22 червня 2026 року перестало битися серце Захисника України, солдата Чайки Олександра Олександровича.Олександр Олександрович народився 11 листопада 1976 року в місті Харкові. Згодом разом із родиною переїхав до села Куйбишеве, де закінчив дев’ять класів загальноосвітньої школи. Після цього навчався у Лазірківському професійно-технічному училищі.У 2017 році родина переїхала до села Рудка Гребінківської громади. У мирному житті Олександр працював охоронцем у місті Києві. Разом із дружиною Оксаною прожив у шлюбі 25 років. Вони виховали двох синів та доньку, став надійною опорою, люблячим чоловіком і турботливим батьком для своєї родини.Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 році Олександр Олександрович добровільно став на захист України. Проходив військову службу солдатом у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова, у складі 3-го батальйону, 8-ї роти, військова частина А0222.Він зробив свідомий і мужній вибір — захищати рідну землю, свою сім’ю та майбутнє України. Його відданість військовому обов’язку, мужність і патріотизм назавжди залишаться у пам’яті рідних, побратимів, друзів і земляків.Гребінківська міська рада, її виконавчий комітет та вся громада висловлюють глибокі співчуття дружині Оксані, синам, доньці, рідним, близьким і побратимам Олександра Олександровича.У цей скорботний час схиляємо голови разом із родиною. Поділяємо ваш невимовний біль та сумуємо разом із вами.Про дату та час прощання із Захисником буде повідомлено додатково.Світла і вічна пам’ять Олександру Олександровичу.Герої не вмирають!
Придбав психотропи та отримав їх через канал поштового зв’язку: поліція затримала мешканця Лубенського району🔹 Слідчі поліції затримали 36-річного мешканця Гребінки у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Фігуранту вже повідомлено про підозру та судом обрано запобіжний захід – тримання під вартою. 🔹 Незаконну діяльність місцевого мешканця задокументували оперативники поліції Гребінківщини спільно зі слідчими. За місцем проживання фігуранта слідчі та спеціалісти-криміналісти провели санкціонований судом обшук, під час якого вилучили речові докази, які скерували на експертне дослідження.🖋️ Олександр Васільєв, тимчасовий виконувач обовʼязків начальника сектору поліцейської діяльності №1 (м. Гребінка) Лубенського райвідділу поліції, повідомив:За попередньою інформацією слідства, чоловік придбав психотропні речовини та невдовзі отримав своє замовлення через канал поштового звʼязку. Слідчі затримали фігуранта у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Йому вже повідомлено про підозру та судом обрано запобіжний захід – тримання під вартою.🔹 За даним фактом слідчим підрозділом поліції Гребінківщини під процесуальним керівництвом прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відкритому за частиною 3 статті 309 (Незаконне придбання психотропних речовин без мети збуту в особливо великих розмірах) Кримінального кодексу України.🔹 Санкція статті передбачає від пʼяти до восьми років позбавлення волі.
Оржицька громада знову у глибокій жалобі: на Харківщині загинув 27-річний Захисник Путра ЄвгенійЧорний завіса невимовного болю знову огорнула нашу громаду. Війна, несита й безжальна, забрала ще одне молоде життя, розбила чиїсь мрії, забрала сина у батьків й залишила невигойну рану в серцях земляків.З глибоким сумом сповіщаємо, що 16 червня 2026 року, вірний військовій присязі та українському народові, на Харківщині загинув наш земляк, житель села Золотухи, Путра Євгеній Євгенійович. Йому назавжди залишиться 27...Євгеній народився 28 листопада 1998 року у селищі Оржиця. Саме тут він робив свої перші дитячі кроки, тут пішов до першого класу. Згодом його родина переїхала до села Золотухи. Женя навчався у Золотухинській школі, де закінчив 9 класів, а повну середню освіту здобув у Денисівській ЗОШ.Він любив землю, природу й життя, тому й професію обрав мирну та благородну — вступив до Березоворудського аграрного коледжу, де здобув фах зоотехніка. До того, як в його долю втрутилася війна, Євгеній працював охоронцем у різних господарствах, завжди чесно заробляючи на хліб.Усі, кому пощастило знати Євгенія, згадують його з теплою посмішкою крізь сльози. Це був неймовірно сонячний хлопець, який дуже любив читати, пізнавати світ і відкривати для себе щось нове. Женя був дивовижно добрим, товариським і щирим. Його внутрішнє світло притягувало людей. Женя ніколи не відмовляв у допомозі, умів розрадити і підтримати.Узимку 2026 року Путра Євгеній прийняв найважливіше і наймужніше у своєму житті рішення — стати на захист Батьківщини. 31 січня 2026 року він підписав контракт із Збройними Силами України.Як оператор безпілотних літальних апаратів, Євгеній був очима свого підрозділу, оберігав життя побратимів та тримав небо, стримуючи ворога. 16 червня 2026 року став останнім днем його бойового і життєвого шляху. Він віддав найдорожче — своє молоде життя, свої нездійснені мрії та майбутнє — за волю, незалежність України і кожного з нас.Ніякі слова розради не зможуть загоїти рану в серцях рідних. Від імені всієї Оржицької громади, селищної ради та кожного земляка висловлюємо найглибші, найщиріші співчуття мамі Тамарі Михайлівні та батькові Євгенію Павловичу за те, що виховали справжнього Чоловіка, Патріота і Героя, сестрі Оксані та племінниці Лілії, усім рідним, близьким, друзям, однокласникам та бойовим побратимам Євгенія.Низький уклін вам і безмежна вдячність. Ми плачемо разом з вами.Повернення нашого Героя «на щиті» відбудеться завтра, 19 червня 2026 року. Траурний кортеж прибуде на територію громади в с. Райозеро орієнтовно о 14:00. Маршрут слідування: с.Райозеро – с.Онішки – селище Оржиця.Просимо жителів громади вийти та створити живий коридор пошани, щоб гідно, з вдячністю в серці, провести Євгенія в його останню земну дорогу. Він захистив нас ціною власного життя. Наш обов'язок — віддати йому останню шану.Чин відспівування та прощання проходитиме цього дня у Свято-Преображенському храмі селища Оржиця орієнтовно о 15:00 - 16:00. Поховання відбудеться одразу після служби на кладовищі селища Оржиця.Вічна і світла пам'ять Герою! Царство Небесне твоєму світлому серцю, Женю... Ти назавжди в строю.
З глибоким сумом повідомляємо, що передчасно відійшов у вічність Захисник України Колісніченко Віталій ВіталійовичГребінківська громада з глибоким сумом сприйняла звістку про те, що 16 червня 2026 року передчасно пішов із життя Захисник України, наш земляк Колісніченко Віталій Віталійович.Віталій Віталійович народився 5 квітня 1991 року в селі Слободо-Петрівка. Виріс на рідній землі, яка змалку виховала в ньому чесність, працьовитість, відповідальність та загострене почуття справедливості.Навчався у Слободо-Петрівській загальноосвітній школі, закінчив 9 класів, після чого продовжив здобувати освіту у Київському механіко-металургійному технікумі. Згодом навчався у Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. У мирному житті був людиною справи, надійним другом, турботливим сім’янином, любив свою роботу, мав плани на майбутнє та був опорою для своїх рідних.З 2011 по 2014 рік Віталій проходив військову службу за контрактом у Президентському полку. Коли ж над Україною нависла небезпека, він не залишився осторонь. 17 березня 2022 року добровольцем став на захист Батьківщини.Служив у 23-му окремому стрілецькому батальйоні оборони Києва. Безпосередньо брав участь у бойових діях в Ірпені та Бучі, захищав Україну на Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках.У липні 2022 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області отримав тяжке поранення. Попри це, навіть не завершивши повного курсу лікування, Віталій повернувся до своїх побратимів і знову став у стрій, продовживши службу на захисті України. На початку 2026 році був звільнений з військової служби за станом здоров’я, отримав III групу інвалідності.Сержант Колісніченко Віталій Віталійович був мужнім, дисциплінованим і незламним воїном. Для побратимів він був надійною опорою, людиною слова, яка ніколи не зраджувала своїм принципам.За сумлінну службу, мужність і відданість військовому обов’язку був відзначений медаллю «За службу», медаллю «За стійкість» та нагрудним знаком «За зразкову службу».Віталій пройшов крізь випробування, які назавжди змінюють людські долі. Його стійкість, мужність, відданість Україні та готовність боронити рідну землю назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав і поважав.У скорботі залишилися дружина, син, мати, батько, брат, рідні, друзі та побратими.Прощання із Захисником України Колісніченком Віталієм Віталійовичем відбудеться 17 червня 2026 року о 13:00 у селі Слобода-Петрівка, біля будинку за адресою: вулиця Перемоги, 32.Автобус для бажаючих долучитися до прощання буде відправлений 17 червня о 12:30 від Гребінківського міського будинку культури.Просимо мешканців громади гідно провести в останню земну дорогу Захисника України, який став на оборону рідної землі та віддав свої сили, здоров’я і мужність заради нашої свободи.Гребінківська міська рада, виконавчий комітет та депутатський корпус висловлюють щирі співчуття Гребінківському міському голові та його родині з приводу тяжкої і непоправної втрати - передчасної смерті сина Віталія.Світла пам’ять про Віталія Віталійовича назавжди залишиться у серцях усіх, хто знав, любив і поважав його.Вічна пам’ять і шана Захиснику України.
🔹За публічного обвинувачення прокурорів Решетилівської окружної прокуратури 55-річну жінку засуджено до 10 років позбавлення волі за умисне вбивство співмешканця (ч. 1 ст. 115 КК України). 🔹Чоловік та жінка понад 20 років проживали однією сім’єю без офіційної реєстрації шлюбу в одному із сіл Полтавського району. Чоловік був учасником АТО. 🔹За даними слідства, у серпні 2025 року він гостював у товариша. Повернувся додому вночі нетверезим. Під час виниклої сварки жінка кухонним ножем завдала потерпілому 4 удари в передпліччя та спину. Тілесні ушкодження виявилися несумісними із життям.🔹Вину у скоєному жінка спочатку визнавала, але у подальшому відмовилася від своїх свідчень. У суді вона сказала, що співмешканця вбили незнайомі їй чоловіки.🔹Незважаючи на таку версію, суд дійшов висновку, що винуватість жінки у злочині підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами. 🔹До набрання вироком законної сили засуджена перебуватиме під вартою.
ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО.... Не висихають сльози, що омивають Володимирський майдан. Знову гірка звістка. Ще один наш земляк став до лав Небесного воїнства.17 липня 2025 року мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, внаслідок мінометного обстрілу, отримав травми несумісні з життям і загинув наш земляк - стрілець-снайпер штурмового батальйону військової частини, солдат РЕКМАН КОСТЯНТИН ВІТАЛІЙОВИЧ.Костянтин Віталійович народився 8 березня 1988 року у Лубнах. Тут, у любові до рідного краю, його природи, чарівної Сули минуло його дитинство. Після закінчення 9 класів загальноосвітньої школи №10 продовжив навчання у Хорольському агропромисловому коледжі. Отримав спеціальність механіка.Після строкової служби у лавах Збройних Сил України повернувся до рідного міста. Працював у сфері оптової торгівлі у Лубнах, а пізніше в Києві.Численні друзі пам’ятають Костянтина товариським і веселим. У пам’яті житимуть їх спільні походи з рюкзаками і наметами – той час, коли всі були щасливі.Війна забрала ще одного чудового сина, брата, батька. Наші щирі співчуття мамі, доньці, сестрі Воїна, всім рідним та друзям.Майже рік всі жили надією, що станеться чудо і зниклий безвісті повернеться додому живим. На жаль, сьогодні він з нами, але повернувся на щиті.Вічна і світла пам’ять Герою і Царство Небесне!Прощання з РЕКМАНОМ Костянтином Віталійовичем відбудеться 13 червня о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.
ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО.... Жнивує війна. Забирає життя захисників. Виснажені випробуваннями та болем зупиняються серця наших воїнів. Їдуть у засвіти герої, продовжуючи свій шлях у лавах Небесного воїнства. Знову горе у Лубенській громаді. Зустрічаємо на щиті ще одного воїна.7 червня 2026 року на Дніпропетровщині помер наш земляк, начальник групи зберігання інженерних боєприпасів польового артилерійського складу батальйону матеріального забезпечення військової частини сержант ЛУЦЕНКО ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ.Дмитро Володимирович народився 14 січня 1981 року в місті Лубни. Навчався у загальноосвітній школі №2. Потім продовжив навчання у Лубенському лісотехнічному коледжі. Закінчив його та отримав спеціальність «Бухгалтер лісового господарства». Працював на різних підприємствах нашого міста: «Вікна-Світ», АТ «Полтаваобленерго». Також займався ремонтами приміщень.У березні 2022 року Дмитро Володимирович добровольцем став до лав Збройних Сил України. Боронив нашу державу на різних напрямках фронту. Виконував складні бойові завдання у складі штурмових підрозділів у найгарячіших точках Донеччини. Служив чесно та сумлінно. Його згадують як відповідального військовослужбовця, надійного товариша, побратима, який завжди був готовий підставити плече у найскладніші моменти військової служби.Найбільшою цінністю для воїна була його родина. Він хотів, щоб його сім’я жила у вільній, мирній Україні. Вірив, що повернеться додому з перемогою. Житиме з дружиною звичайним життям, віддаватиме сили улюбленій роботі, радітиме успіхам дітей. А ще якнайбільше часу проводитиме з рідними та дорогими йому людьми. На жаль, втомлене серце воїна не витримало викликів війни – зупинилося. Дмитро Володимирович до останнього подиху залишився вірним військовій присязі та Україні. Тепер він у Небесному війську.Висловлюємо глибокі співчуття мамі захисника, його дружині, сину, пасинку, сестрі, бабусі, усім рідним та друзям. Поділяємо разом з вами це непоправне горе та схиляємо голови у глибокій скорботі.Світла пам’ять. Царство Небесне. Cпочивай з миром, воїне.Прощання з ЛУЦЕНКОМ Дмиром Володимировичем відбудеться 12 червня о 12 годині Володимирському майдані в Лубнах.Панахида за загиблим відбудеться об 11 годині у Церкві Всіх Святих у Дитячому парку ім. Олеся Донченка.
🏖️Лубенський РВП ДУ «Полтавський ОЦКПХ МОЗ» продовжує проводити моніторингові дослідження води з поверхневих водойм у місцях масового відпочинку населення.Моніторинг охоплює такі локації:• річка Сула в межах пляжу «Центральний»;• річка Сула в межах місця відпочинку «Водокачка»;• озеро в с. Засулля. 📆02 червня фахівці відібрали проби води на: 🔬мікробіологічні показники: лактозопозитивні кишкові палички (ЛКП), збудники захворювань, E.coli, ентерококи, холерний вібріон. 🧫паразитологічні показники: життєздатні яйця гельмінтів та життєздатні цисти патогенних кишкових найпростіших. 🧪санітарно-хімічні показники: завислі речовини, плаваючі домішки (речовини), запах, забарвлення, температура, водневий показник, сухий залишок, хлориди, сульфати, розчинений кисень, амоній, нітрати, нітрити, перманганатна окиснюваність. 🔰За результатами досліджень вищевказані показники відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, за виключенням забарвлення (жовте) р. Сула в межах пляжу «Центральний» та місця відпочинку «Водокачка».🌡️Температура води: пляж «Центральний» - 19°С, місце відпочинку «Водокачка» - 19°С, озеро с.Засулля - 20°С. ❗Нагадуємо правила відпочинку біля води:• купайтеся лише у дозволених місцях;• не заходьте у воду в стані алкогольного сп’яніння;• слідкуйте за дітьми біля води;• не забруднюйте водойми та прибережну територію.
ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО.... Літо стукає у домівки лубенців не лише сонцем і прохолодою, а й гіркими звістками про непоправні втрати. Не полишає горе нашу громаду. У засвіти ідуть захисники, а в серцях рідних загиблих героїв назавжди оселюються біль і смуток. Лубенська громада прощається ще з одним хоробрим воїном.17 травня 2026 року на Донецькому напрямку фронту, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, у ході виконання бойового завдання загинув наш земляк - командир відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів - командир екіпажу, взводу, роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини СТЕЦЬ АРТЕМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ.Артем Олександрович народився 31 травня 1997 року у місті Лубни. Спочатку навчався у ЗШ№2, а потім, до 7 класу, продовжив здобувати знання у ЗШ №7. У шкільні роки був ініціативним, завзятим, старанним у навчанні. Згодом родина переїхала до Києва, тож юнацькі роки пройшли у столиці України. Там Артем Олександрович навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, де здобув повну загальну середню освіту. Потім закінчив авіаційний коледж.Проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України, паралельно заочно здобував вищу освіту у Київському національному авіаційному університеті.У травні 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Мужньо боронив нашу державу від ворога-агресора. Воював у найгарячіших точках Донецького та Запорізького напрямків. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку. «Чаклун» - саме такий позивний мав Артем Олександрович - був справжнім патріотом, сміливим воїном, щирим українцем.Віддаючи накази, командир відділення завжди діяв виважено. Намагався не тільки успішно виконати бойові завдання, а й зберегти життя особового складу. Йшов попереду, де було найважче і найнебезпечніше. Побратими цінували його за людяність, професіоналізм і відповідальність.Артем Олександрович був добрим, чуйним, товариським. Друзі назавжди запам’ятають його щиру посмішку. Він любив спорт, відвідував спортзал, був фізично загартованим. Особливий емоційний зв’язок у Артема Олександровича був з молодшим братом. Для нього, він був прикладом справжнього чоловіка.А для мами, батька, який теж боронить Україну у лавах Збройних Сил - гордістю.Доземний уклін тобі, Герою. Ти віддав найцінніше – життя за майбутнє України, за мир і спокій кожного з нас. Ми ніколи не забудемо цю жертовність.Висловлюємо глибокі співчуття мамі, батьку, брату, дідусеві, бабусям, усім рідним та близьким воїна. Поділяємо цю непоправну втрату разом з вами.Світла пам’ять. Царство Небесне. Спочивай з миром, Герою.Прощання з СТЕЦЕМ Артемом Олександровичем відбудеться 6 червня о 12 годині на Володимирському майдані в Лубнах.
Знову трагічна звістка про загибель Захисника надійшла до Пирятинської громади – на щиті повертається на рідну землю житель села Повстин Олександр Брухань. З 16 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти і лише нещодавно стало відомо, що того дня Олександр Брухань загинув під час стрілецького бою в районі населеного пункту Новоіванівка Курської області.Народився 30 червня 1967 року у Повстині, де прожив все своє життя. Здобув освіту електрика та газовика у Яготині. Спочатку працював трактористом у своєму селі, потім – на фермі. За життя довелося трудитися за різними напрямками.На захист України став 27 вересня 2024 року. Відданий Військовій присязі на вірність народу України мужньо виконував свій військовий обов’язок до останньої миті життя.У загиблого військовослужбовця залишилися двоє синів, дві доньки та онуки. Прощання із загиблим Захисником відбудеться завтра, 5 червня:10:00 – траурний мітинг біля адмінбудівлі міської ради,10:50 – траурна панахида біля церкви с.Повстин.Шановні жителі громади, просимо долучитися до церемонії прощання із Героєм-Захисником, який своє життя віддав, боронячи рідну землю!
TGLIST.COM.UA
