Telegram statistics channel - @kitilampa

Час радикальної невизначеностіСаме такі формулювання я все частіше почав зустрічати в англомовних медіа по відношенню до того, яким є наше теперішнє і, з великою ймовірністю – найближче майбутнє.Сейсмічні трансформації у політиці, економіці і технологіях, розпалюють вогонь оновлення в одних місцях, і створюють самозаспокоєння, яке може закінчитися катастрофою – в інших.Одних це бентежить, інших лякає. У когось викликає розчарування, а у когось – відчуття безсилля. Життя в умовах невизначеності для таких істот як ми, може виявитися нестерпним.Невизначеність – один із найбільш некомфортних для людини станів.Але якщо зупинитися і задуматися, то приходиш до простого розуміння: що так було завжди. Просто чим ти молодший, тим все здається простішим. Як влучно зауважив колись Марк Твен – у свої 16 ти точно знаєш все. Але з роками, коли ти краще пізнаєш людей, і те, як влаштований світ, то розумієш, що це нормально. Бо радикальна невизначеність – це і є та сама константа, яка єдина залишається незмінною.  Все інше – не більше ніж ілюзія передбачуваності, яку ми самі ж для себе і вигадали. Усвідомлення цього заспокоює.

Одного теплого літнього вечора, року Божого 2012-го, я з друзями займався улюбленим способом проведення часу пізно ввечері. Тобто, розпиванням пива на заправці, після 22-ї і доки вистачить натхнення.Десь біля опівночі, за незрозумілих обставин, до нас приєднався випадковий перехожий. І в цьому не було б нічого особливого, якщо б це не був дідок, якому на той час було не багато не мало, а добрих 72 роки.Принаймні, так він нам сказав. Правду кажучи, десь на сьомий десяток він і виглядав. За винятком однієї прикметної риси – енергія з діда била ключем. Так він і тусив з нами по району і заправках всю ніч, аж до 5-ї ранку. Ми дегустували пиво, говорили про життя і розповідали одне одному історії.Після чого він ще купив нам по морозиву, в подяку за пиво і хорошу компанію, і пішов спати додому до онуків, до яких приїхав у гості з Німеччини.Прикольний був дід. Ніби і не було між нами 50 років різниці. От згадую, буває, деколи цю історію, і розумію, що коли виросту – хочу бути таким як цей дід.

Тепло і затишок конформізмуРаніше було простіше. Суспільство знало як тобі треба жити. Батьки – де і на кого вчитися. А партія – де працювати.Потім все почало змінюватися. Спочатку відносно повільно і обережно, а потім – такими темпами, що багато хто взагалі перестав за цим встигати.Ворота відчинені, і йди собі куди хочеш.Продуктивність, бунтарство, топ-перформінг і one more thing стали свого роду культом. А заплив по течії і бажання просто не напрягатися – позиціонується як риса невдах.Але все це фігня, малята.Динамічні зміни – це не для всіх. Робити вибір – не просто. А навчитися приймати правильні рішення – ще складніше.Багатьом людям цілком окей вести себе так, як це прийнято в рамках їхнього соціального класу, прив'язаної кимось ідентичності, сімейних традицій чи суспільних стереотипів.Так простіше і комфортніше. Це місце, у якому затишно.І це нормально.Тому залиште надмірний пафос інфоциганам з Інсти і їм подібним персонажам. Кожен може жити ту версію життя, сценарій якого йому заходить найбільше.Незалежно від того, що там думає черговий істеричний гуру, якого вам підсунули алгоритми ТікТоку.А все решта, як каже моя бабця – від лукавого.

Планувати vs пробувати Колись давно, коли мене зацікавила уся оця ваша creator-матчастина, я міг витрачати місяці на те, щоб безкінечно вивчати те, як працювати з фото, аудіо, відео — як безпосередньо технікою, так і стосовно обробки матеріалу. Був тільки один нюанс — я сам при цьому так нічого і не робив. Множив закладки, накопичував сайти і статті з мануалами, які так і не було по відношенню до чого застосовувати.Привіт, аналітичний параліч і одна з безкінечного числа форм прокрастинації, про які на той час я ще нічого не знав, але зате успішно втілював все це в життя.А потім, у якийсь момент я просто перейшов у режим «just do it”, і за відносно короткий час засвоїв більше знань, навиків і практик, ніж за багато попередніх років.І справа навіть не у тому, що під час безпосередньої роботи інформація засвоюється швидше. Основна перевага, як на мене, полягає у тому, що ти вивчаєш саме те, що тобі потрібно тут і зараз. Замість накопичувати те, що «може колись згодиться», але по факту, просто перетвориться на інтелектуальний аналог радянського сервізу, знайденого на бабусиному горищі.А ще, є інший, менш очевидний момент. Але, як на мене — найбільш важливий. Перехід до практики, дає можливість вийти зі світу рожевих поні і спробувати на смак реальність.Щоб зрозуміти, чи це справді те, чим тобі хотілося б займатися на довгій дистанції.

Фріланс і пилососЗ клієнтами на фрілансі я працюю ще з далекого 2016 року. Але до вересня 2022 року, всі проекти я брав лише по рекомендаціях. Потреби активно працювати у цьому напрямку, у мене просто не було. Основна робота залишала не так вже й багато часу.Той же Upwork був потенційно цікавий як канал отримання замовлень, але лінь і відсутність якихось стимулів витрачати на вивчення цієї платформи час, робили своє.І тут, в один з прохолодних осінніх вечорів, блукаючи нетрями всесвітньої павутини, я клікнув на баннер з рекламою акумуляторного пилососа Philips, від "Розетки". О, котики, бачили б ви цей пилосос! Стильний, футуристичний корпус, вишукане поєднання строгого чорного і синьо-зеленого, кольору морської хвилі, насадки, потужність, а головне — повна свобода від кабелів!У той час у мене ще не було в квартирі штор, і я міг би вечорами елегантно проходитися під променями призахідного сонця, прибираючи квартиру, а всі сусіди в той час бачили би, який же в мене аху@нний пилосос. Я здався. Я захотів цей Philips...Але 300 баксів — це 300 баксів. Стара і досвідчена жаба, ніжно втримувала мене від того, щоб розстатися з хрусткими "франклінами" в обмін на новий хатній девайс.І тоді я подумав: а що, якщо мені вдастся взяти клієнта на Upwork і з заробленого таки прикупити цю диво-забавку? Мало в цьому світі є речей приємніших, ніж ті, які тобі оплатив хтось інший 😊Сказано — зроблено. Хз як, не без допомоги удачі, але першого клієнта з біржі фрілансу, я отримав вже через три дні. А ще через неповних два тижні — вивів звідти зароблене і купив собі пилосос.Як тобі таке, Ілон Маск?А з клієнтами з того часу я працюю постійно. Згадуючи інколи, якою дивною може бути мотивація, яка дає нам можливість зробити крок до того, щоб перейти на новий рівень.Бо фріланс-проекти дали мені можливість дізнатися багато цікавого, і прокачати не один корисний навик.Одним словом, якщо вам хочеться отримати якусь цікаву цяцьку — спробуйте знайти способи як отримати це нестандартними способами. Цілком можливо, що по дорозі здобудете не тільки бажане, а й ще набір приємних бонусів на додачу.Я навчився працювати з клієнтами напряму. І при цьому, в мене вдома тепер є ще й за@батий пилосос.

​​Навички – як будівельні блоки від LegoНайчастіше ми сприймаємо якийсь навик як ready-made інструмент для вирішення конкретного завдання. Це стосується в тому числі і навчання: потрібно завершити 5 років в універі, щоб почати працювати за професією, чи хоча б 5 місяців курсів, щоб чомусь навчитися. Пройти всі кроки заданого алгоритму, бо якщо пропустити хоча б один, то потрібного результату не буде.Нагадує набори Lego у готовому вигляді, де всі блоки вже на своїх місцях і на виході ми маємо цілісний об'єкт. Правда, для цього потрібно мати саме цей конкретний набір і детальну інструкцію. Але є і інший підхід до гри. Де все, що вам потрібно – просто коробка будівельних блоків і ваша фантазія. Причому, самі будівельні блоки довольні типові. Але от створювати з них можна які завгодно складні і незвичайні речі. А головне – швидше, і без потреби в додаткових інструкціях.Хоча, щоб цьому навчитися, теж потрібен час. Але потім до такого підходу звикаєш і все починає виходити саме по собі.З вирішенням завдань у реальному житті це працює так само. У кожного з нас вже є у наявності певний набір знань і навичок, і кількість цих будівельних блоків з роками тільки зростає.Основне завдання – навчитися вільно з ними працювати. Щоб отримувати потрібні результати, навіть без наявності дорогих наборів чи заморочених інструкцій.

​​Клуб з ексклюзивними знижкамиБлизько року тому в мене виникла ідея створити закритий клуб, де можна було б збирати ексклюзивні знижки від цікавих українських брендів, які були б доступні тільки всередині цього комюніті. Поки на мінімалках, але все вже працює: https://theclub.com.uaДетальніше про те, як скористатися промокодами, можна прочитати на самому сайті: https://theclub.com.ua/yak-tse-pratsiuieТут же, і окремий розділ з каталогом партнерів, який на даний момент вже майже три десятки: https://theclub.com.ua/catalogСьогодні у якості партнерів додалася "Винарня", як не важко здогадатися, партнерів я підбираю виходячи зі своїх власних інтересів і уподобань )Але так як згідно домовленості з брендами, промокоди ексклюзивні і їх не можна викладати в паблік, то поділюся я ними тільки з підписниками на Patreon. Детальніше про це у цьому пості. Доступ до клубних знижок відкритий для усіх рівнів підписки. Бо чим більше учасників буде, тим простіше, відповідно, буде і домовлятися з новими партнерами.

​​Війна і медіаНавряд чи залишилися ще в країні люди, організації чи процеси, на які тією чи іншою мірою не вплинула б війна. Десь це помітно більше, десь менше. А деякі речі помітні переважно у вузькому колі, але їх вплив, але як на мене, у довгостроковій перспективі буде суттєвим.Одна з таких речей – практично повне зникнення нових медіа, піком розквіту яких був 2020-2021 роки. Тоді навіть у невеликих містах, і у доволі вузьких нішах, з'являлися варті уваги онлайн-видання, які піднімали важливі теми, і які хотілося читати.Абсолютна більшість з них була орієнтована на локальне середовище. Але медіа – це завжди про вплив. І їм вдавалося це саме середовище змінювати, робити його кращим.Більша частина з них закрилась. Решта - поставлені на паузу, або нагадує тільки бліду тінь себе колишніх.Але як бізнес, медіа завжди були проблемним заняттям навіть у ситі часи. Особливо, коли мова про локальні медіа. Зараз же це практично гарантований фейл навіть на етапі планування.Якщо, звичайно, ти не пишеш про війну, політику чи крипту. Але як не важко здогадатися, я точно не такі видання мав на увазі.Мені цей напрямок самому цікавий, але яким би не був продукт, вирішує завжди ринок. І зараз він такий, що до моменту поки війна не закінчиться, подібні починання не мають навіть шансів.Залишається сподіватися, що сам потенціал людей і історій нікуди не дівся. І рано чи пізно, але нас чекає нова хвиля появи крутих гравців на цьому ринку.Бо завжди є про що поговорити, і завжди є потреба щось змінювати.Змінювати на краще.

​​“Пульт Гвенді” Стівена Кінга. Ось тобі шкатулка, дівчинко…Якщо б хтось попросив мене назвати найбільш характерну особливість таланту Кінга як письменника, то моя відповідь була б доволі проста і повна одночасно: вміння з будь-чого зробити цікаву історію. “Пульт Гвенді” – це невелика за об’ємом повість, яка не вражає якимось саспенсом, історією чи глибиною. Трохи сентиментальна, і без неочікуваних поворотів сюжету, але … класна. Персонажі другого плану тут дещо плоскі і картонні, але от самій головній героїні хочеться співпереживати. Мені сподобалося. Я з задоволенням провів ці два вечори, за які її прочитав.А якщо ви знайомі з Кінгом достатньо добре, вас ще й здивує дехто з персонажів, якого ви тут зустрінете. От чого-чого, а на появу його у такому амплуа я аж ніяк не очікував. Тільки спойлерити не буду, але швидше за все, вже з перших сторінок самі здогадаєтеся, про кого я. Насправді, на повноцінну книжку історія явно явно не тягне. Видавництвам нормально так прийшлося з форматом підшаманити, щоб розтягнути її до такого об'єму. У якості повісті у збірнику, виглядало б органічніше.Але в Україні “Пульт Гвенді” надрукували у оригінальній обкладинці, а всередину ще й додали родзинок у вигляді прикольних ілюстрацій. Тому своє місце у бібліотечці займає гідно.Якщо резюмувати, то читається повість легко, історія не затягнута і залишає після себе приємний післясмак. А мені більшого і не треба ;)***• – Добре, що насправді такої кнопки немає.– Вона є. Є у Ніксона. І у Брежнєва. І ще в інших.• Секрети - це проблема, можливо, навіть найбільша з усіх проблем. Вони обтяжують розум і займають простір у світі.• – Цього не може бути, – шепоче вона сама до себе, повертаючись до ліжка. – Це божевілля.  Утім, світ і так божевільний. Треба лише дивитися новини, щоб знати це.• Ти мені подобаєшся, дівчинко, справді. Маєш стиль і перчинку. Таку комбінацію нічим крити.#книжкова_полиця

​​Стівен Кінг — “Мізері”. Градус божевілля, який зростаєОт що у Кінга вдається справді добре, так це поступово занурювати читача у атмосферу мороку і божевілля, влаштовуючи все таким чином, що ти і сам не встигаєш зауважити той момент, коли все і всі навколо, остаточно злітають з котушок. Обмежений простір, лаконічні декорації, мінімальна кількість дійових осіб — виявляється, навіть цього достатньо (якщо за справу береться майстер), щоб створити моторошну атмосферу жаху і безнадії, які накочують хвилями, все більше і більше поглинаючи читача з кожною наступною сторінкою.Пол Шелдон — успішний письменник, автор популярного циклу про Мізері Честейн. Одного разу він зустрічає свою палку прихильницю, проте в не зовсім звичайних обставинах. Вона врятувала його від смерті, витягнувши з машини після аварії, довезла додому, обробила рани... Ось тільки Енні зовсім не планує відпускати Пола... Краще б він помер, ніж пережив увесь той кошмар, який підготувала йому його читачка, яка виявилася божевільною...Як протистояти злу, якщо воно має над тобою повну владу? Як знайти спільну мову з людиною, якщо неможливо вгадати у якому настрої ти зустрінеш її сьогодні — з морозивом у руках чи гострим ножем? Чи є сенс жити далі, якщо все твоє існування наповнення стражданнями? Роздуми головного героя прописані детально і майстерно, настільки, що здається ніби ти знаходишся поруч з ним, замкнений у тій же кімнаті, в домі, де на багато миль навколо немає жодної живої душі. “Мізері” — одна з найцікавіших книжок Стівена Кінга, які я прочитав. Справді вдалий роман, який змушує побачити світ у темних фарбах жаху, затягує у трясовину божевілля і не відпускає до самого кінця.// Цитати з книжки //• Може, є і феї, і ельфи, але пам'ятай: Бог допомагає тим, хто допомагає собі сам.• Хто-небудь міг би прийти і врятувати від жаху, але ніхто не прийшов... тому що ніхто ніколи не приходить.• Великі ушкодження породжують романи, а не амнезію. Талант - корисна річ для письменника, але єдина неодмінна умова - це здатність пам'ятати історію кожного шраму.• У темряві розум безпорадний, а логіка всього лише привид.• Час від часу звуки припинялися. Час від часу припинявся він сам.• Депресія призводить до самогубства. При психозі людина з непомірно роздутим "я" бажає зробити послугу всім, хто опиняється поруч, і забирає їх із собою.• Їй щастить як дияволу, і в критичні моменти вона стає розумною як диявол - майже як диявол. Майже — ось ключове слово.• Знаєш, чому автори пишуть, що присвячують книжки своїм близьким? Тому що врешті-решт масштаби власного егоїзму починають їх лякати.• Жорстокість зрештою зрозуміла. Протистояти ж божевіллю не може ніщо.#книжкова_полиця