Telegram statistics channel - @mypantheon

Вирішили подивитися "Думками навиворіт 2" в кіно під відкритим небом. Знайшли вечірній сеанс, підготувалися до веселого мультфільму про емоції.Приходимо. Купуємо квитки. Сідаємо. Дивимося півгодини реклами.Починається взагалі якийсь інший фільм.Ми згадуємо всі підозрілі дзвіночки.Так, інформація про вечірній сеанс "Думками навиворіт" була надана на двох сайтах, але не як оголошення про фільм, а як коментар в іншому оголошенні про цей фільм.Так, ми просто купили квитки на фільм, що йде, не подивившись на назву. Хто ж очікував такої підстави?Так, не дуже розумно ставити мультфільм на 21:30.Так, в залі чомусь жодної сім'ї з дітьми (яким чином ці оголошення обдурили виключно мене?!). І ЦЕ, ЯК ВИЯВИЛОСЯ, БУЛО НА КРАЩЕ.Бо замість веселого фільму про емоції ми отримали дуже моторошний фільм про емоції. ДУЖЕ моторошний фільм про емоції, в кінці якого я плакала і переживала власні травматичні спогади. Знаєте, це перший раз, коли я можу сказати, що фільм мені не сподобався і я б радше не дивилася його, але при цьому це дуже хороший фільм, про який думаєш наступного дня, і я не шкодую, що його побачила.Додатковий ефект був від того, що я взагалі не знала, що від цього фільму очікувати, тому мене він наче током вдарив.Це дуже гарне кіно. Гарно зняте, з багатьма неочевидними сенсами, і навіть наступного дня ти все ще продовжуєш гадати, що насправді сталося.Це фільм про любов, про травму, та зцілення. Він містичний та загадковий. Я особисто його в певні моменти просто ненавиділа. Фільм, який ми дивилися, називається "All of us strangers". Дуже раджу. Але так, він складний та важкий, і дивитися вдруге я його просто не готова. Дуже іронічно вийшло. Ми прийшли дивитися веселий мультфільм про емоції, що англійською називається "Inside Out", а отримали неймовірно моторошний фільм про емоції, від якого вже я сама була inside out.Відразу після цього ми пішли на метро і випадково сіли не на ту гілку.

Він пише про те, що звички працюють як складні проценти. Спочатку прогресу майже не видно, але в певний момент він стає колосальним.Тому якщо ви додаєте трошки пилу на мовну поличку щодня, зовсім трошки - через рік ви побачите відчутне покращення (гм, як ви його побачите, якщо воно відчутне? 🤔).Якщо ні - то... не побачите (і не відчуєте!) 😂Друга думка, яку J. Clear висловлює, це те, що замість цілей, нам потрібно створювати системи. Бо в момент досягнення цілі ми зазвичай зупиняємося. І прогрес починає зникати. У випадку ж системи, це постійний процес і постійне покращення.З такими матеріями як мови це тим паче важливо. Нам точно потрібні системи звичок.Звичка - це дія, що виконується регулярно та є автоматичною реакцією на певний тригер. Ви чистите зуби регулярно. І ви не думаєте, коли та як це робити. Це відбувається автоматично. 😁🪥Більше того, саме автоматичність звичок - чи не найпривабливіша їх частина. Вам не потрібно прикладати зусилля, вам не потрібно навіть думати, коли та як чистити зуби. Воно робиться саме по собі. І з часом приносить свої плоди.От моя найулюбленіша цитата з книжки:"You do not rise to the level of your goals. You fall to the level of your systems"(Ти не підіймаєшся до рівня своїх цілей. Ти падаєш до рівня своїх систем).Якщо є час - почитайте Atomic Habits, дуже раджу. Книжка є в українському перекладі. Але якщо чесно, це найпростіша англійська книжка з усіх, що я читала, тому якщо хочете попрактикувати мову - сміливо беріть оригінал.✨ Для чого я це все розповідала? ✨Мої мовні навички зросли у двох мовах попри те, що я нічого особливо не робила. Тобто так, я купила два підручника, але і досі ними не скористалися.Але якщо придивитися, стане очевидно, що у мене є багато маленьких звичок, які і спрацювали як цей 1% і дали гарний результат.В наступних постах я про ці звички напишу. Але те, що працює для мене, не обов'язково підійде вам. Тому я і привела трошки теорії. Аби ви спробували збудувати власну систему #lazy_excellence 😉

Окей, знаєте, це дивовижно. Багато років тому я відкрила для себе на ютубі Томаса Франка, і його чудові відео з продуктивності та навчання завжди мотивували мене та вчили новому. А потім він зник кудись на півтори роки.А 6 днів тому - знову повернувся в ютуб з майже годинним відео про те, куди він зник! Я увімкнула його.І раптом - я знову хочу навчитися, писати, створювати проєкти, прокидатися о 4 ранку та приймати контрастний душ.І раптом - мені взагалі не хочеться більше спати.Це абсолютно неочікуваний ефект. Але, гадаю, його можна пояснити. Я багато років дивилася його відео, коли вже була мотивована, і він тільки цю мотивацію підсилював. Тому у моїй підсвідомості Томас Франк зв'язався з цим чудовим станом.І зараз, коли він випустив відео, яке просто розповідає, чим він займався, цей стан знову повернувся до мене. Автоматично. І з якоюсь дивною радістю.Сподіваюся, завтра він залишиться також)Якщо ви не знаєте Томаса Франка, то гляньте! Може, він стане для вас таким самим класним мотивуючим другом, яким він став для мене :)

Але, я точно знаю, це можливо. Якщо дійти до кінця - то отримаєш чудову винагороду. Бо нова мова відкриває для тебе ще один вимір інтернету! 😂 Ти можеш знайти більше результатів в гуглі та прочитати більше мемів! Звісно, ще це новий вимір культури, але ми всі розуміємо, що, відповідно до мовного розвитку, меми передуватимуть книжкам та серіалам в оригіналі 😅Я отримую насолоду від використання німецької. Мені подобається досліджувати, як вона впливає на інші мої мови і як співпрацює з ними. І мені подобається далі відкривати її для себе.Одна моя знайома якось сказала, що варто тобі вивчити другу іноземну - і ти вже не зможеш зупинитися. Тобі доведеться завжди вивчати якусь мову.І я з цим згодна. Навіть якщо це складно, до цього все одно звикаєш. І вже не можеш уявити себе без цього.Тому так, я відчуваю відчай щодо португальської. Але водночас я розумірковую, яку мову взяти після неї?Польська звучить як дуже легкий варіант.Датська також з моїм мовним міксом має бути нескладною.А може, португальська відкриє шлях до іспанської.Тому знаєте, вивчати мови непросто, і, мені здається, важливо знати, на що ти йдеш, коли починаєш.Але не вивчати мови - це втрачати величезний експірієнс 😂

Коли я була дитиною, ми викликали Пікову даму. Певно, це була година пік, тому вона не відповіла 🤷🏻‍♀З іншого боку, навіть якби вона була вільна (і реальна) - ну от навіщо приходити до дітей, які навіть не знають, нащо тебе кличуть? Якщо ти безсмертне могутнє створіння з легенд, то, напевне, у тебе є багато кращих варіантів, як проводити свій час. Стільки чудових лиходійських можливостей! А ще коли я була дитиною, я вірила, що можна стати русалонькою. Не те, щоб я хотіла нею ставати, але в тому, що це можливо, я не сумнівалася.Дитяча наївність дуже весела взагалі. У тебе є шматки інформації про реальність, але жодної можливості перевірити, чи це правда. І ніхто не повідомляє тобі, що щось може бути неправдою!А ще в тебе недостатньо відомостей про цей світ, аби зрозуміти, як саме він працює. Але розуміти це конче необхідно, тому ти вигадуєш зв'язки між тим, що знаєш, і спираєшся у своїх прогнозах на цьому. І йдеш викликати усяких там духів.Нещодавно я дізналася, що моя молодша сестра зараз приблизно на цьому етапі і що вони з друзями нещодавно намагалися когось викликати. Я спитала, кого ж.П'яного іжачка.Та жуйну корову.😂Ну от чесно, якщо ігнор зі сторони Пікової дами я ще можу зрозуміти, то от з якої причини не прийшли ці двоє - гадки не маю!

У мене є теорія.Якщо вихователі в дитячому садочку добре впоралися зі своєю роботою, то в дорослому віці у вас не буде про нього спогадів. Вони лишатися лише якщо сталося щось екстраординарне. Щось дуже важливе у формуванні особистості. Або щось пішло не так 🤔Звісно, трошки складно вкладати багато зусиль в роботу, яку ніхто не пам'ятатиме 😂 Почуваєшся людиною-невидимкою. Нещодавно я поділилася цією теорією з колегою і раптом зрозуміла, що я таки маю один спогад. З останнього дня в садочку. У мене в голові чомусь моя біла сукня і як ми гралися на майданчику. Це змусило мене добряче замислитися. Що саме змусило мене зберегти той спогад? Що такого важливого вже сталося? Чи невже мене травмував колір сукні? 😅Відповідь виявилася проста. У нас є фотографія з того дня.І взагалі, майже до кожного мого раннього дитячого спогаду є фотографія!Виходить до смішного логічно. Ми пам'ятаємо те, що регулярно повторюємо. Отже і виходить: фото і справді зберігають спогади.Тому, знаєте... може, інстаграм - не таке вже й зло? 😅А взагалі, розповідайте, чи маєте спогади з садочку і чи має моя теорія сенс!

Сонний рейтинг 🥱👑Вчора ми говорили про вплив сну на якість нашого навчання.Звісно, сон також має бути хорошим!Час дізнатися, хто з нас чемпіон зі сну 🏆Рахуйте свої бали та пишіть результати в коментарях 😉Фактори, що покращують сон 💚(+1 бал за кожний пункт)+ повна темрява Жодного світла з вікна та глимання телефона на зарядці!+ тиша/білий шум/беруші+ шкарпетки/грілочка+ медитація перед сном+ тепла ванна перед сном+ аромат лавандиМожна нанести олійку на шкіру, можна використовувати спрей з лавандою для подушки. Обидва варіанти чудово розслабляють! + вимкнути телефон як мінімум за 15 хвилин до снуА краще - ще раніше! + приглушене світло перед сном+ рожеве світло на всіх електронних пристроях перед сном Я використовую додаток Twilight, рекомендую!+ почитати книжкуАле не тріллер і не детектив! Обирайте щось, що не підніме ваш рівень стресу та не змусить піти спати на 3 години пізніше, бо цікаво ж 😂😂+ йти спати та прокидатися в один і той самий час+ ставити будильник/йти спати з урахуванням циклів сну, аби прокинутися в правильній фазіЯ для розрахунку використовую додаток Sleep Time. Дуже простий, але прокидатися справді легше 😅+ спати достатньо... регулярно!+ провітрювати кімнату перед сном (хоча б 5 хвилин) та за можливості лишити вікна трошки відчиненими+ прохолодна кімната + йога-нідраФактори, які погіршують сон 💔(-1 бал за кожний пункт)- алкоголь- важка їжа перед сном- кофеїнові напої після 18:00- блакитне світло екранів телефона/телевізора перед сном- стрес перед сном- ... повітряні тривоги Скільки ви набрали? Діліться в коментарях 😉В мене зазвичай +-10.Якщо є ще щось, про що я забула - також пишіть! І так, спробуйте вплинути на фактори, на які можете, і подивіться, чи стане краще 💜

Serendipity - це слово з історією. Перше визначення в гуглі - the occurrence and development of events by chance in a happy or beneficial way. Ну тобто пощастило. Але якщо почитати про нього більше, можна випадково знайти цікаві нюанси... яких не шукав 😉Корені цього слова зовсім не в грецькій і не в латині. Воно походить від слова "Serendip", що є старою перською назвою Шрі-Ланки."Який стосунок Шрі-Ланка має до удачі?" - спитаєте ви 🤔А отакий.Існує стара перська казка про трьох принців Серендіпа. В ній вони допомагають знайти верблюда, попри те, що самі вони цього верблюда не бачили. Тим не менш вони знають, що він сліпий на одне око, втратив зуб, кульгає, і на ньому їде вагітна жінка та везе масло та мед 👀Яким же чином вони це знали?Бо коли вони навіть ще не шукали верблюда, вони помітили, що трава на дорозі буда з'їдена лише з одного боку, причому з того, який був гірше - отже, верблюд був сліпий на одне око.Принцам зустрічалися шматки пожуваної трави розміром з зуб - отже, одного зуба йому не вистачало, і трава вилізала через цю дірку.На дорозі були сліди лише від трьох копит - а отже, верблюд кульгав та тягнув за собою четверту лапу.Як вони дізналися, що на ньому їде вагітна жінка? Підіть почитайте казочку, переказувати все надто довго)Дедуктивний метод, пані та панове! Такі собі перські Шерлоки. 28 січня 1754 році Горацій Уолпол на основі цієї казки і створює слово "serendipity". І в цьому випадку воно значить не просто удачу, а випадкові відкриття, причому того, чого не шукаєш. "faculty of making happy and unexpected discoveries by accident""finding something when looking for something else,'' thanks to ''an observant mind"Ще одне визначення, яке мені подобається - відкриття, зроблене випадково, але невипадковою людиною. Тобто технічно, відкриття Америки - це serendipity.Як і винаходження пеніциліну. Іронічно, але і саме слово serendipity має свою історію "випадкового відкриття". Бо Горацій Уолпол використав його у своєму листі другові в 1754 році. Тим не менш, аж до 1870 це слово майже не використовувалося і здобуло свою популярність лише на початку 20 століття.Тепер же serendipity входить в списки слів, які найскладніше перекласти, і називається чи не одним з найулюбленіших слів Великобританії ✨P. S. Тим не менш, маю сказати, що все це - результати онлайн-рісьорчу. Першим визначенням, що йде в словниках, все одно є удача, але радше масштабна, доленосна навіть, спричинена серією певних подій. І коли я спитала в нейтів спікера про значення "щасливих випадкових відкриттів", це було щасливим випадковим відкриттям вже для нього 😂 Схоже, мова спрощується, людям стає ліньки розбиратися, як працює одне з найскладніших для перекладу слів, і воно просто стає для них "доброю вдачею". Тому якщо ви якось вирішите похизуватися своїми знаннями, а носій мови чи ваш колега з С2 цього не оцінить - прохання мене в цьому не звинувачувати! Посилайтеся на Горація Уолпола. Він створив чи не 200 нових слів в англійській мові, а отже, більший носій мови за середньостатистичного. Бо він не просто її носив, він туди ще стільки всього приніс 😂

У мене є акценти. Три штуки.Я завжди знала, що в мене є акцент в англійській. В Україні я особливо цим не переймалася, бо і ту англійську використовувала не щодня. Тим не менш, я планувала як-небудь його "виправити".Я не відразу зрозуміла, що в німецькій у мене акцент також буде. Тим не менш, він є - ще й як. Майже щоразу як я знайомлюсь з новою людиною, їй вже відомо, звідки я родом. Хлопець на трамвайній зупинці, працівник магазину під домом та відвідувачка блошиного ринку на Кіпрі (щоправда, тоді ми розмовляли англійською). Усіх їх об'єднує одне. Я перед ними як відкрита книга, з першого ж речення.Пам'ятаю, як нещодавно на слова одного чоловіка "О, то Ви ж українською також розмовляєте!" я автоматично спитала, чи це через мій акцент. А ні, він просто помітив українську в гугл картах 😂Здавалося б, я конче маю бажати позбавитися своїх акцентів. Але Берлін вчить мене прийняттю. Тут живуть люди зі всього світу - і з ними їх акценти. Тут звично демонструвати те, ким ти є. Вдягатися так, як хочеться, робити те, що хочеться. Бути собою справжнім. І від того зовсім не виникає бажання ховати акцент.А коли трьохрічна дівчинка каже: "I like your accent", це просто змушує моє серце розтанути. Я завжди вважала, що акцент - це щось, що треба виправляти. Але більше ні.Тепер я думаю, що акцент просто робить акцент на твоєму мовному бекграунді (я не скажу "походженні", і незабаром ви зрозумієте, чому). Він додає автентичності. І якщо він не заважає розумінню, то нащо його змінювати?Але, як я написала вище, акцентів у мене не два. А три.Наскільки ж я була здивована, коли виявилося, що в мене з'явився акцент... в українській.Спочатку мені сказала про це мама, коли я приїхала її відвідати. Вона зазначила, що я почала розтягувати на німецький манер голосні. Я не повірила.Але коли згодом ще одна знайома сказала, що у мене тепер "українська діаспори"... довелося і тут вчитися це приймати. Бо що тут вже поробиш? Хто б міг подумати, що німецька може вплинути на мою українську! А здавалося б, я ж нейтів спікер! Але виявляється, мови можуть бути аж настільки пластичні.Тому і кажу, що акцент не завжди видає твоє походження, а радше мовний бекграунд.Отак і живемо. Раніше у мене було дві бездоганні мови і дві так собі. Зараз так собі усі без виключення 😂 Лишається лише приймати 🤷🏻‍♀

Для справді ефективного навчання нам потрібен час в обох режимах.Ми сконцентровано вивчаємо нову тему або намагаємося розв’язати проблему, таким чином завантажуючи матеріал для думок. А потім нам потрібно дати собі невеличку перерву на осмислення.Це особливо гарно працює тоді, коли в тебе не виходить зрозуміти щось, знайти рішення проблеми або вигадати найкращу стратегію, як щось зробити. Наш мозок не перестає працювати коли перестаємо ми. Він, як і будь-яка столиця, ніколи не спить. Але про сон ми ще поговоримо окремо. Коли ми перестаємо свідомо працювати над якоюсь проблемою, наш мозок продовжує робити це підсвідомо. І може знайти рішення завдяки доступу до інших нейронних зв’язків.Пам’ятаєте відому історію про те, як Архімед зробив відкриття, коли заліз у ванну? Коли заліз у ванну, а не коли в тисячний раз намагався зрозуміти, що відбувається, за письмовим столом!Або як періодична система Менделєєва прийшла йому уві сні? Це також логічно. Саме у розсіяному режимі його мозок мав змогу вільно опрацювати матеріал, яким він займався раніше.Ну і до всіх нас, певно, приходили найцікавіші ідеї, коли ми йшли в душ або засинали. Я дуже люблю акаунт в твітері Shower thoughts. Здається, найнеочікуваніші думки приходять саме в душі 😁Тому так, попри те, що навчання починається, коли lofi girl сідає за стіл, дістає конспекти та вмикає своє радіо, воно продовжується, коли вона робить перерву, йде на прогулянку та лягає спати. Тому порада: якщо у вас не виходить щось зрозуміти чи знайти вирішення проблеми (або ідеальний сюжетний поворот, панове письменники!) – зробіть перерву. Дозвольте свої думці вийти із замкненого нейронного кола, яким ви її ганяєте. Можливо, незабаром правильна ідея знайде вас сама ✨🔮Окей, я сподіваюся, це було зрозуміло. Якщо так – будь ласка, поставте якусь реакцію. Якщо ні – будь ласка, поставте питання в коментарях!І так, you are very welcome to розповісти про свої найцікавіші ідеї, які зіткали вас в душі чи ще десь. Я зараз згадала, як рідко я вигадувала гарні сюжетні повороти, коли намагалася, і як часто – коли взагалі займалася чимось іншим. І здається, тепер я знаю, як покращити свої тексти 🤔До речі, якось одна така shower thought змусила мене закинути написання роману, бо я раптом зрозуміла, що весь цей час тут було дві романтичні лінії замість однієї, і треба все переписувати. Тому іноді краще не думати 😁