Є така приказка:«Якщо твоє щастя залежить від інших — готуйся до нещастя». Раніше мені здавалось, що це якась жорстока фраза. Ну як це? Ми ж усі залежимо від інших людей. Від любові, підтримки, дружби, сім’ї. А потім життя почало потроху пояснювати… Коли твоє щастя залежить від того, чи подзвонить хтось. Чи напише. Чи оцінить. Чи зрозуміє. Чи буде поруч. Чи поводитиметься так, як ти собі придумала — ти віддаєш пульт від свого життя в чужі руки. І найцікавіше, що ті люди часто навіть не знають, що відповідають за твій настрій 😅

Для мене ця приказка не про те, щоб нікого не любити і ні до кого не прив’язуватись. Вона про інше:Дуже класно, коли поруч є люди, які роблять тебе щасливішою. Але небезпечно, коли без них ти вже не можеш бути щасливою. Останні роки я вчуся шукати опору всередині себе. Виходить по-різному. Іноді добре, іноді не дуже 🤪 Але точно зрозуміла одну річ: люди можуть прикрашати наше життя, але не повинні бути його єдиним джерелом світла. Тому, як тільки я починаю відчувати, що хтось робить щось не так, або відноситься до мене не так, як мені хочеться, або обставини заганяють мене в якусь повинність - я відразу повертаюсь до себе:- якщо я люблю себе - я зможу сказати ні там, де мені не комфортно- якщо я хочу бути щаслива, я не буду погоджуватись на менше- якщо я хочу спокою, то буду слухати інтуїцію і відразу діяти, а не заводити ситуацію в тупік А як ви розумієте цю приказку? Погоджуєтесь з нею чи ні? ❤️