го, це вже третє свято. Для його віку три роки з дев'яти - це дуже багато. У нас біля дому минулого року не було ілюмінації. Цього року нарядили три ялинки і поставили оленів. І правильно, я вважаю.

Новина дня - інтимні фотки дорослого чоловіка, ніби-то злиті прокуратурою з арештованого телефона. Вже писали, що це помста Порошенка чи ще ні? Ну бо Шабунін найгучніші свої кампанії проводив за його каденції, зробив все можливе для повалення ПП.При Зеленському він значно спокійніший, видно, тут корупції менше. Це зрозуміло, якщо мені не зраджує пам'ять - а у таких речах вона мені не зраджує - Шабунін із Зеленським ще у 19му році підписали чи то дорожню карту, чи то карт-бланш з подолання корупції. Вочевидь, все іде за картою. От серйозно, нас із вами відволікають цією дурницею, а люди ведуться. Від чого відволікають? Ну хоча би від того, що наші захисники тепер не герої і не титани, яким ми завдячуємо життям і перед якими у вічному боргу.А, цитую,"люди, які після вторгнення РФ змінили професію та стали військовими". Це ж не просто гра слів. У Зеленського занадто грамотні спічрайтери. Ні, на наших очах відбувається підміна однією реальності іншою. І поки одні діячі трусять перед обличчям публіки відсутніми трусами Шабуніна, другі запустили риторику на нівелювання подвигу наших військових. У мене є припущення, навіщо вони це роблять, але воно нікому не сподобається.

Отже, я уже в аеропорту, успішно* пройшла усі перевірки.(Успіх умовний, конфіскували баночку йогурту).Доки маю час перед майже добовим перельотом, поділюся загальними враженнями.Японці були надзвичайно уважними і зацікавленими, на подіях вони складали або суттєву частку глядачів, або більшість.Допомагали з перекладом і художнім читанням текстів. Писали про нас у пресі, показували по телевізору. Подія отримала більш ніж достатню увагу і позитивне висвітлення.Я надзвичайно вдячна нашій команді. Після 60 годин у дорозі Олена Герасим'юк і Pavlo Matyusha вийшли на сцену з поетичним перфомансом, на розрив. Не знаю, звідки вони вишкрібали сили, я у глядацькій залі втрачала свідомість від утоми, а вони трималися так гордо, з такими прямими спинами, ніби два птахи у синхронному польоті. Tetiana Vlasova була як живий нерв і як бездоганний механізм одночасно. Таню, вибач за таке непоетичне порівняння, я не поет. Але вона не відволіклася ні на хвилину, говорила і з голосом, і без голосу, і потім знову з голосом, який дивом повернувся*.(*Спробував би не.) Marjana Savka, я випустила з уваги, що ви ще й співаєте. Я вражена магією, яку ви творите у реальному часі, незважаючи на мови і кордони. Viktoriya Matyusha , от точно хто "бачу ціль - не бачу перешкод". Віка, мало хто вірив, що тобі вдасться. Нема у нас іншого літ агенства в Україні, яке б повезло групу авторів у Японію на літературний фестиваль - який сама ж придумала і втілила - без бюджетних коштів. На кожному кроці було складно, ризиковано, неможливо. Нема нічого неможливого, правда? Друзі, ще раз дякую вам усім і обіймаю. З повагою і захватом,Ваш Горіх.

Повертаюся з Кракова до Варшави.Від готелю до вокзалу йшла пішки, і чесне слово - чула спів весняних птахів. Як так може бути, що в абсолютно порожньому Краківському парку о четвертій ранку 10 грудня лунає спів соловейка, я не знаю. Але так було. Мала у Кракові дві камерних зустрічі. Перша - з дівчатами з Клубу анонімних авторів. Українки створили літературний гурток і підбадьорюють одна одну на творчому шляху. Мені дуже сподобалася атмосфера, жива, зацікавлена, учасниці мали конкретні питання щодо своїх сюжетів, ми прекрасно це все обговорили. А вчора взяла участь у 20му, ювілейному круглому столі Фундації св. Володимира. Це інституція, яка була заснована етнічними українцями 35 років тому, займається культурними зв'язками та студіями у сфері україністики. У них є видавництво і бібліотека, а два роки тому вони також розпочали серію творчих зустрічей з українськими письменниками і митцями. Так я у них і опинилася :) Ми гарно посиділи у вузькому колі прихильників Фундації. Як мені трохи ніяковіючи сказала Юлія Перегуда , вони свідомо не робили рекламу, щоб "зарезервувати" авторку для своїх :) Велику подію ми зробимо пізніше, коли я зможу приїхати до Кракова з більшою кількістю книг на руках. Мені дуже подобається, що українці за кордоном створюють такі осередки і клуби. Що б там не говорили, наша сила у зв'язках і взаємній допомозі.

Трошки порефлексую зі свого англійського іспиту. Я чомусь бала впевнена, що англійську мову знаю, тому проблем у мене не виникне. (Так, ви праві. У моєму віці вже могла б бути розумнішою). Але коли два тижні тому зробила пробний тест, з усіх чотирьох складових отримала 5.5 балів. Тому що IELTS перевіряє не стільки знання мови, скільки логіку і стиль мислення, зовсім не очевидний для людини зі сторони. Тому я заплатила 2 долари за пакет підготовки і засіла за навчання. Там у них на сайті якась кількість записаних відео уроків і тренувальних вправ, а також тренувальні тести. Я цим займалася щодня зранку до вечора з невеликою перервою на сон, на сесію за основним місцем навчання і на події у рамках письменницької резиденції. Мені здавалося, що віддача від вкладених зусиль непомірно мала, що я працюю на повний бал, а за три дні отримую мізерне зростання результатів на 0.5 бали. Це як зі схудненням, тиждень убиваєшся на пробіжках і тренуваннях, але у кінці тижня маєш всього 100 грамів мінус на вагах. Або нуль. Або сто грамів плюс. Але у підсумку з'ясувалося, що навіть цього мізерного прогресу достатньо, бо я склала на 8 балів з 9, і це дуже хороший результат, у проміжку між С1 і С2. У мене все життя так. Нічого не дається дивом, я ніяк не виграю у лотерею :) Все що є - результат послідовної роботи і дисципліни, яку бачать тільки рідні, і то не завжди. Ми ж не афішуємо у соцмережах цю нудну сторону свого життя.

Друзі, знаю що багато хто чекає новин про дружину військового, яка мала іти до школи розбиратися з булінгом і просила про підтримку. Всі питають - ну що там, як? Сходила? Сходила. :) Ось її лист, який вона попросила оприлюднити. Від себе додам. Я б дуже сильно здивувалася, якби директорка після розголосу повелася інакше. І друге. Військові та родини військових мають право на особливий захист і підтримку. Це може комусь не подобатися, але так є і буде. Далі лист від жінки:Добрий день, пані Тамаро!Сьогодні багато людей чекає на результат у нашій справі.Тому я звітую - все пройшло дуже цивілізовано, я абсолютно задоволена цим результатом.Якщо Ви не проти, чи можете опублікувати допис від мого імені, щоб всі ті добрі люди, які вчора мені телефонували, були в курсі розвитку подій.Я дуже дякую усім, хто вчора мене підтримав! Я отримала безліч кваліфікованих консультацій, алгоритмів дій і звернень просто з підтримкою.Сьогодні відбулася зустріч в кабінеті директора за участі представника поліції, ювенальної превенції, директора й заступників і обох сторін конфлікту. Наша розмова була абсолютно цивілізована. Директорка закладу діяла згідно з протоколом, демонструючи не просто професіоналізм, а й мудрість. І наш випадок став прикладом розв'язання проблеми саме в цивілізованому і правовому ключі, на противагу трагічним подіям, які сталися у сихівській школі. Саме так мають вирішуватися такі складні питання: без зайвих емоцій і згідно з протоколом. Ще раз дякую щиро всім за підтримку!

Читаю книгу Франкла про концтабір, і кожен розділ приміряю до себе.Так, ніби це мої батьки і діти у таборі. Так, ніби я безпомічно спостерігаю за тим, як над ними знущаються, і не можу нічого зробити.Редагую книгу нашого військового про полон, і у кожному розділі, по перше, бачу досвід Франкла. А по друге, знову приміряю на себе - як можливість, до якої треба бути готовою. Ні, пане президенте, у нас не стоїть вибір між гідністю, холодною зимою і втратою ключового партнера. Це перед вами вибір, яким ви можете віддати Україну в окупацію. Після якої запуститься такий маховик репресій, що Голодомор здасться кращою альтернативою. Ви поставили Україну на межу капітуляції. У велику війну ми увійшли роззброєними, зрадженими, дезорієнтованими, з міфічними шашликами у зубах. Але звичайні люди у ті перші дні та місяці кинулися своїми тілами затикати пробоїни, які ви зробили. До військкоматів стояли багатогодинні черги добровольців, ви пам'ятаєте? Вашій владі знадобилося три роки, щоб убити цей опір, щоб зламати надію людей і готовність до спротиву. А тепер ви говорите про гідність. Прикриваючи своїх співучасників, які грабували Україну під час війни, ви говорите про гідність. Запевняю вас, українцям не бракує гідності. Ми дуже добре розуміємо, що на нас чекає, якщо ви підпишете ті ганебні пункти капітуляції. І що на вас чекає, також знаємо.

Підписати 28 пунктів "мирного плану" у тому вигляді, як вони є, може або божевільний, або зрадник. Або два в одному. Зеленський веде Україну до капітуляції. Процес поступовий і розтягнений, тому що їм потрібен час на пограбунок країни. Перш ніж віддати її ворогу, вони вигрібають собі в кишені по максимуму. Так банкротять підприємство, перш ніж приватизувати за безцінь.Це чиста, послідовна політика в одному напрямку, що реалізується з 19го року. Спочатку максимально ослабити оборону, скувати армію, відвести війська, де тільки можна, відкривши широкий коридор для вторгнення.А потім ті самі люди, які це зробили, раптом зайнялися обороною. Це як вовку, який перебив половину овечок, доручити представляти інтереси решти отари у суді. Зеленський сам ніколи у житті не визнає своєї відповідальності і не піде з посади. Добровільно. Це бомба під незалежністю України, яка писатиме свої відосіки, доки остаточно все не рознесе. Я не розумію, як зараз можна відзначати річницю Майдану і День гідності. На даний момент у нас влада більш корумпована і більш проросійська, ніж при Януковичі. Все що я відчуваю - тільки величезний сором перед пам'яттю Небесної Сотні.

Жити у Києві, це...... море нюансів. Де саме жити, у якому районі і на якій вулиці. Куди вікна квартири. На якому поверсі - дуже важливо. У нашому будинку при відключеннях вище тринадцятого вода не доходить. А їх двадцять п'ять. Відстань до метро, підземних переходів і паркінгів теж впливає на якість життя. А так, звісно - жити у Києві, це коли твоя дитина сама мовчки лягає у коридорі. І навіть не прокидається, витягає постіль відпрацьованим рухом.Це коли ти вранці виносиш сміття і підстрибуєш біля своєї машини, подивитися, чи дах на посікло уламками. Коли магазин у будинку відкрився за графіком, і продавчиня читає штрих-коди з великою лупою. Вона недобачає, тим більше у темряві. Але вдвох присвітили ліхтариками, і я купила свій штолен. А, термінал не працював, то мене записали у зошит за номером квартири. Коли на ранок всі стримані, зосереджені і злі. Але потік собачок на сходах від того не меншає. Вони ведуть своїх господарів гуляти у парк. Доброго ранку усім, хто прокинуся. На день ближче до перемоги.

Я розумію, чому українці так перейнялися виборами мера Нью-Йорка. Коли у Штатах будуть парламентські вибори, ми взагалі спокій втратимо. А президентські навіть не уявляю як пережити, тут такі пристрасті вируватимуть, хоч би не повбивали одне одного. Вся країна опинилася у статусі безсилого діда, який активно коментує і дає поради молодим сусідам. Сам уже не може, але хоч дивлячись на людей, згадає як це колись було. Своїм дітям ми будемо розказувати про вибори на прикладі інших країн. Вони не зовсім віритимуть, що в Україні теж таке існувало. Як це, існувало життя до Зеленського? Як це, його могли не обрати? Як це, були інші кандидати? Що таке "кандидати" взагалі?Яка там у нас річниця перебування на посаді очікується, уже сьома? Зауважте, тема розблокування виборів у нас табу. Тут Конституція нерушима, неможливо зазіхнути. Жодних спроб започаткувати політичну дискусію, зібрати парламентарів для розв'язання колізії. Неможливо? Ну так голосуйте окремий пакет законів, щоб стало можливо. А не розвели квакаючу диктатуру болотного типу.Неможливо і все. Вони ж не ідіоти самі себе відривати від пожиттєвого раю. Добровільно Зеленський з Банкової не з'їде. Він збирається вічно рулити армією до останнього живого солдата, гарно їсти і добре спати, його дружина до кінця днів готова відкривати українські аудіогіди в усіх музеях світу, благо музеїв багато, і дбати про "ментальне здоров'я". Теж до останнього українця, очевидно. Як завжди, вся надія на американців, правда? Що вони якимось чином позбавлять нас цього щастя, хоч за допомогою авіаносної групи, як у Венесуелі. А доки Штати не втрутяться, так і будемо називати президентом коміка, який просто не хоче іти зі сцени.