Мацуга, шо читати?

«Книголюби» Емілі Генрі★★★★★Я реготала. Затамовувала подих. Знову реготала. Плакала.Книга мені дуже сподобалась – це хороший ромком (читається залпом, відчувається як близька і рідна історія). Тож якщо вам відгукується цей жанр, «Книголюби» – must have.Однією з провідних тем роману стало прийняття непопулярних рішень, а заодно і себе. Так-так, любов до великого міста, книги – як частина повсякденного життя, гаряча закоханість, сестринство, зміна довкружжя – все це також присутнє. Але особисто для мене все це стало приємним доповненням до провідної теми, адже мені ой як знайома ідея того, щоб у свої приблизно тридцять ставити на перше місце карʼєру. Боятися народжувати дитину, бо власне дитинство не згадується із теплом. Намагатися структурувати кожне рішення у житті. Ловити такі співпадіння із головною героїнею – це іноді «айййй, а можна цей спогад мені не показувати?». При цьому книга наповнена різноманітними тропами любовних романів, над якими авторка і сама іронізує. Просто шалений звʼязок між головними героями: десь на рівні «верещу як навіжена, читаючи сцену першого поцілунку». Дуже і дуже багато дотепних діалогів – у авторки прекрасне почуття гумору.Відгук вийшов дещо сумбурним, але десь такі враження і лишилися після прочитання – емоціїї захвату, тепла і комфорту, попри дещо терпку терапевтичність.Щиро рекомендую 🌸

«Академія Парасоля. Том 1-3» Джерард Вей, Габріель Ба★★★☆☆Автори точно не сиділи на спідах???Я обожнюю серіал, який зняли за цими коміксами. Це чи не єдина супергеройська історія, яка мені подобається. Мабуть, тому що в ній світ рятує глибоко дисфункціональна сімʼя: один відбитий, другий – глибоко травмований, третю все життя абʼюзили, четвертому прийшлося вижити після апокаліпсису і повернутися у минуле тощо. Тому я і купила ці комікси. Візуальний ряд – на рівні. Все перекладено і адаптовано просто чудово. Задум, знову ж таки, розкішний. Тож я очікувала задоволення у чистому вигляді.Але я нічого не зрозуміла. Здавалося, що історію оповідає людина, яка не спала три ночі поспіль, потягуючи доріжки: МИ ПОБІГЛИ СЮДИ, А ТУТ БУУМ ТРИТИТИТИТ СКРІІІІІ ВРУУУУМ КРРРЯСЬ, А ОСЬ 20 РОКІВ ТОМУ В ПАРАЛЕЛЬНІЙ РЕАЛЬНОСТІ МИ БАХК РАТАТАТАТ ТАТАТ БАММ, ДО РЕЧІ ЛЮБИШ КАВУ???Читогледіла з обличчям обличчя. Чи то я не розбираюсь в тому, як мають виглядати супергеройські комікси (а я і правда не розбираюсь), чи то це і вправді було погано.

«Безсердечна» Марісса Маєр★★★★★Мені дуже сподобалось читати цю книгу!Чому? Бо я занурилися в атмосферу Аліси в Країні Див: знову зустрілася із Капелюшником, Чеширським Котом, Білим Кроликом. Бо історія зберігає Керролівський антураж, при цьому наповнена ароматом випічки і настроєм першої закоханості. Це той твір, який хочеться мати на руках, коли в житті не вистачає магії. Легко читається, нагадує казку, абсолютно точно відволікає від реальності. Швидке занурення в життя головної героїні і плавний розвиток подій мені сподобались за рахунок якраз таки атмосфери. Мені і справді хотілося лишатися довше з героями – на останній сторінці я щиро засумувала від прощання із ними.Це янг едалт, тому в плані як літературному, так і емоційному читач скоріше бродить на берегу, аніж йде вглиб. Але це якщо не враховувати фінал, бо він вдаряє в центр сонячного сплетіння: одночасно і злить, і дратує, і викликає спустошення. Але яскраво демонструє, чому Королева Чирвових Сердець стала такою, якою ми бачили її в «Алісі».Отже, якщо вам потрібен посібник «Як довести добру дівчинку до бажання вбивати» – це він.

«Розквітає найчервоніша з троянд» Лів Стрьомквіст ★★★☆☆Якщо ви любите сперечатися із книгою, знаходити інсайти, копати глибше поверхневого сприйняття картини світу – вам сподобається цей мальопис.Загалом і в цілому Лів ділиться наболілим: світ більше не вміє кохати по-справжньому. Люди (чомусь) не хочуть страждати від розбитого серця. Чоловіки втратили моду на відповідальність. Жінки, навпаки, взяли на себе відповідальність за створення сімʼї і продовження роду. Почуття раціоналізувалися. Світ змінився і закралося питання: то що ж краще? Ті самі щирі почуття, де людина втрачала себе, поринаючи у стосунки? Чи все ж рафінована любов, в якій ми ще роздумуємо, чи варта людина того, щоб бути нашим партнером?Саме цим мальопис і чудовий: я постійно хотіла то посперечатися із авторкою, то підкреслити її кмітливість. Як мінімум, я в захваті з того, що книга починаєтеся з історії Леонардо Ді Капріо, який змінює жінок, як тільки тим виповнюється 25 років. 💛 Тож ідейна і текстова складова мені дуже сподобались, і я однозначно рекомендую вам ознайомитися із думками авторки!Але чому тоді така низька оцінка? Мене дратувала пласка мальовка, дратував дрібний текст, дратували рукописні елементи, які змушували мене напружуватися, щоб розгледіти написане. Візуальна складова виявилася абсолютно не моєю і скоріше відволікала від того, щоб зануритися в написане. Це зіпсувало враження 🤷‍♀️

«Тільки через мій труп» Свіні Бу★★★☆☆Багатообіцяюча завʼязка, красивий розвиток подій, абсолютно бездарна кульмінація і скомкана розвʼязка. Вайб: Гаррі Поттер вбив того, кого не можна називати, не в 7 книзі, а одразу після того, як Геґрід подарував йому сову.Мені сподобалось те, що я бачила на сторінках – яскраві фарби, сцени, які хочеться розглядати. Прямо не комікс, а морозиво, яким так і хочеться посмакувати. Гарні герої, магія, багато тварин. Окрім кількох візуальних огріхів (таких як використання однакового плаского патерну на одязі у всіх учнів), нема на що жалітися.Проте сюжет… Спочатку все було досить непогано: відьмацька школа, учениця йде в таємний ліс і зникає безвісти, а її подруга в розпачі розпочинає пошуки. Почали зʼявлятися загадки, маленькі співпадіння, цікаві знахідки. Далі прошу пробачення, але будуть спойлери. Без них не пояснити мого обурення.На екваторі книги зʼявилося відчуття, що авторці поставили терміновий дедлайн по завешенню історії, тому вона дає підряд кілька очевидних підказок, однією сценою зводить заклятитих ворогів і робить їх друзями, вони швиденько знаходять спільного ворога, який, в принципі, і не ховається, наказують його, і всі продовжують жити своє життя. Я розчарована. Але все було дуже красіво.

«Космос, прийом» Марк Лівін★★★☆☆Дивно. Героям не хочеться вірити. Деякі сцени зовсім нереалістичні. Іноді навіть здавалося, що це дебютна проза автора (а це точно не так).Все частіше помічаю, що мені не подобається young adult література. Ця книга – не виключення. Проте особливе.Якщо зазвичай в цьому жанрі герої максимально несвідомі, то цього разу підлітка говорить фразами «зненацька мені захотілося перевести розмову, щоб не почуватися у емоційному боргу» або «мозок блокував раціональні думки небажанням знову переживати стрес» або «я передчувала якусь психологічну трощу».Чи розмовляють так підлітки? Мені здається, такими зворотами користуються тільки автори наукових робіт і зануди із атрофованим почуттям гумору. Головна героїня не відноситься ні до першої, ні до другої групи.Далі – сюжет, події. Підлітка вирішує шукати батька, про якого нічого не знає. Гм, най буде. Мама відпускає її хрін зна куди на пошуки ??? Незнайомці, що її зустріли, із радістю запрошують її жити у них ??? Далі навіть не буду описувати. У мене багато незакритих питань. Маю сказати, що, не дивлячись на вищеперераховане, історія читалась легко і не напрягала. Тому можу зрозуміти, чому на goodreads більше 80% людей оцінили її позитивно.