🇺🇦Микола Лукашук – голова ДОР

Мюнхен-2025: чи повторить Захід помилку 1938 року?Мюнхен знову став центром дискусій про безпеку. Там у 1938 році Захід «умиротворив» Гітлера, віддавши Судети. За рік ілюзорний мир Чемберлена перетворився на полум'я Другої світової.Зараз історія повторюється з тривожною точністю. Західні партнери сперечаються щодо дій проти Путіна – від закликів до поступок до жорсткої лінії. Москва ж висуває ультиматуми: капітуляція України, збереження окупованих територій, зміна влади в Києві.Це війна не за території. Російська Федерація прагне повного політичного контролю над Україною. У 2014 році Путін анексував Крим – реакція була слабкою. У 2022 році він розпочав повномасштабну війну. Сьогодні висуває нові вимоги. Де гарантія, що після «домовленостей» він не піде далі?В американській адміністрації звучать протилежні сигнали щодо підтримки України. Європа, попри єдиний фронт, втомлюється від війни. Брюссель заявляє про брак коштів на безпеку, але при цьому зволікає навіть із конфіскацією 300 мільярдів заморожених російських активів для відновлення України. А Путін уважно спостерігає.Декларації про мирні переговори суперечливі: одні вимагають попередніх домовленостей Києва з Вашингтоном, інші – прямих переговорів з Москвою. Усі ці дипломатичні маневри нагадують 1938 рік, коли замість того, щоб поставити агресора на місце, змусити дотримуватися міжнародного права, Захід займався безрезультатними переговорами і переконував себе, що компроміс можливий.Сьогодні ні в кого немає ілюзій щодо мети Російської Федерації – контроль над внутрішньою та зовнішньою політикою всієї України, не лише над тимчасово окупованими територіями. І це вже питання не лише України, а й самої Європи та Америки. У США чітко розуміють: дозволити Путіну виграти – це стратегічний програш для Вашингтона.Світ опинився перед вибором: спробувати домовитися з агресором чи показати силу – підтримати Україну і дати їй справжні гарантії безпеки. Забезпечити довгостроковий справедливий мир. Історія довела: поступки лише підштовхують агресора до нових вимог.Гітлер отримав Судети – і рушив далі. Путін забрав Крим – і прийшов по всю Україну. Сьогодні немає підстав вважати, що його апетити зупиняться. Захід має зрозуміти: питання стоїть про всю систему безпеки Європи, де Україна є ключовим фактором. Програш України матиме руйнівні наслідки не лише для безпеки Європи, але й для гегемонії Америки та всього демократичного світу.Помилки минулого не можна повторювати. У 1938 році світ спробував уникнути війни, але слабкість лише розв'язала руки агресору. Сьогодні Захід має можливість довести, що виніс уроки історії. Путіна можна зупинити лише силою, рішучістю та єдністю.Мюнхен 1938 року став символом дипломатичного провалу та політики умиротворення агресора. Мюнхен 2025 повинен показати зворотне – готовність світу надати Україні реальні гарантії безпеки. Питання просте: чи почуємо знову красиві, але порожні слова про мир, які Путін сприйме як дозвіл на подальшу агресію, чи побачимо реальне рішення, яке зупинить агресора?Інакше майбутнє може виявитися набагато страшнішим, ніж те, що ми пам'ятаємо з підручників історії.

Росія атакує нашу енергетичну, а тепер ще й газову інфраструктуру. Про чергову масовану атаку на обʼєкти енергетики повідомили в «Нафтогазі». Ворог намагається знищити наш газовидобуток, щоб змусити Україну знову стати залежною від російського газу.Чому окупанти б'ють саме туди? Москва реалізує стратегію повільного економічного виснаження України. Без стабільного постачання електроенергії та газу підприємства менше працюють або взагалі зупиняються, зменшуються податкові надходження, що обмежує можливості держави фінансувати оборону та відновлення інфраструктури.Чим складніші умови життя, тим більший тиск на людей і військово-політичне керівництво країни. Кремль цього й добивається – не тільки завдати економічних збитків, а й розхитати ситуацію зсередини.Росія прагне повного контролю над внутрішньою та зовнішньою політикою України. Ті, хто думають, що РФ задовольниться лише окупацією територій, помиляються. Завдання ворога – примусити нас прийняти російські умови.Україна вистояла, світ підтримує нас. Держава збережена, інституції працюють, завдяки Президенту та Силам Оборони Україна продовжує боротьбу.

Лише від початку цього року ворог атакував Нікопольський район близько двохсот разів. Мирівська, Марганецька, Червоногригорівська, Покровська громади. Були атаки і по Синельниківському та Криворізькому районах.Російські окупаційні війська намагаються посіяти паніку, хаос та страх серед українців. Але навіть в умовах постійного жаху наші люди не здаються. Зрозуміло, що для багатьох залишатися у рідних громадах – це складний вибір, зумовлений обставинами. Але водночас для багатьох цей вибір – про любов до рідної землі та віру в перемогу.Сила нації – в її людях.Життя триває навіть під прицілом ворожих ракет, дронів, арти, «Градів». Люди працюють, мами та бабусі виховують дітей, допомагають країні. І навіть коли здається, що сил уже немає, вони тримаються заради своїх близьких, заради майбутнього. Так, це важко: прокидатися під звуки вибухів, хвилюватися про рідних щохвилини. Ця щоденна боротьба вартує найвищої поваги.Держава та область працюють над тим, щоб забезпечити громади Нікопольщини та інших прифронтових районів усім необхідним: гуманітарною допомогою, генераторами, вирішуються проблеми водопостачання тощо.Вдячні людям за витримку і небайдужість, за те, що вони вірять у перемогу. Це дає сили всій області і всій країні.Нікополь, Марганець, Покровська громада, інші прифронтові громади Нікопольщини, додаються прифронтові громади у Синельниківському районі – у щоденному житті тамтешніх мешканців є мужність, яку не вмістити в слова.Люди залишаються, не виїжджають, бо це їхній дім, їхня земля, їхня країна. Хтось поїхав і повернувся, хтось допомагає на відстані. Усіх об’єднує небайдужість і сила духу, яка допомагає всім триматися.Російська Федерація продовжує здійснювати повномасштабну збройну агресію проти нашої держави. Тероризує ракетами, дронами.А ми продовжуємо жити. Завдяки Силам Оборони, завдяки людям, які люблять Україну і борються за її майбутнє.Саме завдяки людям Україна вистоїть.Вдячний нашим громадянам за їхню віру. Бо найміцніша зброя – це незламна воля народу, який знає, що правда на його боці.

Реформа шкільної освіти 2027: чому відмова від точних та природничих наук – це стратегічна помилка. Сьогодні у пресі зʼявилася інформація про те, що з 2027 року в українських школах хімія, фізика, біологія, географія перестануть бути обов’язковими предметами для учнів 10–12 класів. Міністерство освіти і науки планує поступово реалізувати відповідну реформу: у 2025 році запустити пілотний проєкт, у 2027-му впровадити повністю, у 2030 році – перший випуск учнів за новою системою.На перший погляд, це прогресивний підхід: індивідуальні вектори навчання, можливості для учнів обирати те, що їх справді цікавить, більше мотивації в навчанні.Але якщо подивитися глибше, виникають питання, на які МОН не дає чітких відповідей.Світ, у якому ми живемо, розвивається з шаленою швидкістю. Штучний інтелект, відновлювальна енергетика, біотехнології, генетика, біоінженерія, вирощування органів, фармацевтика, нанотехнології, космічні технології, Старлінки, дрони стають частиною нашого сьогодення. Відмова від обов’язкового вивчення точних наук у старшій школі – це не просто зміна навчального плану, це стратегічне рішення. Воно визначить, чи зможе Україна залишатися конкурентною у глобальному світі.Як наслідок – ми ризикуємо отримати вагомі негативні наслідки.По-перше, зниження загального рівня освіти.Наукова грамотність є базою для розвитку критичного мислення, аналізу даних і розуміння законів природи. Без фундаментальних знань про навколишній світ молодь може втратити здатність адаптуватися до технологічних змін.По-друге, виникне ще більший освітній дисбаланс між містами й селами. У великих містах учні мають можливість обирати профілі, займатися з репетиторами чи на додаткових курсах. Але що робити школярам із сіл та маленьких міст, де може бути доступний лише один профіль? Різниця в якості освіти між селом і містом лише поглибиться.По-третє, втрата кваліфікованих кадрів. Що буде з учителями фізики, хімії та біології, географії, якщо їхні предмети стануть необов’язковими? Уже зараз є дефіцит педагогів у цих дисциплінах. Шляхом оптимізації та звільнень за кілька років ми втратимо тисячі фахівців, які більше не знайдуть себе в системі освіти.Наостанок – ризик для наукового та технологічного потенціалу країни. Наука і технології – це стратегічна перевага будь-якої держави. Ослаблення уваги до точних наук може стати ударом по національній безпеці в довгостроковій перспективі. Адже технологічний потенціал напряму повʼязаний з ВПК, оборонною сферою.Так, є деякі переваги. Реформа передбачає створення профільних ліцеїв із поглибленим вивченням предметів. Це дасть можливість талановитим дітям отримати якісну освіту в обраному напрямку. Але чи достатньо цього, щоб компенсувати втрачені базові знання для більшості?І вся ця реформа – під час шаленої міграції населення, війни, браку фахівців, низьких заробітних плат у педагогів.Українська освіта має великий потенціал. Але кожен міністр освіти намагається реалізувати свою «найкращу реформу», не завжди враховуючи довгострокові наслідки. Реформи заради реформ – це шлях у нікуди. Нинішнього міністра, напевно, в 2027 році на цій посаді вже не буде. Освіта – це основа, фундамент майбутнього нації. Відмова від обов’язкового вивчення ряду предметів буде мати серйозні наслідки для цілого покоління. Через 10 років ми побачимо результат, але чи буде він позитивним?Маємо мислити стратегічно, брати до уваги реалії часу та забезпечувати можливість кожній дитині отримати якісні знання, незалежно від місця проживання.Ця реформа – лакмусовий папірець. Як батько трьох дітей, я хочу, щоб мої діти були освіченими. Бо від цього залежить їхнє майбутнє. І цього ж хочуть усі батьки.

У Дніпрі обговорили реформу старшої школи.Міністерство освіти і науки України разом зі Швейцарсько-українським проєктом DECIDE провели регіональне громадське обговорення реформи, щоб врахувати місцеву специфіку. У заході взяли участь заступник міністра освіти Дмитро Завгородній, голова депутатської комісії обласної ради з питань освіти та науки Анатолій Коломоєць, заступник голови обласної ради Андрій Соколов, заступниця голови ОВА Ірина Грицай, голови громад, освітні управлінці та керівники закладів освіти.З 2027 року профільна середня освіта стане трирічною (10-12 класи) за європейським зразком. Учні обиратимуть між академічним спрямуванням (поглиблене вивчення предметів для вступу у виші) і професійним (швидке здобуття професії).Для цього будуть створені окремі академічні ліцеї, доступні дітям незалежно від місця проживання.Дніпропетровська обласна рада затвердила план формування мережі закладів освіти, який ще коригуватиметься за результатами обговорень. Попередньо у регіоні планується створити 161 академічний ліцей і 55 закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, що надаватимуть послуги у сфері повної загальної середньої освіти професійного спрямування.Задача реформи — створити сучасну систему освіти, яка відповідатиме потребам дітей.

Що таке справжня, реальна перемога у цій війні?Подальший хід війни в Україні та її фінал багато в чому залежать від позиції наших партнерів. Їхня позиція наразі залишається розрізненою і не має єдності. Загальна картина вже більш-менш зрозуміла, але для нас вона поки що не дуже оптимістична.Сьогодні українське суспільство ще не визначилося, що для нього означає справжня перемога. Немає чіткого визначення, яке б влаштовувало всіх.Яким має бути справедливий мир, якщо зараз поки що вихід на кордони 1991 року військовим шляхом неможливий? І навіть вихід на ці кордони не вирішує всіх питань. Це не призводить до автоматичного закінчення війни, адже Росія залишається нашим ворожим сусідом.Як досягти того результату, який задовольнить усе українське суспільство?Нам усім потрібен суспільний діалог для формування спільного бачення, що таке перемога України.Саме завершення війни насправді змінить нашу націю.Перемога для мене – це збереження України, її державності. Бути справді суверенною країною у своїй внутрішній та зовнішній політиці, не перетворитися на чийсь сателіт.Мати власний ВПК та сильну економіку, щоб країна стала сильнішою у військовому плані та інституційно, ніж до початку повномасштабної війни.Потрібно мати візію розвитку країни на багато років уперед, стратегію для післявоєнного відновлення. Потрібне відновлення міжнародного права та як наслідок – відновлення територіальної цілісностіТе, як закінчиться війна, визначить життя та долі людей, майбутнє України на десятиліття, вплинувши на її внутрішню та зовнішню політику.

Розширюємо міжнародну співпрацю у галузі медицини: нові можливості для Дніпропетровщини.Представники провідних медичних закладів області – лікарні ім. Мечникова та Центру родинного здоров’я – взяли участь у медичному форумі, який відбувся у Нижньосілезькому воєводстві Польщі.Форум об’єднав ключових гравців галузі: керівників регіональної влади, депутатів Сейміку, очільників медичних установ, представників провідних компаній-виробників медобладнання та медичних організацій.Під час заходу наші лікарі провели результативні зустрічі з Ярославом Рабченком, заступником маршала з питань охорони здоров’я, Ярославом Дуда-Латошевським, директором Вроцлавського медцентру “DOLMED”, та Гражиною Рубіш, директоркою у східній Європі компанії «GE HealthCare».Обговорили важливі питання: посилення співпраці у сфері реабілітації, радіології та діагностики, підтримка медичних закладів Дніпропетровщини в умовах війни, обмін досвідом між польськими та українськими лікарями.Дякую нашим медикам за їхню надважливу працю у ці складні часи та польським партнерам за постійну підтримку України! Ця взаємодія є ще одним кроком до покращення медичних послуг для наших людей.

Медіа та Telegram-канали переповнені статтями про сценарії завершення війни в Україні: корейський, балтійський, фінський, ізраїльський сценарії, заморожування конфлікту.Реальність набагато складніша та глибша.Слід розуміти, що війна йде не за території, а за контроль над зовнішньою та внутрішньою політикою України. Простіше кажучи, питання в тому, у чиїй зоні впливу залишиться Україна — США та ЄС чи Росії, західних демократій чи авторитарних режимів.Є ще важливий аспект: будь-який сценарій завершення війни несе ризик розколу суспільства. Частина українців сприйме його як капітуляцію чи зраду.Інша частина, втомлена від війни, буде готова підтримати будь-який варіант, аби припинити бойові дії. Особливо ті люди, які живуть в зоні безпосередніх бойових дій або ближче до лінії фронту.Це стане новим випробуванням для країни, для її суспільної єдності.Цей розкол може стати новим внутрішнім фронтом.Війна вже змінила нас назавжди. Повернення до «довоєнної нормальності» неможливе.Подальші зміни будуть ще більш болісними. Простих і легких рішень не залишилося.Яким би планом чи варіантом не завершилася війна, країна вийде з неї в значно гіршій ситуації, ніж була до війни. Багато залежить від наших партнерів, їхньої підтримки та політичної волі, дипломатичного тиску на Росію. Однак не менш важливою залишається єдність українського суспільства і внутрішня стійкість.Попри все наше завдання — не просто вижити, а вийти з війни консолідованою нацією, яка не лише вижила, а й знає собі ціну та впевнено дивиться у майбутнє.Ми повинні попри все зберегти єдність, аби побудувати країну, в якій захочемо жити не лише ми, а й наші діти та онуки.

Сьогодні, в День працівників культури, варто згадати, що ця війна — не лише за території чи ресурси. Це боротьба за наше право бути собою, за те, ким ми є. Культура — це серце нації, її коріння і сила. Якщо втрачаємо свою культуру, ми втрачаємо все, бо саме вона робить нас частиною рідної землі.Збереження культури — це не просто пам’ятки чи традиції, це щось значно більше. Це захист наших цінностей, нашої історії, нашого внутрішнього коду. Ворог це добре розуміє, тому намагається стерти наші символи, переписати історію, нав’язати свою культуру, бо знає: без пам’яті й гордості за своє нас легше зламати. Але ми чітко знаємо, хто ми, звідки, і що є наше.Кожна книжка, кожен вірш, кожна пісня чи звичай — це наша зброя, це те, що робить нас непохитними і об’єднаними. Культура — це не лише про минуле. Це про наше майбутнє, про силу, яку передаємо наступним поколінням. І поки ми тримаємося за свою культуру, ми непереможні.З Днем працівників культури та майстрів народного мистецтва! Щирі вітання всім, хто працює над її збереженням, хто вірить у силу слова, символу та традиції. Дякую за вашу відданість і натхнення, за вашу працю, яка зміцнює душу нашої країни навіть у найтяжчі часи.

До президентських виборів у США залишається трохи більше тижня.За даними Polymarket, Дональд Трамп випереджає Камалу Гарріс, отримуючи 65% підтримки проти 34,9%. Це помітна перевага.Практично всі штати вже визначилися зі своїм вибором, і результати цього вибору можуть мати вагомий вплив на Україну. Сполучені Штати є ключовим партнером, який забезпечує нас військовою допомогою, зміцнюючи нашу обороноздатність та даючи можливість ефективно протистояти агресору. Окрім цього, фінансова підтримка з боку США сприяє стабілізації української економіки в умовах війни.Варто підкреслити також роль США у санкційній політиці щодо Росії, яка залишається важливим інструментом міжнародного тиску на агресора.Тому для нас надзвичайно важливі результати американських виборів, адже саме вони визначатимуть подальший напрям зовнішньої політики Сполучених Штатів, яку кандидати окреслюють у своїх заявах.Як я вже зазначав, для України надзвичайно важлива двопартійна підтримка й солідарність американського народу в боротьбі проти російської агресії. Це є критичним чинником для подальшого розвитку нашого партнерства та забезпечення безпеки України.