Goodreads показав найчитаніші книжки із Reading Challenge 2026І в загальному топ-12 немає класичного фентезі чи роментезі. От такої. Дивно, що нікуди не втрапили Алхімізовані. Але впевнена, що Маас в топ залетить одразу, як в жовтні вийде нова її книжка. Що ж там є? АЖ ЧОТИРИ екранізовані книжки: ▪️ наукова фантастика — Проєкт Аве Марія, 1 місце. ▪️ хокейний любовний роман із геєм росіянином, якщо я ніц не наплутала — 4 місце (сумно повідомляти, але друга хвиля популярності хокейних любовних романів пішла звідти, а не із Поза кампусом). ▪️романтична комедія — Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці, 7 місце.▪️ класика — Буремний перевал, 11 місце. Куди ж топ без Фріди Мак-Фадден (вона повністю завоювала топ трилерів) — її книжки видає Vivat. Ще з трилерів Еліс Фіні — видає Книголав. Contemporary fiction / літературна проза — цього разу прям багато в загальному топі: Кореспондентка (КСД), Весільний народ (Фабула), Heart the Lover, Тео з Голдена (Vivat). Про самоусвідомлення, сім’ю, втрати, кризи або новий погляд на життя.Загалом із загального топу 6 книжок із 12 є українською, 1 на передзамовленні, ще три книжки поки немає, але ці авторки активно виходять українською (Фріда Мак-Фадден, Тейлор Дженкінс Рід, Аліс Фіні), лише про дві нічого не чула (геї хокеїсти і та, яка на 8 місці).
Книжка про традиційних дружин, блогерське життя і подорож у часі далі несеться світом. «Вчоріч» потрапила до всіх можливих рейтингів і списків. Книжка про жінку, яка будує кар’єру блогерки і показує ідеальне життя «традиційної дружини»разом із чоловіком і шістьма дітьми. Хоча за камерою приховує брехню, лицемірство і зовсім інший побут. Але коли вона раптом прокидається у 1855 році, її штучне онлайн-життя перетворюється на справжнє життя тред-вайф.Між головною героїнею книжки і інфлюенсеркою Ballerina Farm — легко провести паралель. Ну її і проводили. Я якийсь час мала невеличку фіксацію на цій темі.😆 ну цікаво було читати про все це. Тож і за Балериною із ферми теж слідкую. І от вона прокоментувала цю книжку: «Я вже достатньо довго маю онлайн-присутність, щоб розуміти: людям подобається розважатися, — продовжила Нілман. — Я вже була об’єктом жартів і Reels, які бачила. Тож це мене не дуже здивувало. Думаю, це просто йде в комплекті з увагою. Навколо стільки розмов на кшталт: “О боже, така велика родина, та вона ніяк не може все це робити сама”. І ось усі ці ідеї ніби зібралися в одну вигадану, розважальну книжку про tradwives. Чесно кажучи, я здивована, що це не сталося раніше».Ох. Страшне чекаю книжку.
Готичний горор про жіночу лють, яку більше не можна замкнути в корсеті пристойності і покори «Вікторіанська психопатка» Вірджинії Фейто Події роману розгортаються у 1858 році: до віддаленого англійського маєтку прибуває гувернантка. Вона має піклуватися про дітей заможної родини, але дуже швидко стає зрозуміло: справжня небезпека в цьому домі може бути зовсім не там, де її шукають.Цю книжку описують як темну, зухвалу історію на перетині вікторіанського роману, чорної комедії та психологічного горору. The Guardian пише, що Фейто поєднує любов до вікторіанської літератури з її радикальним переосмисленням, а сама авторка називає роман і омажем, і субверсією класики. Фейто бере образ, який у класичній літературі часто був тихим і «зручним» — гувернантку — і перетворює її на центр темної сили, агресії та контролю. The New Yorker відзначає різкий голос оповіді та моторошну атмосферу англійського маєтку. Буквально недавно виклали трейлер екранізації, яку знімали минулого серпня. І це… щось дуже дивне. Якщо судити саме за екранізацією, то це наче обʼєднали «Бідолашних створінь» і «Буремний перевал» (субʼєктивні враження) + додали топову музику. Передзамовлення буде 9 червня. Премʼєру фільму обіцяють у вересні.
У це важко повірити, але ще донедавна серія Двір шипів і троянд Сари Маас німецькою виходила ось в таких обкладинках. Перша частина ще з 2017. Власне, на окремих сайтах це оформлення досі у наявності у комплектах. І коли весь світ перевдягав серію в нові обкладинки та місяцями чекав узгодження, німців це не торкнулося. Мабуть, якісь особливі умови договору їм дозволили не поспішати. Аж тепер в серпні серія виходить в афігєнному перевиданні із подвійною суперобкладинкою, де з одного боку кольорові обкладинки, з іншого — чорні. І що ви думаєте? Всі раді? хахахахахаПерші коментарі (і це ж вони бачили, що в усіх саме ці кольорові обкладинки): ▪️ «Шкода. Я очікувала на такі ж гарні обкладинки, як у серії «Трон зі скла». 🥲▪️ «Вау, я така розчарована... 💔 Тут дійсно підійде тільки чорна обкладинка, і краще б ще приховати кольоровий обріз 🫣»▪️ «Мабуть, я знову скасую замовлення, бо вони мене не вразили. Я також просто сподівалася, що двосторонні обкладинки вийдуть у старому форматі, щоб не довелося купувати всі видання заново, аби вони візуально пасували одне до одного. Чорна двостороння обкладинка, звичайно, непогана, але кольоровий обріз до неї просто не пасує. Після всього того ажіотажу я просто очікувала чогось іншого. Дуже шкода 😔»▪️ «А де саме... ці нові обкладинки зараз..?? Це ж оригінальні англійські обкладинки. У мене чомусь склалося враження, що видавництво dtv нас обдурило, і я не розумію, що нам з цим робити. Те саме було з новими твердими обкладинками «Throne of Glass». Абсолютно те саме... а потім це продають за 30 євро як спеціальне видання. Вау»▪️ «Слава Богу😂😂 Я справді боялася, що вони будуть надто гарні, і я захочу собі такі самі 😂 Пощастило»😆 Як після їхніх обкладинок не вважати нові шедевром — я не знаю.
Топ Vivat на Арсеналі 2026 ось такий. І я прям другий день ним милуюся (знимкувала в книгарні, бо на стенді вже не було що фотографувати).1. «Агент з ведмедиком» Едуарда АндрющенкаДля тих, кому хочеться архівів, шпигунських ігор, інтелектуальних лабіринтів. Віктор Петров-Домонтович письменник, археолог, агент, людина з кількома біографіями. Я його романтизую, але чи романтизує історик Андрющенко? 2. «Боги мого краю дуже люблять кров» Євгенії Кужавської Якщо хочеться старого Києва, гімназійних розмов, «Саломеї» Вайлда, спіритичних сеансів і відчуття, що місто вже чує наближення катастрофи. Це інтелектуальний містичний детектив про Київ 1917 року.3. «Лазарус. Змій» Світлани ТараторіноїДля тих, кому хочеться Києва ХХ століття, де на знайомих вулицях живуть перевертні, русалки, упирі. Це міське фентезі з яскравою детективною лінією, альтернативною історією і світом, у який провалюєшся. Мені вже писали в особисті, що незаконно так закінчувати книжку і терміново треба третю. Я заінтригована, бо читала лише першу. 4. «Будь ласка, не бійся» Павла БелянськогоКнижка про наш спільний лютий від лауреата цьогорічної Шевченківської премії. Якось ми називали «Бабуся вмирати не любила» — українським Бакманом, але більш іронічним. Про «Битись не можна відступити» я би вже так не сказала, але подобається, що тут герої не картонні і не ідеальні, а такі, якими реально є люди на війні. 5. «Лісовий Бог» Ліз МурДля тих, кому хочеться густої атмосфери, соціальної напруги й історії, де зникнення однієї дитини відкриває набагато глибші тріщини в родині, спільноті й цілій системі. Хороша історія! Дуже раджу всім і не варто боятися, що це такий товстунець. 6. «Степові обрії» Людмили КоваленкоНовинка нашої серії класики — урбаністичний роман про Маріуполь початку ХХ століття, море, степ, українсько-грецьку родину й жіноче дорослішання в суспільстві, яке постійно вказує жінці її місце. Дуже хочеться, щоб такі тексти поверталися до читачів (от і я планую читати). 7. «Хризантеми» Уляни КравченкоАвтобіографічний роман першої галицької поетки про дитинство, юність, пам’ять і формування жінки.
збирається на грозу, пташки аж дуріють, а ми з кручиком читаємо «харків. хрести. хмарочоси» едуарда зуба й вам теж дуже радимо.наразі (на першій третині книжки) дізналися про:🕐64 випадки «хуліганствующих проституток», які харківська поліція зафіксувала 1929 року;🕐прем'єру «березоля», скасовану через вечерю в їдальні — а точніше, через те, як кепсько стало після неї трупі;🕐схильність до штурмівщини на заводах, які за першу й другу п'ятиденку місяця разом виготовляли 0,8% норми продукції, а за останню — 75%;🕐друкарню, яка 1919 року в харкові ще штампувала фальшиві українські банкноти — про всяк випадок;🕐особливості спецпостачання для іноземних спеціалістів, які робили індустріалізацію;🕐несподіваний занепад більшовицького руху в місті 1920 року, коли «великороських» його учасників відкликали назад на болота;🕐прекрасного, чудового івана гаращенка, мецената української гімназії, про якого тепер хочеться почитати більше.це популярні статті, які зуб писав для онлайнового порталу, і страшенно хотілося б, щоб у книжці в них було більше деталей, посилань і пояснень — але автор зник безвісти на фронті, тож поки що тільки так. йобана русня.
Ой, яка авторка скоро буде українською 😍 У далекому 2023 році я писала вже про неї — як про співавторку Коллін Гувер. Разом вони видали книжку Never Never.Але Таррін Фішер була доволі популярна і до цього. Пише психологічні трилери, любовні романи. Відома завдяки напруженим історіям із ненадійними оповідачами, токсичними стосунками, ревнощами, одержимістю тощо.📖 «Дружини» (The Wives)Головна героїня роману живе в полігамному шлюбі: її чоловік Сет має ще двох дружин, яких вона ніколи не бачила. За домовленістю кожна з них має свій день тижня, але цікавість і ревнощі поступово руйнують цю систему: героїня починає стежити за іншими жінками й дізнається речі, які змушують її сумніватися в чоловікові, у шлюбі й навіть у власному сприйнятті реальності.➡️ «Ви будете у напрузі аж до самого фіналу. Дружини змусять навіть найвпевненішого читача нервувати до останнього рядка». — Коллін Гувер📖 «Втрата» (Good Half Gone)Психологічний трилер Таррін Фішер розповідає про Айріс Волш, яка в дитинстві стала свідком викрадення своєї сестри-близнючки Пайпер. Їй так і не повірили, а справу швидко закрили. У дорослому віці Айріс влаштовується на стажування до психіатричної лікарні для злочинців, переконана, що саме там зможе знайти відповіді. Та що ближче Айріс підходить до правди, то більше сумнівається у власних здогадках. ➡️ «Фінал вразив мене так, як це вміє тільки Таррін Фішер!» — Коллін ГуверЩе гляньте, які шикарні українські обкладинки! Це Якабу паблішинг і на сайті зазначено, що буде вже цього тижня (може, на Арсеналі?).
В англомовних книжкових соцмережах цей рік називають роком букгьорл, бо виходить дуже багато екранізацій. І багато їх було в 2025, а в 2026 їх ДУЖЕ БАГАТО. Я от так без пошуків і довгих думань можу назвати 17 екранізацій, частина з яких вже вийшла, інші — мають трейлери або дати. І що це? Плюс чи мінус? Наче: Катерино, ну які тут мінуси, що ти вигадуєш. Але коли це 6 екранізацій на рік загалом, 2 з яких в одного видавництва — то це реально великі інфоприводи. Є час підготуватися, вся (ну не вся, ок) увага книжкової спільноти привернута до цього інфоприводу. Люди, які мало читають такі: ого, знято за бестселером. Треба купити. Коли ж це біля 20 екранізацій за рік, то важливість кожної окремо падає, аудиторія розділяється і сегментується. Ну бо це вже більш як одна екранізація на місяць. Тиждень поговорили — і побігли далі. Тобто вже не кожна екранізація — це пріоритет, а з цих екранізацій команда (і читачі) визначають, що буде більшим пріоритетом, а що середнячком. Не скажу, що це погано. Але не може все бути у фокусі — з одного боку. З іншого — щоразу треба прикладати більше зусиль команді, щоб отримати хоча б ті ж результати, які були раніше. Як то кажуть, обирай таблетку.
Колись, коли цей блог лише починався, я завжди показувала різні дизайни обкладинок однієї книжки, коли про неї розказувала або писала відгук. Зараз я роблю це рідко, але не те, щоб я про це менше думала. Бо наскільки обкладинка впливає на очікування щодо книжки, якщо ти про неї мало знаєш. Перший дизайн — це м'яка оригінальна обкладинка. Вочевидь, для фанатів трилерів, антиутопій. Друга — тверда оригінальна обкладинка. Уже виглядає як літерарі фікшн і висока полиця. Обидві хороші, але працюють на різні аудиторії. Це ж так само, як в анотації можна розставити зовсім різні акценти, але не збрехати про зміст роману. «[Захоплюючий дебют]… Зображення Портленда після землетрусу, створене Патті, вражає своєю реалістичністю, а її описи шлюбу та майбутнього материнства — болісно відверті. Ця шокуюча й прониклива книга залишає незабутнє враження». — Publisher's Weekly«Вражаюче… Патті використовує свій досвід кліматичної журналістки у цьому незвичайному дебюті, досліджуючи, як ми ставимо під сумнів своє життя, коли земля бере контроль. У підсумку, «Зсув» — це захоплююча, незабутня та несподівана книга на кожному кроці». — Bookpage Камерний роман-катастрофа про один день із життя вагітної жінки, який перериває стихійне лихо. Сильний землетрус робить Енні заручницею екстремальних обставин. Просуваючись зруйнованим містом, героїня веде розмову з ще ненародженою дитиною та переосмислює все своє життя.
Ніжна історія про дорослішання трьох сестер у Греції протягом трьох літВ Основах вийде роман грецької письменниці Маргарити Ліберакі «Три літа». Вперше опублікований у 1946 році. У 1995 році роман вийшов англійською мовою. В анотації пише: Це один із найвідоміших творів грецької літератури ХХ століття, що став класикою завдяки тонкому зображенню жіночого досвіду, родинної памʼяті й невловимої атмосфери літа, що минає.Але такий загальний опис підходить приблизно до сотень книжок, тому ось що ще пишуть: історія трьох сестер, які виросли в сільській місцевості поблизу Афін до Другої світової війни. У великому старому будинку, оточеному прекрасним садом, живуть Марія, старша сестра, сексуально смілива, але водночас прагнуча створити власну сім'ю; прекрасна, але відсторонена Інфанта; та мрійлива й бунтівна Катаріна, очима якої здебільшого спостерігається історія.Їхні батьки розлучені через зради батька. 19-річна Марія проводить перше літо, навмисно фліртуючи, ігноруючи увагу Маріоса, свого сусіда, який глибоко в неї закоханий. Раптово втративши цноту з...далі не публікую, бо це може бути спойлером. Що ще пишуть у рецензіях: 💔 «Солодка, легка та мрійлива втеча... Книга так переносить у ранню юність, але зі свіжішою полуницею, ніж ви коли-небудь їли!» — Lit Hub💔 «Окрім... новаторства у формі грецького роману, Ліберакі також зробила те, що ми можемо вважати феміністичним політичним внеском у грецьку літературу. Наслідуючи Вулф, вона фіксує життя таким, яким воно прожите, у невеликих "моментах буття", особливо жіночих домашніх ритуалів... перекладаючи ці приватні моменти публічною мовою, яка фактично була заборонена грецьким жінкам». — Ніко Марагос, Electric Literature😍 Із «сезонних» книжок я найбільше обожнюю літні. Мабуть, бо я люблю спеку, сонце і оце все. Думаю, цю теж треба читати.
TGLIST.COM.UA
