Мізу читає

Майже одразу Юкітеру знаходить його однокласниця Юно, яка з невідомих причин одержима ним. Він усвідомлює, що без неї він не виживе, тому вони об'єднуються і намагаються перемогти.🪓 °₊ 𝅆 !! ✧ ♡ . 💋 °. ₊В перших серія мене до смерті дратував головний герой.Серйозно. Якщо ви ще плануєте дивится, то рекомендую просто пережити його поведінку в перших серіях. Мені хотілося задушити його та кричати "припини, бляха, бути таким нюнею!", але потім все сильно змінилося. В якийсь момент він починає ходтти по колу з темами ниття, мені просто почало здаватися, що він тупо перебирає варіанти причин поплакати в голові.Мені подобається його моральна дилема і подобається, як він змінюється. Із того, хто просто "закриває очі на злодіяння заради виживання" на того, хто сам чинить зло. Як на мене, його зміни трохи занадто різкі, але у них є зрозуміле обґрунтування. В якийсь момент він розуміє, що мета виправдовує методи і починає досягати її всіма способами.Тепер про Юно Ґасай, аka божевільна рожевоволоса яндере*-сталкерка.Яндере — це популярний японський термін (архетип), який використовують для опису персонажів (зазвичай дівчат) в аніме, манзі та відеоіграх, чия закоханість перетворюється на небезпечну одержимість. Я НАЖАХАНИЙ людьми (здебільшого, хлопчиками-підлітками з синдромом восьмикласника), які справді хочуть таку дівчину як Юно.Таких виявилося справді багато і я шокований, бо ось декілька речей, які робила Юно:1. Підлила йому снодійні, зв'язала ланцюгами та заперла, щоб він був лише її.2. Планувала вбити його батька та друзів, ледь не вбила його маму та і загалом вбила купу людей, бо вважала, що вони встануть їм на заваді.3. Маніпулювала ним до такого ступеню, що він вбив людей, яких любив.Основний аргумент подібних людей — це те, що "вона любитиме безумовно". Але сенс в тому, що головного героя вона взагалі НЕ ЛЮБИТЬ. Про це детальніше поговоримо далі👇Поговоримо про взаємини Юно та Юкі.💔У них дуже взаємно-залежні стосунки і мені справді подобається, що все це проговорюється в аніме.Юно знайшла в ньому краплю надії, коли вона цього потребувала, але поступово стає очевидно, що якби на місті Юкі в той день був будь-хто інший, то вона так само була би одержима. Байдуже на його особистість чи будь-що інше, вона одержима ним, бо бачить в ньому єдиний промінчик надії.Після початку ігор він, в свою чергу, не може піти. Частково тому, що завжди був аутсайдером, а тут на нього звавилося стільки уваги і вона йому приємна, але частково тому, що Юкі усвідомлює свою слабкість і розуміє, що без Юно він загине. В серіалі чудово видно як він паразитує на Юно. До прикладу, його намагаються вбити, але його рятує Юно та вбиває нападників, тому у нього немає відчуття провини, що це зробив він. Через свою бездіяльність він спроможний ненавидіти її за те, що вбила їх, бо ж він невинний, а вона жахлива вбивця.Через все це він поступово повністю перестає бачити червоні прапорці, бо він розуміє, що нікуди не зможе піти від неї. Якщо вас налякав фільм Одержимість своєму тематикою, то це аніме вас налякає ще більше.Під кінець ми усвідомлюємо наскільки їй насправді байдуже на нього як на особистість. Спойлер до фіналу: вона навіть готова вбити його, щоб він її ніколи не покидав.Загалом їхні стосунки дуже нездорові і я вважаю фінал доволі сумним, особливо останню серію (27-му).Відійдемо від головних героїв.Я абсолютний фанат дев'ятої. Вона афігезна паняночка. Під кінець її трохи занадто сильно використовують. Вона ніби трохи перетворюється на сюжетну функцію, але я все ж її люблю.Мені неймовірно подобається концепція щоденників. Вона цікава і незвична для мене. Хоч оцей от мув з тим, хто насправді придумав їх мені був трохи взятий з повітря, але все ж.

Ця ніч була нелегкою для всіх нас. Але непросто і зараз 💔Унаслідок нічної російської атаки було зруйновано центральний склад нашого логістичного партнера Denka Logistics, де зберігалися наші книги. Більшість накладу, а це приблизно 800 тисяч книг втрачені. Це книги, над якими працювали автори, перекладачі, редактори, ілюстратори, дизайнери, друкарні, менеджери, логісти. Це роки роботи великої кількості людей.Найголовніше: всі наші люди живі! Це те, за що ми зараз тримаємось.Що це означає:Ми тимчасово призупиняємо всі акції з нашими магазинами-партнерами до стабілізації кількості додруків.🗣️«Тимчасово ми не можемо приймати, обробляти та відправляти замовлення в звичному режимі. Це може створити труднощі та затримки навіть з новими накладами книг. Просимо терпіння й розуміння, ми налагоджуємо логістику» - CEO компанії BookChef Олександр Кірпічов.Найкраща підтримка та допомога нам зараз проста: купуйте наші книги. Інтернет-магазин працює в звичному режимі.Дякуємо, що ви з нами. Разом впораємось 🙌

Ще хочу нагадати, що Фріда Мак-Фадден лікарка, тому я щиро сподіваюся, що цей персонаж був введений в якості сатири і насправді авторка не вважає, що все описане є нормальним.1. Пані психіатриня поставила НРО (нарцисичний розлад особистості) за ОДИН сеанс і майже без вагань. Для мене це було трохи шокуюче, бо НРО — доволі рідкісний розлад і потребує багатьох видів діагностики.2. Вона записувала на касети всі сесії зі своїми клієнтами, навіть якщо вони відмовлялися. В книжці вказано, що це незаконно і аморально, але вона все ж це робить і це прям bruh.3. Вона пише книжки про ситуації, якими ділилися її клієнти на консультаціях. 4. Вона приймає подарунки від клієнтів. Не просто маленькі речі, які приймати ок, а прям великі і дорогі подарунки. До прикладу, вона прийняла ВЕЛИКИЙ ПОРТРЕТ СЕБЕ від своєї клієнтки (гг) і повісила його над каміном.Її подають як ледь не генійку, яка читає людей, але це все виглядає криво і трохи спотворює концепцію психіатрії. Те, як вона дізналася, що гг бреше про те, що її друзів вбив маніяе і те, як вона вичислила, що саме гг їх вбила залишає купу питань.Було ще багато подібного, але я навіть не хочу витрачати час на згадування.Далі претензії до сюжету.В якийсь момент ми виявляємо, що гг і є вбивця психіатрині і вона підлаштувала все це і це... НАЙТУПІШИЙ мув в детективних книжках, який я тільки бачив. Я можу змиритися з тим, що на сюжетний поворот не було жодних підказок, але те, що сюжетний поворот буквально протирічить всій книжці — це ту мач.Ми читаємо всю книжку від першої особи, ми буквально в голові у самої гг, але ми не знаємо, що вона вбивця. І вона весь час думає так, ніби вона ні про що не здогадується і теж шукає вбивцю. Це якийсь зламаний ненадійний оповідач!Людина може контролювати свою поведінку та слова і цей сюжетний поворот був би логічнішим, якби книжка була від третьої особи і нам не давали влізти в голову гг, тобто щоб ми слідкували саме за її діями, а не думками.В якийсь момент ми дізнаємося з іншої сюжетної лінії, що головна героїня — і є вбивця та от одразу ми бачимо, як думки гг БЕЗПРИЧИННО абсолютно змінюються. Я якийсь час навіть думав, що це окрема персонажка, а не гг — аж так манера її думок змінилася.А те, що чоловік гг — син бабці з параноїдальною шизофренією, яка думала, що її всі хочуть вбити І ЯКИЙ СПРАВДІ ЇЇ ВБИВ заради страхування... Залишило мене без слів і з бажанням битися головою об стіну.Особливо мені "сподобався" кінець, де головні герої купили дім психіатрині, яку вбила гг, у них є діти, які граються на подвір'ї цього дому, де захований вбитий головними героями хлопець психіатрині.Гепі енд тотальний коротше.📼 °₊ 𝅆 !! ✧ ♡ . 🧶 °. ₊Чи раджу я цю книжку? Hell no. Навіть у тої ж Фріди є набагато кращі книжки. Можливо, комусь саме ця і сподобається, але мені важко уявити таку людину.

Зустрічайте психологічний трилер від Наокі Урасави — подорож блискучого лікаря в найтемніші закутки людської душі.Доктор Тенма — видатний нейрохірург, який практикує в клініці імені Айснера. Колись його майбутнє було безхмарним і перспективним — престижна робота, заможна наречена, проте все змінилося в день, коли на його хірургічному столі опинився хлопчик Йоган із вогнепальним пораненням. Замість урятувати життя мера, Тенма обрав зберегти життя невинній дитині. Він і гадки не мав, що своїми руками врятує «монстра». Де межа між справедливістю і злом? Йоган — серійний вбивця, що орудує на території Німеччини в непевні часи, після падіння Берлінської стіни. Його жертви — бездітні пари середнього віку. Правоохоронцям давно відома особа вбивці, але мотиви так і залишаються загадкою. Тепер доктор Тенма єдиний, хто здатен зупинити безжального Йогана. Ключем до розгадки мотивів убивці може стати Анна — сестра-близнючка Йогана, тож Тенма вирушає на її пошуки. Хтозна, до чого це призведе…💙Том 1/9, завершена серія⭐️Вже в наявності📚 формат 146×208📚 м’яка обкладинка і суперобкладинка з тисненням📚 кольорові сторінки + оверлей📚 426 сторінки📚 вік 16+🔥 ціна 425 ❌ замість 490 грн з 6 по 14 червняЛегендарна історія, що знаходиться у ТОП-5 манґ на My Anime List з оцінкою 9,16 та продалася тиражем понад 20 мільйонів примірників, що робить її однією з найпопулярніших серій манґи всіх часів!🔽🔽🔽ПЕРЕДЗАМОВИТИ ГАРЯЧУ НОВИНКУ🔥

І при тому, що більшість норвежців або закриті в своїх компаніях з дитинства, або просто нудні, для мене знайти когось цікавого майже неможливо. Відчуття, що українці тут як на підбір. Я зустрічав людей, які були би мені цікаві, але таких одиниці, більшість просто ніби вилізли з цирку фріків.Чомусь я зустрічав більше проукраїнських норвежців, ніж проукраїнських українців, лол.Інтеграція нормальна, але для людей, які не знають англійської вивчити норвезьку, яку пояснюють вчителі-норвежці — дуже важко. Що, на мою думку, доволі дивно, ми (класи для переселенців) і норвезькі класи майже не перетинаємося. Для класів з переселенцями є постійно якісь походи, прогулянки, ігри і тд, але все це без участі справжніх норвежців нашого віку. Мені здається, подібне більше укріплює відокрелення переселенців в свої групки, а не інтеграцію в норвезьке суспільство.✨Я не претендую на об'єктивність чи "правильність" своїх думок і свого досвіду. Це просто досвід і він у всіх різний.Комусь тут подобається і це дуже класно, але мені не сильно підходить ця країна.

🦷 °₊ 𝅆 !! ✧ ♡ . 👁 °. ₊Тепер про книжку.Мені книжка сподобалася, як вже зрозуміло, більше за фільм.Спочатку в книжці вайб тих самих фільмів, які дивиться ваша бабуся по типу "бідна дівчина Марійка "не така як всі" приїжджає з села і тут вона зустрічає багатого, сексуального мужика, який кидає свою розбещену дружину-тварюку заради неї". Горорна складова проявляється лише десь під кінець книжки. До речі, саме розділи від Ніни стали моїми улюбленими. В них її показують як просту жінку, що хоче виростити доньку і втекти від чоловіка як не для себе, то хоч заради дочки. В фільмі, на жаль, приділено значно менше місця оцьому безмежному бажанню врятувати свою дитину.Велике упущення фільмі на мою думку — це те, що в ньому не показали того, як Ніна сама почала вважати себе божевільною після першого "покарання". Те, що вона повірила всім навколо, а не собі. Те, що її заґазлайтили настільки, що вона сама пішла на те горище опісля.Звісно, як і більшості, мені дуже сподобався момент, коли Міллі почала катувати Ендрю. Це було класно і я прям намолоджувався хпхв.Я не зовсім зрозумів цього мува, коли в фільмі Ендрю втік з горища, бо в книжці такого взагалі не було, і я не розумію навіщо це додали.Я вже придбав другу частину в аудіо, тому планую вже зовсім скоро починати її.🦷 °₊ 𝅆 !! ✧ ♡ . 👁 °. ₊Висновок: рекомендую як трилер на один раз. Тут немає чогось неймовірного, але все одно захопливо. Термін "попкорн-трилер" в цьому випадку підходить ідеально.

😼 Ми знаємо, що ви будете читати цієї осені (і зими)"ПІВНІЧ, ЯКОЇ НЕ ІСНУЄ" Наталі Нестерук — ось вона, готова обкладинка. Авторка ілюстрацій: Яна Кириченко ✏️ Пригодницька фантастика, де багато льоду, моря та кораблів, а ще шахт, алмазів, таємниць та задавнених боргів, зрад та кохання, дружби та несподіванок. Капітан Адам Морров помічає в порту оголошення: сто тисяч золотих брон за давню знайому. Проте він знає, скільки Ванда Остром коштує насправді — гори червоних діамантів й тисячі відрубаних рук шахтарів, один з яких був його батько.Він поночі викрадає дівчину й вимагає за волю діаманти, але вітер змінює курс корабля.Адам і Ванда долають образи, недовіру й брехню, кожен в намаганні отримати коштовне бажане, допоки гарматний постріл не відбирає у них все, окрім минулого. В розпачі Ванда пропонує пограбувати діамантову Північ, яку десять літ тому криваво загарбала Горданська імперія. Доля запускає хід подій, визначений багато років тому.Переслідуючи велич, вони рушають туди, де полярні ночі ховають таємниці й скарби. Ціна величі й ницості однаково велика. Та коли одним немає, що втрачати, розплачуються інші. 🔥 Вже цієї осени

🩸 °₊ 𝅆 !! ✧ ♡ . 💋 °. ₊ДУЖЕ чуттєві, прекрасні, реалістичні (наскільки я можу судити) сцени сексу між жінками. Їх не багато і вони не неймовірно детальні, але дуже-дуже класні.Тут дуже добре показані аб'юзивні стосунки. Тут немає вже звичної та знайомої нам всім романтизації гомосексуальних стосунків, бо аб'юз немає ґендеру.Всі ці етапи та стадії занурення в коло аб'юзу продемонстровані з, на мою думку, ідеальною точністю.Те, як людина змінюється поступово, спочатку показує образ найкращої себе, а лише потім себе справжню. Те, як опісля вибачається і каже "це був (була/були) не я", "в мене щось вселилося" та подібне. В останній частині нам показують відчуття жертви аб'юзу і це дуже сильно. Я прямо відчув безвихідь під час читання.Неймовірний шлях і зміна персонажок. Особливо першої панянки (там з іменем цікаво, спойлерити не буду). Те, наскільки вона змінюється протягом книжки заслуговує на захват, хоча під кінець особисто у мене з'явилася думка "а, може, вона завжди була такою?".До речі, я би не сказав, що ця книжка репрезентує поліаморність, хоча чув подібне від інших читачів. Тут загалом класичні вампіри (лише деякі деталі відрізняється). Нічого зайвого, нічого надмірного. Ця книжка дає зрозуміти що таке насправді бути вампіром. Я маю на увазі, в умовних "Щоденниках вампіра" вампіри подані майже так само, але тут набагато глибші роздуми про те "як це, бути вампіром?"До речі, не знаю чим українцям не підійшла обкладинка до укр видання — мені вона доволі гарненька.Кінець книжки логічний і закономірний, але доволі сумний (особливо останнє речення, яке натякає на те, що коло насилля продовжується розбило моє сердечко). До речі, я слухав в аудіо версії в Абук і там дуже класні акторки озвучки, рекомендую!🩸 °₊ 𝅆 !! ✧ ♡ . 💋 °. ₊Висновок: це треба всім. Терміново. Збираємо гроші і швиденько купуємо!!!!!!!!!!!

Що робити і як попіклуватись про себе після небезпечної ночі. 6 важливих кроків.Ми з дружиною спускались в укриття, я відчуваю достатньо сильне виснаження, тому пишу це і для себе також.Даю базові речі, які можуть підтримати вас після ночі обстрілів, коли небезпека була дуже поруч.Це 6 принципів, які вас підтримають.1. Переконатися в безпеці «тут-і-зараз»Навіть якщо небезпека минула, нервова система ще цього не «знає». Подивіться навколо і назвіть 5 реальних ознак безпеки— світло дня— тиша / звичні звуки— міцні стіни— поруч близькі— зв’язок працює • Вголос або подумки:«Зараз я у відносній безпеці»Це запускає гальмування тривожної реакції.2. Вода + теплоФізіологічна стабілізація - це база. • Випийте склянку теплої води або чаю • Якщо є можливість — теплий душ або ковдра • Уникайте алкоголю «для заспокоєння» — він погіршує відновлення3. Нормалізувати стан через контактНе залишайтесь наодинці, якщо є можливість. • Коротка розмова з близькою людиною • Фрази без аналізу: • «Було страшно» • «Я зараз відходжу» • «Добре, що ми живі»Це соціальне заземлення, це дає ресурс і підтримку.4. Не змушувати себе бути продуктивнимУ перші 24 години після гострого стресу: • ❌ не вимагайте від себе «зібратись» • ❌ не приймайте важливих рішень • ❌ не перевантажуйтесь новинамиМінімум завдань: • поїсти • подбати про близьких • прості рутинні дії5. Обмежити новини і повторну травматизацію • Новини - дозовано або пауза • Не передивлятися відео обстрілів • Якщо ловите себе на «прокручуванні» —м’яко повертайте увагу в теперішній момент6. Дати емоціям право бутиВиснаження - це нормально • тремтіння • сльози • злість • онімінняЦе все теж абсолютно нормаьно. Це нормальні реакції на ненормальні обставини.Дозвольте собі будь-які прояви. Важливо зрозуміти - вам зараз не потрібно бути таким, як і завжди. Тіло виснажене. Після ночі небезпеки не потрібно «бути сильним».Потрібно дати тілу і психіці повернутися з війни в теперішній момент.Сигнали, що потрібна додаткова допомогаЗвертайтесь по підтримку, якщо: • сильна тривога тримається >48 год • панічні атаки повторюються • є відчуття нереальності, «ніби не я» • не вдається спати кілька ночей поспільЦе не слабкість, а реакція нервової системи.Зверніться за фаховою допомогою.І піклуйтесь про себе.Ми вистоїмо 🇺🇦Якщо це корисно - поставте вогник або +@bagnenkoPsy

Щось з усіх прасок несеться зрадонька по Джею Крістоффу, і хоч срачів я уникаю, бо є ще чим займатись – та тут вискажусь. Дісклеймер – це виключно моя думка, я не очікую, що її підтримають, або що вона сподобається, та вона моя – а на цьому каналі думками я ділюсь, все ж таки. Інколи.Дивіться. Я не очікую, що хтось з моїх котів сяде навпроти мене, і почне на рівних грати в, наприклад, шахи. Чи хотілось би мені цього? Безперечно. Чи було б це класно? Так, єс, сі. Чи це реалістично – ніт, на жаль. І я не можу очікувати від своїх котів більшого: покакали в лоточки, поїли – молодці, шикарні коти. От до вестернів в мене того ж рівня очікування (окей, ну може зовсім трошечки вищого). Не донатять на російську армію? Маладці! Не говорять, що путін хороший і розумний? Уаще красава. Чи хотіла б я, щоб думка європейців і американців стосовно росіян була така ж сама, як і в мене? Так, вочевидь. Але не стане людина, що не живе від тривоги до тривоги, так само як і я (як і ми!) сильно ненавидіти русню, от чесно. І очікувати чогось такого – дещо наївно. Чи можна це виправити? Так, вірю, що можна. Як ми можемо побачити після 24 лютого, шокова терапія тут не працює (ок, працює, але категорично недовго) – потрібна довга, монотонна і кропітка робота. Потрібні роки дискредитації, щоб вестерни ту срань побачили в усій жалюгідній славі, і зрозуміли, що “загадкова російська душа” складається з ницості і бруду. Потрібна більш якісна культурна політика, що працюватиме на захід (а також схід, і південь, і північ) – і щоб все це працювало вдовгу. Звичайно, напхати в панамку Крістоффу зараз виглядає найпростішим і найочевиднішим рішенням, але нічого, окрім “щось ці українці зовсім довбануті..мабуть, то через травму!” не отримаємо. Не дарма в назві міністерства культури є ще й додаток “і стратегічних комунікацій” – і хочу вірити, що колись ця машина працюватиме якісно і ефективно.(все, я закінчила, пішла далі “Хмарні шляхи” читати)