КАРПАТСЬКА СІЧ

П’ять років боротьби, розвитку і зростання. Центурія відзначила свою річницю, показавши масштаб та силу, що здобула за цей час!Ми стали не просто організацією, а братерством, що формує нову культуру, виховує молодь і несе вперед Ідею Naціоналізму. Разом із нами святкували дружні організації: Авангард, STURM, Карпатська Січ, Галицька Молодь, Patriots 1654. Це ще раз довело, що Nаш Рух єдиний, сильний і готовий до нових перемог.Свято розпочалося урочистим Маршем Традиції — подією, що стала символом пам’яті та вдячності тим, хто віддав життя за Велику Україну. Піднявши прапори й пройнявшись вірою у краще майбутнє, яке подарували нам Nаші воїни, ми впевненим строєм крокували вулицями Львова, вшановуючи кожного героя, чия жертовність стала фундаментом Nашої свободи. Їхні імена живуть у серцях тих, хто продовжує боротьбу, і саме з цього моменту розпочалося святкування п’ятиріччя Центурії.Протягом двох днів вирувала боротьба характерів і сили: на майданчиках точилися запеклі поєдинки з мма і гремплінгу, де хлопці і дівчата виходили в октагон та доводили витривалість у кожному спарингу; поруч гуділи екрани з віртуальними битвами від CYBERION, що викликали не менше азарту; на ристалищі дзвеніли мечі, додаючи святу атмосфери середньовічної відваги. Ті, кому хотілося ще більшого адреналіну, занурювалися в страйкбол, випробовували себе на FPV-симуляторах від Генерала Черешні або відвідували тир. Усе це творило єдину атмосферу драйву, братерства та незламності.Найбільш вражаючим моментом стала заруба 120 на 120 — масштабна битва, де кожен відчув справжній дух команди, витривалості та сили.Окремим етапом стала традиційна містерія, під час якої вшанували полеглих легіонерів, чиї імена навіки вписані в Пантеон Центурії.Це була не просто річниця — це була демонстрація того, що Центурія живе, росте й стає ще сильнішою з кожним днем.Велика Україна починається з тебе — включайся в Центурії!Центурія в інших соціальних мережах:▫️Facebook▫️YouTube▫️Instagram ▫️TikTok▫️Сайт

...уявляєте картину? Підходить до рядового генерал, опускається поруч на коліна і починає вчити стріляти з кулемета. Генерал валявся з нами у бруді, повзав по мокрій траві. Щоб зробити з нас хороших бійців, залучив найкращих інструкторів....він слідкував, щоб у солдатів було забезпечення. Сергій Петрович міг підійти до будь-якого бійця і запитати: «У тебе все нормально? Може, допомога потрібна?».... Наприклад, мені ніяк не могли підібрати взуття. Ну не шиють для солдатів черевики 49 розміру! Сергій Петрович заспокоїв: «Тобі замовимо окремо. Люди вже працюють». Я аж рот розкрив від подиву: генерал переживає, щоб боєць був взутий! Коли нам привезли форму і крапові берети, а це було пізно вночі, Кульчицький особисто контролював, щоб одяг підійшов за розміром кожному»Вже п'ять років, а ті, хто мав за честь знати генерала Кульчицького і досі згадують його добрим словом. Професійний військовий, з перших днів війни він став до захисту України. Не "паперовий", справжній бойовий офіцер, душею, серцем та власними руками генерал долучився до створення першого резервного батальйону Національної гвардії України, сформованого з добровольців Євромайдану.Генерал ніколи не цурався простих бійців і знаходив втіху у брудній повсякденній солдатській роботі. Сам генерал опікувався бійцями, завжди слідкував за тим, щоб у них було все необхідне й сам доправляв на позиції амуніцію, забезпечення та харчі. 29 травня 2014 року, під час одного з таких польотів на гору Карачун, що під окупованим тоді Слов'янськом, де наші бійці були тоді у оточенні, гелікоптер Нацгвардії втрапив у засідку. Терористи обстріляли борт з ПЗРК, баки гелікоптера вибухнули при падінні. Тоді загинули 12 чоловік, у числі яких і генерал Сергій Петрович Кульчицький.Сьогодні генерал відзначив би 56 років з Дня народження. Батальйон, створений Сергієм Кульчицьким, носить його почесне ім'я та прославився у ряді тяжких бойових операцій та зіткнень із ворогом, а ми ж маємо за велику честь періодично допомагати його бійцям необхідним спорядженням.Не забуваймо, хто напав на Україну та розпочав цю війну.Не забуваймо, за що і кого гинуть найкращі з українців.З Днем народження, Небесний Генерале.Світла пам'ять!

У руці хрестик мого бійця. На ньому сліди його крові. І ця крапля каже більше, ніж тисячі новин. Він на операційному столі. Поруч ще один наш братик, і за його життя теж зараз борються медики. Двоє інших бійців легкіші, з акубаротравмами. Ще один січовик лишився на полі бою, ми готуємо операцію з евакуації тіла з під рою fpv противника. Такий мій день, така наша реальність.І от тепер скажіть: ви справді думаєте, що війна закінчується? Що все буде добре само собою? БЛЯТЬ, відкрийте очі! Війна триває щодня і щохвилини. І буде тривати, доки існує росія. Це аксіома, яку треба вбити собі в голову.Або ви включаєтесь і допомагаєте армії, стаєте поруч із нами, підтримуєте тих, хто воює і тих, хто вже повернувся інвалідом, але продовжує боротись у громадському й спортивному житті в наших Ветеранському Хабі Закарпаття і CS Gladiator. Або ми всі разом програємо, бо інакше нам кінець.Тому не чекайте та не ховайтесь, робіть щось, допомагайте, ставайте в стрій уже сьогодні, зараз, негайно.Тарас ДЕЯК

Мода на націоналізм.Сучасному суспільству нав’язали хибну тенденцію, що громадянином держави людину робить лише наявність паспорта, а ріст популярності ліберальних і космополітичних ідеологій посіяв байдужість до будь-яких обов’язків, не говорячи вже про традиційні цінності та високі ідеали.Суспільство розглядає державу лише з перспективи соціальних благ та задоволення матеріальних потреб окремого індивіда. Фактично суспільство готове любити свою Батьківщину лише тоді, коли це вигідно або коли це стає суспільною модою. П’яне бидло кричить на вулиці «Слава Україні!» і називає себе патріотами, посилаючись на свою гордість за хлопців, які відбили черговий наступ росіян чи звільнили новий населений пункт. Симетрично постає питання: який внесок зробило це тупе стадо у вищезгаданий успіх на фронті? Все частіше на вулицях можна зустріти гламурних сучок і півників у шмотках від «Heyday brand» з національною символікою, розфарбованою у кольори ЛГБТ. Націоналізм скотився до свого роду моди, футболка з символікою - це більше не форма протесту, не виклик суспільству, що потопає в деградації, а лише жалюгідна данина моді. Називаючи себе націоналістами, ми перш за все ідентифікуємо себе з людьми елітарного світогляду. Ми любимо нашу країну незалежно від часу, погоди і пори року. Ми любимо її за будь-яких обставин, незалежно від того, процвітає вона чи переживає занепад. Ми дивимось на сьогоднішні труднощі не як на біду, а випробування, яке нас лише загартує і зробить сильнішими. Наш світогляд – не мода, а боротьба, щоденна і невтомна праця в ім’я наших ідей, постійні зусилля над собою, презирство до своїх слабкостей і змагання до ідеалу надлюдини. Наша ціль – могутня нація і держава, і вона залишається незмінною, незалежно від того, що модно в цьому сезоні. Щось модне, щось було модним, та є цінності, які не старіють ніколи.

Це провокація, дешева, брудна, добре зрежисована. Ми чудово розуміємо, звідки ростуть ноги.Головний режисер усіх цих «підпалів» і «написів» – російська федерація. Це її почерк. Вона роками намагається розхитати Закарпаття руками агентури, через телеграм-канали, через дешеві трюки. Їй не дає спокою наше мирне співжиття, бо сильна і єдина Україна – її найбільший страх.Угорські політики просто підхопили, бо їм це вигідно. Хтось хоче виграти вибори, хтось набрати бали на «турботі» про закарпатських угорців. Але коли Україна кричить про допомогу, коли вирішується наша доля, то вони стабільно проти.Закарпаття не сцена для чужих політичних вистав і не іграшка в геополітичних іграх. Тут живемо ми: українці, угорці, словаки, румуни. Нам не потрібна зовнішня пропагандистська «підтримка», яка існує лише в новинах і демотивує тих, хто ведеться на ці вкиди. Ми розуміємо, з чим маємо справу, і не будемо піддаватись на подібні провокації. Ми самі розберемося з тим, що відбувається у нас вдома, бо ми знаємо правду. А тим, хто дивиться здалеку, угорцям з-за кордону, цього не видно.Я прошу лише одного – ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. Від журналістів, від коментаторів, від усіх, хто присутній у публічному просторі. Бо невчасне слово чи перекручений заголовок – це тільки їм на руку. І кожен має розуміти, в чиїх руках ця зброя.Не ведіться. Ми добре знаємо, що це провокація москви з подачі її союзників. І ми не дамо себе зламати.Це не перша спроба. Були підпали СЦБ на залізниці, підпали машин військовослужбовців, вбивство полковника СБУ і цілий ряд інших провокацій по всій країні.Це давно продуманий ланцюг і ми маємо залишатися пильними.Тарас ДЕЯК

14 липня. Два роки, як з нами немає Анатолія Тегзи.Два роки, як серце не приймає цього «немає».Два роки, як він тримає свій фронт уже з неба.Анатолій Тегза. «WarWar». Командир тактичної групи підрозділу «Карпатської Січі». Побратим. Друг. Людина, яка не чекала наказу, бо завжди йшла першою. Людина, що завжди думала не про себе, а про справу, про підрозділ, про організацію, про побратимів.В останньому бою, як і в кожному до того - він був до кінця. Загинув від прямого попадання осколком під час штурму ворожих позицій на околицях міста Бахмут, Донецької області поблизу Берхівського водосховища.Перед смертю врятувавши побратима Івана «МС» Куклишина та командира суміжного підрозділу з 57 ОМПБр.Йому посмертно присвоїли звання Героя України. Але ми знали, ким він є, задовго до указів.І чим далі минає час - тим гостріше це відчуття порожнечі. Бо вже не просто сум, а усвідомлення: Толік не повернеться.Але він поруч. В нашому строю, в наших рішеннях, у кожному ризику, який ми беремо, бо так би зробив він.Ми продовжуємо його справу.Герой. Брат. Наш.Назавжди в строю💔

Північ Італії спалахнувМісто П'яченца, що в Італії, вже тривалий час потерпає від злочинності, яку несуть із собою нелегальні мігранти з Північної Африки. Пограбування, наркотики, напади з холодною зброєю — у тому числі з мачете — стали буденністю для мешканців. Коли держава бездіяльна, на захист порядку виходять самі люди.Італійські націоналісти та ультрас "Інтера" провели антиміграційну акцію та створили добровільні патрулі, аби повернути безпеку на вулиці міста. Під час одного з таких патрулів по них було вчинено напад — з автомобіля, що проїжджав повз, у бік активістів полетіли пляшки.Націоналісти не залишили провокацію без відповіді: вони зупинили авто, з якого нападники діяли. Всередині — троє північноафриканців, яких витягли з машини та провчили. За кілька хвилин підтягнулася ще група агресивних мігрантів, озброєних та готових до бійки. Але італійці не відступили.Почалась масова сутичка — близько 40 людей. Внаслідок зіткнення двоє нападників-мігрантів були серйозно поранені. Серед італійських патріотів — жодного постраждалого. Міністерство внутрішніх справ Італії лише після цього пообіцяло провести розслідування.

Верховна рада проголосувала за «ярмарок паспортів»А якщо точніше, то ухвалили законопроєкт про «множинне громандянство». Закон допускає подвійне (чи навіть більше) громадянство у випадках, які стосуються народження, шлюбу з іноземцем, усиновлення, або автоматичного набуття за законодавством інших держав.Поки не до кінця розуміємо мети цього закону, але найбільше цікавить інше. Він прямо суперечить конституції України. Стаття 4 Конституції України чітко каже: «В Україні існує ЄДИНЕ громадянство». Значить, депутати свідомо проголосували за закон, який юридично не може існувати без зміни Основного Закону. Це не помилка — це політичне рішення.Також виникли подвійні лояльності. Громадянин кількох держав — це не громадянин, а суб’єкт із розмитою відповідальністю. Крім того, з'явилось потенційне вікно для агентів впливу. Легалізувати паспорт країни-агресора через «автоматичне набуття»? Виходить цілком можливо.Умовний росіянин відтепер може отримати легше громадянство України. Відповідно безперешкодно жити, працювати, купувати майно. Його не можна буде автоматично депортувати. Також не потрапляє під санкції як «іноземний громадянин рф»

♖ Марш Традиції! 🏳️‍🌈Чи пам’ятаєте ви Марш Традиції минулого року? Це був не просто хід. Це був акт духовного опору, знак того, що ми, носії вікових вартостей, здатні єднатись перед лицем духовної отрути. Але після того — що ми побачили?Лекції «Ісус — квір», фестивалі збочень під личиною дитячих кінофорумів, провокації на вулицях, атаки на храмову символіку, — все це продовжувалося, немов у зухвалому глузуванні з нашої стриманості. Ми відповідали — мітингами, петиціями, демонстрацією під Міністерством юстиції. Ми нагадували: Україна — це земля віри, а не поле експериментів над мораллю.Минулоріч ми змогли зробити важливе: об’єднати тих, хто ще не зламався. І хоч нас намагаються змалювати як маргіналів — правда інша: ми єдина сила, що несе в собі пам’ять поколінь, гідність родини та віру в українське небо.Тому ми знову кличемо всіх, хто не згоден мовчати. Усіх, хто вірить, що Київ — це місто Архангела, а не арена ідеологічної профанації. Усіх, хто готовий стояти за правду, як за останню лінію оборони.Нехай наш крок луною розіб’ється об байдужість. Нехай наш голос проріже тишу моральної капітуляції.Це не марш. Це — маніфестація духу.Содом не пройде.⌗ Інформація: • Дата: 14 червня • Місце збору: Київ, Майдан Незалежності • Збір: 9:00 • Початок ходи: 10:00☨ Гарнізон ☦️ | Долучитись | Чат | Підтримати

Толік був більше, ніж боєць у підрозділі.Він став для мене братом.Таким, якого не просив, але дав Бог і війна.І я вдячний за кожен день, коли він був поруч - у строю, у бою, у тиші після виходів.Толік не шукав слави. Він просто робив те, що треба.Робив краще за всіх.Коли треба було йти вперед - ішов першим.Коли треба було прикривати - лишався останнім.Його шлях - це не просто служба. Це легенда.І сьогодні ця легенда має своє заслужене ім’я - Герой України.Офіційно. Хоч для нас він був ним з першого дня.Брате, ти в кожному нашому кроці.Ти в памʼяті, в зброї, в тиші перед боєм.Дякую, що був.І дякую, що є - у кожному з нас.АНАТОЛІЙ "WarWar" ТЕГЗА - чоловік нестримної волі та безмежної сміливості - ГЕРОЙ УКРАЇНИ!P.S.: Зараз багато хто пише, дзвонить, говорить про героїзм Толіка.Але я хочу подякувати тим, хто справді був поруч. Хто писав про нього, збирав спогади, робив подання, зберігав його ім’я в строю навіть після смерті.Дякую всім, хто доклався до того, щоб історія Анатолія Тегзи жила й звучала гідно.Ваша справа - це частина його безсмертя.Все інше - просто шум.Тарас Деяк