Sergii Ivanov

Київ без тепла і світла: війна війною, але де поділися мільярди Кличка?

Київ — столиця країни з бюджетом близько 80–90 млрд грн на рік. Це приблизно 2 млрд доларів. Місто, яке мало б бути найбільш захищеним у плані енергетики, тепла й води. Але реальність — відключення, аварії, холодні батареї. Так, росія обстрілює. Це факт. Але є й інший факт: інші міста в тих самих умовах зробили більше.Житомир без мільярдів — але з результатом

Житомир — не столиця і не найбагатше місто. Проте за роки війни там: • запустили газові когенераційні установки (електрика + тепло), • побудували ТЕЦ на біопаливі, • встановили сонячні панелі, • інвестували в енергоефективність (освітлення, водоканал), • залучили USAID, ЄБРР, Світовий банк. Результат: менше відключень, більше автономії, швидше відновлення.А що Київ?

Київ роками мав власні гроші, не кредити й не гранти. І тут виникають питання, які кияни ставлять дедалі частіше: • Чому при такому бюджеті не створено розподілену генерацію в масштабах міста? • Чому комунальні підприємства (їх понад 120) споживають мільярди, але не дають стійкого результату? • Чому замість системних рішень — вічні “ремонти”, розв’язки, асфальт?Піар замість системи

Мер Віталій Кличко регулярно публікує фото з допомогою фронту. Це важливо й потрібно. Але експертні оцінки (які обговорюються в публічному просторі) припускають: на пряму підтримку війська могло піти близько 10% міського бюджету. І тут постає ще одне запитання:А де решта 90%?Мільярди, які не гріють

Кияни бачать: • гроші в непрозорих КП, • постійні будівельні проєкти, де важко відстежити ефект, • відсутність енергетичної стратегії, яка б реально зменшила залежність від централізованих мереж. Ніхто не заперечує війну. Але війна — не виправдання управлінській бездіяльності.Головне питання

Якщо Житомир зміг без мільярдів,чому Київ із мільярдами — ні? Або: • у столиці проблема не в грошах, • а в пріоритетах, контролі та відповідальності.Висновок

Київ сьогодні — це місто, де: • фронту допомагають для фото, • енергетику не реформували, • комунальні структури проїдають бюджет, • а киянам кажуть: “Терпіть, бо війна”. Війна — це правда. Але корупція й неефективність — це теж правда, від якої батареї теплішими не стають. Як Житомир вирішив питання електрики, тепла та водопостачання без мільярдів читайте в статті - https://texty.org.ua/articles/114286/sonce-smittya-i-hazoporshnevi-ustanovky-yak-zhytomyr-heneruye-ta-ekonomyt-elektryku/

❗️ кремль готує масштабну провокацію з людськими жертвами

Служба зовнішньої розвідки України попереджає про продовження спеціальної операції кремля зі зриву мирних переговорів за посередництва США. Вказана операція має комплексний характер. Після т. зв. «атаки на резиденцію путіна» фіксуємо поширення кремлем нових сфальсифікованих інформаційних приводів для підготовки російської та закордонної аудиторії до подальшої ескалації. З високою ймовірністю прогнозуємо перехід від маніпулятивного впливу до збройної провокації спецслужб рф зі значними людськими жертвами. Очікуваний час – напередодні або у ході святкування Різдва за юліанським календарем. Місцем провокації може бути обрано культову споруду або інший об’єкт з високою символічною вагою як у росії, так і на тимчасово окупованих територіях України. Для фальсифікації доказів причетності України планується використати уламки ударних БПЛА західного виробництва, які будуть доставлені до місця провокації з лінії бойового зіткнення. Експлуатація страху та вчинення терористичних актів із людськими жертвами під «чужим прапором» повністю відповідає стилю роботи російських спецслужб. Режим путіна неодноразово застосовував цю тактику всередині рф, а нині ця ж модель експортується назовні, що опосередковано підтверджується публічними заявами вищих посадових осіб рф. Звертаємось до медіа з проханням ставити під сумнів та  ретельно перевіряти оприлюднені кремлем матеріали і не поширювати російські фейки.

Минуло півтора місяці з початку “Міндічгейту”. За цей час ми побачили декілька перформансів різної міри видовищності у виконанні як підозрюваних, так і слідчих органів. Ця історія перетворилася на реаліті-шоу, яке в наші сумні часи бодай трохи розважило суспільство. Але дечого ми досі так і не побачили. І це дещо дуже важливе - юридичні наслідки. Підозри отримали всі, крім тих, хто дійсно на щось впливав згідно свого функціоналу. Скажімо, з якихось містичних причин досі немає підозр ексміністру юстиції та ексміністру енергетики, яких демонстративно звільнили. Немає підозр особам, які фактично ухвалювали рішення стосовно коштів Енергоатому. Якщо є корупційний злочин, повинні бути й посадовці, які несуть за нього відповідальність. І якщо є такі посадовці - мають бути відповіді на наступні питання:1. Хто конкретно давав хабарі та кому? 2. Що по матеріальній шкоді Енергоатому і чому компанія заявляє про її відсутність? Це важливо для кваліфікації.3. Де аудит? Якщо його розпочали, він не може тривати вічно. Якщо не розпочали - чому? При всій повазі, дуже важко повірити, що всі схеми в Енергоатомі втілював у життя якийсь мутний радник разом із начальником департаменту. Це смішно, адже вони - просто акваріумні рибки. А де акули? Це дуже важливий момент. Бо коли кримінальний кейс місяцями живе у медіа, але не в процесуальних документах — це не боротьба з корупцією, а симулякр, політична кампанія під виглядом слідства. І якщо в мирний час це було б просто черговим проявом політичного жабогадюкінгу, то зараз, під час війни, це серйозно б’є по українській позиції під час міжнародних переговорів про життєво необхідні речі - зброю, гроші, санкції, гарантії безпеки. В такій ситуації кожен масштабний скандал автоматично виходить за межі внутрішньої політики і б’є по суб’єктності України. Коли силовий інструментарій використовується не за призначенням, а як елемент політичного тиску, ще й у критичний момент, Президент та уряд заходять у переговорний процес в ослабленій позиції, а отже легше ставити нам умови та вимагати компромісів. “Але ж це не привід зупиняти боротьбу з корупцією”, - обґрунтовано зауважите ви. Так, звісно, цілком згоден. Проте знову ж таки: де підозри?

‼️ Українська бюрократія пробила чергове дно. 20-річний солдат. На війну пішов у 18. У районі Ізюмського на Харківщині втратив усі кінцівки. Високі ампутації. Ідейний, тримається. Медичний куратор нашої служби привезла його у ПриватБанк відновити картку — на неї мають надійти державні виплати. Телефон із картками був втрачений у бою. Менеджер у відділенні на проспекті Берестейському, 27-А дістає готову картку і каже:візьміть її в руки і потримайте біля обличчя для фото. У людини немає рук. Немає рук — немає картки. Тримати картку іншій людині «не можна». Єдина «альтернатива» від банку — оформити довіреність і видати картку на ім’я медичного куратора. Вдумайтеся. Людина, яка втратила на війні руки й ноги, не може отримати свої гроші, бо не має рук. Соромно було комусь? Шукали рішення? Проявили людяність? Ні. Процедури важливіші за людину, яка за них воювала. Поранений вирішив чекати на протез руки. Місяці. Можливо рік. Без грошей, які держава йому винна. Ми це так не залишимо. Держава, банки й бюрократія мають повернутися обличчям до війська. Бо інакше — це зрада, а не просто ідіотизм.‼️ Прошу про репост. Тільки публічний резонанс змусить цю систему ворухнутися.

Я так розумію, Валерій Залужний все-таки вирішив остаточно перейти у площину латентної політичної боротьби. Вважаю це помилкою, яка точно не принесе йому щастя. Особливо в тій компанії, в якій він зараз, на превеликий жаль, перебуває. Не секрет, що до генерала намертво приклеїлись політичні трупи всіх кольорів, які плекають у своїх некротичних мріях ідею  реваншу. І загалом, невміння тримати подалі від себе політичних небіжчиків — одна з головних вад пана Валерія. Тут тобі і корупціонер Луценко, друг героя рф  Деркача, і втікач Береза, і сивочолий партнер Медведчука, і навіть Підрахуй Ківалов. Сьогодні, між іншим, річниця захисту Валерієм Федоровичем дисертації в академії Ківалова. Я досі не можу зрозуміти, як він це зробив. Навіщо — питання окреме. Саме - як? Тобто у розпал краху контрнаступу Головнокомандувач займався своєю академічною карʼєрою. План, структура, рецензенти, бібліографія — все як треба. Фронт захлинається, солдати гинуть, а їхній командир дбає про «наукову новизну» та «практичне значення» дисертації. І після цього — захист особисто у Ківалова, путінського орденоносця, українофоба, московитської підстилки. Потрібно мати дуже специфічне почуття прекрасного, аби одночасно будувати образ народного героя та обійматися з колаборантом. Звання доктора філософії отримане, ціна -  провалений контрнаступ та імена на меморіальних дошках. Звідси я маю питання до піарників пана посла. Коли ви будуєте культ вашого шефа і намагаєтесь продати образ «майбутнього Президента», уточніть, будь ласка, про кого саме йдеться: про того, хто у найтяжчий момент жив фронтом -чи про того, хто захищав дисертацію у Ківалова?

Якщо відкинути емоції після сьогоднішньої ночі, картина виходить дуже показова. Так звана росія здійснила одну з наймасовіших комбінованих атак на Україну: ракети різних типів, «шахеди», спроби навантажити небо настільки, щоб система посипалась. Але вона не посипалась. Навпаки, всі спрацювали так, що навіть на сухих цифрах видно, що бійці ППО четвертий рік стримують силу, яка давно мала б повністю зруйнувати наше існування. Бо якщо б прилетіла хоча б половина з сьогоднішніх 632 запущених по нам засобів ураження, наслідки були б тотальними. Але 91% цілей було збито, що є достатньо високим показником. І це не тому, що нам пощастило. Це системна цілодобова робота радіотехнічнтх військ, зенітників, авіації, МВГ, пілотів дронів-перехоплювачів, РЕБ, розробників, інженерів та ін. Всі просто герої. Зараз українська ППО - це найефективніша система протиповітряної оборони у світі в умовах реальної високотехнологічної війни. Жодна країна ніколи не стикалася з таким темпом і обсягом атак і жодна не показувала таких результатів. Пишаюся.

Схоже, Білий дім отримав справді багато негативної реакції від Конгресу через “пропозиції миру”, які представили Києву. Джей Ді Венс поскаржився, що республіканців, за його враженням, більше турбує Україна, ніж внутрішні проблеми США. “Знаєте, що найбільше дратує республіканців у Вашингтоні? Політичний клас страшенно обурений тим, що адміністрація Трампа може нарешті закінчити чотирирічний конфлікт у Східній Європі. І я навіть не про суть їхніх поглядів. Багато з того, що ці люди казали про війну в Україні, виявилося хибним - але нехай. Той запал, з яким вони чіпляються за цю одну тему, коли їхня власна країна має серйозні проблеми, - це просто безглуздя. Мені це огидно. Проявіть хоча б трохи запалу до своєї країни,” - написав Венс у соцмережах. Окремо він виділив колишнього лідера республіканців у Сенаті Мітча Макконнелла. Той радив президентові знайти нових радників, якщо в Білому домі більше переживають за те, щоб задобрити Путіна, аніж укласти реальний мир. Венс назвав це безглуздою атакою на команду президента. “Цікаво, чи поділяють погляди Макконнелла три кандидати на його заміну в Кентуккі”. Макконнелл, який у 2027 вийде на пенсію, не залишив це без відповіді. Він згадав попередній коментар Венса - про те, що критики угоди не розуміють реалій на місці. “Мені кажуть, що критикувати угоду, яка спершу майже повністю збігалася з тим, чого хоче Росія, - це нібито “не розуміти реалій на місці”. Що ж, давайте про них поговоримо”, - написав сенатор. “Цієї осені українців опитали про те, як вони бачать закінчення війни. 75% не приймає плани, що обмежують ЗСУ або передбачають здачу територій, які контролює Україна. … Американцям теж важливо, якою буде ціна миру. Думка про те, що Україна має віддати свої території, - маргінальна навіть серед виборців Трампа (16%). Набагато популярніші - санкції проти Росії та підтримка України. Висновок простий: найбільш базові реалії полягають в тому, що ціна миру має значення. Угода, що винагороджує агресію, не варта паперу, на якій написана. Америка не є нейтральною стороною і не повинна прикидатися нею”. Свої слова Мітч Макконнелл підкріпив соціологією від The Vandenberg Coalition, про яку я писав у своєму попередньому дописі. У Вашингтоні вона не залишилась непоміченою. Тут цікаві кілька моментів: те, що Венс вирішив публічно - і досить емоційно - відреагувати на критику Конгресу. Вочевидь, було багато повідомлень і дзвінків. І те, що все частіше бачимо, як частина республіканців готова відкрито конфліктувати з адміністрацією. Не обовʼязково через Україну - але в останні дні це стало однією з головних причин суперечок.
Джерело

🔥 АГЕНТУРА МОСКВИ ПРОТИ Дія. City

В Україні розгорнули атаку на Дія. City - єдину нормальну систему, завдяки якій ІТ-шники, інженери та виробники дронів ще не втекли з країни. Ті, хто зараз робить дрони, софт, системи управління, - працюють саме там, у Дія. City. Якщо її знищити - фронт залишиться без очей, без мізків і без технологій. А далі - московити пройдуть пішки аж до Львова. І от уявіть: замість того, щоб розібратися, агентура з податкових органів України, та сама, що ще за часів депутата-зрадника Сівковича служила Москві, підсовує журналістам «розслідування». Мовляв, у Дія. City десь там знайшли казино, російський слід, бронювання кількох працівників… Звучить страшно. Але це - маячня.По-перше, Дія. City не займається казино. Там просто сидять програмісти, які пишуть софт. Якщо хтось його потім використовує для гемблінгу - це питання не до розробників, а до поліції. Палити всю індустрію через кілька мутних компаній - це як спалити завод, бо одна гайка іржава.По-друге, правоохоронці кажуть: через Дія. City було заброньовано 150 людей.Серйозно? 150?! Коли в нас кожен університет, комунальне підприємство і фіктивна мусорська фірма бронює десятки тисяч людей, просто за хабарі. Це - не скандал, це статистична похибка.

📊 А тепер — факти, не істерика.

Резиденти Дія. City за 8 місяців цього року заплатили державі понад 20 мільярдів гривень податків. Якби не цей режим, більшість компаній давно б уже сиділи в Дубаї, Варшаві чи Лісабоні, і платили б податки там. А в нас - платять тут. Створюють робочі місця. Виробляють дрони та софт. Донатять на ЗСУ.

💸 То чому ж москві це так болить?

Бо Дія. City - це незалежність від москви. Це не батальйони бюрократів, це батальйони інженерів. І кожен рядок коду в цих компаніях сьогодні - зброя проти ворога.

🎯 Але замість того, щоб підтримати, нам підсовують «сенсації»: «всі айтішники - контрабандисти», «всі бронюються», «всі казино».Так працює інформаційна диверсія: створити шум, залити брудом усе хороше, і дати Москві привід радіти.⚠️ Якщо знищать Дія. City -- тисячі людей поїдуть за кордон;- Україна втратить податки;- фронт втратить дрони й софт;- а ми отримаємо нові втрати й старі проблеми.

🔎 Реальні поодинокі порушення треба розслідувати - але тихо, професійно і без істерики. Бо коли ми знищуємо тих, хто реально працює, - ми робимо подарунок ворогу.Не плутайте кілька темних історій із тисячами людей, які тримають цифровий фронт.

Хочете карати злочинців - карайте. Хочете зруйнувати Україну - тоді бийте по Дія. City.Але ми вже знаємо, чиї це методички.

Сьогодні всі ми вкотре переконалися, як важлива в умовах війни розгалужена та диверсифікована система генерації електроенергії. Чим більше різноманітних способів генерації ми матимемо, тим стійкішими будемо ми під час обстрілів інфраструктури. Оборонка й цивільні підприємства працюватимуть безперебійно, люди будуть забезпечені електрикою. За останній рік в Україні доволі багато зроблено для децентралізації системи електрогенерації. Ми маємо вже плюс понад 1 ГВт  завдяки альтернативним і відновлювальним джерелам енергії. Одним з найважливіших таких джерел є вітрогенерація. Найдинамічніше вона розвивається у Закарпатській області, котра має найвищі темпи будівництва вітропарків попри системне блокування проєктів окремими групами «активістів» на місцях, які переважно годуються з рук конкурентів та енергоринку, а може й з російських рук. Адже відсутність електрики — завжди стрес для населення і як наслідок певна дестабілізація — саме те, чого прагне росія. Наслідком цих гойдалок став провал голосування за правку №104 до законопроєкту 13174, яка прибирає ризики блокування будівництва обʼєктів критичної інфраструктури в умовах війни. Для її прийняття не вистачило одного голосу. І сьогодні всі, хто опинився без світла, можуть щиро «подякувати» депутатам, які проголосували проти. Зокрема, Климпуш-Цинцадзе, Совсун та Юрчишину. Шкода, що вітри, які дмуть в їхніх головах, не генерують електрику. Питання генерації є надважливим для енергетичної безпеки, яка є невідʼємною складовою державної безпеки. Тепер ми знаємо, хто під час війни блокує розвиток та диверсифікацію енергогенерації. Залишилось лише з’ясувати - навіщо і за чий кошт. 

⚡️

Уражено низку важливих об'єктів та цілей агресора⚡️

У ніч на 4 жовтня 2025 року підрозділи Сил оборони України завдали удару по підприємству «Кіришінефтеоргсинтез» (м. Кіриші, Ленінградська область, рф). На об’єкті зафіксовано вибухи та пожежу. Результати ураження уточнюються. Кіришський нафтопереробний завод є одним із найбільших НПЗ на території країни-агресора. Його річна потужність — 18,4 млн тонн переробки нафти в рік.⚡️

Також, в районі Онезького озера (Республіка Карелія рф), пошкоджено малий ракетний корабель «Буян-М». Ступінь збитків з’ясовується.⚡️

Окрім того, Сили оборони уразили у Курській області радіолокаційний комплекс «Гармонь» та транспортно-заряджаючу машину зі складу ОТРК «Іскандер».⚡️

Разом з тим, завдано удару по командному пункту 8 армії збройних сил противника, що дислокується на тимчасово окупованій території Донеччини. Ціль уражено. Результати уточнюються. Сили оборони України продовжують системну кампанію зі знищення військових об’єктів рф та послаблення її військово-економічного потенціалу, зокрема в частині логістики, забезпечення пально-мастильними матеріалами, боєприпасами та озброєнням.⚡️

Далі буде… Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦