12 січня 1972 КДБ СРСР розпочав хвилю арештів української інтелігенції. Борців зі скотством нелюдського режиму було засуджено до тортур і вʼязниць, вийти з яких живими вийшло не всім. Хотілося б винести з цього якийсь натхнений моральний висновок, про те, що в кінці кінців зло було переможене добром, адже Україна стала незалежною. Але його не буде. Ті хто катував і увʼязнював - не були покарані, а хтось із них досі живе сите і безтурботне життя в Україні. В незалежній Україні також практика увʼязнень незгодних бути гвинтиками системи нікуди не зникла. З тою увагою, якою можновладці обходять статтю 161 ККУ, та постійні спроби відмінити свободу критикувати різноманітних девіантів (т. з. законом про «мову ненависті»), правим необхідно памʼятати – ті свободи, якими ми володіємо зараз, не є непорушними, і завтра кожен із нас може повторити долю Стуса та Світличного. Памʼятаймо, не лише сьогодні, а і завжди, про тих, хто віддав усе заради наших свобод, та яким чином вони виборюються.Щит ТрадиціїДолучитись⬇️@shieldoftradition_support