Вирішили подивитися "Думками навиворіт 2" в кіно під відкритим небом. Знайшли вечірній сеанс, підготувалися до веселого мультфільму про емоції.Приходимо. Купуємо квитки. Сідаємо. Дивимося півгодини реклами.Починається взагалі якийсь інший фільм.Ми згадуємо всі підозрілі дзвіночки.Так, інформація про вечірній сеанс "Думками навиворіт" була надана на двох сайтах, але не як оголошення про фільм, а як коментар в іншому оголошенні про цей фільм.Так, ми просто купили квитки на фільм, що йде, не подивившись на назву. Хто ж очікував такої підстави?Так, не дуже розумно ставити мультфільм на 21:30.Так, в залі чомусь жодної сім'ї з дітьми (яким чином ці оголошення обдурили виключно мене?!). І ЦЕ, ЯК ВИЯВИЛОСЯ, БУЛО НА КРАЩЕ.Бо замість веселого фільму про емоції ми отримали дуже моторошний фільм про емоції. ДУЖЕ моторошний фільм про емоції, в кінці якого я плакала і переживала власні травматичні спогади. Знаєте, це перший раз, коли я можу сказати, що фільм мені не сподобався і я б радше не дивилася його, але при цьому це дуже хороший фільм, про який думаєш наступного дня, і я не шкодую, що його побачила.Додатковий ефект був від того, що я взагалі не знала, що від цього фільму очікувати, тому мене він наче током вдарив.Це дуже гарне кіно. Гарно зняте, з багатьма неочевидними сенсами, і навіть наступного дня ти все ще продовжуєш гадати, що насправді сталося.Це фільм про любов, про травму, та зцілення. Він містичний та загадковий. Я особисто його в певні моменти просто ненавиділа. Фільм, який ми дивилися, називається "All of us strangers". Дуже раджу. Але так, він складний та важкий, і дивитися вдруге я його просто не готова. Дуже іронічно вийшло. Ми прийшли дивитися веселий мультфільм про емоції, що англійською називається "Inside Out", а отримали неймовірно моторошний фільм про емоції, від якого вже я сама була inside out.Відразу після цього ми пішли на метро і випадково сіли не на ту гілку.