Nazarevich-Art

Паддінгтон- порадник Паддінгтон — справжній майстер зберігати оптимізм, навіть коли його чоботи повні води, а сендвіч з мармеладом прилип до потилиці. Я переглянув попередні фрази, прибрав повтори про мармелад (хоча його багато не буває!), виправив лексичні помилки та додав справжнього "лондонського" затишку.Ось 20 вивірених порад від нашого улюбленого ведмедика:Коли на небі лише сірі хмари, то Паддінгтон каже: «Це просто натяк, що час заварити міцний чай. Гарячий напій робить світ значно привітнішим».Коли все йде шкереберть і не за планом, то Паддінгтон каже: «Найцікавіші пригоди зазвичай починаються саме з легкої плутанини. Головне — не метушитися».Коли ви почуваєтеся самотньо у великому місті, то Паддінгтон каже: «Завжди тримайте запасний сендвіч під капелюхом. Усвідомлення того, що у вас є щось смачне "на потім", додає впевненості».Коли здається, що вас ніхто не помічає, то Паддінгтон каже: «Хороші манери та щире "дякую" творять дива. Навіть найменший ведмідь може бути почутим, якщо він ввічливий».Коли страшно перед невідомим майбутнім, то Паддінгтон каже: «Я приплив сюди з Найтемнішого Перу в рятувальному човні. Головне — вірити в доброту людей, і вони обов'язково відгукнуться».Коли труднощі здаються непереборними, то Паддінгтон каже: «Якщо дивитися на світ з-під крисів капелюха, він не такий уже й страшний. Просто вирішуйте проблеми по одній».Коли хтось поводиться з вами несправедливо, то Паддінгтон каже: «Твердий погляд — дуже дієва річ. Подивіться кривднику прямо в очі, і він зрозуміє, що ви не збираєтеся здаватися».Коли світ стає занадто складним, то Паддінгтон каже: «У всьому можна знайти лад. Це як варити варення: спочатку безлад на кухні, а потім — солодкий результат».Коли ви помилилися і вам соромно, то Паддінгтон каже: «Навіть виховані ведмеді іноді потрапляють у халепи. Головне — почистити хутро, вибачитися і спробувати ще раз».Коли сили закінчуються і хочеться здатися, то Паддінгтон каже: «Іноді найкраще, що можна зробити — це добре виспатися. Завтра буде новий день і нова порція мармеладу».Коли здається, що ви ніде не "свій", то Паддінгтон каже: «Родина Браунів прийняла мене, хоча я зовсім на них не схожий. Справжній дім — там, де вас люблять за ваші дивацтва».Коли навколо багато грубощів, то Паддінгтон каже: «Якщо бути добрим і ввічливим, світ обов'язково зміниться на краще. Це правило працює так само надійно, як і рецепт тітоньки Люсі».Коли навколо панує метушня і хаос, то Паддінгтон каже: «Знайдіть хвилинку, щоб просто посидіти на лавці. Світ нікуди не втече, поки ви насолоджуєтеся моментом».Коли ви втрачаєте надію, то Паддінгтон каже: «Навіть у найбільшій калюжі можна побачити відображення зірок. Потрібно лише правильно нахилити голову».Коли ви відчуваєте себе беззахисним, то Паддінгтон каже: «Пам’ятайте: на бірці можна написати "Будь ласка, подбайте про цього ведмедика". Світ обов'язково про вас подбає».Коли час летить занадто швидко, то Паддінгтон каже: «Не варто бігти. Якщо поспішати, можна проґавити щось дуже важливе, наприклад, гарну вітрину чи усмішку перехожого».Коли сумно за минулим, то Паддінгтон каже: «Я завжди пишу листи в Перу. Коли ділишся спогадами з тими, кого любиш, відстань стає меншою».Коли день видався невдалим, то Паддінгтон каже: «Прийміть теплу ванну з великою кількістю піни. Бульбашки мають чудову здатність лопати сумні думки».Коли ви сумніваєтеся у власних здібностях, то Паддінгтон каже: «Я — лише маленький ведмідь, але я зміг вивчити лондонське метро. Ви набагато сильніші, ніж вам здається».Коли здається, що все втрачено, то Паддінгтон каже: «Завжди є вихід. Можливо, він просто сховався за баночкою з апельсиновим конфітюром. Нумо шукати разом!»Яка з цих порад зараз була б найбільш доречною для вашого настрою?@Вікторія Назаревич 2026 @My_museum_teddy_bear#PaddingtonBear #CharacterDesign #StudioPhotography

Пригоди ведмедика: Велике Великоднє ПеревтіленняЖив-був у затишній кімнаті плюшевий ведмедик. Він був дуже добрим, але мав одну слабкість — він обожнював свята. Одного весняного ранку він почув, що наближається Великдень, і всі шукатимуть заховані в садочку чарівні яєчка.— Але ж я — ведмедик, — зітхнув він, дивлячись у дзеркало. — Я занадто повільний для таких пошуків, та й вуха у мене круглі, а не довгі, як у справжнього експерта з яєць — Великоднього Зайки.Але бажання знайти скарби було сильнішим за сумніви. Ведмедик вирішив діяти:Маскування вушок: Він знайшов дві пухнасті смужки тканини, що залишилися від зимового шарфа, і обережно прикріпив їх до голови. Тепер його вушка гордо стирчали вгору, ловлячи кожен шепіт весняного вітру.Святковий одяг: Щоб виглядати офіційно, він одягнув мереживну манишку. "Кожен серйозний кролик має бути елегантним", — подумав він.Тренування стрибків: Ведмедик цілу годину тренувався стрибати по кімнаті, щоб ніхто не запідозрив у ньому любителя меду та зимової сплячки.І ось, диво сталося! Коли він вийшов на сонячне світло, він уже не відчував себе просто ведмедиком. Він став Пасхальним Ведмедо-Зайкою.Він знайшов велику тацю, встелив її м'якою золотистою соломкою і вирушив на полювання. Крок за кроком, стрибок за стрибком — і ось у його гніздечках почали з'являтися перші трофеї: рожеві квіти, весняні гілочки та, звісно ж, ті самі омріяні яєчка.Він зрозумів головне: неважливо, які у тебе вушка, головне — мати серце, готове до пригод!@My_museum_teddy_bear

🎨 ТЕРАПІЯ ХАОСОМ: Чому «каракулі» — це вища математика емоційного інтелекту?У повсякденні ми часто сприймаємо дитячі каракулі як етап «до-образотворчого» розвитку або просто «мазанину». Проте з погляду клінічної психології та нейропсихології — це фундаментальний протокол саморегуляції.Коли дитина (або дорослий) малює вільні лінії, вона працює не з образом, а з архітектонікою власного стану. Це прямий діалог із підсвідомістю через кінестетичний канал.🧠 Нейрофізіологічний базис: що відбувається в цей момент?Дефолт-система мозку (DMN): Під час вільного малювання мозок переходить у режим «спокійного фокусу». Це дозволяє структурувати хаотичну інформацію, отриману за день, та провести когнітивний детокс.Зниження кортизолу: Ритмічне переміщення олівця по паперу заземлює, вирівнює серцевий ритму та амплітуду дихання.Міжпівкульна інтеграція: Робота з лініями залучає праву півкулю (емоційний образ) та ліву (структурування та контроль), створюючи нові нейронні зв’язки.💎 Експертний інструментарій: 6 рівнів трансформаціїЯк фахівець, ви можете запропонувати дитині різні вектори розвитку цієї практики:1. Сенсорно-фактурне наповнення (Регуляція)Замість площинного розфарбовування, використовуємо принцип сенсорної інтеграції. Заповнюємо сегменти каракулів пластиліном, фольгою, крупами або ватою.Мета: Зняття тактильної напруги та повернення відчуття власного тіла через різний опір матеріалів.2. Когнітивний квест (Тренування мислення)Пошук патернів: «Знайди 3 однакові петлі» або «Виокрем лише гострі кути».Фігура та фон: Спроба побачити в хаосі ліній конкретну фігуру (тварину, предмет). Це розвиває прогностичне мислення та здатність знаходити вихід із заплутаних життєвих ситуацій.3. Емоційна десенсибілізація (Робота з афектом)Метод перетворення «колючих», агресивних ліній на «круглі» та м'які.Мета: Фізичне відпрацювання нейронного імпульсу заспокоєння. Ми не просто малюємо — ми вчимо мозок трансформувати гнів у гармонію.4. Психофізіологічна ритміка (Вагусна стабілізація)Зміна темпу малювання під керівництвом фахівця: «швидко-повільно», «сильно-слабко».Мета: Навчання дитини керувати власним збудженням. Ритм лінії — це ритм серця.5. Конструктивна рефлексія (Его-інтеграція)Вирізання найбільш значущих деталей із каракулів та створення з них колажу «Мій внутрішній всесвіт».Мета: Перехід від деструкції (хаосу) до конструкції (створення нового сенсу).6. Проективний діалог (Метод каракуль Д. Віннікотта)Спільне малювання: терапевт починає лінію — дитина продовжує.Мета: Побудова безпечної комунікації, де дитина відчуває підтримку та співтворчість без тиску авторитету.⚠️ Коли «Каракулі» є терапевтичним призначенням?Когнітивний оверлоад: Надмірне навантаження в школі, підготовка до іспитів.Тілесні затиски та психосоматика: Коли дитина «затиснута» в плечовому поясі або має нав'язливі рухи (тіки).Страх оцінки та перфекціонізм: У каракулях неможливо «зробити не так», що знімає блок перед творчістю.Робота з травмою: Безпечний вихід невербалізованої напруги, коли слова ще надто болючі або недоступні.💡 Порада для професіоналів та батьківНе зупиняйте дитину, коли вона «черкає» папір. У цей момент вона виконує найважливішу роботу — відновлює свою цілісність. Наше завдання — бути поруч, спостерігати за натиском (сила вітальної енергії) та темпом (рівень тривоги) і за потреби м'яко спрямувати цей хаос у творче русло.Свобода лінії — це свобода бути собою.@Вікторія Назаревич 2026Колеги, як часто ви використовуєте графічну експресію у діагностиці? Які матеріали (вугілля, пастель чи олівці) дають у вашій практиці найкращий відгук?#арттерапія #психологія #PhD #ВікторіяНазаревич #дитячапсихологія #нейропсихологія #каракулі #розвитокдитини

🩷❤️🧡💛💚🩵💙💜🖤🩶🤍Кольоротерапія продуктивності: Як «прошити» мозок на пошук рішеньЧи задумувалися ви, як колір пов’язаний із якістю вашого мислення? Це не просто естетика — це прямий канал зв’язку з вашою когнітивною ефективністю. Продуктивність — це не здатність працювати 12 годин поспіль, а вміння мозку вчасно перемикатися в режим «дифузного мислення» для пошуку ідеальних рішень.Системна практика «Колярування ідей»Коли у вас є кілька складних завдань, спробуйте метод когнітивного розвантаження через колір. Наприклад, ви працюєте над трьома ідеями. Візьміть аркуш і почніть заповнювати його всіма можливими відтінками зеленого, роздумуючи про першу з них.У певний момент творчий процес захоплює, свідомі думки про ідею «відпускають», але нейронні зв'язки вже активовані. Мозок запускає фоновий пошук рішення, поки ви просто взаємодієте з кольором.🎨 Це не мистецтво, це — НейрограНайголовніше правило: естетика малюнку не має жодного значення. Вам не потрібно бути художником чи мати навички малювання.Ваш рівень вмінь: Неважливий. Достатньо вміти тримати маркер чи олівець.Форма: Це можуть бути хаотичні плями, кола, штрихи або просто зафарбовані клітинки.Мета: Не шедевр, а «кольорове паливо» для нейронів.Ми замінюємо поняття «малювання» на «нейрогру кольором». Це знімає перфекціонізм і страх чистого аркуша. Коли ви прибираєте очікування «красивого результату», мозок розслабляється, і саме в цей момент відкривається шлях для інсайтів.Чому це працює?Зняття блокувань: Творча діяльність знижує активність «внутрішнього критика» у префронтальній корі.Сенсорна стимуляція: Кожен колір має свою довжину хвилі. Зелений, наприклад, знижує рівень кортизолу та створює стан «спокійної концентрації».Ефект інкубації: Поки ви підбираєте відтінки, підсвідомість у фоновому режимі «доварює» вашу бізнес-задачу.Як почати?Оберіть колірний вектор: Зелений — для стратегій, синій — для структури, жовтий — для креативного вибуху.Зануртесь у колір: Малюйте 10–15 хвилин, не думаючи про результат.Спостерігайте: Ви будете здивовані, як рішення прийде саме собою — під час процесу або одразу після нього.Це справжнє тренування продуктивності мозку. Спробуйте цей метод як систему, і ви побачите, на що здатна ваша підсвідомість, коли їй дають правильний інструмент.@Вікторія Назаревич 2026Навчальна група з кольоротерапії вже цього року Якщо ви хочете не просто знати про ці механізми, а професійно опанувати інструменти роботи з кольором для саморегуляції та продуктивності — запрошую вас до навчальної групи.📅 Старт: вже цієї осені. 💡 Що буде: глибоке занурення у методики нейроігор кольором, вивчення психофізіології впливу відтінків та практичні кейси.Кількість місць обмежена для збереження якості групової динаміки.📞 Контакти для бронювання місця: Telegram / Viber: +380 95 903 04 26Бронюйте місце заздалегідь, щоб почати цю осінь з нових нейронних зв’язків та професійного зростання!#продуктивність #нейрогра #кольоротерапія #нейропсихологія #креативність #саморозвиток #softskills

Запасна душаЧому ми не можемо пояснити свою прив'язаність до ведмедика────────────Ви коли-небудь намагалися пояснити комусь, чому не можете розлучитися зі своїм ведмедиком? І зупинялися на половині речення — бо слів не вистачало?Це не сентиментальність. Це не дитячість. Це може бути щось значно давніше.────────────В антропології є концепт, який рідко потрапляє у розмови про іграшки — екзопсихіка, або «зовнішня душа» (the external soul).У давніх культурах — від арктичних народів до полінезійців — існувало переконання: частину своєї душі можна зберегти зовні себе. У камені, у дереві, у предметі. Щоб вона не постраждала в момент небезпеки. Щоб залишилася живою, поки сам ти проходиш через щось нестерпне.Ведмедик не є символом дитячості. Він може бути місцем, де живе та частина тебе, яку ти не міг собі дозволити відчувати.Дитина, що пережила щось важке, інколи «заморожує» свої почуття зсередини — бо так безпечніше. Психологи називають це травматичною чи кризовою дисоціацією в наслідок життєвих обставин. Але жива частина нікуди не дівається. Вона шукає місце, де можна почекати.І іноді — вона оселяється у ведмедику.ТЕОРІЯ «ІГРАШКИ-СЕЙФА»Ми не просто граємо з іграшкою — ми довіряємо їй те, що зараз занадто крихке, щоб залишатися всередині. Ведмедик стає тимчасовим сховищем для живої частини нас. Не назавжди — лише поки не стане можливим повернутися.Ось чому так важко пояснити прив'язаність до конкретного ведмедика. Тому що це не про іграшку. Це про ту частину себе, яку ви колись їй довірили. І яка, можливо, досі там — чекає.───────────Наступного разу, коли хтось спитає «навіщо тобі ця іграшка» — ви можете відповісти просто: «Там живе дещо моє».І це буде правдою.@Вікторія_Назаревич 2026@My_museum_teddy_bear

Чи виснажує вас боротьба з власними тінями?Ви колись задумувалися, чому іноді страх здається таким величезним, що паралізує все тіло і думки? Чому його очі дивляться на вас з такою жахливою, бездонною силою?Ми з колегами на конференції шукали відповідь на це питання, працюючи над образом страху. І прийшли до приголомшливого висновку:У страху великі очі лише тоді, коли всередині — порожнеча.Він розростається, як монстр у кіно, коли ми втрачаємо внутрішню опору. Коли всередині утворюється пустка, яку немає чим заповнити.Так, страх потрібен. Це еволюційний механізм, який нас береже. Але де межа? Коли він перестає бути корисним інструментом і перетворюється на виснажливу війну з невидимими монстрами самого себе? Боятись самого життя, його неконтрольованості та дивності, болю — це шлях до втрати спокою, а не до безпеки.Арттерапевтичні практики пропонує вихід — не тікати, а діяти.Це один із тисячі працюючих методів, який дозволяє перетворити енергію страху на ресурс. Ми пропонуємо алгоритм із 4 кроків:Дати страху місце. Не витісняйте його. Створіть творчий образ страху — на папері, з пластиліну, в уяві. Коли ви дивитесь на нього зовні, він перестає володіти вами зсередини.Наповнити сенсом. Зазирніть у «порожні очі» створеного образу. Що йому потрібно? Чим ви можете його наповнити — якими цінностями, спогадами чи силами? Пустка зникає, коли ви свідомо «заселяєте» цей простір.Побачити вільну енергію. Кожен сильний страх — це величезний згусток енергії. Уявіть, що він, як ліхтарик, підсвічує той ресурс, який вам зараз необхідний для чогось справді важливого.Свідомий вибір дії. Ми не залишаємось у статичному страху. Ми обираємо, що робити далі на трьох рівнях:Тіло: глибоке дихання, щоб заземлитися.Думка: пошук мудрих опорних переконань.Образ: малювання нового, мудрого образу на тій самій енергії, яку щойно вивільнив страх.Страх не має ставати стіною. Нехай він буде лише дороговказом, який вказує, де нам не вистачає нашого власного світла.А бажаємо вам нестрашного, свідомого та наповненого життя! Хочя страшно буде завжди, така наша природа! 🌿✨📣 Запитання до вас:Яку пустку всередині ви зазвичай намагаєтесь приховати за «великими очима» свого страху? Або, навпаки, яким важливим сенсом ви вже навчилися заповнювати цей простір?@Вікторія Назаревич 2026

🫶Як пояснити дитині те, що важко осягнути навіть дорослим?Зустрічайте першу книгу з особливої серії пікчербуків для дітей — «Мій пухнастик і хмаринки». Це не просто історія, це дбайливий провідник крізь складний емоційний лабіринт горювання та втрати.Втрата домашнього улюбленця — це часто перший досвід зіткнення дитини з неминучим. І те, як дитина проживе цей момент, формує її емоційну стійкість у майбутньому.Чому ця книга важлива?Терапевтичний підхід: Книга створена, щоб допомогти дитині легалізувати свій сум, виплакати його та знайти світлі спогади.Мова образів: Завдяки ілюстраціям та метафорам, складні поняття стають доступними для дитячого сприйняття.Інструмент для батьків: Книга підкаже, як почати цю непросту розмову та підтримати малечу, не знецінюючи її почуттів.Ця книга стане теплими обіймами для кожної дитини, чиє серце зараз намагається зрозуміти, куди зникають ті, кого ми любимо.📖 Дізнатися більше та замовити книгу можна за посиланням: https://nazarevich-art.com/art-shop/terapevtychna-knyzhka-mij-puhnastyk-i-hmarynky/💗Давайте допомагати дітям рости емоційно здоровими разом. 🤍👉Саме зараз акційна ціна ! Вікторія НазаревичАртпсихологіяNazarevich ART#ВікторіяНазаревич #арттерапія_книгою #дитячапсихологія #пікчербук #емоційнийінтелект #горювання #терапевтичнаказка #психологічнапідтримка #читаємоздітьми #книгидлядітей

Кому підходить арттерапія: доказова базаАрттерапія — психотерапевтичний метод із чітким нейробіологічним обґрунтуванням та зростаючою доказовою базою. Її застосовують у клінічній практиці, освіті та реабілітації — і не як доповнення до «справжньої» терапії, а як самостійний інструмент із вимірюваним ефектом.Як це працює в мозкуПід час творчого процесу одночасно активуються дві ключові системи: лімбічна система, що обробляє емоції та травматичну пам'ять, і медіальна префронтальна кора, відповідальна за усвідомлення та емоційну регуляцію. Саме цей зв'язок між «емоційним» і «раціональним» відділами мозку лежить в основі терапевтичного ефекту.Дослідження у сфері нейропластичності показують: творча діяльність сприяє відновленню синаптичних зв'язків у фронтальних і лімбічних ділянках — тих самих, що порушуються при депресії та ПТСР. Арттерапія, таким чином, впливає безпосередньо на нейробіологічний субстрат цих станів.Кому допомагає: що показують дослідженняТривога, депресія, ПТСР. Дослідження фіксують зниження симптомів тривоги та депресії на 70–73% — зокрема у дітей з розладами аутистичного спектру та у ветеранів з бойовим ПТСР.Широкий клінічний спектр. Комплексні огляди показують: 78% людей з розладами психічного здоров'я демонструють суттєве покращення після арттерапевтичних інтервенцій.Діти з хронічними захворюваннями. Мета-аналіз 2025 року (Yildiz et al., Vulnerable Children and Youth Studies), що охопив 12 рандомізованих контрольованих досліджень, підтвердив помірний, але статистично значущий ефект на якість життя (Hedges' g = 0,40, p = 0,001).Залученість у процес. 45% арттерапевтів повідомляють про вищу залученість клієнтів порівняно з традиційними вербальними методами — особливо у роботі з дітьми та підлітками.Для кого особливо актуальноАрттерапія найефективніша там, де вербалізація обмежена або ускладнена:• діти та підлітки — образотворчий канал для них є природним• клієнти з алекситимією — коли емоцію неможливо назвати, її можна намалювати• люди з ПТСР — метод дозволяє працювати з травматичним матеріалом, обходячи вербальні захисти• особи з особливими потребами — там, де мова обмежена об'єктивно• клієнти, що опираються класичним підходам — творчий процес знижує захисні реакціїВ умовах тривалого воєнного стресу арттерапія стає методом першого вибору для роботи з травматичним досвідом на індивідуальному та груповому рівні.ОбмеженняУ гострих психотичних станах і при важкій дисоціації метод застосовується лише як допоміжний і виключно кваліфікованим фахівцем. Примусова участь знецінює терапевтичний потенціал — мотивація клієнта є обов'язковою умовою ефективної роботи.Арттерапія ефективна там, де слів недостатньо. Це не альтернатива доказовій психотерапії — це її розширення, підкріплене нейронауками та клінічними дослідженнями. Для психолога чи педагога арттерапевтичні інструменти суттєво розширюють можливості роботи з клієнтом — особливо у складних і резистентних випадках.@Nazarevich_art_com

🐾 Новинка: Терапевтична книга «Мій пухнастик і хмаринки» — шлях від смутку до світлої пам’ятіВтрата домашнього улюбленця — це часто перше зіткнення дитини зі складністю життя. Як пояснити малечі, куди зник вірний друг? Як витримати дитячі сльози та допомогти серцю загоїтися?Ми представляємо нове видання від ТМ Nazarevich-art — авторську книжку-картинку (picture book) психологині Вікторії Назаревич. Це м’який, професійний та сповнений любові інструмент для родин, що переживають горювання.Про що ця книга?«Мій пухнастик і хмаринки» — це історія про любов, яка не зникає. Вона створена для дітей віком від 4 до 11 років і допомагає пройти шлях від гострого болю до теплої пам’яті.«Це книга про сум, який можна прожити. Про пам’ять, що стає світлом у вікні. Про те, що наш зв’язок із тими, кого ми любимо, сильніший за розлуку».💡 Поради для батьків: Як читати цю книгу разом із дитиноюТерапевтична книга — це не просто читання перед сном, це спільний процес зцілення. Ось кілька рекомендацій від автора, як зробити цей досвід максимально корисним:Обирайте правильний момент. Читайте книгу тоді, коли ви нікуди не поспішаєте і дитина готова до відкритої розмови. Створіть атмосферу безпеки та затишку.Читайте повільно та робіть паузи. Зупиняйтеся на кожній сторінці. Дайте дитині час роздивитися ілюстрації — у форматі picture book малюнки говорять не менше за слова.Обговорюйте почуття героя. Запитуйте: "Як ти думаєш, що зараз відчуває хлопчик?", "А де в твоєму тілі живе сум?". Це допоможе дитині ідентифікувати власні емоції через персонажа.Коментуйте та розкривайте історію. Не бійтеся відходити від тексту. Розповідайте про власні почуття, згадуйте кумедні або теплі моменти, пов’язані з вашим улюбленцем. Це легалізує смуток і показує, що згадувати — це добре.Будьте поруч зі сльозами. Якщо дитина плаче під час читання — це нормально. Обійміть її, дайте почуттям вийти. Книга створена саме для того, щоб цей біль не залишився «закоркованим» всередині.Характеристики видання:Автор: Вікторія НазаревичВидавництво: Nazarevich-art (Україна, 2026)Мова: УкраїнськаВік: 4–11 роківЦіна: 250 грнДля кого це видання?Для батьків, які прагнуть екологічно підтримати дитину.Для дитячих психологів та арттерапевтів, як дієвий інструмент у роботі з темою втрати.Для вихователів, які розвивають емоційний інтелект вихованців.Незабаром у продажу! Ця книга допоможе зберегти тепло в дитячому серці та навчить, що любов сильніша за смерть.[Замовити на сайті nazarevich-art.com]Або напряму у менеджера +380 97 457 64 17

ЗАПРОШУЄМО НА МАЙСТЕР-КЛАСИ КОНФЕРЕНЦІЇWE INVITE YOU TO CONFERENCE'S MASTER CLASS💔 Травматична подія руйнує світ дитини — звичний ритм, відчуття безпеки, довіру до життя.🌱 Як допомогти дитині повернутися до себе, коли слова ще не знайдені?На майстер-класі Вікторії Назаревич під час Міжнародної конференції «Інновації в дошкільній освіті» ми дослідимо іграшку як ко-терапевта — живий інструмент, через який дитина може безпечно виражати емоції, відновлювати контроль і поступово інтегрувати травматичний досвід. 🔎 Що чекає на учасників:•Доказова база: вплив дитячої травми на особистість, стосунки та емоційну регуляцію.•Теоретичні засади: Д. Віннікотт, А. Фройд, прив’язаність і гра в психотерапії.•Практика: як побудувати терапевтичну гру з іграшкою із урахуванням індивідуальних потреб дитини.•Методи — сміливі, радісні, творчі й несподівані! 👩👩👧👦 Майстер-клас буде корисним для педагогів, психологів, психотерапевтів, арттерапевтів, соціальних працівників та всіх, хто працює з дітьми у складних обставинах.📅 27 березня 2026 о 13:20 год. 📍 Маріупольський державний університет - м.Київ, Солом’янський район, вул.Преображенська, 6/4👉 Реєстрація: https://surl.li/mmjopmУчасть в якості слухача – безоплатнаУчасть у трьох майстер-класах (із сертифікатом про підвищення кваліфікації: 0,2 кредиту ECTS – 6 год.) – 150 грн. 🌐 Деталі: https://surl.li/mxhone Доїзд від залізничного вокзалу «Південний»:- маршрутним таксі/автобусом (№ 223, 401, 805) → зуп. «Солом’янська площа» (вул. Освіта) → кілька хвилин пішки через парк до вул.Преображенська, 6/4;- тролейбусом 9к → зуп. «вул. Освіта» → кілька хвилин пішки.Маршрут: https://maps.app.goo.gl/kReDPJiKwawcTuYR8?g_st=atm💙 Долучайтеся, щоб відкрити силу гри та іграшки як інструменту відновлення дитячої довіри до життя!