Telegram statistics channel - @kanal_rostu

Люта ніч .. і ще лютіші стають люди ….вночі відкрила тредс, а там сваряться про те, що в метро дихнути ніде, а деякі люди прийшли з палатками і там де може розміститись 4-5 людей, в палатці одна, дві людини… ще пишуть що в деякі ЖК не впускають людей в паркінг з інших будинків, щоб не псували машини … жильці голосували за це …а деякі пишуть, що це їм поцарапали машини….Якщо чесно, я дуже переймаюсь всім цим. Я вірю в єдність, адекватність, цінності і коли таке бачу, у мене починають качатись та ламатись мої внутрішні опори та віра, яка тримає кукуху ….З однієї сторони - варто закрити соцмережі та не читати. А з іншої - треба знати, що тебе може чекати, якщо ти опинишся в складній ситуації. … тож варто знати, але вчасно закрити це все та перевести увагу на дихання.. і заспокоїти себе Побачила легку практику: коли вдихаєте і в голові проговорюєте «вдииих», видихаєте і проговорюєте «вииидииих»… Коли великий подразник, згадати щось корисне важко, а це те, що легке в практиці та повертає до тями.Діліться вашими легкими методами. Виділіть пару хв та напишіть. Це важливо зараз, як ніколи 🙏

Зрозуміла, що в цей раз, якось все інакше. Якщо раніше вистачало тиждень чи місяць, щоб відновитись, то зараз ні. Відчуття, що сили жити та енергія десь сховалась, бо я їх юзала як сумашедша чотири роки і тепер вони бачать в мені ворога. Але не буває нічого неможливого!!Бо ми власники всього цього добра, як коли нам добре, так і коли не дуже 🤗Помітила, що якщо робиш щось нове, те, що не робила раніше - енергія повертається частіше і навіть в купі з радістю. Тому зараз стараюсь експериментувати, але обережно. Розкажу вам всі мої експерименти Перше, що мені захотілось - дрібниця, але тіло захотіло дихати і я зняла манікюр. Здавалось би якась дурість, як це взаємоповʼязано. Не знаю, якщо чесно. Але я відчула, що ця ділянка тіла не дихає вільно. Важко було, бо ж звичка ходити з гарним яскравим манікюром вкорінена давно) але ви знаєте, мені відразу стало легше … вони зараз тоненькі, як бумага, рвуться до крові, але вони дихають, як і я 🤩Дивина та і годі. Що ви з себе знімаєте, коли важко? Поділіться

Взимку, коли був найбільший холод, страх, хвороби, вимкнення світла - я купила собі тонесенький, шовковий, з стразіками костюм, кольору фуксії (на фото не він, пізніше покажу) Поїхала в ТЦ за чимсь важливим і потрібним. А він, собака, висів на вітрині, ще так яскраво підсвічувався… Victoria’s Secret знають, як оформити вітрину так, щоб такі як я, сороки, не могли пройти мимо, коли бачать, що щось там яскраве, та ще й сяє камінчиками 🥰Я не прихильник дорогих брендів, давно вже це переросла, але тут не втрималась… купила собі…Відвалила гроші, які мали піти на щось важливе та корисне… і думаю, нащо мені це, якщо навіть не факт, що доживу до літа з такими обстрілами і такою лютою зимою…. Я купила костюм, а разом з ним проблему🤯, бо його ще не беруть в роботу, щоб підшити, бо, як завжди одяг на довгоногих, я ж маленька, тканина дуже тонка та дорога - тож не хочуть салони ризикувати )))Підсумуєм…. Значить купила дорого непотрібну проблему…. але, знаєте, разом з цим купила і волю до щастя…. Воля до щастя…. Що це, коли тобі геть кепсько, коли вигоріла, перегоріла та відчуваєш себе попелом? Це коли в один момент бачиш себе в минулому: коли була в ресурсі, раділа, жила живою енергією, одночасно бачиш себе зараз, розвалену, і в ту ж мить бачиш себе у майбутньому, якою будеш, якщо продовжиш самознищувати себе …. і поруч разом з тим майбутнім образом бачиш себе у тому костюмі, кольору фуксіі, гарною, свіжою, усміхненою, тою, яка перетворює в золото все, до чого торкається, тою, яка не звертає увагу на перешкоди та засудження людей, створює та палає… 🤗Коли ти це бачиш, це не означає, що в ту ж секунду ти скидаєш з себе всю втому та біль, як одяг, коли приходиш з роботи додому… так не буває… ця воля до життя спочатку зʼявляється, як іскра, жевріє, дихає, а потім набирає сили, щоб в якийсь момент прийняти рішення, які боялась приймати, на які не вистачало сил …Ставлю на літо на паузу всі діяльності… шукатиму підсилення сили, займатимусь своєю душею та тілом… повна розгерметизація, куштування нових емоцій життя … Хочу ділитись всім цим в цьому каналі, не хочу соц мереж… вони крадуть багато сил …Тож гайда зі мною, якщо вам теж треба воля до життя!!! завтра закрию цей канал, щоб тут були тільки мої люди ❤️Кому ще треба воля до життя? Який ваш стан зараз, поділіться в коментарях ?

Іноді хочеться бути ідеальною, розвиватись… а іноді хочеться пірнути в справжнє життя, коли бачиш багато неба, торкаєшся руками землі, спостерігаєш як на твоїх очах буяє природа … але ж завжди ніколи.. треба заробляти на життя …Я вирішила псіханути 😂Пів зими читала тредси про покупку старої хати в селі, коли люди реставрують і живуть … вирішила, що то моє ….почала дивитись десь недалеко від Ірпіня і занесло мене аж в Карпати 😂Що ж ви думаєте, я поїхала дивитись, ще й потащила подругу з собою в ці хащі.Це була неймовірно ржачна пригода … проїхати 700 км, щоб заїхати туди, куди пішки не дойдеш, в таке місце, яке навіть, якщо буде третя світова - туди не дойдуть бо це у чорта на кулічках, там немає нічого… зате на вході в село 30 хат поставили шлагбаум 😂😂… і свята тиша … та, яка просочується в кожну клітинку і відчуваєш відпочинок в пропорції день за три …На фото - хата і місцевий супермаркет 😀, є церква та кладовище … А взагалі, найближчі магазини та все, що треба за 15 км ..Як думаєте, я купила хату 😀?Як ви влаштовуєте собі вихідні чи якісь вилазки? Коли останній раз дозволяли собі пригоду ?

Поверніть Оксану, бо ця зламалась ☺️Мабуть ця назва допису найбільш підходить під все, що відбувається🐥, бо мій рік почався дуже дивно, і це дуже мʼяко кажучи …За два місяці одна за одною хвороби: на новий рік- диагноз хронічної депресії, потім майже відразу цистит, за ним поспішив геморой, а 24 лютого (три дні назад) мне забирає швидка з гострим отруєнням, по дорозі я майже втратила свідомість.. хоча мала в цей час виїзжати на потрібне навчання в Карпати…Два місяці я не працюю, абсолютно все стоїть на паузі… і мені байдуже … начебто є переживання, але я не супротивляюсь, не намагаюсь щось міняти та негайно вирішувати.. Звісно, я багато чого думала, аналізувала - і всі дороги думок ведуть до однієї: нарешті подбати про себе … Так цікаво… я була впевнена, що дбаю про себе… але того було зовсім недостатньо. Фух… трохи соромно було зізнаватись, що я у такому стані … соромно, що не завершую на ноті, що все буде добре… але в той же час і спокійно…. бо це моє і від цього не втечеш 🤗За два місяці почитала 7 книг по 500-600 сторінок, залюбила своїх кицьок, передивилась купу серіалів 😀І мій фаворит - четвертий сезон Бріджертонів 🥰 оооххх стільки там пристрасті, порушень правил суспільства, жаги до любові… Я знаю одне: якщо Всесвіту потрібно - все станеться само собою, я знову запалаю… якщо потрібно інше, значить буду в тиші .. я визнала, що я не тільки сильна, а і вразлива також … і це основне… обіймаю

🦄 Ділюсь і раджу Особливо тим, хто шукає тишу, можливість стишити потік думок, жити тут і зараз :Читаючи Сила моменту тепер» Екхарта Толле, вперше по-справжньому зачепилась за поняття “тіло болю”. Раніше я працювала з емоціями, з травмами, з досвідом. Але тут я побачила інше - є не тільки моє особисте тіло болю, є ще й колективне. І якщо чесно, для нас, українців, це дуже відчутна тема. А плюс ми, жінки, і з цим звʼязані плюс ще й окремі переживання, які додають болю. Ми носимо в собі більше, ніж здається. І багато реакцій: це не “я така”, це просто активувалось старе поле болю. І саме в цій книзі є відповідь, як його позбутись назавжди Внутрішній опір, який виникає в духовному розвитку, я раніше сприймала як слабкість. А тепер бачу - це ворог. Він не хоче нової свідомості. Бо нова свідомість - це свобода та тиша в голові .Також, що мене реально перевернуло — це тіло. Я роками в медитаціях намагалась ніби “розчинитися”, вийти за межі тіла. А тут прийшло чітке усвідомлення: тіло не треба розчиняти. Воно і є провідник. Саме через тіло ми заходимо в присутність. Через відчуття. Через дихання. Через контакт із собою. І коли я це прийняла, медитація стала іншою, тіло наповнюється енергією Зараз я почала практикувати дуже просту річ - слухати тишу. Неважливо, де я: в машині, в шумному місці, серед людей. Я ловлю навіть секунду і починаю шукати не зовнішню, а глобальну тишу. Простір за звуками. Він безмежнийДивлюсь на себе відносно простору і автоматично стаю спокійнішою. Це дивне відчуття: ніби ти не всередині хаосу, а трохи глибше. І саме там - благодатний момент тепер і тиша, якої шукаєш. ‼️ До речі, виписала ще багацько крутих українських слів, які не використовувала, або навіть не знала Наприклад:Еманація - випромінювання, витікання Континуум - безперервна, суцільна сукупність, нерозривність процесів або явищ, де немає пустот або чітких меж між елементами. Дууууже раджу книгу ❤️

🟢Вразила історія 🟢Вона поховала двадцять чотири власні дитини.А потім протягом п’ятдесяти років робила все, щоб жодна інша мати не пережила того болю, який випав їй.Історія Орлеан Гокс Пакетт — одна з найболючіших і водночас найбільш надихаючих в американській історії.І майже ніхто про неї не знає.Орлеан народилася приблизно 1844 року в Північній Кароліні. Вона здобула лише мінімальну освіту, перш ніж у шістнадцять років вийшла заміж за Джона Пакетта. Вони оселилися у горах Блу-Рідж у Вірджинії, поблизу гори Ґраундгоґ, будуючи спільне життя в дикому й безжальному світі Аппалачів.У 1862 році Орлеан народила свою першу дитину — Джулію Енн.Сім місяців вона знала щастя материнства.А потім дифтерія забрала в неї доньку.Біль був нестерпним.Та Орлеан і Джон знову наважилися спробувати, сподіваючись створити родину, про яку мріяли.Орлеан знову завагітніла.І знову дитина померла — цього разу за кілька днів.І знову.І знову.І знову.За час шлюбу Орлеан завагітніла двадцять чотири рази.Жодна з її дітей не пережила немовлячого віку.Двадцять чотири. Дитини.Дехто народився мертвим.Інші жили лише кілька годин.Хтось — кілька днів.Але жоден не прожив достатньо довго, щоб назвати її «мамою».Сьогодні ми знаємо, що найімовірніше вона страждала на Rh-несумісність — стан, за якого імунна система матері атакує плід.У XIX столітті про це не знали нічого.Не було пояснень.Не було профілактики.Не було надії.Орлеан знову й знову ховала своїх дітей, встановлюючи маленькі могили на схилі Ґраундгоґ-Маунтін. Ціле кладовище втрат. Життя, наповнене скорботою.Більшість людей це зламало б.Більшість замкнулася б у собі, не здатна дивитися на чужих дітей.Орлеан Гокс Пакетт зробила протилежне.У 1889 році, коли Орлеан було близько п’ятдесяти, в однієї сусідки почалися пологи. Лікаря не було. Повитухи не було. Ніхто не прийшов.І тоді вийшла вперед Орлеан.І в ту мить — після втрати всіх дітей, яких вона коли-небудь носила під серцем, —вона знайшла сенс свого життя.Вона стала повитухою.Протягом наступних п’ятдесяти років вона мандрувала горами Вірджинії, часто долаючи до двадцяти миль пішки або верхи на коні, щоб дістатися до жінки в пологах.Вона ніколи не брала жодної копійки.Працювала в хатинах із земляною підлогою.Без лікарень.Без інструментів.Без антибіотиків, знеболення й сучасної медицини.У неї були лише руки.Знання.І рішучість зробити все, щоб жодне немовля не померло, якщо вона може цьому завадити.Її методи поєднували практичний досвід і народну медицину Аппалачів.Вона зігрівала матерів нагрітим камінням.Застосовувала дихальні техніки.Якщо пологи зупинялися, вона підпалювала гусяче перо й підносила дим до носа породіллі — кашель і чхання одразу викликали перейми.Звучить неймовірно.Але це працювало.Як повитуха вона допомогла народитися понад тисячі дітей.І вона ніколи не втратила жодної матері.Жодної.Вона ніколи не втратила жодного немовляти.Жодного.Тисяча пологів.Тисяча здорових дітей.Тисяча матерів, які вижили в епоху, коли пологи часто були смертельними.Нуль смертей.Замисліться над цим.У час, коли пологи були однією з головних причин смерті.У віддаленому гірському регіоні без лікарень і лікарів.Ця жінка, яка втратила всіх власних дітей, врятувала тисячу життів.Та, що знала найглибшу скорботу, стала тією, хто вберіг інших від неї.Люди називали її «тітка Орлеан».Вона стала легендою — не лише через свої знання, а й через людяність.Мандрівники розповідали, що вона майже змушувала їх зупинятися й їсти разом із нею, ділячись навіть тією мізерною їжею, яку мала.Але її втрата ніколи не залишала її.На кладовищі Ґраундгоґ-Маунтін стояли двадцять маленьких надгробків.Кожен — пам’ять про дитину, яку вона не змогла врятувати.І все ж вона перетворила біль на місію.Кожне немовля, якому вона допомогла народитися, вижило.Кожна мати поверталася додому зі своєю дитиною.Кожна родина уникла тієї скорботи, яку вона носила в собі щодня.Продовження в коментарях 👇

Поржати классно, але треба ламати звичку, не виконувати грандіозні плани 😀Поділюсь своїм:У мене є один робочий мінус, на який я завжди закривала очі. Хоч я і працювала в міжнародних компаніях - але не знаю англійську. Завжди закривала цю потребу перекладачами і мене влаштовувало.І з року в рік план вивчити - переносився, як і ці гуси) Але не в цей раз !!Я пішла на курси англійської Із трьох занять вже встигла одне пропустити і вчора був вибір, або виконати домашнє завдання та передивитись запис пропущеного, або все кинути. Мозок по звичці підсказував, що треба кинути, потім вивчу) Але я псіханула 😀І вирішила, що буду вчити і крапка. Друзі, почніть вже зараз щось із свого списку мрій і зайдіть в новий рік з реалізацією, а не написом на листочку.Запустіть енергію і відчуйте себе переможцем ) Чим менше отих гусей, а більше дій - тим щасливіша людина )От і все ☺️Напишіть в коментаря що ви запустите в цьому році ..не багато.. щось одне, але те, що запустите точно…А я вам побажаю, щоб все вийшло ) моя сила побажань - всесвітнього масштабу) тож у вас все вийде 😍

Є така соцмережа : тредс. Прикольна така, там короткі тексти, люди, компанії різних країн діляться, тролять одне одного) прикольно в загалом ..Там багато рос.. то іноді можна спустити пар… АЛЕ! Є ньюанс Прочитала попередження, що іноді росіяни викладають фото наших хлопців і пишуть начебто «це мій чоловік поїхав на СВО».Наші звісно там пишуть десятки тисяч прокльонів…Але то наш військовий …Ось що таке інформаційна війна!!!!! І чим далі, тим вона глибше просочується та забирає залишки світла всередині. Купа неперевіреної інформації, сварок, бо людей вкурвлює несправедливість.Знаєте, я помічаю, що чим більше людина свариться в соц мережах, тим менше часу залишається на конкретні дії, які були б корисні для суспільства. Цініть свій час.Тільки побачили щось в соц мережах провокуюче- просто вийдіть з додатку, щоб загубився цей допис і ви не вступили в полеміку. Чим довше ви знаходитесь під таким дописом - тим більше просуваєте його. Фільтруйте людей, інформацію. Все те, що біля вас - має давати силу, а не забирати її. 💥 Дайте обіцянку собі прям зараз. Вголос проговоріть, де б не були : я зобовʼязуюсь очистити свій простір для власного сяйва!

Додалась велика кількість нових учасниць каналу) Представлюсь, щоб ПОЗНАЙОМИТИСЬ 😍Я Оксана Боркун - Підприємиця, мотиваційний тренер- Засновниця ШКОЛИ ЩАСТЯ- Очільниця фонду МАЄМО ЖИТИ - Професіональний HRDЯк часто буває, моя історія починається з малого села, комплексів, відчаю, необдуманих проступків. Своє місце під сонцем - буквально вигризала і вже з 24 років почала займати ТОПові позиції в крупних компаніях, філіали яких відкривала з нуля. Останні мої кар’єри:🔹Директор компанії Хango. Створила мережу 4000 дистрибʼюторів.🔹HRD міжнародного холдингу 400 ресторанів🔹Виконавчий директор агенств нерухомості🔹Власниця франшизи дитячих шкіл робототехніки та програмуванняТри роки назад я втратила коханого. Він загинув в Бахмуті. Втрата змусила мене передивитись все життя, всі цінності, весь мій шлях. Я продовжила його добрі діла, які переросли в потужні діяльністі:🟣 Заснувала благодійний фонд «МАЄМО ЖИТИ», який опікується сімʼями загиблих військових, які входять в наші спільноти підтримки) близько 12 000 членів родин)Це найважче, що я колись робила, бо все через власний біль. Але це і найбільше, бо це допомога людям в найважчі часи. Мій Янгол допомагає. 🟢 Також створила ШКОЛУ ЩАСТЯ, щоб надавати життєтворну, багатовимірну силу жінкам- те, що у мене виходить найкраще:Що я вмію:⭐️потужно надихаю людей⭐️вирощую лідерів в усіх сферах⭐️навчаю, як досягти успіху, не важливо, де ти зараз знаходишся ⭐️допомогаю прокачати силу притяжіння. Ви будете мати все, що побажаєте ⭐️консультую підприємства та людей по кар’єрному росту⭐️навчаю, як об’єднувати людей, як повести за собою⭐️ навчаю відчиняти будь-які двері та досягати мети ⭐️ консультую одночасно: і духовно і матеріально, бо одне випливає з іншого⭐️після консультацій зі мною люди ідуть та досягають крутих результатів 😀⠀🍄Саме тут я буду ділитись всіми своіми секретами, фішками, які напрацювала за багато років Ну і звісно, настроєм, енергією, те, чого у мене дійсно багато🌞Тому будьте зі мною ЗАВЖДИ і отримуйте БІЛЬШЕ НІЖ ОЧІКУЄТЕ 🙏⠀Мені, звісно, потрібна ваша ПІДТРИМКА та ПОМІЧ 🌹🌹🌹Кожен Лайк, кожне виконане завдання будуть давати мені енергію, продовжувати далі 🙏Напишіть кожна про себе Представтесь, розкажіть чим займаєтесь. 🥰Можливо саме тут ви знайдете собі друзів, клієнтів або партнерів для проєктів чи бізнесів.