Telegram statistics channel - @karpatska_sich

Україна існує всупереч. Зіткнення двох світів на нашій землі мало б знищити нас, натомість зробило боротьбу звичкою. Це допомогло руйнувати імперії. Це ж і завадило створити свою. Ми можемо роками організовано протистояти ворогу, але після – нам не вистачає ні конкретного бачення національного проєкту, ні волі, щоб довести його до кінця.Разом з Воїнами Україна потребує Державотворців. Георгій Тарасенко поєднував ці архетипи.В 17 років Він вперше відправився на фронт. Тоді, весною 2014 року, єднання нації було колосальним. Під прапорами націоналістів було тисячі послідовників по всій країні. Але, пройшовши критичний момент, постало питання “що далі?”. Відповіді не було. Люди потребували чогось більшого, ніж боротьба.Георгій розумів, Перемога – це сума виграних боїв на всіх фронтах. Можна виграти війну та програти мир.Так у 2017 році з’явився Фрайкор – добровольчий підрозділ та військово-патріотична організація орденського типу.Кістяк організації ніколи не перевищував двох десятків чоловік. Стати членом організації було важко, але, пройшовши всі випробування, людина ставала частиною родини. Жорсткий відбір давав впевненість у людях. Чітко прописані погляди – в майбутньому.Добровольчий підрозділ постійно проходив ротації в зоні АТО/ООС. Багато людей, які брали участь у діяльності підрозділу до 24 лютого, зараз виконують бойові завдання на різних напрямках у різних структурах.Такий підхід виправдав себе. Бій у стінах 134 школи в перші дні повномасштабного вторгнення – яскравий приклад. Війна – донька Хаосу. Перемагає той, хто здатен навести лад. Саме цю задачу Георгій і виконав – завдяки чому російські спецпризначенці були знищені. Пізніше самі росіяни визнають, що програш у тому бою став однією з причин провалу штурму Харкова.Під час штурму Малої Рогані Георгій не зрадив собі: йшов першим та вів своїх бійців.25 березня 2022 року Георгій Тарасенко загинув. Йому було 25 років.Посмертно нагороджений званням Герой України.Біль по втраті найкращих для нас не новий. Цим платимо за шанс створити сильну державу та обрати своє майбутнє. Для цього треба бажати більшого, ніж встановити прапор над ворожою столицею. Не впораємось – повторюватимемо сценарій, поки не засвоюємо урок, або не перестанемо існувати. Георгій мав візію майбутнього та послідовно втілював її.Пам’яті та Помсти нам не достатньо. Ми доведемо Твою справу до кінця.@freikorps_org

Нещодавно одна недодепутатка з партії "Голос" зареєструвала законопроект про реєстровані партнерства. Це один з кроків на шляху до легалізації одностатевих шлюбів.Необхідність прийняття закону пані недодепутатка обгрунтовує абсолютною хуйнeю, демонструючи не лише свою відірваність від життєвих реалій, але й юридичну тупість. Наприклад, Совсун намагається писати для нас закони, але, здається, на 38-му році життя нічого не чула про інститут спадкування за заповітом в цивільному праві.Всі маніпуляції військовою тематикою в контексті легалізації одностатевих шлюбів/партнерств множаться на нуль тим фактом, що більш ніж за рік повномасштабної війни загинув один представник ЛГБТ (якби були інші - про них би кричали з кожної праски). Чи має Україна перекроювати своє законодавство на догоду десятку людей? Ні.Небайдужі люди зареєстрували петицію на сайті президента проти вищезгаданого законопроекту. Петиція не зовсім коректно сформульована, але виражає позицію. Підписуйте, бо інших способів протидіяти зараз просто немає (вся консервативна пасіонарна спільнота зосереджена на боротьбі з московськими вошами і на українських гнид часу просто не лишається):https://petition.president.gov.ua/petition/183060

Сьогодні 94 роки виповнилося живій легенді Закарпаття Івану Мирону.Восени 1950 року молодий вчитель Іван Мирон ухилився від призову до лав радянської армії та перейшов на нелегальне положення. Налагодивши зв'язок з членами ОУН та УПА, почав виконувати їх доручення. У квітні 1951 року роззброїв охоронця сільради – відібрав у нього три карабіни з набоями. Через місяць групу підпільників з 18 осіб, до якої належав Мирон, було затримано. 11 січня 1952 року вироком військового Трибуналу Прикарпатського військового округу за ст.ст. 54-1 “а” та 54-11 КК УРСР Іван Мирон був засуджений до 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна. До 1956 року відбував ув’язнення у Норильську, був учасником Норильського повстання, потім – відправлений до Іркутської області, а з 1961 і до закінчення терміну ув’язнення – пробув у мордовських таборах. Іван Мирон, як справжній патріот, не визнавав своєї провини і не каявся, тому і не потрапив до переліку звільнених після ХХ-го з’їзду партії частини політв’язнів, відсидівши всі 25 років.Для бійців Карпатської Січі Іван Мирон завжди був прикладом незламності. До початку повномасштабної війни ми періодично їздили до нього в гості, щоб почути історію його життя з перших уст. Зараз з нашим підрозділом шляхами війни мандрує прапор, підписаний Іваном Мироном, як символ тяглості поколінь у боротьбі за Україну.На фото: бійці КС в гостях у Івана Мирона кілька років тому, а також прапор, про який йшла мова вище.