Отже, я уже в аеропорту, успішно* пройшла усі перевірки.(Успіх умовний, конфіскували баночку йогурту).Доки маю час перед майже добовим перельотом, поділюся загальними враженнями.Японці були надзвичайно уважними і зацікавленими, на подіях вони складали або суттєву частку глядачів, або більшість.Допомагали з перекладом і художнім читанням текстів. Писали про нас у пресі, показували по телевізору. Подія отримала більш ніж достатню увагу і позитивне висвітлення.Я надзвичайно вдячна нашій команді. Після 60 годин у дорозі Олена Герасим'юк і Pavlo Matyusha вийшли на сцену з поетичним перфомансом, на розрив. Не знаю, звідки вони вишкрібали сили, я у глядацькій залі втрачала свідомість від утоми, а вони трималися так гордо, з такими прямими спинами, ніби два птахи у синхронному польоті. Tetiana Vlasova була як живий нерв і як бездоганний механізм одночасно. Таню, вибач за таке непоетичне порівняння, я не поет. Але вона не відволіклася ні на хвилину, говорила і з голосом, і без голосу, і потім знову з голосом, який дивом повернувся*.(*Спробував би не.) Marjana Savka, я випустила з уваги, що ви ще й співаєте. Я вражена магією, яку ви творите у реальному часі, незважаючи на мови і кордони. Viktoriya Matyusha , от точно хто "бачу ціль - не бачу перешкод". Віка, мало хто вірив, що тобі вдасться. Нема у нас іншого літ агенства в Україні, яке б повезло групу авторів у Японію на літературний фестиваль - який сама ж придумала і втілила - без бюджетних коштів. На кожному кроці було складно, ризиковано, неможливо. Нема нічого неможливого, правда? Друзі, ще раз дякую вам усім і обіймаю. З повагою і захватом,Ваш Горіх.