Я постійно і в інтернетах, і вживу бачу «фахівців-філософів» у яких СГД це «старйо і гамно», АК/РПК пережиток і смішно, ну хоч на пекач наїжджаючих не видно. Ставлення до цього у мене десь як до всіх оцінок «совку» в армії - негативне. СГД/АК та інші «застарілі» стволи мають сучасніші, досконаліші альтернативи. Але це не означає, що цю перевагу критикан-пиздун здатний використати. Будь-яке озброєння робилось, переважно, не дурними людьми, розумнішими за середнього потенційного користувача. Тому потенціал закладений у таке озброєння не розкривається повною мірою, не тільки бусифікованим Миколою, але і тіпочком, що накрутив собі що він супер-спецназ, бо його без здачі нормативів по фізо взяли в розвідроту і навчили більш-менш збирати кучу на 100м з позиції лежачи. Зброя, в тому числі радянська - досконаліша за переважну більшість стрільців. Тут же можна нагадати слова сержанта Зіма: «Не існує небезпечної зброї, є лише небезпечні люди. Ми намагаємося навчити тебе бути небезпечним -для ворога. Небезпечними навіть без ножа. Смертельно небезпечними, поки у вас є одна рука чи одна нога і ви живі.»Тому умовні саудити, із 5-м військовим бюджетом у світі, усіма можливими плюшками і технологіями, получають піздюлєй від хусітів в сандалях із АКМ-ами з яких порох сиплеться. А вбраний крайнє прєстіжно з голови до пʼят, із шурфайрами і найтфорсами на найсучаснішій ар-ці апєратор може хапнути маслину від духовитого кацапа в ватніку, дутіках і з калашом з намотаним жгутом есмарха на прикладі. Тому що дух, навченість та знання первинні, і значно важливіші.
Цікаві досліди. Сьогодні у нас гвинтівка СГД (СВД) зразка 1963 року виготовлена у 1979 році, оснащена прицілом ПСО-1 зразка 1963 року та три типи набоїв: 7Н1, трофейні ЛПС виробництва Північної Кореї, та цільовий набій з кулею FMGBT вагою 11,8 грама 1972 року виготовлення (типу «Восток»). Гвинтівка приведена до нормального бою під набій 7Н1.Положення для стрільби - лежачі з використанням мішка. Кількість пострілів-5 (7Н1 накосячив і зробив 6). Відстань-100 метрів. Замір швидкості - Garmin XERO C1 pro. Першим був набій 7Н1. Забув вимкнути кнопку приладу заміру швидкості до першого пострілу, тож 6 влучань з них одне здвоєне. Щільність групи 1,65 МОА або 44 мм, що значно краще за страндартну купність 80 мм по чотирьом пострілам згідно настанови. Середня швидкість кулі склала 825,6 м/с при температурі -3 градуси Цельсія. Мінімальна 821,5 а максимальна 830,3 м/с. Середня різниця min/max 4,35 м/с. Другий набій - трофейний ЛПС виробництва Північна Корея. Відверто заради нього я і робив цей тест. Купність групи склала 2.22 МОА або 64 мм. Краще за стандарт, але гірше за 7Н1. Хоча середня швидкість кулі вища: 840,5 м/с. А різниця між мінімальною 833,3 м/с та максимальною 848,1 м/с теж виросла. Середня різниця по швидкості 7,4 м/с. Останнім був цільовий набій з кулею FMGBT 11,8 грама 1972 року випуску. Купність виявилася найкращою- 1,39 МОА, або 40 мм. І це з одним відривом вправо, який зробили мої криві руки. Тобто в два рази краще, ніж купність згідно настанови. Але завдяки важкій кулі і швидкість найменша: середня 744,5 м/с. Різниця між мінімальною 743 м/с та максимальною 746 м/с була лише 3 м/с. Все ж таки цільовий набій. Тест показав, що загалом СГД (СВД) рано списувати з рахунків. При використанні правильних набоїв вона цілком здатна ефективно вражати грудну ціль на відстані 800 метрів і трохи далі навіть з штатним 4 кратним прицілом ПСО-1. Корейські набої типу ЛПС не найкращої якості, краще вже радянські 7Н1 або 7Н14. А от цільові набої я б не рекомендував використовувати з прицілом ПСО-1. Балістична крива буде іншою і рахувати похибку і працювати буде важко. Хіба що змінити штатний ПСО-1 на нормальний сучасний приціл. Але це вже буде зовсім інша історія. P.S Клітини на листах мішеней менші за 5 мм.(с) Сергій Шкаберда Американський піхотинець
СБУ та Нацполіція продовжують інформкампанію «Спали» ФСБшника» для протидії вербуванню молоді спецслужбами рфДля цього Служба безпеки України разом із режисером Любомиром Левицьким підготували соціальний відеоролик, який інформує громадян, і зокрема, молодь про невідворотність покарання за подібні злочини. Адже російські спецслужби активно «полюють» через соцмережі саме на підлітків.🔹 Пам’ятай: підпали майна ЗСУ, держустанов чи мінування класифікуються як тероризм або диверсія. За ці злочини передбачена сувора кримінальна відповідальність навіть для неповнолітніх.🔹 У 2024 році СБУ та Нацполіція вже затримали понад 450 осіб, які виконували подібні завдання від російських кураторів. Замість «легких грошей» вони отримали підозру та реальну перспективу тюремного ув’язнення.🔹 Якщо тобі або твоїм знайомим надійшла пропозиція вчинити за гроші такий злочин – негайно повідом про це СБУ через чатбот t.me/spaly_fsb_bot і вкажи інформацію про контакт, який намагався тебе завербувати.Повний текст новини за посиланням ➡️ bit.ly/3DXkoyz🚫 Не пали своїх! 🔥 «Спали» ворога!Разом захистимо Україну та зруйнуємо російські плани! 🇺🇦
Операція Булмус 6Арабо-ізраїльська війна на виснаження. 19 липня 1969. Спецпідрозділи Шайетет 13 та Саєрет Маткаль здійснюють нічний наліт на невеликий штучний острів у Суецькому каналі. Острів непростий - це фортеця, збудована британцями у ДСВ. 145 метрів у довжину, 50 у ширину, насичена оборонними спорудами та перешкодами, які обороняють 70 єгипетських піхотинців та 12 спецназівців. 14 кулеметних точок та 6 гармат ППО. Мета: знищення радару раннього попередження та РЕР; ІПСО У першій фазі операції, Шайетет 13 (спецназ флоту), у складі 4 груп по 5 чоловік, наближається на відстань 900 метрів до острова, зістрибує із човнів і далі добирається вплав, спочатку над поверхнею, ближче до острова - під водою, користуючись водолазним обладнанням. Кожен боєць має на собі 40кг спорядження. Непомітно добравшись до берега, групи приступили до створення проходу через колючу проволоку і були виявлені патрулем противника. Патрульних убили, але так як один із них встиг кинути гранату, скритність на цьому закінчилась. З другої сторони острова відволікаюча секція ізраїльтян відкрила стрільбу по острову, щоб відвернути увагу від головного напрямку атаки. Ізраїльтяни просуваються по фортифікаціях противника, розстрілюючи єгиптян, закидаючи гранатами кулеметні точки і укріплення (частина гранат не розривається, через намокання). Коли боєприпаси починають закінчуватись, учасники першої фази подають команду на початок другої фази. Перша група зуміла захопити половину острова. Саєрет Маткаль прибувають на човнах прямо до острова, збирають поранених (яких половина першої групи) у човни і продовжують штурмові дії. Вони продовжують придушувати і зачищати противника, але також несуть втрати. Зачистивши більшу частину острову, дається команда на відхід, ізраїльтяни, погрузивши поранених і загиблих на човни, відходять. Десь в цей час єгипетська артилерія розчехляється, і починає вести вогонь по своїм, наносячи втрати френдліфаєром. Втрати: 75 загиблих арабів (майже весь гарнізон). У ізраїльтян 6 загиблих, 11 поранених. Фактори успіху нападника: ефект неочікуваності, забезпечений грамотними діями першої групи. Рішучість дій в атаці, навченість у ближньому бою ізраїльтян (зокрема у використанні ручних гранат). Прекрасна візуалізація від The Operations Room.
Если Украина не откроет границы после завершения боевых действий – тем, кто петлял, надо будет определиться.Кто-то мечтал о замирении, чтобы тут же съебать. Кто-то съебал – чтобы вернуться к своему имуществу здесь, когда его защитят другие. Может, продать там. Или даже жить, хотя тут не факт.Все это ломается о продление военного положения даже без войны. Уже целый нардеп Юрчишин нарезал такую версию как вполне рабочую.Проще вязать вопрос к имуществу и армии. Не служил, чтобы другие побегали за тебя? Не вопрос, вернись и отслужи. Будет честно. Только не БЗВП и баиньки, а какой-то срок.Пока служишь, другие отдохнут. Можно хоть так выпереть по домам тех, кому это только снилось. Ты их заменил. На войне не дождались, ну так терпение государства весьма щедро.Если служить съебок не желает даже ради имущества – через какое-то время отчуждение. Ничего не выдумываю. Есть процедура: например, при смерти человека без наследников.Ведь он для нас умер в одностороннем порядке. И да, свою жопу ему проще на панели продавать, чем поместить в пиксельные штаны. Тогда «умер так умер, с кем не бывает».@maxgadyukin
Спробую пояснити цивільним, бо військовим точно все зрозуміло.Втрати противника на напрямку залежать від багатьох факторів. Так, один з них – це рішення командира.І якби це був єдиний фактор – тоді окей, можна було б зробити статистику втрат противника і втрат своїх сил, але…«о Боже, вона вже є!» вже ведеться і ГШ її має, і вона не публічна – що є повністю нормальним.Але давайте перелічимо інші фактори (хоча я впевнений, що теж можу декілька впустити). - Комплектація особовим складом.- Рівень та час підготовки особового складу.- Комплектація озброєнням, технікою АТ/БТ, засобами РЕР, РЕБ,БПЛА, боєприпасами.Умовно у однієї бригади немає тих технічних можливостей вражати таку кількість противника, а у іншої є.- Моральний стан (залежить від безлічі факторів).- Час перебування на лінії бойового зіткнення.- Керування своїм або приданим підрозділом (нагадаю, зараз 90 відсотків, якщо не 100, бригад мають в підпорядкуванні безліч приданих підрозділів) які в свою чергу готують, комплектують їх штатні командири. - ІНТЕНСИВНІСТЬ напрямку – умовно є напрямок, де не відбуваються штурми місяцями, а на іншому - кожен день по 5-10 штурмових дій. Наприклад бригада, яка стоїть на лівому березі Дніпра в Херсоні – буде вбивати менше противника, тому що в них така обстановка, проте у комбрига буде "низький рейтинг" хоч від нього це не залежить.- Географія місцевості та кількість особового складу противника, в тому числі засоби старшого начальника ПРОТИВНИКА. Поле, лісиста місцевість, болота, місто, село без капітальних будівель- диктують умови ведення бойових дій. Також включимо сюди протяжність лінії бойового зіткнення - хтось тримає смугу в 5 км, інші в 15-25 км, і це також тягне за собою комплектацію особовим складом.- Керування власними силами взагалі - приклад бригади, які повністю розділили по батальйонам по різним напрямкам і командир бригади взагалі не керує своїм особовим складом. - Умови ведення бойових дій – старший начальник може перекидати бригаду з напрямку на напрямок безкінечну кількість раз в будь який проміжок часу (бо от він так хоче, він так баче) – чи винен комбриг ? В тому числі старший начальник може забирати в тебе твої підрозділи на провальні напрямки, і давати замість непідготовлених мобілізованих, або не давати нікого. - Засоби старшого начальника – умовно перекидання засобів з одного ОТУ на інше, котрі обирає по своїм особистим міркуванням вище військове керівництво. - Втрати особового складу та втрати позицій – знов таки обов’язковий фактор, який не має права бути публічним до кінця війни. І от вам інша сторона медалі – навіщо все це, а головне на*уя? На що будуть впливати ці рейтинги? На те, що згідно з рейтингу будуть розподілятись озброєння та техніка, або призначатись комбриги на посади? Так статистика існує, вона не публічна і ГШ її має, вона просто не працює.Не працює тому, що це іншими словами перетворюються в «місячну отработку», є безліч способів у*бати фпв в один той самий танк, та подати один танк як 10 - з різних ракурсів, різними підрозділами.Статистика повинна не заохочувати або карати, вона існує для АНАЛІЗУ – кожне питання треба вивчати окремо, чому так відбулось, чому там виходить, а тут не працює – і робити висновки, може людина не та, може умови не ті, може йому задачі такі ставили генерали «вперед вперед».І ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ЦЬОГО АНАЛІЗУ відбуваються якісь зміни в середині системи.Але ж нам треба перетворити все в ШОУ! Якщо командири почнуть хвилюватись за свої «рейтинги» - нам всім пізда. З повагою ваш "якийсь там підполковник".
#досвід❗️Я дуже не хотів чіпати тему використання китайських приладів в нашій війні, зокрема з російськими ЕОПами всередині. 🤯 Але все ж таки нещодавні запити на ремонти змушують мене підняти таку болючу тему, як російські комплектуючі в приладах нічного бачення що нам постачаються з Китаю на цивільний ринок і доступні в вільному продажі волонтерським фондам, підрозділам або окремим бійцям.❓Чому так ? Ще до повномасштабної фази нашої війни русня активно продавала китайцям свої старі вироби за низьку ціну, ті ж збирали на своїх заводах відомих як Daking та Detyl вироби що зараз продає кантора підарасов фірма «Delta Tec» або інші менш заангажовані компанії.Якщо до AGM з їх лінійкою Wolf питань майже немає, то до Deltatec питань багато По-перше фейковий сайт Ired Tech (Сполучене Королівство не виробляє приладів нічного бачення) По-друге продаж Detyl приладів з руснявими ЕПМ221Г ЕОПами всередині По-третє продаж цього всього як «PVS-14 Gen.3+»Випадків використання руснявих виробів в приладах багато, тут і незнання предмету покупцем, і експортні заборони на Gen.3 за межами США, і банальна людська жадібність. Згадується анекдот: -Подсудимый, вы продавали людей на органы ?-Да господин судья, но я же платил налоги !Вцілому ситуація набуває нових фарб ще з однієї причини:❗️ Імпорт китайського лайна на руснявих комплектуючих не заборонений, адже такі вироби не вважаються товарами військового призначення через їх низькі характеристики. Це єдиний повністю «білий» шлях покупки приладу наприклад меценатом для частини або волонтерським фондом для бійця. Тобто ніхто не порушує законодавства, але ніхто і не несе відповідальності за загиблий особовий склад внаслідок використання таких приладів.Результатом такого слідування законодавству стає руснявий ЕОП в приладі купленому фондом «Повернись живий» 🤯 Зрада ? Ні. Самі собі в штани підклалиБережи Боже нашу українську анархію, без неї бігали б в чому попало
ТраншеїШтурм польових фортифікацій можна розділити на 3 умовних етапи: 1. Рух до ідентифікації місця входу в траншею противника. Ця точка може знаходитись в від декількох десятків (на складній місцевості) до сотень (на відкритій місцевості) метрів. Це точка, на якій виставляється група вогневої підтримки (кулеметник, гранатометник, марксмен), яка може підтримувати групу нападу під час ривку до траншеї і під час переміщення всередині траншеї. При механізованому штурмі, це точка на якій піхота десантується з броні, функцію вогневої підтримки буде виконувати броня. 2. Вхід в траншею. Це важливий і складний етап штурму. Якщо є можливість здійснити вхід скритно - завжди робіть скритно. Якщо скритно зробити неможливо, це робиться під прикриттям групи вогневої підтримки та інших засобів вогневого впливу, для приховування переміщень групи нападу можуть застосовуватись дими. Один укритий бруствером боєць противника з яйцями може похєрити все переміщення групи нападу, тому точку заходу варто обирати найменш захищену. Часто, це один з кінців траншеї, але противник, знаючи слабкості своєї позиції, скоріше всього, що буде використовувати мінування на найбільш загрозливих напрямках. 3. Зачистка траншеї. Якщо ви добрались до цього етапу, це ще далеко не означає, що ви досягли переваги над противником. Противник має над вами безумовну перевагу на попередніх етапах, адже він захищений фортифікаціями, а ви зближаєтесь з ним по місцевості, але після заходу, ви не отримуєте переваги проти мотивованого суперника, а лише вирівнюєте шанси в ближньому бою. І то, противник все ще має перевагу над вами в тому, що добре знає кожен метр своєї позиції, в той час як ви дієте на невідомій території, ця перевага зберігається, навіть якщо ви ретельно вивчали об‘єкт нападу по обльотам і картам. Успішність на цьому етапі залежатиме від координації з засобами вогневої підтримки (перенос вогню, уникнення френдліфаєра), злагодженості, рішучості групи нападу, наявності у ній стандартних робочих процедур (SOPів), вміння вести ближній бій та користуватись гранатами. https://youtu.be/gJDAbBGaclM?si=OlVyHBV3J6xm6T4Q
Рідні брати Роман та Леонід Бутусіни, військовослужбовці 58-ї мотопіхотної бригади, загинули у одному бою з російськими окупантами під Черніговом у березні 2022 року, з гранатометами в руках вони атакували танкову колону та знищили кілька одиниць бронетехніки. За поданням командування бригади нагороджені званням Герой України посмертно. Усі родини загиблих Героїв отримують квартири від держави і це справедливо. Але родина Бутусіних квартиру в Івано-Франківську чомусь не може отримати. Чиновники МО та ОП ганяють по колу маму Тетяну, і ніхто на себе ніяку відповідальність не бере та нічого не вирішує. Ось усі деталі:https://censor.net/ua/resonance/3515574/jytlo_dlya_geroyivУ родині 12 дітей, і їх усіх Олег та Тетяна Бутусіни виховують відданими патріотами України, тому було б також чесно та справедливо надати родині Героїв квартиру в Івано-Франківську так само, як це було зроблено для усіх інших родин загиблих.Апдейт. Ірина Стороженко:Окрім біологічних дітей, ця неймовірна родина, виконуючи заповіт одного з загиблих на війні синів, всиновила ще двох українських дітей з вадами розвитку. Також вони не афішують те, що гроші від держави у зв‘язку з загибеллю витратили на допомогу громаді - водогін, купили обладнання в місцеву лікарню та будують каплицю.При тому що є етнічними росіянами, ба більше - громадянами Росії, бо в українському громадянстві їм також майже 10 років відмовляють.
До посту вище, щодо окремої збірної козачої дивізії Армії УНР Яковлєва, про яку там згадується.Відомі також в Армії УНР як "яковлевці" за іменем свого командира дивізії, осавула Кубанського козацького війська Вадима Яковлева. Кістяк дивізії складали козаки конвойного дивізіону генерала Андрія Шкуро. Взимку на початку 1920 року при краху Денікінських ВСЮР, в районі Одеси опинилися заблоковані декілька кубанських та терських частин. Вони взяли участь у Бредовському поході на захід, та добровільно приєдналися до польської армії. Як окремий загін Яковлева вони брали участь в боях з більшовиками, та не забажали від'їжати до Криму з рештою бредівців до складу Врангелівської армії. Козаки яковлевці зокрема відзначилися в обороні Замостя разом з українцями та поляками, якою керував командир 6-ої Січової дивізії Армії УНР Марко Безручко, від 1-ої Кінної Армії Будьонного. Саме під час спільних боїв і знайомства з козаками 6-ої Січової дивізії Армії УНР Безручка, яковлевці захопилася бажанням до спільної боротьби в складі Армії УНР. Загін Яковлева швидко ріс, завдяки напливу добровольців козаків-білогвардійців так і з числа полонених козаків складу Красної армії. То ж загін швидко став бригадою, а згодом і дивізією. Польське командування планувало Козачу дивізю включити до складу 3-ої Російської армії Бориса Пермикіна. Але осавул Вадим Яковлев заявив свою категорчну відмову, та сказав, що бажає приєднатися лише до Армії УНР. З цієї метою він поїхав до голови Української військової місії в Польщі генерала В.Зелінського, щоб оговорити умови включення до складу української армії. І вже в жовтні Збірна козача дивізія була включена до складу Армії УНР. Під час осінньої кампанії Армії УНР яковлевці діяли при лівій групі Армії УНР де воювали спільно з 1-ою Запорізькою дивізією. Зокрема з кінним полком Чорних Запорожців Петра Дяченка, робили рейди в тил більшовиків, внаслідок чого успішно розбили частини 60-ої стрілецької та 8-ої кавалерійської дивізій РККА. На сьогодні невідомо жодної фотографії осавула Вадима Яковлева. Його короткий опис залишив комісар 1-ої Кінної Армії Ісаак Бабель:«Во рту его блестел золотой зуб, черная борода лежала на груди, как икона на мертвеце».А щодо його політичних поглядів, то можна визначити як ідейного кубанського самостійника. Генерал В. Зелінський залишив спогад його розмови з Яковлевим, коли він його запитав про його політичне кредо, той відповів:«Я бажаю визнання моєї Батьківщини - Кубані і співчуваю всім народам бувшої Росії, які б'ються за своє визволення, але битися за кого-небудь крім Кубані не буду, за винятком большевиків проти яких я готовий битися тепер в складі Української Армії».На фото листівка за підписом осавула Яковлева звернена до кубанських, терських, та донських козаків в складі РККА. Літо 1920 р
TGLIST.COM.UA
