Telegram statistics channel - @naumova_nutrition

Ваш метаболізм не порушений, він адаптується до нового етапу вашого життя ☀️Дуже часто я чую одну й ту саму історію. Жінка 40–50+, багато років харчується приблизно однаково, досить усвідомлено, рухається, займається спортом, дбає про себе. І раптом вага починає повільно зростати. Одяг сидить інакше. З’являється живіт, якого раніше не було. При цьому менструації ще є, до менопаузи наче далеко, а всередині з’являється відчуття, що тіло перестало слухатися.У цей момент багато хто починає звинувачувати себе 😭 Здається, що стала менш дисциплінованою, гірше старається, їсть не так «ідеально», як раніше. Але в більшості випадків причина не в силі волі і не в характері. Причина у фізіології.Метаболічні зміни у жінок починаються задовго до менопаузи ❗️Період, який називається перименопаузою, може тривати багато років, і саме в цей час гормональна система поступово змінює спосіб роботи. Рівні естрогену та прогестерону коливаються, змінюється чутливість до інсуліну, повільніше синтезується м’язовий білок. Тіло починає інакше розподіляти жир, частіше накопичуючи його в ділянці живота. Сон стає менш стабільним, зростає вплив кортизолу, може змінюватися апетит.Важливо розуміти, що цифра на вагах при цьому може довго залишатися майже незмінною. Змінюється не стільки маса тіла, скільки його склад. М’язів стає менше, вісцерального жиру більше. Саме цей глибокий абдомінальний жир пов’язаний із запаленням та підвищеним ризиком діабету другого типу, серцево-судинних захворювань, порушень сну.Перименопауза в цьому сенсі є справжньою точкою повороту. Довготривалі дослідження показують, що збільшення жирової маси та втрата м’язів починаються ще до припинення менструацій ❗️Після стабілізації гормонального фону в менопаузі розвернути ці процеси складніше, хоча й можливо. Саме тому ранній етап дає цінне вікно можливостей.На жаль, у реальній практиці про це майже не говорять. Найчастіше медицина реагує вже на симптоми, коли з’являються виражені припливи, безсоння або різкий набір ваги. Жінкам рідко пояснюють, що турбота про метаболічне здоров’я має починатися значно раніше.Універсальна порада їсти менше і більше рухатися після 40 років працює все гірше 😢 Вона не враховує гормональний контекст. Кардіо саме по собі вже не вирішує проблему. Силові тренування стають критично важливими для збереження м’язів і чутливості до інсуліну. Білок перестає бути другорядним нутрієнтом і стає основою раціону. Сон і регуляція стресу безпосередньо впливають на гормони апетиту та накопичення жиру.30 і 40 років це не початок занепаду і не зворотний відлік до менопаузи. Це період, у якому можна сформувати метаболічну стійкість. Підтримати тіло так, щоб перехід був м’якшим і фізіологічнішим.Метаболізм у цей час не ламається. Він перебудовується. І коли ми це усвідомлюємо, з’являється можливість працювати разом із тілом, а не проти нього 🙏

Під час різдвяних свят дуже важливо бути до себе особливо дбайливими 🤗Їжа не є перевіркою на силу волі і не визначає вашу цінність як людини. Святкові дні це насамперед про тепло, близькість і відчуття безпеки, а не про контроль і правила.Спробуйте зберігати м’яку регулярність харчування і не пропускати прийоми їжі. Краще їсти потроху, але стабільно, щоб не доводити себе до сильного голоду і внутрішньої напруги. Дозволяйте собі святкові страви без провини. Важливо пам’ятати, що одна страва або навіть один день не визначають ні вагу, ні метаболізм і не мають вирішального впливу на тіло. На стан організму впливає лише загальна картина, те середнє, яке формується за кілька тижнів або місяць.Прислухайтесь до тіла, робіть паузи, помічайте відчуття насичення так, як воно є, без тиску і жорстких вимог до себе 🥰 Якщо з’являється тривога, сором або бажання компенсувати, будь ласка, пам’ятайте, що це не поразка. Це знак, що вам зараз непросто і що ви потребуєте підтримки, а не покарання.Подбайте про себе з теплом ❤️ Сон, відпочинок, обійми, короткі прогулянки, моменти тиші можуть бути не менш важливими, ніж їжа. І пам’ятайте, кілька святкових днів не можуть зруйнувати ваш шлях одужання. Ви маєте право на свято, на спокій і на турботу про себе 🥰

🔸КБЖУ часто подають як щось максимально наукове і точне, ніби це універсальний перекладач між їжею і тілом. Насправді це лише система обліку енергії. Зручна, логічна, добре пристосована для спорту, реабілітації чи конкретних медичних задач. Але вона не описує того, як живе і відчуває організм.🔸Коли цифри стають головною опорою, мозок поступово переходить у режим контролю. Харчування перестає бути частиною повсякденного життя і перетворюється на постійну перевірку. Зʼявляється внутрішній діалог оцінювання - достатньо чи забагато, дозволено чи ні. Це тримає нервову систему в напрузі і підтримує тривожну готовність.🔸У такому стані тіло ніби відходить на другий план. Сигнали голоду, ситості, втоми або насичення стають тихішими. Інтероцепція слабшає, бо увага зайнята не відчуттями, а арифметикою. Їжа більше не про контакт, а про відповідність.🔸З точки зору фізіології організм не рахує прийоми їжі окремо. Він реагує на загальний контекст - регулярність, ритм, різноманіття, середній рівень енергії ❗️ Один день або один продукт не визначають метаболізм ❗️❗️❗️ Його формує довготривала картина, а не поодинокі цифри.🔸А от тривалий жорсткий контроль підтримує стресову активацію і поступово змінює поведінку навколо їжі. Саме це, а не калорійність як така, найчастіше і стає проблемою.🔸КБЖУ - це інструмент. Корисний, коли ним користуються свідомо і тимчасово. Але він не замінює здатність слухати тіло. Коли вся увага залишається в числах, живий звʼязок з фізіологією зникає. А без цього не працює ні відновлення, ні здоровʼя, ні стійкі стосунки з їжею 🥺

Це не про їжу. І навіть не про тіло. Вона прокидається з відчуттям напруги в тілі. Ще до того, як встигає подумати, вже знає - день буде важким. Повільно робить каву, слухає, як кипить вода, ніби намагається заспокоїтися цим звуком. Відкриває холодильник і завмирає. Дивиться всередину довше, ніж потрібно, ніби намагається зібратися з силами. Потім різко зачиняє дверцята.Вона підходить до дзеркала й усміхається собі - автоматично, звично. Але ця усмішка не доходить до очей, застигає на півдорозі, як маска, яку давно навчилася носити.Це не про силу волі.І не про "правильну" їжу.Це про контроль. Про страх втратити грунт під ногами. Про постійну спробу втримати світ у межах, де ще не так боляче.Їжа стає цифрами. Ритуалами. Списками. Додатками в телефоні. Вага - критерієм цінності. Дзеркала - суддями. Вона порівнює себе з іншими, ловить чужі погляди, стискає живіт долонею, ніби намагається зменшити не тіло - а тривогу всередині.Вдень вона серед людей. Сміється у потрібних місцях, підтримує розмову, виглядає "нормально". За столом усі їдять, а вона рахує, відкладає, домовляється із собою. Під столом пальці напружені, зведені в замок, ніби тримають оборону. Ззовні - спокій. Усередині - безперервна боротьба.Розлади харчової поведінки рідко кричать.Вони часто тихі.Соціально схвалені.Непомітні для інших - і виснажливі для тих, хто живе з ними щодня.Увечері, коли нікого поруч немає, сил більше не залишається. Тіло втомлене, дихання збивається, думки ходять по колу. Контроль більше не рятує. Він лише тримає в пастці.Вона сідає на підлогу, спирається спиною на стіну. Дістає телефон. Довго дивиться на екран. Пише коротке речення:"Мені потрібна допомога".Палець зависає над кнопкою "надіслати".Пауза.Натискає.Бо це - не слабкість.Це - хвороба.І вона лікується.Ти не одна.

Коли третій раз за тиждень чуєш від пацієнток "треба харчуватися на 1500 калорій" 🤯😭 Звідки таки цифра? Чому? Хто написав ці правила? 😭😤Звичайно все залежить від зросту, фізіологічного стану, поточної ваги, але дуже для багатьох ці кляті 1500 - це дійсно небезпечно ☹️🔸Коли жінка починає харчуватися на 1500 калорій або ще менше, тіло сприймає це не як "здорове схуднення", а як сигнал енергетичної загрози. Гіпоталамус - центр мозку, який відповідає за баланс, гормони і відчуття безпеки - першим реагує на дефіцит. Він розуміє, що глюкози мало, лептин падає, а системи, які відповідають за відновлення та репродукцію, більше не можуть працювати на повну. Мозок переводить тіло в режим економії. Саме в цей момент знижується секреція гонадотропін-рилізинг-гормону, і за ланцюгом падає вироблення естрогену й прогестерону. Це не характер і не психологія - це чиста біологія, спосіб зберегти життя під час потенційного голоду.🔸А у жінок ця реакція особливо виражена. Лептин, гормон, який сигналізує про наявність енергії, зменшується дуже швидко. І щойно мозок відчуває, що запасів недостатньо, він прибирає все "несуттєве": цикл стає нерегулярним або зникає, лібідо гасне, температура тіла падає, і навіть характер думок починає змінюватися - тривожність зростає, з’являється нав’язливе бажання контролювати кожен шматочок їжі. Кортизол у відповідь на дефіцит енергії піднімається, і саме він приносить із собою безсоння, втомлюваність, набряки, реактивне об’їдання та постійний внутрішній шум тривоги, який дуже важко заглушити.🔸Метаболізм у цей час теж сповільнюється і практично зупиняється. Організм зменшує вироблення активного гормону щитоподібної залози T3, і жінка починає мерзнути навіть у теплій кімнаті. З’являється слабкість, волосся тоншає й випадає, а шкіра стає сухішою. Частота пульсу сповільнюється - інколи настільки, що це вже небезпечно. Серце працює на мінімальних обертах, економлячи кожен удар. І навіть якщо зовні це може виглядати як "здоровий контроль ваги", насправді тіло живе в умовах постійної загрози.🔸Нейробіологія добре описує, як дефіцит змінює мозок. Центр винагороди починає працювати по-іншому: їжа стає надто привабливою й водночас страшною, виникають зриви, втрати контролю, а потім провина і ще жорсткіші обмеження. Це не слабкість і не відсутність сили волі - це адаптація до нестачі енергії, яка закладена в наші нервові механізми. В МРТ-дослідженнях видно, як тривалий дефіцит буквально змінює обсяг сірої речовини та пригнічує когнітивні функції: пам’ять, увагу, гнучкість мислення.🔸Кістки теж реагують дуже різко. Жінка може навіть не здогадуватися, що вже втратила частину кісткової тканини, бо остеопенія формується тихо і непомітно. У підлітків та молодих дівчат це особливо драматично: тіло може так і не набрати пікової кісткової маси, і втрати залишаться назавжди. І навіть шлунково-кишковий тракт починає працювати по-іншому - знижується вироблення ферментів, послаблюється перистальтика, мікробіом стає біднішим. Жінка починає помічати здуття, біль, непереносимість продуктів, але справжня причина - те, що кишечник просто не отримує достатньо енергії, щоб працювати.🔸Усі ці зміни - гормональні, нейробіологічні, метаболічні - не є дрібними або тимчасовими. Вони формують системну відповідь тіла на дефіцит. 1500 калорій - це не "норма для схуднення", а поріг, нижче якого тіло уже не може гарантувати безпеку життєвих процесів. У жінок це проявляється набагато швидше і глибше, бо їхня гормональна система природно чутливіша до енергетичного статусу. І коли організм відчуває голод, він буде захищати життя, а не красу, цикл чи настрій.🔸Це важливо розуміти не як заборону, а як факт біології: наше тіло створене для життя, а не для виживання на мінімальних калоріях.

Ми з Тетяною Назаренко @tetiana_nazarenko давно обговорювали цей формат і нарешті дозріли. «Case study РХП 2 в 1» Назаренко Тетяна: дидактична супервізія; Наумова Наталія: аналіз з точки зору біохімії харчування.Міждисциплінарна супервізія випадку, де ми можемо з різних боків проаналізувати кейс і обговорити клінічні та феноменологічні аспекти.Запрошуємо психологів, психотерапевтів, дієтологів, нутриціологів, лікарів різного профілю та інших фахівців допоміжних професій, які входять до команди або індивідуально працюють з людьми, що мають розлади чи порушення харчової поведінки.Двогодинна зустріч:супервізія + аналіз кейсу + обговорення та відповіді на запитання.Вартість участі в групі:При реєстрації і оплаті до 22 грудня - 65 євро чи еквівалент.Після 23 грудня — 80 євро чи еквівалент На зустрічі розглядається один кейс. Попередньо необхідно подати заявку, і зустріч формується для аналізу одного конкретного випадку. Запис від початку не передбачений через бажання зберегти конфіденційність випадку. Але відключення і оце все, то може і варто, вирішуємо поки як із цим бути.

⚡️Починаю набір у групу підтримки для людей з порушеннями харчової поведінки та тих, хто хоче налагодити свої стосунки з їжеюЦя група підходить тим, хто відчуває дисбаланс у харчуванні: коливання між обмеженнями та переїданням, емоційні епізоди їжі, постійну харчову тривожність, втому від «качель» та відчуття втрати опори у власному тілі.Ми будемо говорити про те, як працює система голоду й ситості, чому обмеження часто призводять до зривів, як стрес і гормони впливають на апетит, вагу та емоційне реагування. Я поясню простими словами, які біохімічні та нейробіологічні механізми стоять за вашими реакціями — і чому це не «слабкість», а закономірні процеси тіла.На зустрічах ми будемо:• вчитися стабілізувати харчування без небезпечних обмежень• поступово знижувати харчову тривожність• розбирати міфи про дієти, вагу і БАДи• формувати здорові та стійкі харчові звички• відновлювати відчуття голоду, ситості та тілесної опори• розуміти роль мікробіому, гормонів та метаболізму у щоденному самопочутті• знаходити власні стратегії харчування та підтримкиГрупа створена для того, щоб ви могли рухатись до балансу не в ізоляції, а в колі людей, які мають подібні переживання — з підтримкою, професійним супроводом і без тиску.🔷 Формат: онлайн (Zoom), 8–10 учасників, 90 хвилин, раз на тиждень або раз на 2 тижні (по домовленості з учасниками групи).🔷 Щоб дізнатися деталі і записатися, напишіть мені в особисті повідомлення у фейсбуці або будь-якому месенджері на номер +380954817098 з короткою відповіддю: чому ви хочете приєднатися до групи.👩‍⚕ Ведуча:Наталія Наумова – кандидат біологічних наук, біохімік-аналітик, консультант із харчової поведінки.Медичний науковий співробітник Université Paris-Saclay, Gustave Roussy.Доцент Медичної академії Добробут, консультант з РХП мережі Добробут.