Хочете прикол? Ви ж не раз чули від Кернеса та його фанатів, що «Харків — перше місто в Україні, яке отримало повний комплект нагород Ради Європи», чи не так? Але чи знаєте ви, коли насправді місто отримало ці нагороди та що Кернес майже не доклався до цього?• Диплом — 2003 рік (при Шумілкіні);• Почесний прапор — 2004 рік (при Шумілкіні);• Таблиця Європи — 2008 рік (при Добкіні);• Приз Європи — 2010 рік (при Кернесі).Останню нагороду місто отримало 23 серпня 2010 року, а Кернес став виконувачем обов'язків міського голови лише в березні того ж року, після того як Добкіна призначили губернатором. Тобто Кернес лише пів року перебував на посаді, коли отримав четверту, останню нагороду, на якій згодом активно робив собі політичний піар.Це нагадує старий анекдот. Приходить чоловік із подругою на день народження, але без подарунка. Перед входом у квартиру він каже подрузі: «Давай я квіти потримаю, а ти натисни на дзвінок». Вона віддає квіти, дзвонить, відкриваються двері — і чоловік, передаючи букет, каже імениннику: «Вітаємо тебе від щирого серця!»Було б смішно, якби не було так сумно. У мене чимало дискусій із досить розумними людьми, які не хочуть усвідомлювати, що Кернес — це ніякий не геніальний менеджер, який створив диво, а звичайний шоумен з ресурсами, який брав чуже й видавав за своє. Так було з усім: починаючи з реконструкції парку Горького за кредитні кошти, які місто так і не віддало до початку повномасштабки, бо кредитором був російський банк, і закінчуючи медичною реформою, яка насправді йшла з міністерства, але яку він позиціонував як свою, місцеву ініціативу.На жаль, багатьом людям досі подобається це шоу! Про нагороди можете почитати на офіційному сайті.🚴🏻♂️ Читати 📹 Дивитись 🥳 Дивитись
Чую сигнал клаксона та бачу, як поважний водій на Toyota Camry спокійно пригальмував перед бабусею, яка переходила дорогу на острівець (біля правої стрілки), де запарковані авто. Посигналив він їй, мабуть, щоб «нагадати її місце» — мовляв, не можна тут переходити. Або натякнути, щоб поспішала. Ніякої небезпеки вже не було, адже він її побачив та спокійно загальмував. Просто робить так, бо може.Там були ще кілька людей. Взагалі тут постійно так переходять. Ситуація трохи абсурдна, адже поруч є перехід, який додає до маршруту лише метрів 10-15. Чому ж люди все одно йдуть саме так? Думаю, це через неправильну оцінку відстаней. Коли ти йдеш прямо і маєш трохи повернути назад, аби перейти вулицю, здається, що це великий гак.І не має значення, чи ти на авто, чи пішки. Подивіться на цей намальований острівець: навіщо тут зробили розворот? Невже автомобілі не можуть проїхати зайвих 30 метрів? Це ж аналогічна історія — так само, як і пішоходи не хочуть йти трохи далі.І ще одне: чому пішоходи повинні обходити, якщо водіям дозволено паркуватися прямо на цьому острівці та виходити з авто з тими ж самими порушеннями? Чому водіям доступна опція «перейти, де зручно», а пішоходам — ні?Немає справедливих відповідей на ці питання. Єдине пояснення — автомобілецентричне середовище. Тут можна було б продовжити сквер та облаштувати зручніший перехід для людей.🚴🏻♂️ Читати 📹 Дивитись 🥳 Дивитись#перехід #пріоритет
Взяв звідси:Ми — доньки, партнерки та подруги загиблих воїнів; медійниці, мисткині, волонтерки, військові — і нам болить, що у Харкові майже відсутня культура вшанування памʼяті захисників і захисниць. Уявіть, що на місто-мільйонник спиняється лише одне перехрестя, а деякі водії та пішоходи зустрічають це неохоче. Натомість Харків святкує прихід весни за 30 кілометрів від фронту.Ми не рахуємо кошти, витрачені на декорації, бо з цим краще впорається @anticor_kharkiv. Але бачимо, що в міста є неабиякий ресурс. То чому не направити бодай частинку з нього на памʼять про тих, хто відбив окупантів на підступах до Харкова у 2022, поліг на Купʼянщині, загинув у боях на сході або на півдні? Щоб зустрічати весну з повагою та робити селфі, памʼятаючи, якою ціною.Наше місто чудове та заслуговує гідно памʼятати героїв. Кожен і кожна можуть стати прикладом для наслідування. Ми переконані — якщо включиться місто, більше людей виділять хвилину власного часу на памʼять, поширять важливість ініціативи серед колег і сусідів.Чого ми очікуємо?👉🏼 парки та сквери можуть дати дозвіл на розміщення памʼятних табличок (така практика вже є у Вінниці та у Києві).👉🏼 завдяки гучномовцям на вулицях можна інформувати містян про Загальнонаціональну хвилину мовчання, як це вже відбувається у низці міст країни.👉🏼 харківський метрополітен може оновити оголошення, щоб харківці розуміли, навіщо та за кого їх закликають зупинитися.👉🏼 а міська влада — співпрацювати з ГО «Вшануй», Українським інститутом національної памʼяті або іншими обʼєднаннями для створення місць вшанування памʼяті у Харкові.Щосереди та щосуботи Харків долучається до Загальнонаціональної хвилини мовчання о 9:00, яку координує @moment_of_honor. Приєднуйтеся завтра, 8 березня, о 8:50 і ви! Якщо не виходить зробити це особисто, зупиніться і згадайте воїнів, де б ви не були ❤️🩹🚴🏻♂️ Читати 📹 Дивитись 🥳 Дивитись
Трохи "колізій" з нашої реальності. Текст складний, треба буде напружитись трохи. Пішохід переходить проїзну частину (яка нібито належить авто) у "невстановленому місці" (часто під цим у нас взагалі розуміють будь-яке місце поза переходом) - порушення, за яке мають жорстко карати.Авто пересувається тротуаром (який нібито належить пішоходам) — норма.Враховуючи ці два факти, можна дійти висновку, що це нібито пішохід загрожує автівкам, а не навпаки. До речі, в Польщі в деяких випадках за їзду тротуаром передбачено кримінальну відповідальність.А ось інший приклад. Водія фактично не можуть притягнути до відповідальності, якщо він не пропустив пішохода, який очікував біля переходу. Покарання застосовується лише у випадку ДТП. Іншими словами, щоб пішоходу довести свою невинуватість, йому треба потрапити під колеса. Одначе пішохода, який переходив у невстановленому місці штрафують легко! Йому не треба потрапляти під колеса, щоб його винуватість довели. Отже, водій, який фізично погрожував слабшому учаснику руху - нічого не порушує, а пішохід, якому на дорозі побудували 4-смугове шосе без переходу — погрожує небезпеці.Щось треба міняти!🚴🏻♂️ Харків для Людей 📹YouTube 🥳TikTok#безпека #ПДР #пріоритет
Знаєте, що НЕ надихає? Харків'яни, які ненавидять тебе лише за те, що ти намагаєшся зробити місто кращим. Левова частина коментарів у TikTok і час від часу в YouTube звучить так: "Навіщо ти ганьбиш місто?"Тобто, не можна показувати проблеми та недоліки. Треба тільки хвалити. Типу ми всі разом захоплюємось нашим містом, демонструємо любов, і через це воно стає ще кращим. Інші міста, мовляв, заздрять, і через це ми ще більше пишаємось Харковом...Мені критикувати не можна — я ледь не найлютіший ворог, а міському голові за наші гроші через кожну праску розповідати, що у нас все найкраще, — це будь ласка. Отже, говорити можна тільки хороше. Це або результат роботи політтехнологів, або просто використання ними ж такої особливості ментальності харків'ян.Цікаво, що така "любов" до міста — тільки на словах. Ці люди зазвичай нічого не роблять для Харкова. Вони хочуть пишатись ним, але не більше. Робити щось мають комунальники.Чи вважаю я, що через це на Харкові треба ставити хрест, бо "там совковий менталітет"? Ні! Просто потрібно просувати здоровий глузд. Хороші звички даються складно, але вони того варті.🚴🏻♂️ Читати 📹 Дивитись 🥳 Дивитись
Вчорашня подія залишила чимало роздумів, тому ще деякий час я тут буду рефлексувати.На таких заходах збирається багато впливових людей. Коли вони всі разом, кожне слово важливе, адже воно може стати уроком для громадянського суспільства.Один із моментів, що запам’ятався, — моя порада журналістам усе ж таки прочитати #ПСММ (План сталої міської мобільності). Адже відповіді на багато запитань сховані десь у середині документа. Було б добре, якби на зустрічах ми не просто запитували про документ загалом, а дискутували вже по його змісту. Розумію, що це непросто, але саме фахові запитання роблять громаду компетентнішою.Яскравий приклад — пресслужба міської ради, яка, схоже, сама до кінця не розуміє, про що йдеться. Вони публікують новину на сайті й додають фото нової розв’язки, яка насправді порушує принципи сталої мобільності. На це тоді неодноразово звертали увагу фахівці.Це виглядає приблизно так само, як написати статтю про романтичний Париж і додати фото протестувальників, що палять шини або малюють графіті на історичних будівлях. Якщо це не сарказм, то приклад повного нерозуміння теми.Я не хочу лише критикувати пресслужбу ХМР. Моя мета — заохотити журналістів, а разом із ними і харків’ян, розібратися в принципах сталої мобільності. Щоб це стало темою для обговорення не лише в офісах, а й на кожній кухні.Ну, а якщо вам потрібно знайти доречне фото для новини про сталу мобільність, краще виберіть велосипед чи самокат. 😉🚴🏻♂️ Читати 📹 Дивитись 🥳 Дивитись#громада #комунікація
Вчора ввечері мені трапилось їхати з Історичного музею на Олексіївку. Принципово не захотів брати таксі — вирішив скористатися громадським транспортом. І це ще й безкоштовно!На станцію метро я зайшов о 20:33 — якраз через три хвилини після відправлення останнього поїзда. Наступний був о 20:50. Ну що ж, почекаю. Поїзд прибув і відправився вчасно.Їду до станції «Університет» і переходжу на Олексіївську лінію на «Держпром». Приблизно о 20:55 я вже стояв на платформі й чекав на новий поїзд, бо попередній поїхав о 20:53 — буквально в момент мого прибуття. Наступний прибув за розкладом о 21:13 — тут усе без нарікань. На Олексіївку я приїхав приблизно о 21:24.Отже, вся дорога зайняла понад 50 хвилин. Для порівняння, цей маршрут можна подолати автівкою, не поспішаючи, за 15 хвилин. Найцікавіше, що власне їхав і переходив між станціями я всього 15 хвилин, а решту 35 хвилин просто чекав.І ми говоримо зараз про #метро, а не про сільський автобус. Метро, яке придумане для того, щоб перевозити далеко та швидко велику кількість людей.У мене було величезне бажання дістати камеру й почати запитувати втомлених людей, які занурились у свої телефони: чи готові вони зараз заплатити по 10 грн, щоб скоротити час очікування хоча б удвічі? Не знаю, як вони, але я готовий був заплатити значно більше, бо дуже пошкодував, що таки не взяв таксі.Ціна за #безплатний_транспорт — наш час.🚴🏻♂️ Читати 📹 Дивитись 🥳 Дивитись#мобільність
Нещодавно до Харкова приїздив Любарський — той самий, хто прийняв виклик Портнікова на дебати на нашій площі. Чесно скажу, я майже не знаю, хто це. У мій фокус уваги він потрапив лише тому, що він харків'янин, який багато років живе в США, та ще й республіканець. Такого в нашому інформаційному просторі небагато.Я послухав його лекцію у Харкові. Окремо цікаво було спостерігати за якістю дискусії у нашому місті, але зараз хочу поділитися іншим — темою податку на нерухомість.Мої погляди з цього питання не всі поділяють, адже у нашому суспільстві є певний біль щодо приватної власності. "Це моє! Чому я маю щось платити громаді?" — типовий аргумент.А тепер увага: ось перед вами американець із доволі правими поглядами, який чітко каже, що це плата за можливість жити у громаді. Це чи не найринковіший механізм, який можна уявити щодо податків. Він і про конкуренцію між муніципалітетами, і про захист приватної власності. Залишу тут це для історії.Посилання з таймінгом на 41:43🚴🏻♂️ Читати 📹 Дивитись 🥳 Дивитись
Ви можете сказати, що це ніяк не стосується тематики каналу. Я не погоджусь, але байдуже! Вважаю, що ця інформація точна варта вашої уваги.Дуже рекомендую всім книгу "Плем'я" та інтерв'ю її автора Себастьяна Юнґера! Це корисно військовим, цивільним, хто виїхав, хто повернувся, хто залишився та взагалі всім всім українцям. Особливо корисно харків'янам, щоб розуміти наш новостворений трайбалізм. Як написано у передслові від українського військового: "ця книга про нас".Автор - військовий журналіст, який лаконічно пояснює вплив війни на людей. Чому військові сумують по фронту? Чому їм важко прижитись в суспільстві? Чому в містах, які бомблять, знижується кількість невротиків та самогубств? Що робити суспільству, яке пережило таке?Без жартів, але якщо ви прочитаєте цю книгу, ви будете розуміти набагато краще, що потрібно ветеранам, ніж 95% тих, хто займається цим та публічно висловлюється на тему (привіт, Горбунова-Рубан!). Таке розуміння може значно покращити наше суспільство.Коротше, ці 100 сторінок захоплять вас та щонайменше змусять задуматись та кинути виклик типовим уявленням про небезпеку, яка нас оточує. Щоб трохи розігрітись, рекомендую інтерв'ю автора з українським військовим. Там, до речі, вони обговорюють трохи Харків. Це, як на мене, дуже цікаво.А закінчує він тим, що нам, українцям, треба розробити свою стратегію - як зробити спільноти, на кшталт сусідства, відкритими до ветеранів. Щоб ветерани в них почували себе необхідними. Тепер скажіть, що це не про урбаністику!Також для мене тут цікава тема для досліджень - фальшива харківська пиха. Як на мене, харків'яни не дуже усвідомлюють, що їх об'єднує більше лихо та спільність, яку воно породжує, а не любов до нібито найкращого міста у світі. Не буду спойлерити, але ця книга говорить нам про нас самих значно більше, ніж ота фальшива ідентичність "Харків живе та працює".📘Книгу шукайте в мережі самостійно - "Плем'я. Про повернення з війни і належність до спільноти", Себастіян Юнгер😉Подкаст з автором, Простими словами 🚴🏻♂️ Харків для Людей 📹YouTube 🥳TikTok#рекомендація #суспільство
By Me A Coffee, прощавай!Відсьогодні мій акаунт відключено. Альтернатива поки що фактично одна Patreon. Також я пробую Donatello, але там чимало обмежень поки що.Для тих, хто не в темі. Команда By Me A Coffee анонсувала відключення від системи Payoneer, через яку я, як і більшість українців, виводили кошти після того, як вони відключили можливість виводити на українські картки. Детальніше читайте на DOU.Звісно, можна створити якийсь європейський рахунок та виводити кошти на нього, але я вже принципово не хочу підтримувати платформу, яка так чинить з Україною.Та й в цілому дуже дивна ситуація складається: на Заході дуже ліниво втілюють санкції щодо рф, а для України сервіси охоче створюють проблеми за власною ініціативою. Цинізму додає те, що деякі сервіси ще й намагаються зберігати свій ринок в рф (привіт, Steam!). Складається ситуація, коли чимало сервісів та послуг однаково недоступні ані в рф, ані в Україні: а заблокуймо їх гуртом, щоб не заморочуватись!Я ще можу зрозуміти, чому не можна використовувати DJI в Україні, але коли заблоковано додаток для навушників (Shokz), хоча в рф дозволено, то це викликає щирий подив!Вибачте за цей #оффтоп, але свідомим треба бути навіть на такому рівні - підтримуючи того чи іншого виробника та його політику щодо нашої країни.
TGLIST.COM.UA
