Провела над собою експеримент 😀

Тиждень без скарг. Звучить легко. Я теж так думала. Мені завжди здавалось, що я не дуже скаржусь. Ну можу щось обговорити, поділитись переживаннями, виговоритись. Це ж не рахується, правда?

😅

А потім почала за собою спостерігати і виявилось, що скарга не завжди виглядає як: «Все погано». Іноді це:знову не виспалась;знову немає сил;знову погода не така;знову люди дивні;знову щось пішло не за планом. І наче дрібниці. Але коли починаєш помічати, скільки разів за день вимовляєш слово «знову», стає якось не по собі 🤔

Найдивніше відкриття було не в тому, що я скаржусь. А в тому, що скарга нічого не змінює. Не додає сил. Не вирішує проблему. Не покращує настрій. Вона просто допомагає ще раз прожити те, що мені не подобається. А далі вона ще більше засмоктує в той стан втоми… Тому весь тиждень ловила себе на думці: «Добре. Я це вже озвучила. А далі що?»Світ не став ідеальним 😀 Люди не стали адекватнішими. Новини не стали веселішими. Але я стала менше крутити в голові те, на що не можу вплинути. І від цього стало трохи легше дихати. Тепер думаю про наступний експеримент. Можливо, тиждень без бажання все контролювати… хоча тут вже пахне серйозною пригодою 😂

А ви помічали за собою скарги? На що скаржитесь найчастіше? І якби вам запропонували прожити тиждень без скарг — витримали б? ❤️