Знову важка втратаЗ глибоким сумом повідомляємо про тяжку втрату — загинув Захисник України, наш земляк Дяченко Іван Васильович.Іван Васильович народився 6 лютого 1975 року в селі Стукалівка. Тут минули його дитинство та юність. Навчався у Стукалівській школі до 9 класу, згодом продовжив навчання у Гребінківській загальноосвітній школі №2, яку закінчив у 1992 році.У 1993 році закінчив Гребінківську школу ДОССАФ, після чого працював водієм у рідному колгоспі. У 1994 році був призваний до лав армії. Після проходження військової служби повернувся до рідного господарства та продовжив працювати водієм.У різні періоди життя Іван Васильович працював за кордоном. Він був працьовитою, відповідальною людиною, не боявся труднощів і завжди прагнув бути опорою для своєї родини.У 2004 році вступив до вищого професійного училища залізничного транспорту, де здобув професію помічника машиніста. Свою трудову діяльність на залізниці розпочав помічником машиніста, а згодом працював машиністом.У 2007 році Іван Васильович переїхав до села Тарасівка, де жив, працював, дбав про родину та будував майбутнє.У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Дяченко Іван Васильович був призваний на військову службу на посаду гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини А 1376.Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, виконуючи військовий обов’язок з оборони України, захисту її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України солдат Іван Васильович загинув 4 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Діброва Сіверськодонецького району Луганської області.Довгий час він вважався безвісти зниклим. Та біль втрати, який пережила родина, громада і всі, хто знав Івана Васильовича, неможливо передати словами.У скорботі залишилися дружина Марія Михайлівна, сини Віталій та Денис, мати Якилина Кирилівна, брати, рідні, близькі, побратими, друзі та земляки.Іван Васильович назавжди залишиться у пам’яті рідних і громади як добра, працьовита, відповідальна та мужня людина, яка стала на захист рідної землі й віддала своє життя за Україну.Гребінківська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття родині, близьким і побратимам полеглого Захисника.Світла і вічна пам’ять Герою.Про дату, місце та час прощання із загиблим захисником Дяченком Іваном Васильовичем буде повідомлено додатково.
ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО.... Гірка весна в Україні. Не весняним цвітом і пахощами, а горем і сльозами йде вона містами й селами рідного краю. Знову горе на Лубенщині.20 травня 2026 року у ході бойових дій на Покровському напрямку фронту у Донецькій області під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, захисту Батьківщини загинув наш земляк - водій-електрик взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини, старший солдат БАЗИЛЕВИЧ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ.Олександр Володимирович народився 15 березня 1987 року у Лубнах. Тут минуло його дитинство. Закінчив загальноосвітню школу №1, навчався у Лубенському лісотехнічному коледжі. Після строкової служби у лавах Збройних Сил України повернувся до рідного міста.Не боявся жодної роботи. Вмів спілкуватися з людьми, був товариським і комунікабельним. Працював у різних організаціях у Лубнах, у Києві, в Полтаві. Добре знався на сучасній техніці, тож, разом з друзями працювали у сервісному центрі «НАВИКАРТ». Допомагали людям вирішувати проблеми з телефонами, комп’ютерами, принтерами.Повномасштабна війна круто змінила життя. Хоч мав проблеми зі здоров’ям, та домігся і вирушив захищати свою країну від ворога. З 2023 року боронив нашу землю від ворога. Служив чесно, мав військові відзнаки й подяки від командування. Був надзвичайно відповідальним і відданим своїм побратимам. Військове братерство було для нього на першому місці.На жаль, ворог не дав здійснитися всім планам і мріям Олександра. Він віддав своє молоде життя за мир і свободу, залишивши у горі й скорботі дружину та маму. Наші щирі співчуття всім рідним та друзям воїна.Спочивай з миром, земляче - справжній Воїн і Захисник! Вічна і світла пам’ять та Царство Небесне!Прощання з БАЗИЛЕВИЧЕМ Олександром Володимировичем відбудеться 28 травня о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.
🔹Порубка дубів у заказнику зі шкодою на понад 8 млн грн – на Полтавщині у службовій недбалості підозрюють майстра лісу 🔹Понад 150 зрубаних дубів на території ботанічного заказника місцевого значення «Підварівський» та шкода довкіллю на понад 8 млн грн. Саме до таких наслідків, за даними слідства, призвело неналежне виконання службових обов’язків майстром лісу одного з лісництв Полтавщини Філії «Слобожанський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України». 🔹Установлено, що майстер не здійснював систематичних перевірок стану охорони лісу, не забезпечив його охорону від незаконних порубок, не вжив заходів для запобігання злочинам. Як наслідок, навесні 2025 року у заказнику було зрубано дерева, а навколишньому природному середовищу спричинено мільйонні збитки. 🔹Наразі на підставі зібраних доказів та висновку комплексної інженерно-екологічної та економічної експертизи майстрові лісу повідомлено про підозру. Йому інкримінують службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 367 КК України).
СБУ викрила ще 4 мешканців Полтавщини, які поширювали дані про ЗСУСлужба безпеки зібрала доказову базу ще на 4 ворожих поплічників, які публікували у мережі Інтернет дані про дислокацію і переміщення Сил оборони на Полтавщині.За даними слідства зловмисники поширювали відомості про роботу військових та публікували координати блокпостів у регіоні. Для цього вони використовували закриті групи у месенджерах, де писали про геолокації Сил оборони.Крім того, один з фігурантів викрав свого знайомого із приміщення ТЦК та СП. Так, 29-річний місцевий мешканець у березні цього року приїхав до одного зі збірних пунктів Терцентру комплектування та соцпідтримки і силоміць витягнув мобілізованого, погрожуючи співробітникам ТЦК. Після цього вивіз його власним авто у невідомому напрямку, не зважаючи на законні вимоги військових.Відповідно до вчинених злочинів фігуранти обвинувачуються за ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України (перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань).Зловмисникам загрожує до 8 років тюрми з конфіскацією майна.Комплексні заходи проводили співробітники СБУ в Полтавській області за процесуального керівництва Полтавської обласної прокуратури.
З глибоким сумом та невимовним болем сповіщаємо, що підтвердилася загибель нашого земляка, мужнього оборонця України — Кривоноса В’ячеслава Сергійовича.В’ячеслав Сергійович Кривонос народився 23 травня 1996 року на Черкащині в селі Красенівка Чорнобаївського району. В 2001 році сім’я переїхала в село Загребелля Гребінківської громади. З 2002 по 2011 рік навчався в Гребінківській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи навчався в Яготинському професійно-технічному училищі. У 2014 році створив сім’ю та проживав у с.Загребелля, згодом із сім’єю переїхав у с. Яреськи Шишацького району. Разом з дружиною Ольгою виховували двох синів – Дениса та Микиту. Працював заправником на АЗС, потім працівником у Яресківському лісництві.Молодий, сповнений планів та надій на майбутнє, він без вагань у червні 2023 року, уклавши контракт на військову службу, став на захист суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, даючи відсіч підступному ворогу. Обороняв Донеччину.Довгий час родина та близькі плекали надію, шукаючи звісток про його долю після зникнення під час виконання бойового розпорядження наприкінці грудня 2023 року…Свій останній бій Герой прийняв, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Степове Покровського району Донецької області. В’ячеслав Кривонос виявив стійкість, мужність та відданість своїй Батьківщині, до останнього залишаючись на бойовому посту.Висловлюємо щирі співчуття матері Олені Олександрівні, дружині Ользі Миколаївні, дітям, родині, друзям та побратимам полеглого воїна. Немає слів, які б могли загоїти рану в серцях рідних, але пам'ять про подвиг В’ячеслава житиме вічно.Про дату, місце та час прощання із загиблим Захисником Кривоносом В’ячеславом Сергійовичем буде повідомлено додатково.
Довгі місяці надії та невимовний біль: громада зустрічатиме Героя - жителя села Чайківщина ГОЛОТУ Дмитра - «на щиті»Чорна звістка знову сколихнула Оржицьку громаду. Півтора року розпачу, молитов та крихкої надії, що тримала родину в стані невідомості після того, як зв'язок обірвався у жовтні 2024 року, сьогодні розбилися об страшну реальність. За результатами ДНК-експертизи офіційно підтверджено загибель нашого земляка, жителя села Чайківщина Голоти Дмитра Григоровича.Дмитро народився 03 липня 1986 року в Чайківщині, де закінчив місцеву школу, а середню освіту здобув у Староіржавецькій школі. Згодом вивчав менеджмент у Черкаському економічно-правовому коледжі.Але його справжньою долею став захист Батьківщини. Після строкової служби Дмитро двічі підписував контракт, здобув звання сержанта і загалом віддав армії 7 років життя. Навіть коли контракт закінчився і він поїхав працювати до Польщі, будуючи плани на майбутнє, серце лишилося в Україні. Коли рідна земля опинилася у вогні, він свідомо повернувся з-за кордону. Він просто не міг інакше.31 грудня 2023 року Дмитро знову став до лав Збройних Сил України. Досвідчений, мужній, відданий. Старший сержант, командир розвідувального відділення розвідувальної роти, він йшов попереду, оберігаючи життя побратимів.Свій останній бій Дмитро Григорович прийняв 18 жовтня 2024 року у суджанському районі курської області. Йому назавжди залишиться 38…Дмитро був світлою, спокійною, виваженою та порядною людиною, поруч із ним відчувалася надійність. Таким згадують чоловіка односельці. Він так і не встиг створити власну родину, не потримав на руках своїх дітей, а віддав найдорожче — своє молоде життя — щоб жила Україна, щоб жили ми з вами.Розділяємо спільне горе та від імені всієї Оржицької громади висловлюємо найглибші, найщиріші співчуття матері Надії Георгіївні, батькові Григорію Васильовичу, братові Олександру, усім рідним, побратимам, однокласникам та жителям села Чайківщина.Герой повертається додому на щиті. Наш обов'язок — зустріти його на колінах та зберегти вічну пам'ять про його подвиг. Про точну дату та час буде повідомлено додатково.Низький уклін і Царство Небесне розвіднику Голоті Дмитру. Шана і слава Захиснику України!
На Полтавщині поліція та СБУ документують наслідки ворожої атаки ✍️У ніч на 16 травня Полтавська область опинилася під ударом ворожих безпілотників. У Полтаві та Миргородському районі зафіксовано пошкодження цивільної інфраструктури. За попередніми даними, обійшлося без потерпілих.Євген Рогачов, начальник поліції Полтавщини, зазначив:«Унаслідок атаки ворожих безпілотників у Полтаві зафіксовані пошкодження приватних житлових будинків, а також дитячий садок. Також на Миргородщині пошкоджень зазнали приватні домоволодіння громадян. Інформації про травмованих людей не надходило. Слідчі поліції та УСБУ під процесуальним керівництвом прокуратури документують докази чергового воєнного злочину рф. Зібрані матеріали стануть частиною доказової бази у міжнародних судах».
Шановні громадяни!Закликаємо бути максимально обережними: у разі виявлення уламків дронів чи інших підозрілих предметів — у жодному разі не наближатися до них і не брати до рук, а негайно повідомляти поліцію (102 чи 112) або ДСНС (101).
Втрачаємо... Болить... Сумуємо....Гіркі травневі дощі над Україною… Краплі навпіл з болем і сльозами людей. Знову в жалобі Лубенщина… Важкою і довгою дорогою повертається її син і захисник додому. На жаль, на щиті.11 січня 2025 року при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора, виконуючи бойове завдання, вірний Військовій Присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув наш земляк – інспектор прикордонної служби 2 категорії – механік-водій прикордонної комендатури швидкого реагування, старший солдат СТЕЦЕНКО МИКОЛА АНАТОЛІЙОВИЧ.Микола Анатолійович народився 13 жовтня 1974 року у селі Вищий Булатець на Лубенщині. Тут минуло його дитинство. Закінчив Вищебулатецьку середню школу та отримав професію тракториста-машиніста у професійно-технічному училищі №46.с. Лазірки.Після строкової служби у лавах Збройних Сил України повернувся додому. Працював трактористом у колгоспі «Перше травня». Створив сім’ю, любив і пишався своїми синами. Певний час працював у Києві на підприємстві ТОВ «ОПТУКРПРОМ». А з 2015 року працював трактористом у ТОВ «Лубнифарм». Звідси, не роздумуючи ні хвилини, і пішов захищати Україну у березні 2023 року. Служив хоробро і чесно. Мав відзнаку «Ветеран війни» та подяки від командування підрозділом.Микола Анатолійович залишиться у пам’яті всіх, хто його знав доброю і щирою людиною. Він був веселим і товариським, готовим завжди прийти на допомогу. Він любив життя, природу, а найбільше цінував свою сім’ю, дітей, улюблену онучку. За них і віддав своє життя.Родина втратила надійну опору, Україна – мужнього воїна і захисника.Наші щирі співчуття дружині воїна, його синам, онучці, сестрам, всім рідним та друзям. У пам’яті земляків його ім’я тепер вписане назавжди.Вічна і світла пам’ять та Царство Небесне!Прощання зі СТЕЦЕНКОМ Миколою Анатолійовичем відбудеться 16 травня о 12 годині у селі Вищий Булатець, на майданчику біля будинку культури.Панахида за загиблим об 11 годині за адресою с.Вищий Булатець, вул. Халявицького,73
Знову Пирятинська громада схиляє голову в жалобі через загибель Захисника. На щиті повертається на рідну землю житель села Каплинці Петро Гаврилко, життя якого обірвалося 10 вересня 2024 року під час виконання обов’язків військової служби поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області. Народився Петро Гаврилко 18 липня 1976 року в селі Антонівка Варвинського району Чернігівської області. Згодом родина переїхала до села Каплинці, де минули його дитячі та юнацькі роки. У 1992 році закінчив Каплинцівську школу. У 1994-1996 роках проходив строкову військову службу у десантних військах. Після повернення зі служби працював у місцевих господарствах ПрАТ «Каплинцівське» та ТОВ «Молочні роси». На захист України від російських окупантів був мобілізований 26 липня 2024 року. Служив стрільцем парашутно-десантного батальйону. У загиблого Захисника залишилася дружина, донька, син, сестра. Прощання із загиблим військовослужбовцем відбудеться у п’ятницю, 15 травня:о 10:00 - траурний мітинг на площі перед адмінбудівлею міської ради;о 10:45 церемонія прощання пройде у селі Каплинці, по вул.Козацька,11.Шановні жителі громади, просимо долучитися до церемонії прощання із Захисником, який своє життя віддав, боронячи рідну землю!
Знову невимовний біль і гірка звістка прийшла до нашої громади…У боротьбі за Україну загинув наш земляк, мужній воїн, який до останнього подиху боронив рідну землю, своїх близьких, кожного з нас, ВАЛЬКОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ.Народився Олександр Вальковський 29 листопада 1978 року у селі Світанок Гребінківському районі Полтавської області. Навчався у Гребінківській середній школі №1. Після здобуття середньої освіти навчався у Лазірківському СПТУ, де отримав професію тракториста. Трудова діяльність Олександра почалася у бурякорадгоспі «Гребінківський», працював трактористом, пізніше – водієм. З 1996 року по 1998 рік – служба у Збройних Силах України.У 1999 році створив родину, народилися доньки Яна та Ярослава. Олександр Вальковський мав мрії, плани, родину, любив життя і хотів бачити мирне небо над Україною. Та березень 2022 року, коли він став до лав захисників України, змінив життя Олександра назавжди. Війна безжально забрала його життя, залишивши невимовний смуток у серцях рідних, друзів, побратимів та всієї громади. 12 травня 2026 року, відданий військовій присязі на вірність українському народові, виконуючи військовий обов’язок з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, водій-механік взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону, старший солдат Олександр Вальковський загинув поблизу населено пункту Токарівка Харківської області.Схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Героя.Його мужність, відданість і любов до Батьківщини назавжди залишаться у наших серцях. Щирі співчуття мамі Євдокії Матвіївні, дружині, донькам Яні та Ярославі, рідним і близьким. Розділяємо ваш біль та молимося за упокій душі воїна Олександра.Про дату, час та місце прощання із загиблим захисником Вальковським Олександром Григоровичем буде повідомлено додатково.
TGLIST.COM.UA
