Продовжую почитувати вечорами «Шукай всередині». Я вже люблю її за, здавалося б, прості істини, до яких я чомусь сама не доходжу 😭🤔 Я довго думала, чому я відкладаю важливі справи — ніяк не могла підготувати подарунки на розіграш, іноді не відповідаю на пропозиції реклами, так і не продала свічки з вощини.... і багато іншого.😖 І це все від прокрастинації. Я знаходжу мільйон неважлих справ чи виправдань, щоб це не робити і я не розуміла чому так. Точніше навіть не шукала причину, а просто думала, що я лінива дупа.А я справді була невпевнена чи я зможу зробити те все добре. 😢 Я ж не художниця, як я гарно розфарбую ці фігурки? Я ж не супер інфлюєнсерка, а що якщо відклик на рекламу буде поганий? Я ж не експертка у виготовленні свічок, а що як людям не сподобається?І всі ці сумніви мене зводили до одного — я не робитиму нічого корисного, буду просто не дуже відповідальною, але не буду гімноробом 😏А це я склала подарунки, відправила їх переможцям, додала ці свічки і думаю — але ж воно все класне і я тільки дарма весь час намовляла на себе та відкладала 🥰
Сьогодні нарешті я без підвищеної температури (але все ще хочу виплюнути легені) і в честь неочікуваної відпустки лікарняного в цілий тиждень, вирішила порефлексувати з вами та з книжкою «Шукай всередині» ✏️Розкажіть, як ви відпочиваєте?✋ Порада зупинитися, щоб стати краще, дійсно працює, але багато хто не знає ЯК це зробити.І це справжня проблема, яка проявляється в абсолютно випадкових місцях — наприклад, до 23 років я не вміла плавати, бо я камінь і не можу розслабитися.🎵 В пошуках допомоги з тим, щоб навчитись відпочивати, я звернулася до психологині і вона порадила мені перед сном лягати і уявляти, що я... лежу і відпочиваю. Працює так собі, якщо чесно, бо я лежу і думаю про те, що я маю зробити завтра.😳 Проте я згадала простий спосіб, який колись розбирала з психологинею КПТ. Тоді я сиділа і просто згадувала та виписувала всі дії, які мені приносять задоволення, а потім просто хаотично скакала по цьому списку. Без осуду до себе і без думок «Ну я ж маю бути продуктивною» сідаєш і місиш коників із глини, якщо тобі це дійсно допомагає відпочити і змусити замовкнути мозок.❌ Краще без скролінгу соцмереж, — це не відпочинок, а швидкий допамін, після втрати якого стане ще сумніше + додасться осуд, що не робиш нічого корисного.Ділюсь моїми улюбленими комбо, щоб отримати задоволення та не напружувати мозок:
🔵 аудіокнижка + творчість руками (ліпка, малювання, колажування, вишивка, в'язання і т.д.). Відпочили + маєте результат — якийсь виріб. Токсично продуктивний мозок задоволений;✨ фізична активність (без мети схуднути чи спалити калорії) — прогулянка пішки/поїздка на велосипеді/роликах/легенька зарядка чи розтяжка;🔵 просто полежати. Ага, прямо полежати, але щось має бути на фоні, щоб не думати про продуктивність — музика, аудіокнижка, фільм, цікаве відео. 🤵 І, найголовніше тут, домовитись із власним Я: не «Я зараз деградую, а міг би робити щось корисне», а «Так, я міг би зараз зробити щось корисне, але мені потрібно відпочивати, щоб не поїхати дахом потім працювати краще».
Щовечора перед сном підчитую «Шукай всередині».Я люблю отримати інформацію десь ззовні, проаналізувати і погодитись з нею (або ні)Цього разу мене вхопила фраза про те, що найкращого часу може і не бути, і варто діяти зараз. Вона мені дуже відгукнулась.Я вже 2 роки працюю на своїй посаді. Я працюю 5/2, 9 годин + 2 години на дорогу. Пхаю в графік заняття спортом 3-4 рази на тиждень і 1-2 заняття вокалом.І я досі здивована, як ця жінка не може розширити часові рамки, збільшити добу чи щось ще, щоб ідеально вести цей канал чи почати нарешті займатися іншими соцмережами 🤡І я постійно докоряю собі через це, зла і невдоволена, постійно щось чекаю. Ось почекаю, стане менше роботи або піду у відпустку і буду цілими днями займатися блогом.Але цього не відбувається, бо ритм мого життя, коли зупиняється, кладе мене вздовж ліжка на тиждень. І я знову чекаю вдалий момент, коли зможу вести блог на рівні, що був раніше або й ліпше 💅Але цього ж не станеться і пора це визнати. Бо через це гризіння себе я, направді, роблю навіть менше, ніж можу, адже зупиняю себе, бо думаю, що можу краще, а цього краще немає і я взагалі ніяк не роблю 🤣Тому хай цей допис буде нашим з вами знаком прийняти обставини і підлаштуватися. Діяти, а не чекати вдалого моменту.
Ми із захватом читаємо та дивимося про операції іноземних спецслужб — «Дельти», «Мосаду» та інших, бо, поки триває війна, ми не можемо дізнатись секретних деталей подібних операцій, влаштованих українським ГУР, які здивують не менше.👁 Але книга «2024 кілометри» видавництва «Колесо життя» дає нам унікальний шанс — дізнатися напряму від діючих розвідників ГУР, які писали цю книжку, деталі операції по знищенню у тилу російських бомбардувальників групою «Макгрегора».Книга справді унікальна — вона містить реальні фото, QR-коди, які посилаються на відео з боями та навіть секретні деталі.🔵 В центрі оповіді — рейди групи Героя України Олега «Макгрегора» Бабія, історія якої стала основою книги. Олег загинув 30 серпня 2023 року в росії під час виконання бойового завдання, тому ця книга не тільки історія унікальної спецопереції, а й пам'ять про героїв.🙂 Книга постійно тримає в напрузі своїми непередбачуваними подіями та сповнена гумору навіть у найбезпечніших ситуаціях, який притаманний лиш нам, українцям.😩 Важливість книжки відзначив навіть Буданов:Дуже добре, що тепер існує така книга. Це елемент самовираження від людей, які здійснювали ці подвиги. Важливо, що це першоджерело - те, як було насправді, а не чиясь інтерпретація
Замовити частинку нашої історії можна за посиланням:https://koleso.life/catalog/2/4154#рекомендація_на_правах_реклами
Як «Буремний перевал» змусив мене вподобати «Спогади про нього»? 🤨😳 Я глибоко травмована — тепер всі фільми я оцінюю одним аргументом «це ліпше за "Буремний перевал"»? Цього разу виграла екранізація Колін Гувер, якої я завжди сторожко тримаюсь осторонь.🤔 Це історія дівчини, яка випадково потрапляє в автокатастрофу разом з хлопцем, внаслідок якої він гине, а дама вчиться жити по понятіям 6 років, паралельно народжуючи дитину, яку в неї одразу ж відбирають.😱 Повернувшись з в'язниці, головна героїня шукає зустрічі з дитиною, якою тепер опікуються батьки її хлопця. Але абсолютно випадково закохується в ліпшого друга свого хлопця, який весь час підтримував сім'ю друга.😳 Загалом, це... нормальна драма. Книжку я б навряд чи читала, але як фільм, щоб забити 2 години радіоефіру в голові — піде.😀 З моральної сторони він дещо крінжовий — те, як ГГ зачитує новому бойфренду щоденник-лист померлому хлопцю, де пише, що вона мала секс з його ліпшим другом — айконік крінж момент,але мене підкупила проблематика відібраних дітей, материнства та намагання відновити справедливість.Загалом, най буде 💅
Принесла вам класний український книжковий сервіс BookClub, на який ви перейдете ще до того, як я розпишу весь його функціонал 😐Він вам точно треба, адже:
😌 Він дозволяє інвентаризувати свої книги. Можна вручну, а для любителів найменших заморочок — є інтеграція з Google Books;🙃 Ніхто не пройде непоміченим — завжди знайте кому позичили ваші книги. Коли друзі запросять взяти почитати книжку (до речі, супер зручно, з вказанням адреси відправки та відстеженням прогресу), ви точно не забудете хто це зробив і коли має повернути;🤔 Тут можна почитати разом з друзями. Діліться враженнями, повідомляйте про прогрес читання та спілкуйтесь про прочитане безпосередньо в застосунку;🥺 Сервіс автоматично формує календар прогресу читання протягом тижня чи місяця та дозволяє ділитися ним з друзями;💕 Це — справжній читацький клуб: голосуйте за наступну книгу, читайте разом, діліться враженнями й прогресом, а сервіс зробить хмару ключових слів з ваших вражень, яка точно змусить когось теж почати читати (або ніколи в житті не брати це до рук 😏).
✌️ Ви ще читаєте цей допис? Приєднуйтесь: https://bookclub.org.ua#рекомендація_на_правах_реклами
У видавництві «Брустури» вийшов з друку один із найважливіших романів хорватського модерніста Мирослава Крлежі. Особливо сподобається тим, кому до душі психологічно глибокі, філософські твори та тим, хто любить балканські декорації.🤓 «На краю розуму» — гостра інтелектуальна сатира на суспільство міжвоєнної Югославії, його чесна діагностика, яка навіть сьогодні звучить актуально. В центрі уваги — інтелігент, юрист середнього віку, надзвичайно шанований в суспільстві до моменту аж доки він ненавмисно не випалює свою чесну думку. Всього декілька фраз про абсурд насильства та моральну сліпоту еліт, перетворюють його існування на постійний публічний суд. Після цих подій, герой невблаганно рухається до соціальної ізоляції, маргіналізації та тюремного терміну, але зберігає внутрішню свободу — єдине, що лишається людині у світі, де мораль і розум компрометовані владою й натовпом.
Кажуть, що історія дуже схожа з «Процесом» Франца Кафки через свою атмосферу абсурду та безсилля індивіда перед механізмами влади та однозначно варта уваги.😐 Замовити можна за посиланням: https://brustury.com.ua/shop/na-kraiu-rozumu/#рекомендація_на_правах_реклами
Принесла вам ще одну книжку #що_я_хочу_прочитати_українською 🔵 Це книга «Розкажи мені хто я», яка розповідає історію братів Льюїс (написана ними ж у співавторстві з Джоанною Гайнс).🔜 Алекс Льюїс в 18 років потрапляє у важку аварію на мотициклі. Він прокидається після 6 тижнів коми і... нічого не пам'ятає про своє минуле.🔵 Його брат радо йде йому на допомогу і нагадує про щасливе, багате і тепле дитинство, паралельно знову навчаючи базовим речам — ходьбі, їсти. Але пазл щасливого дитинства не складається — поки мама з вітчимом смачно вечеряють у величезному будинку, брати живуть в сараї.✨ Коли ж через роки батьки хлопців помирають, вони нарешті можуть зайти в головний будинок та перебрати речі. Там вони знаходять шафу, повну секс іграшок та власні оголені фото. Алекс почав розуміти, що картинка, яку малював йому брат, не відповідала реальності і насправді над ними знущалися рідні люди. Брат підтвердив це, але розповідати деталі відмовився.🔵 Всю свою справжню історію Алекс дізнався ще пізніше, сумарно через 32 роки після втрати пам'яті. Чоловік себе відчував зрадженим — стільки років його обманювала найближча людина.📌 І перед нами постає складне питання: чи був правий Маркус, ховаючи страшну історію дитинства від брата? Не давав згадати, як власна мати продавала їх педофілам та знущалась над ними, а дав хоч одному з них шанс на нормальне дитинство? Чи все ж це зрада?
#відгук на одні із найжахаючих мемуарів, що я читала — «Освічена».📌 Вони про дівчинку-мормонку, яка мала мільйони шансів померти від умов, в які її ставили власні батьки, загрузнути у психологічних проблемах, лишитися неграмотною, але ми всі можемо прочитати її історію, написану Тарою власноруч.🔵 Тара з багатодітної мормонської сім'ї, яка зібрала дурка-комбо: батько ймовірно страждає на біполярний розлад, мати поглинута хворобливою співзалежністю та втратила себе, старший син Шон страждає на неконтрольовані спалахи люті, через які Тара частенько опинялася головою в унітазі, а всі інші просто підкорялися тим умовам, в яких жили.😳 Старшим дітям пощастило отримати освіту та документи, проте молодші, включно з Тарою, не мали навіть свідоств про народження (дівчинка не знала, коли в неї день народження і дивувалась, як інші можуть святкувати постійно одного і того ж дня, а не обирати щоразу новий, як вона).😱 Хто встиг виїхати вчасно та отримати освіту — ті живуть нормальне життя (не без долі нав'язаних параной та стереотипів, але все ж), а інші зав'язли у все сильнішій параної батька проти уряду, лікарів та освітян, перебираючи металобрухт на звалищі.😨 Вони постійно травмуються, ріжуться, падають, б'ються головою, вибухають, потрапляють в аварії і, звісно ж, не звертаються до медиків.🤔 Протягом всієї історії в мене була тільки одна думка — як, чорт забирай, вони виживають після цих всіх подій, «лікуючись» травками-муравками та клацанням пальцями?🙂 Як, бачачи такий приклад, маючи таке світосприйняття і не маючи навіть базової освіти, Тара змогла захистити докторську в Кембриджі? Весь цей шлях дівчина описала в книзі з жахаючими і шокуючими деталями.😢 Насправді це неймовірна і надихаюча історія про те, що хоч ми не керуємо тим, як починається наше життя, але ми обираємо як воно складеться далі.І сюди ідеально личить пісня SCATTERBRAIN – «PHASES»:You don't write the start, but you control the ending.
#відгук Нарешті #дослухала «Наречену» Гейзелвуд. До цього було біля 5 марних спроб, де я на фоні дослуховувала до половини і розуміла, що все, що я знаю — вона вампірка, а він — вовк і в них шлюб по розрахунку 😐Але цього разу книга якось потрапила в настрій + старалась слухати тільки як роблю щось руками, щоб концентруватися на аудіо і... мені сподобалось! 😐У порівнянні зі STEM-книжками Гейзелвуд, які буквально однакові («О, який же він високий!!!»), ця значно вирізняється і не тільки тим, що вона буквально фентезійна на відміну від інших.🤓 Тут багато тропів — шлюб по розрахунку, від ворогів до коханців (слабенький, бо зневага і відраза інших відчувалась, а от хімія між головними персонажами з'явилась майже одразу), віднайдення дому, сильна жіноча дружба і т.д.Але ці вузли... 😐 І здавалося б — біологічно, проте я досі не знаю як до них ставитись. Завдяки їм, сцени сексу в цій книжці заграли новим фарбами 😱 Але що це геніальний маркетинговий хід — однозначно і я схиляюсь над геніальністю цієї жінки.Загалом, було прям добре, зокрема завдяки неймовірній озвучці Марії Мазур-Федорчук від Абук, обов'язково послухайте щось в її виконанні 😊
TGLIST.COM.UA
