UAF | Ukrainian Armchair Front

Вчора "Быть Или" випустив досить цікавий ролик, і я хочу трохи розширити його думку, спираючись на концепцію "Принципи взаємодії зі змінюваним світовим порядком" Рея Даліо. Тому для початку рекомендую подивитися відео, а тоді повернутися і прочитати, щоб розуміти концепт базово, пізніше заглибимося більш детальніше.Так от, війни не виникають на порожньому місці. Вони є частиною такого собі історичного механізму, який повторюється знову і знову. Світові порядки змінюються циклами: стара система гине, нова постає з попелу. І завжди точкою перелому стає війна, яка визначає, хто буде диктувати правила далі.Після великої війни на сцену виходить переможець, не обов’язково саме переможець у воєнному плані. Це не просто сильна країна, а новий центр сили, що встановлює правила для всіх інших. Поки інші держави виснажені, економіки зруйновані, тому ніхто не готовий кидати йому виклик. Настає фаза стабільності: відбудова, розвиток науки та технологій, торгівлі, культури. Люди працюють та беруть кредити, запускають бізнеси, вірять у стабільність і відчувають, що майбутнє гарантоване, починають вкладати ресурси в економіку. Так народжується ілюзія безкінечного процвітання.Але кожен такий злет неминуче має приховану ціну. Гегемон починає витрачати колосальні ресурси, щоб утримати контроль над світовими шляхами, ресурсами та тиску на небажані режими. Усередині зростає споживання, розганяється інфляція, а соціальна нерівність перетворюється на системну проблему. Коли добробут зростає, починає розширюватися прірва між багатими й бідними. Державний борг зростає, щоб утримати свій статус, він вдається до друку грошей, створються фінансові бульбашки й одночасно заливає армію та військово-промисловий комплекс грошима, щоб демонструвати силу. Десь у цей момент на сцену виходять конкуренти. Вони також зростали, бо світова економіка росла пропорційно з лідерством гегемона. Поки гегемон насолоджувався пануванням та думками про вічне панування, вони набирають потроху вагу. Конкуренти спершу роблять гучні заяви, які здаються риторикою. Потім з’являються конкретні дії — претензії на території, контроль над торгівлею, військові маневри, витрати на SMART POWER чи встановлення бажаних їм режимів. Гегемон все ще може відповідати, але його вже потрохи роздирають внутрішні проблеми. І саме тоді протистояння між старим центром сили і новим претендентом переходить у фазу, де компромісів не залишається та пересікаються інтереси. Велика війна стає все більш неминучою. Цей сценарій ми бачимо упродовж останніх чотирьох століть. Підйом і падіння Нідерландів, домінування й занепад спочатку Французької, а потім Британської імперії, злет США після Другої світової. Кожного разу війна не просто закінчувала стару епоху, вона закладала основу для нового світового порядку. Сьогодні Америка стоїть перед викликом: внутрішні кризи, нерівність, борги, купа конфліктів які піддають сумніви на його авторитет, так ще поруч Китай, очолюючи вісь ображених, які поводяться дедалі нахабніше. Цей набір ознак виглядає як цикл який підходить до фіналу.Це не жорсткий закон природи якому потрібно сліпо вірити, але це настільки стійка закономірність, що ігнорувати її означає закривати очі на реальність.UАF | Чат | Підтримати

Частина 2/2Q: Чи доведеться Україні віддати частину своєї території заради миру?Келлог: Трамп не торгується українською землею. Це мандат Зеленського. Ніхто інший не має права вирішувати. Але давайте будемо реалістами: Донецька область окупована на 65%. Луганська — на 98%. Треба визнати реальність. Де-факто не означає де-юре. Звернімося знову до історії. Ми ніколи не визнавали радянський контроль над Балтійськими країнами, хоча де-факто вони були частиною СРСР. Це підтримувалося відповідно до доктрини Веллеса. Те саме стосується й тут.ℹ️ Доктрина Велеса — дипломатична заява колишнього заступника державного секретаря Самнера Веллеса від 23 липня 1940 року, що засуджувала окупацію та анексію Радянським Союзом країн Балтії у 1940 році. Ця доктрина не визнавала територіальних змін, здійснених силою.Келлог закликав Україну дивитися в довгострокову перспективу. 💬 Іноді короткострокова реальність не відповідає вашій меті. Можливо, доведеться визнати окуповану територію зараз, але в довгостроковій перспективі її можна повернути. Грайте на довгу. Про критику Стіва Віткоффа.Келлог: Стів — особистий друг Дональда Трампа, і в нього є особисті зв'язки з Кирилом Дмитрієвим, економічним радником Путіна. Це його сфера. Я тримаюся своєї. Ми працюємо пліч-о-пліч в офісах — як у Білому домі, так і в Державному департаменті, — і постійно координуємося. Це дуже гармонійні відносини».Келлог вважає себе оптимістом і переконаний, що мирну угоду можна й буде досягти. 💬 Без припинення вогню дуже важко досягти миру. Проблема в тому, що Путін думає, ніби перемагає, тому не погодиться на мир зараз. Трамп віддає перевагу мирним переговорам спочатку. Я ж віддаю перевагу припиненню стрілянини спочатку, бо як тільки вона припиниться, її важко відновити Щодо розчарування Трампа повільним мирним процесом?Келлог: [Трамп] Роздратований. Він думав, що його особисті стосунки з Путіним дадуть результати. Натомість Путін водив його за ніс. За зачиненими дверима президент Трамп набагато зліший, ніж на публіціКеллог сказав, що Європа має готуватися підтримувати Україну без Америки в майбутньому. 💬 Краще бути готовими. Я не думаю, що Америка повністю відійде, але найкраще, щоб Європа стояла на власних ногах. На цей момент Європа майже самодостатня в підтримці українського воєнного зусилля завдяки згуртованості, якої раніше не було Q: Хто перемагає в цій війні сьогодні?Келлог: Захід перемагає. У нього кращі ідеї, і ми згуртовані. Але небезпека залишаєтьсяQ: Яким Келлог сподівається бачити свою спадщину 💬 Сподіваюся, люди пам'ятатимуть ідеали. Я боровся, аби зберегти віру в ці ідеали. Цей конфлікт — моральний. Це добро проти зла. Путін — зло. Якщо Україна вийде сильною, то я зможу спокійно спочити, знаючи, що боровся за добро

Дискусії вестернів про роль дешевих дронів на полі бою сьогодні дуже нагадують атмосферу після Першої світової. Тоді теж сперечалися: що визначатиме нову війну і чи потрібні радикальні зміни у військовій доктрині.Тоді точилася боротьба за танкову концепцію. У 1920-х Ганс Гудеріан наполягав на створенні швидких танкових з’єднань. Йому опонувала стара школа генералів, які бачили війну такою, якою вона була в Першу світову, вони вважали танкові дивізії безглуздям і були готові залишити бронетехніку в підпорядкуванні піхоти як допоміжну силу, не більше. Лише особиста підтримка Гітлера дозволила Гудеріану реалізувати нову модель, коли той показав результати своєї концепції.Подібний консерватизм панував і в Британії. Хоча саме британці винайшли танки, деякі їхні генерали вперто вважали кінноту ефективнішою за бронетехніку. Лише після того, як механізовані з’єднання Гудеріана довели свою перевагу на полі бою, британські військові переглянули свої пріоритети, визнавши роль важкої техніки.Сьогодні точиться схожа розмова, тільки замість танків — дешеві дрони. Можна роками сперечатися, чи вони "зброя від бідності", чи новий прорив у військовій науці. Але факт у тому, що вони вже зайняли своє місце на полі бою.UАF | Чат | Підтримати

Аналізувати великий китайський шабаш справді немає особливого сенсу. Черговий з’їзд старих дідів, де більшість промов — це повторення вже тисячі разів сказаного.Але одна деталь заслуговує уваги: як кілька з цих дідів показують своє ставлення до того, що звучить із Вашингтона. У той час як американські чиновники роздають інтерв’ю з черговими "погрозами", на які більшості вже начхати, та розмовами, які вони стронг, та жителі США які в інтернеті шукали відповідь, чи живий Трамп.Моді й Сі провели зустріч. Дідки пішли на зближення та говорять, що треба створювати багатополярний світ, а ще до недавна вони ставились один до одного, м’яко кажучи, не дуже добре.Цікаво це тим, що ми опинилися в точці, де стабільність глобальної архітектури здебільшого залежить від того, які рішення ухвалюються у Вашингтоні як лідера. І саме в цей момент Білий дім очолює "супергеніальний дід", який не лише сам не відстрелює в міжнародній політиці, а ще й набрав купку лояльних ідіотів в адміністрацію, які також не відстрелюють, що коїться.А діди з їхніми авторитарними режимами цю слабкість чітко бачать і тихенько намагаються втілити свої мрії в життя, які явно не на користь Заходу, а тим більше США.UАF | Чат | Підтримати

Мобілізаційні мемуари, частина першаДавно обіцяв написати про те, де я служив, і що за ці два роки взагалі відбувалося, бо весь цей час майже не вів канал, поки, нарешті, у зв'язку із довгоочікуваною зміною місця служби, не з'явилась мотивація.Всі свої "мемуари" я буду збирати в купку, тому це будемо вважати першою частиною. Цивільним підписникам чоловічої статі, або тим, хто позиціонує себе чоловіком, прошу враховувати побачене мною, та те, про що я буду писати, та вчитися на чужих помилках, бо за цей час з'явилася прекрасна можливість вибирати посади та мобілізовуватися безпосередньо через підрозділ (окремий пост з класними вакансіями у командирів, з якими я знайомий особисто, я напишу згодом).В другому пості я розкажу про все з самого початку, а ось зараз коротко введу вас в курс справ. В серпні 2023-го року я мобілізувався в 472-й окремий піхотний батальйон, який набирався по обласному принципу і нічим не відрізнявся від ТрО, бо всі військовослужбовці були або з Миколаєва, або з області. За час "БЗВП" та "злагодження" (бо в баті не було жодної досвідченої людини) батальйон встиг стати частиною 144-ї окремої піхотної бригади, але у статусі "окремого" (зі своїм номером частини та своєю стройовою частиною та службами). Перший бойовий досвід батальйон здобув в Чернігівській області у відносній безпеці, бо активних бойових дій не було, але регулярні рейди та засади від "Сєнєжа" тримали в особовий склад у відносному тонусі. Через декілька місяців ми вирушили Куп'янськ, де нашу роту в перші ж дні розібрали під час штурмових дій, взявши достатню кількість наших хлопців в полон (зараз повернулися додому всього двоє, інших досі не обміняли). Після досвіду в Куп'янську, втративши купу хлопців, та познайомившись з командуванням 14-ї бригади, яке вирішило "вкрасти" наших людей наказом, ми знову вирушили в Чернігівську область. Там вже не було так спокійно, як колись. Артилерія та дрони випалювали наші СП, ДРГ противника регулярно відпрацьовували по позиціям та автомобілям під час замін, та ще й клята загроза наступу, під час якої села розбирали КАБами та шахедами. Приблизно в той час ми вже стали лінійним батальйоном механізованої бригади, але вся механізація була виключно на словах. Здавалося, що на бойові ми поїдемо всім складом, але генії придумали геніальний план - БТГр, і доукомплектувавшись людьми з інших батів, ми вирушили на Запоріжжя (Малі Щербаки), де проєбали здоровенний шматок ввіреної смуги та майже весь особовий склад батальйону. Через всі ці події, не зважаючи на бездоганну та якісну роботу (тут я виключно про сержантський склад, бо у всьому винні комбат, начштабу та командири рот), управління всіх рот (техніки, старшини, головні сержанти та діловоди) наказом одного з командувань було відправлене на солдатські посади в 128-му бригаду ТрО для закриття дірок в обороні своїми тушками. Через декілька днів всім довели, що ніяких раціональних переміщень по штатці не буде, наш досвід нахуй нікому не всрався і ми тепер будемо стрільцями. Приблизно тоді ж повним складом ми і поїхали в СЗЧ з ціллю перевестися за спрощеною системою, але вже дійсно в нормальну бригаду. Через декілька місяців мій складний шлях переведення через СЗЧ можна вважати закінченим, я пройшов всі етапи, відсидів на резервному батальйоні та закрив кримінальне провадження, і тепер несу свою службу в одному з бойових підрозділів у складі третього армійського корпусу на займаній раніше посаді - старшини роти. В наступних постах я буду детально розписувати свою службу з самого початку, і до моменту переведення. Думаю, що з десять-двадцять постів точно буде. Всі пости будуть закріплені, та у всіх нових постах буде посилання на попередню частину. Всім дякую за увагу та терпіння!

В інтерв'ю телеканалу NTV Фрідріх Мерц також повторив, що Сполучені Штати готові надати гарантії безпеки Україні. Зокрема президент США після саміту з Путіним «дуже детально виклав, наскільки інтенсивно він обговорював з Путіним рамки мирної угоди», повідомив Мерц в інтерв’ю RTL та ntv. Обговорення дійшло до обіцянки, що «Америка готова надати гарантії безпеки Україні».Мерц назвав це справжнім великим прогресом.💬 Це [гарантії безпеки] в спільній пресконференції вчора ще не було так чітко висловлено, — сказав Мерц. За словами Мерца, «велика робота над мирною угодою, якщо зараз не буде припинення вогню, лежить попереду для всіх учасників, а не позаду нас». За словами канцлера "коаліція охочих" готова відіграти активну роль у цьому. Україна може «розраховувати на нашу непохитну солідарність».Попри весь скепсис, Мерц бачить "прогрес" у російських вимогах щодо України.💬 Росія, здається, готова вести переговори вздовж так званої лінії зіткнення, а не вздовж адміністративних кордонів. Це величезна різниця, — підкреслив канцлер. Додавши, що досі Росія висувала територіальні претензії також на ще не окуповані українські території.Це, очевидно, було предметом нічних обговорень. І тут Путін, за словами президента Трампа, погодився вести переговори вздовж поточного фронту Мерц розповів, що Путін, ймовірно, неодноразово запевняв президента США, «що він не має жодного інтересу нападати на будь-яку європейську країну» 💬 Він, очевидно, знову зробив довгі виклади про історію України та історію Росії, пояснив, що насправді існування України є справжньою причиною цього конфлікту За словами Мерца Путін свідомо не вживає слово «війна» 💬 Він бачить це як братський конфлікт, причина якого криється в існуванні незалежності України. Якщо це так, то країни на кшталт Молдови, балтійських держав та багатьох інших мали б бути в повній безпеці. Чи так це? У мене великі сумніви. Путін досі багато обіцяв, підписав багато угод. Я не вірю цьому просто так. Але принаймні це початок діалогу

Вийшла стаття в італійській газеті з радником путіна, де говориться про майбутню зустріч на Алясці. І тут я довіряю цим словам та статті, бо вони більше схожі на лінію та логіку, яку росіяни гнуть з самого початку, а не ці байки про обміняти Запорізьку та Херсонську області на Донбас та іншу маячню, яку пропихають у ЗМІ. То ж що насправді стоїть за «пропозиціями» путіна до Трампа в п'ятницю? Якщо вірити раднику Кремля Дмітрію Суслову (чесно я не знайшов прямого доказу, що він прям радник), Москва заходить на переговорне поле з двома сценаріями, які виглядають як ультиматуми, замасковані під «компроміси».Варіант перший: Україна відводить війська з Донбасу, натомість РФ відходить із Сумщини, Харківщини. На інших ділянках фронту все фіксується за нинішньою лінією. Київ відмовляється від вступу до НАТО, підписує «мирну угоду» — але не з Москвою, а зі США, без будь-якої участі України як суб'єкта переговорів. У додаток — «демілітаризація» та зміни до Конституції в бік федералізації, тобто фактичний демонтаж державної вертикалі.ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА КЛЮЧОВУ ДЕТАЛЬ: ЦЕ УМОВИ НЕ ДЛЯ МИРУ, А ЛИШЕ ДЛЯ ТИМЧАСОВОГО ПЕРЕМИР'Я.Варіант другий: Зеленський відмовляє, і тоді Трамп припиняє будь-яку допомогу Україні, включно з продажем зброї європейцям для подальших поставок. За логікою Суслова, це «прямий шлях до поразки».Чому Суслов вважає, що Трамп погодиться? Він розраховує на те, що господар Білого дому не ризикне лізти в торговельну конфронтацію з Китаєм, Індією та Бразилією, накладаючи вторинні санкції на їхні компанії, що співпрацюють із РФ. У Кремлі впевнені: страх перед економічними наслідками та бажання не виглядати слабким змусить Трампа обрати один із двох кремлівських сценаріїв, навіть якщо вони напряму суперечать інтересам України та Європи.––––––––––По суті, йдеться не про переговори, а про спробу нав'язати США формат, де Москва вирішує долю війни без участі того, проти кого вона ведеться. Викинути з процесу не тільки нас, а Європу також. Та маніпулювати тупістю Трампа. Ще також зазначу від себе, що Суслов дуже цікава фігура, доволі розумна в міжнародній політиці та особливо у міжнародці США, тобто він має доволі добре розуміти болі та задуми Штатів які можна використати на свою сторону. Також він являється ярим прихильником теорії про гібридну війну Заходу проти росії. UАF | Чат | Підтримати

Ордєн Лєніна, який Путін вручив Уіткофу для передачі Галліні Глосс за її сина Майкла, що загинув, воюючи з російського боку - це кричуще знущання і неповага міжпланетного рівня з боку РФ.В РФ немає ордену Лєніна, вони не роблять на нього подання, вони ним не нагороджують, це не орден Російської Федерації, це не нагорода. Це цацка. Значок.Привіт, піндоси йобані, тримайте значок за вашого дурачка, який думав що він тут щось важливе захищає і його життя і боротьба щось значать і нам нахуя-то потрібні. Він здох, до речі. Ціна його життя - іржавий орден, ми тут його колхознікам видавали при Брєжнєвє за надої зєрна. А шо ви думали, ми поважаємо життя ваших піндосів та їх прості господі подвіг? Схуяль?Вот скажи мне американец - в чём сила? Вот ты говоришь - в деньгах. А я думаю, в хуях. В хуях тебе на рыло и всей твоей Америке и всем твоим американцам.Поехали в Аляску поговорим там с вами ебланами дипломатию поделаем, подарю вашему дятлу рыжему клюшку для гольфа Дзержинского.Ось це все я розумію перед перемовинами і ось так я бачу їх перспективи.

Цікаво, а чого Китай мовчить?Зараз війна в Україні грає на його користь. Поки США й Європа завантажені підтримкою Києва, у Вашингтона менше ресурсів і менше політичної енергії, щоб тиснути на Китай напряму.Завершення війни або навіть її заморозка (що найбільш вірогідний сценарій останній рік) зніме частину навантаження з Вашингтона.І тоді США зможуть перекинути ресурси та увагу на азійський напрямок — Китай опиниться у фокусі як головна стратегічна ціль, як того вони і хотіли.Зараз вплив Китаю на Росію максимально високий, Кремль фактично підсів на економічну й технологічну підтримку з Пекіна. Мир чи заморозка поступово послаблять цю залежність, а ворожість Європи до Китаю, навпаки, зросте. Особливо на фоні останнього приїзду Урсули. Тому логічно у Китаю немає жодних причин поспішати з «миротворчими» ініціативами свого фактичного васала, якщо, як вони напряму заявляли, що їм не вигідне різке завершення війни, бо Штати максимально переключаться на них. Чим довше Москва загрузла у війні, тим вигідніше Пекіну — і політично, і стратегічно, але вони мовчать та спостерігають. От, що цікаво. UАF | Чат | Підтримати

Я дивлюся, як всі радіють цій новині, але, блядь... Зауважте одну деталь: все робиться, щоб у результаті отримати черговий транш.Ось, наприклад, реформи в антикорупційній сфері в Україні з самого початку проєктувалися не як внутрішній механізм очищення, а як інструмент зовнішньої легітимації — щоб переконати партнерів, отримати транші, пройти перевірки.Таке відчуття, що не для себе робиться — для партнерів, щоб вони задоволені виділили кошти.А партнери не знають внутрішнього контексту цих проблем. Створіть хоч 200 антикорупційних органів — це не змінить корінь проблем. Проблема в тому, що насправді змінювати треба було передусім основні органи, такі як ГП чи суди. А на них усі клали болт з 2014 року.Бо в результаті ми отримали набір форм, який імітує антикорупційну боротьбу чи має низький KPI, але не дає внутрішнього ефекту. Бо він не вбудований у логіку управління та правила гри, а нав'язаний транзакційною мотивацією: зробили — отримали транш.Реформи повинні спиратися на суспільний запит, внутрішній контекст та стати національною метою та стратегією, а так вони стають здебільшого декорацією, щоб завжди отримувати транш. І держава, у результаті, функціонує як система траншового обслуговування, а не як самостійний суб'єкт, який хоче дійсно вирішити проблему.P.S. Якщо хтось після прочитаного подумав, що я підтримую закон 12414, то ні, бо цей закон і те, що хотіли провернути в ОП — повна хуйня.UАF | Чат | Підтримати