Горіха Зерня

Вранці трапився сюжет про підйомник у Буковелі, який застряг, і люди дві години висіли на цих лавицях при мінусовій температурі, чекаючи, доки їх на мотузках зніматимуть рятувальники.Вгадайте, якою людожерською, ненависною і заздрісною до людей була більшість коментарів. Так, заздрять. Ті, хто ніколи зі свого району не виїжджав, заздрять тим, хто зміг дозволити собі аж іржавий підйомник на Захарі Беркуті. А потім коментарі під відео жінки, яка лишилася чекати росіян разом із родиною, а росіяни катували і вбили її чоловіка, а саму згвалтували.Точно та сама ненависть і зневага, ті самі прокльони і побажання смерті, як і українським дітям, які застрягли на підйомнику. Я впевнена, що існує армія ботів, які спеціально підвищують градус цинізму і зневаги і працюють на розкол суспільства.А також впевнена, що там є реальні люди, яким анонімність соцмереж розв'язала руки, і вони не соромляться показувати те, чим наповнені. Тому я так ретельно будую свою бульбашку навіть тут, на фб. І не треба ходити поза очі і жалітися, що Горіх вас забанила ні за що. Завжди є за що. За якийсь підлий чи гидкий коментар. За вашу пасивну агресію, яку я дуже добре розпізнаю. Навіть за лайк - не треба було смішечки чи сердечки ставити якомусь лайну. Ну і за булгакова, звісно :)

Я шукаю собі недорогу дачу чи будиночок на Київщині. Поки що пошуки ні до чого не привели, бо моє уявлення про "недороге" закінчується там, де уявлення продавців ще не починалося :) Але мені не критично, тому я просто переглядаю оголошення і деколи їжджу на локації. За цей час стикнулася з абсолютно незрозумілою мені логікою продажу.Скажімо, сьогодні. Бачу оголошення про маленький новий будиночок на мікроскопічній території, але за прийнятною ціною. Набрала вказаний телефон, ріелтор погодилася мене тут же прийняти.Їдемо в область, на місці чекає власник, який побудував чотири хатки і тепер продає. Мені все подобається, крім одного: те що я бачу аж ніяк не може коштувати суму, вказану в оголошенні. А ми вже практично домовилися :) Зрештою ще раз перепитую про ціну. - Ой, що ви! Таких цін, як у мене в оголошенні, не буває!І ріелтор називає суму у чотири рази більшу. - Але в оголошенні...- Так то інвестиційний проект! Він тут по сусідству. І мене везуть на порожню ділянку, де скоро почнуть будівництво. І це буде дуплекс! Тобто не окремий будинок, а з сусідами через спільну стіну. І сума, вказана в оголошенні - це лише перший внесок. Скільки буде всього - вони не знають :) В усьому є плюси. Наприклад, я сьогодні подихала чистим повітрям за містом, це плюс. Решта аспектів мені незрозумілі. Це лише у нерухомості так? А чи можна, наприклад, книги продавати за тим же принципом?

Вчора під час зустрічі із Володимиром Зеленським президент Польщі Кароль Навроцький сказав, що поляки мають враження, що їхні зусилля та багатовимірна допомога Україні після початку повномасштабного вторгнення не були належно оцінені й зрозумілі.Сьогодні у польському сегменті фб - величезний флешмоб, у якому поляки дякують українцям і пишуть, що українці своїми життями платять за свободу Польщі, і що це неоціненна величезна жертва. Ось це постійне коливання між інституційною підлістю і людською добротою і не дає мені визначитися зі ставленням до сучасної Польщі. З одного боку - терор на митниці та остервеніння, з яким штрафують українців за найменше порушення реальних чи вигаданих правил. У тематичній групі дівчата постійно пишуть, за що їх штрафували на кордоні: за те, що переїхала на один корпус у черзі з відстебнутим паском безпеки, за те що вийшла з машини без світловідбивного жилета. Або моє улюблене - за те, що важіль перемикання світла був повернутий на протитуманні фари. Мовляв, у Польщі не можна їздити з протитуманками. І нічого, що у самій машині цих фар не було, оштрафували за важіль.Я сама вихопила штраф 500 злотих за те, що на під'їзді до кордону взяла у руки телефон. На порожній дорозі, з мінімальною швидкістю, мені хтось подзвонив, а по гучному зв'язку не було чути. Я встигла буквально кілька слів сказати, але звісно ж сама винна. А з іншого боку - доброта і співчуття людей, з якими ми постійно зустрічалися у Польщі. На резиденції, яку щоправда оплатила Австрія, з нами носилися з максимальною увагою. Коли мені знадобилося місце для складання іспиту біля вокзалу, бо у мене іспит майже наклався на потяг по часу, мене прийняла бібліотека і навіть виділила окреме приміщення, щоб ніхто не заважав. І ще було безліч проявів уваги і приязні. Єдиний випадок, коли ми стикнулися з хамством і невиправданими претензіями, після з'ясування обернувся іншим боком: виявилося, що працівниця їдальні, яка накричала на нашу колегу за чиюсь неприбрану тарілку - українка, яка працює у Польщі. Мені дуже хочеться вірити, що поляки мудріші і благородніші за своїх політиків. Так само я вірю, що українці кращі, розумніші та чесніші за нашого власного президента та його мафію.

Це так тупо, плакати у Сільпо. Але я ледве стрималася.Поїхала на закупи і застала чи то завезення товару, чи то завжди так, просто я відвикла. Всього дуже багато, палети бакалії, овочів, галантереї не поміщаються у рядах, стоять у проходах, продавці це все намагаються роззосередити. Повно людей, величезна черга до кулінарії - ну це зрозуміло, з такими відключеннями вдома не наготуєшся. І знову ж таки широченний вибір, я вже забула, скільки у нас готової їжі продається. Люди зосереджені, спокійні. І над всім оцим - різдвяні і новорічні пісні. От вони мені лунали як виклик, як протест, як такий музичний середній палець вгору. І знову ж до питання, чи святкувати зимові свята в умовах війни. Якби я особисто не святкувала і не возила дітей на ялинки всі роки, починаючи з 14го, малий би взагалі не знав, що таке Новий рік. Навіть починаючи з 22го, це вже третє свято. Для його віку три роки з дев'яти - це дуже багато. У нас біля дому минулого року не було ілюмінації. Цього року нарядили три ялинки і поставили оленів. І правильно, я вважаю.

Новина дня - інтимні фотки дорослого чоловіка, ніби-то злиті прокуратурою з арештованого телефона. Вже писали, що це помста Порошенка чи ще ні? Ну бо Шабунін найгучніші свої кампанії проводив за його каденції, зробив все можливе для повалення ПП.При Зеленському він значно спокійніший, видно, тут корупції менше. Це зрозуміло, якщо мені не зраджує пам'ять - а у таких речах вона мені не зраджує - Шабунін із Зеленським ще у 19му році підписали чи то дорожню карту, чи то карт-бланш з подолання корупції. Вочевидь, все іде за картою. От серйозно, нас із вами відволікають цією дурницею, а люди ведуться. Від чого відволікають? Ну хоча би від того, що наші захисники тепер не герої і не титани, яким ми завдячуємо життям і перед якими у вічному боргу.А, цитую,"люди, які після вторгнення РФ змінили професію та стали військовими". Це ж не просто гра слів. У Зеленського занадто грамотні спічрайтери. Ні, на наших очах відбувається підміна однією реальності іншою. І поки одні діячі трусять перед обличчям публіки відсутніми трусами Шабуніна, другі запустили риторику на нівелювання подвигу наших військових. У мене є припущення, навіщо вони це роблять, але воно нікому не сподобається.

Отже, я уже в аеропорту, успішно* пройшла усі перевірки.(Успіх умовний, конфіскували баночку йогурту).Доки маю час перед майже добовим перельотом, поділюся загальними враженнями.Японці були надзвичайно уважними і зацікавленими, на подіях вони складали або суттєву частку глядачів, або більшість.Допомагали з перекладом і художнім читанням текстів. Писали про нас у пресі, показували по телевізору. Подія отримала більш ніж достатню увагу і позитивне висвітлення.Я надзвичайно вдячна нашій команді. Після 60 годин у дорозі Олена Герасим'юк і Pavlo Matyusha вийшли на сцену з поетичним перфомансом, на розрив. Не знаю, звідки вони вишкрібали сили, я у глядацькій залі втрачала свідомість від утоми, а вони трималися так гордо, з такими прямими спинами, ніби два птахи у синхронному польоті. Tetiana Vlasova була як живий нерв і як бездоганний механізм одночасно. Таню, вибач за таке непоетичне порівняння, я не поет. Але вона не відволіклася ні на хвилину, говорила і з голосом, і без голосу, і потім знову з голосом, який дивом повернувся*.(*Спробував би не.) Marjana Savka, я випустила з уваги, що ви ще й співаєте. Я вражена магією, яку ви творите у реальному часі, незважаючи на мови і кордони. Viktoriya Matyusha , от точно хто "бачу ціль - не бачу перешкод". Віка, мало хто вірив, що тобі вдасться. Нема у нас іншого літ агенства в Україні, яке б повезло групу авторів у Японію на літературний фестиваль - який сама ж придумала і втілила - без бюджетних коштів. На кожному кроці було складно, ризиковано, неможливо. Нема нічого неможливого, правда? Друзі, ще раз дякую вам усім і обіймаю. З повагою і захватом,Ваш Горіх.

Повертаюся з Кракова до Варшави.Від готелю до вокзалу йшла пішки, і чесне слово - чула спів весняних птахів. Як так може бути, що в абсолютно порожньому Краківському парку о четвертій ранку 10 грудня лунає спів соловейка, я не знаю. Але так було. Мала у Кракові дві камерних зустрічі. Перша - з дівчатами з Клубу анонімних авторів. Українки створили літературний гурток і підбадьорюють одна одну на творчому шляху. Мені дуже сподобалася атмосфера, жива, зацікавлена, учасниці мали конкретні питання щодо своїх сюжетів, ми прекрасно це все обговорили. А вчора взяла участь у 20му, ювілейному круглому столі Фундації св. Володимира. Це інституція, яка була заснована етнічними українцями 35 років тому, займається культурними зв'язками та студіями у сфері україністики. У них є видавництво і бібліотека, а два роки тому вони також розпочали серію творчих зустрічей з українськими письменниками і митцями. Так я у них і опинилася :) Ми гарно посиділи у вузькому колі прихильників Фундації. Як мені трохи ніяковіючи сказала Юлія Перегуда , вони свідомо не робили рекламу, щоб "зарезервувати" авторку для своїх :) Велику подію ми зробимо пізніше, коли я зможу приїхати до Кракова з більшою кількістю книг на руках. Мені дуже подобається, що українці за кордоном створюють такі осередки і клуби. Що б там не говорили, наша сила у зв'язках і взаємній допомозі.

Трошки порефлексую зі свого англійського іспиту. Я чомусь бала впевнена, що англійську мову знаю, тому проблем у мене не виникне. (Так, ви праві. У моєму віці вже могла б бути розумнішою). Але коли два тижні тому зробила пробний тест, з усіх чотирьох складових отримала 5.5 балів. Тому що IELTS перевіряє не стільки знання мови, скільки логіку і стиль мислення, зовсім не очевидний для людини зі сторони. Тому я заплатила 2 долари за пакет підготовки і засіла за навчання. Там у них на сайті якась кількість записаних відео уроків і тренувальних вправ, а також тренувальні тести. Я цим займалася щодня зранку до вечора з невеликою перервою на сон, на сесію за основним місцем навчання і на події у рамках письменницької резиденції. Мені здавалося, що віддача від вкладених зусиль непомірно мала, що я працюю на повний бал, а за три дні отримую мізерне зростання результатів на 0.5 бали. Це як зі схудненням, тиждень убиваєшся на пробіжках і тренуваннях, але у кінці тижня маєш всього 100 грамів мінус на вагах. Або нуль. Або сто грамів плюс. Але у підсумку з'ясувалося, що навіть цього мізерного прогресу достатньо, бо я склала на 8 балів з 9, і це дуже хороший результат, у проміжку між С1 і С2. У мене все життя так. Нічого не дається дивом, я ніяк не виграю у лотерею :) Все що є - результат послідовної роботи і дисципліни, яку бачать тільки рідні, і то не завжди. Ми ж не афішуємо у соцмережах цю нудну сторону свого життя.

Друзі, знаю що багато хто чекає новин про дружину військового, яка мала іти до школи розбиратися з булінгом і просила про підтримку. Всі питають - ну що там, як? Сходила? Сходила. :) Ось її лист, який вона попросила оприлюднити. Від себе додам. Я б дуже сильно здивувалася, якби директорка після розголосу повелася інакше. І друге. Військові та родини військових мають право на особливий захист і підтримку. Це може комусь не подобатися, але так є і буде. Далі лист від жінки:Добрий день, пані Тамаро!Сьогодні багато людей чекає на результат у нашій справі.Тому я звітую - все пройшло дуже цивілізовано, я абсолютно задоволена цим результатом.Якщо Ви не проти, чи можете опублікувати допис від мого імені, щоб всі ті добрі люди, які вчора мені телефонували, були в курсі розвитку подій.Я дуже дякую усім, хто вчора мене підтримав! Я отримала безліч кваліфікованих консультацій, алгоритмів дій і звернень просто з підтримкою.Сьогодні відбулася зустріч в кабінеті директора за участі представника поліції, ювенальної превенції, директора й заступників і обох сторін конфлікту. Наша розмова була абсолютно цивілізована. Директорка закладу діяла згідно з протоколом, демонструючи не просто професіоналізм, а й мудрість. І наш випадок став прикладом розв'язання проблеми саме в цивілізованому і правовому ключі, на противагу трагічним подіям, які сталися у сихівській школі. Саме так мають вирішуватися такі складні питання: без зайвих емоцій і згідно з протоколом. Ще раз дякую щиро всім за підтримку!

Читаю книгу Франкла про концтабір, і кожен розділ приміряю до себе.Так, ніби це мої батьки і діти у таборі. Так, ніби я безпомічно спостерігаю за тим, як над ними знущаються, і не можу нічого зробити.Редагую книгу нашого військового про полон, і у кожному розділі, по перше, бачу досвід Франкла. А по друге, знову приміряю на себе - як можливість, до якої треба бути готовою. Ні, пане президенте, у нас не стоїть вибір між гідністю, холодною зимою і втратою ключового партнера. Це перед вами вибір, яким ви можете віддати Україну в окупацію. Після якої запуститься такий маховик репресій, що Голодомор здасться кращою альтернативою. Ви поставили Україну на межу капітуляції. У велику війну ми увійшли роззброєними, зрадженими, дезорієнтованими, з міфічними шашликами у зубах. Але звичайні люди у ті перші дні та місяці кинулися своїми тілами затикати пробоїни, які ви зробили. До військкоматів стояли багатогодинні черги добровольців, ви пам'ятаєте? Вашій владі знадобилося три роки, щоб убити цей опір, щоб зламати надію людей і готовність до спротиву. А тепер ви говорите про гідність. Прикриваючи своїх співучасників, які грабували Україну під час війни, ви говорите про гідність. Запевняю вас, українцям не бракує гідності. Ми дуже добре розуміємо, що на нас чекає, якщо ви підпишете ті ганебні пункти капітуляції. І що на вас чекає, також знаємо.