Telegram statistics channel - @ihor_terekhov

Зустрівся з медсестрами та медбратами Харкова. І вкотре подумав: навіть найсучасніше обладнання нічого не варте без людей, які вкладають у свою роботу серце.Особливо зараз. У прифронтовому місті, де після прильотів саме медики першими зустрічають поранених. Де зміни тривають не по годинах, а поки є сили стояти і ще трохи довше. Де після важкої ночі треба знову йти до пацієнтів - спокійно, уважно, по-людськи.Є професії, де достатньо виконувати обов’язки. А є такі, де щодня доводиться віддавати частину себе. Медсестри та медбрати - саме такі люди.Бо медицина - це не тільки про уколи, крапельниці чи процедури. Це про руку, за яку тримаються у найстрашніший момент. Про голос, який повертає людині спокій. Про вміння залишатися людяними там, де війна щодня перевіряє всіх на міцність.Кажуть, саме медсестри та медбрати проводять із пацієнтами найбільше часу. І саме тому люди потім пам’ятають не лише лікування чи процедури - а відчуття, що в найважчий момент вони були не самі.У День медичної сестри та медбрата хочу подякувати кожному, хто сьогодні працює у лікарнях, операційних, стабпунктах і швидких.За витримку. За силу. За людяність, яка сьогодні рятує не менше, ніж ліки.

Безпекова ситуація минулого тижня вкотре показала, що російський терор не знає ані пауз, ані «режиму тиші». Навіть у дні оголошеного рф «припинення вогню» Харків зазнав ворожої атаки.Загалом протягом останніх семи днів місто пережило 20 ударів. Наслідки обстрілів відчули Київський, Холодногірський, Основ’янський, Новобаварський, Індустріальний, Салтівський та Шевченківський райони.Агресор застосовував БПЛА типу «Шахед», «Молнія», FPV-дрони, а також ракети. Частину повітряних цілей вдалося знищити нашим Силам оборони, однак, навіть уламки після перехоплення все одно несли загрозу людям та міській інфраструктурі.Пошкоджень зазнали приватні будинки, багатоповерхівки, гаражі, автомобілі, торговельні кіоски, дорожня інфраструктура, контактні мережі, комунальні об’єкти, територія залізниці та цивільних підприємств. В окремих випадках були пошкоджені навчальні заклади, системи водовідведення, електромережі. Постраждала 21 особа, зокрема шість дітей. У більшості випадків медики фіксували гостру реакцію на стрес, але, на жаль, були й тяжчі травми. За тиждень у Харкові пролунала 71 повітряна тривога загальною тривалістю 85 годин. Для порівняння: по області цей показник склав 138 годин. Тобто сумарна тривалість тривог у місті була на 53 години — або на 38% - меншою.Дякую всім службам, які весь цей час залишаються поруч із харківʼянами! Це рятувальники, медики, енергетики, газовики, дорожники, транспортники, працівники житлово-комунальної сфери - всі, хто без зайвих слів виходить на роботу одразу після вибухів і допомагає Харкову вистояти!

На цьому фото я ще зовсім дитина.А поруч з мною та мамою - мій батько. Людина, яка пройшла війну.Коли я був малим, мені здавалося, що такі люди можуть усе. Що вони нічого не бояться. А вже потім я зрозумів: вони теж боялися. Просто мовчали про це. Бо після пережитого найбільше хотіли одного - щоб їхні діти ніколи не бачили війни.Вони мріяли про мирне життя. Про міста без сирен. Про те, щоб діти прокидалися не від вибухів.Але історія виявилася жорстокою.І сьогодні Україна знову проходить через те, що проходили покоління наших батьків і дідусів.Через страх за рідних. Через втрати. Через зруйновані будинки. Через ночі під обстрілами - і в прифронтових містах, і далеко від лінії фронту, куди теж долітає війна.І я часто думаю: що б сказав мій батько, побачивши все це? Мабуть, одне - вистояти. Не дати злу зламати нас. Берегти одне одного.Сьогодні ми особливо добре розуміємо людей, які пережили Другу світову. Бо тепер знаємо справжню ціну миру. Ціну тиші. Ціну звичайного життя без війни.Ми памʼятаємо всіх, хто боровся з нацизмом. І будемо гідними тих, хто захищає Україну сьогодні.Бо найстрашніше, що може пережити дитина, - це війна. І найважливіше, що можуть зробити дорослі, - не дозволити їй повторитися знову.Сьогодні, як і багато десятиліть назад, ми боремося за мир і майбутнє наших дітей. І ми обовʼязково вистоїмо. Миру нам всім.

Минулий тиждень знову був вкрай напруженим. За сім днів маємо 33 обстріли Харкова.Чітко бачимо нову тенденцію: ворог цілеспрямовано б'є по автозаправних станціях. Для ударів використовує безпілотники типу «V2U» зі штучним інтелектом, попередньо налаштовані саме на АЗС. Вже завдано 15 ударів по 11 заправках, причому кілька разів били повторно в одні й ті ж місця.Мета терору абсолютно очевидна - залякати нас і посіяти паніку. Але ви їздите вулицями і бачите: дефіциту пального немає, кілометрових черг чи ажіотажу - теж.Проте звертаюся до власників АЗС. Оскільки агресор обрав ваші об'єкти мішенню, він, імовірно, продовжуватиме бити туди. Тому прошу максимально посилити захист на станціях та подбати про безпеку клієнтів і працівників.Загалом ворожі влучання зафіксовано в усіх районах міста. Пошкоджень зазнали житлові будинки, транспортна інфраструктура, торговельні майданчики. Нам відверто пощастило у випадках, коли БПЛА просто не розірвалися. Інакше масштаби руйнувань і кількість жертв були б значно більшими.За тиждень маємо 18 постраждалих. Усі живі, обійшлося без фатальних наслідків.Я вкотре дуже прошу кожного з вас: не ігноруйте небезпеку! Ми спеціально налаштували систему так, щоб повітряні тривоги в Харкові були диференційованими від області. Ми оголошуємо тип загрози і даємо детальну інформацію вчасно, аби ви мали змогу відреагувати та убезпечити себе.Завдяки такому підходу загальна тривалість тривог минулого тижня в місті була меншою на 52 години, або на 39%, порівняно з областю.Величезна вдячність військовим та силам ППО! Дякую рятувальникам ДСНС, медикам, комунальникам і волонтерам! Усім, хто зараз поруч з людьми і робить свою справу!

Плани ворога не змінилися: його мета - виснажувати нас, кошмарити і не давати жодного перепочинку. Тому минулий місяць відзначився хаотичним терором усіх районів міста без винятку.Загалом за квітень ми зафіксували 105 ударів, що більш ніж удвічі перевищує березневі показники.Маємо двох загиблих, ще 54 людини поранені, шестеро з них - діти. Такою є жахлива ціна ворожих атак.Також агресор методично нищить інфраструктуру. Ворог бив по транспорту, бізнесу, понівечив десятки цивільних авто. Житловий сектор постраждав теж дуже сильно. Разом із кількістю ворожих обстрілів розширився й їхній арсенал. Ворог тестує на нас нову зброю: минулого місяця ми вперше масово зіткнулися з реактивними «Шахедами» та новими типами БпЛА.Протистояти такій навалі вкрай важко, тому я щиро вдячний силам ППО за кожен збитий об'єкт у нашому небі. Дякую рятувальникам і всім комунальникам, які під завивання сирен розбирають завали і тримають Харків живим!Сумарно квітень забрав у нас понад 15 діб, проведених у стані повітряної тривоги. І розумію, що всі безмежно втомилися, але прошу: не нехтуйте безпекою і бережіть своє життя!

Є речі, які викликають безумовну повагу і справжню гордість за наших. Сімнадцятирічний юнак з Харкова зміг зробити неймовірне!Те, що Роман Дегтярьов продемонстрував у Катовіце, - справді вищий пілотаж. Бо він почав турнір на 126-й позиції серед пів тисячі учасників, а в підсумку забрав одноосібне «золото» та статус міжнародного гросмейстера.І найголовніше: всього цього йому вдалося досягти в умовах війни. Хлопець вчиться в нашому Каразінському університеті. Він живе та тренується тут, у Харкові, попри колосальне психологічне навантаження і всі складнощі. Власне, ми, харківʼяни, всі такі - звикли долати труднощі і перемагати всупереч усьому. Такий вже наш характер!Сьогодні мав нагоду привітати чемпіона особисто. І, звісно ж, не міг змарнувати можливість і запропонував Роману зіграти коротку партію. Результат, як ви розумієте, виявився цілком очікуваним.Романе, харківʼяни тобою пишаються! Дякую за твою працю, величезна подяка твоїй команді та тренерам. Ти гідно несеш ім'я нашого міста та всієї України у світі. Нових тобі великих перемог!

40 років тому Чорнобиль забрав у людей не лише домівки.Він забрав спокій. Забрав довіру до повітря, яке вмить стало отруєним радіацією та страхом. Забрав упевненість у тому, що рідні повернуться зі зміни. Забрав право жити звичайним життям і не боятися невидимого ворога.Але серед того страху були люди, які пішли назустріч біді, щоб урятувати інших.Пожежники. Енергетики. Медики. Військові. Усі, хто в ті дні став між катастрофою і життям.Багато хто заплатив за це здоров’ям. Багато хто - життям.Тому пам’ять про Чорнобиль - це не про сухі дати. Це про дуже просту істину: безпека людини має бути понад усе.Понад байдужість. Понад поспіх. Понад будь-які рішення, за які потім платять людськими долями.Урок Чорнобиля ми маємо запам’ятати назавжди.Життя людини має бути першим пріоритетом для всіх, хто ухвалює рішення. І коли настане мир, ми відбудуємо не просто будинки, дороги й міста. Ми збудуємо країну, де безпека - не гасло, а щоденна турбота про людей.Країну, яка розвиває технології, але не забуває про відповідальність. Яка береже природу. Яка робить висновки - й не повторює помилок.Це наш обов’язок перед тими, хто рятував світ тоді. І перед дітьми, які житимуть тут після нас.

Найкращий спосіб покращувати міські сервіси - робити це разом. Тому ми відкриваємо конкурс дизайну для цифрової «Картки харків’янина» в застосунку «Open Kharkiv», щоб кожен зміг показати власне бачення улюбленого міста.Для когось Харків починається з архітектури Держпрому та Дзеркального струменя. Для інших - з філософії Сковороди, геніальних відкриттів Ландау чи текстів Хвильового. Хтось бачить його через фундаментальність Каразінського університету та міць ХПІ або просто впізнає у знайомих з дитинства маршрутах. А є ще особлива інтонація, зрозуміла тільки нам: тремпель, зустріч під Градусником та сама піца з «Буфету», студентський ритм, ранковий поспіх і вечірній захід сонця. Усе перелічене - наш дім. Живий, сильний, розумний, упертий і дуже рідний. Хоча я впевнений: ви думаєте ще масштабніше, і ваші ідеї здатні відкрити абсолютно нові грані нашої з вами історії. Нашого з вами життя.Найкращі дизайни стануть частиною віртуального середовища, і вашу творчість щодня бачитимуть сотні тисяч харківʼян. Запрошую долучатися тих, хто має ідеї та хоче їх втілити: молодь, ілюстраторів, підприємців, креативні агенції, незалежних авторів. Немає значення, де ви сьогодні, - безпосередньо тут, в іншому регіоні України чи за кордоном. Головне - відчувати зв’язок із Харковом і мати бажання розказати про нього мовою малюнку. Ми відкриті до різних підходів, свіжих рішень та небанальних поглядів. Фаворитів визначатимуть самі містяни через відкрите голосування з 14 по 24 травня, а 5 червня ми оголосимо імена переможців.Наш дім завжди тримався на талановитих, небайдужих і сміливих людях. Сьогодні він так само потребує вашої уяви та голосу. Долучайтеся і покажіть Харків, яким бачите його особисто ви!Подати заявку можна на сайті проєкту «Картка харків’янина»: https://x-card.city.kharkiv.ua/contest/

Рішення відтермінувати запровадження ПДВ для ФОП правильне, тому що людяне. Адже завдання держави під час війни - давати надійну опору людям. Натомість впроваджувати ПДВ для малих підприємців зараз - те ж саме, що вибити у мільйонів українських сімей землю з-під ніг. ФОП - це не просто суб’єкт економічної діяльності. За цією абревіатурою стоїть конкретна людина, яка працює в умовах війни, забезпечує свою родину, створює робочі місця, тримає економіку своїх громад і країни в цілому.Те, що уряду вдалося домовитися з МВФ про щонайменше відтермінування цього рішення - це важливий результат. І це наша спільна перемога - людей, малого бізнесу та громад. Усіх, хто послідовно відстоював цю позицію.Хочу подякувати учасникам Асоціації прифронтових міст і громад та нашим партнерам - за принциповість і максимальне залучення у цей процес. Обʼєднання наших зусиль вкотре дало результат, якого чекали люди. Дякую уряду, який почув аргументи громад і бізнесу.Водночас ми всі розуміємо, що це питання, хоч і відкладене, все ж залишається на порядку денному. І наша позиція незмінна: держава має підтримувати підприємців, а не посилювати податкове навантаження, особливо під час війни.Малий і середній бізнес - це основа економічної стійкості країни та питання виживання для її прифронтових територій. Тому ми й надалі будемо відстоювати підхід, в центрі якого людина, та працювати над рішеннями, які дають можливість підприємництву працювати, розвиватися і залишатися в Україні.

Країну не можна відновити, замінивши українців іншими людьми.Сьогодні нам намагаються тихо нав’язати небезпечну ідею: нібито відтік людей - не проблема. Нібито достатньо щороку «дозалучати» сотні тисяч мігрантів - і все запрацює.А тепер - факти. Україна переживає масштабний демографічний спад, який тільки посилився за роки повномасштабної війни. На початку вторгнення нас було більше 41 мільйона, без урахування тих, що проживали на тимчасово непідконтрольних територіях.Сьогодні, за оцінками демографів, на підконтрольній території перебуває близько 30 мільйонів людей. Понад 5 мільйонів українців живуть за кордоном. Ще мільйони - внутрішньо переміщені. Падає народжуваність - українським родинам все важче дається рішення вступити на шлях батьківства. Це не просто статистика. Це тиха втрата країни.І в цей момент нам пропонують просту формулу: не вистачає людей - завеземо нових. Це не рішення. Це його підміна.Бо держава - це не цифра в балансі.Держава - це люди. Свої люди.І коли ми спокійно говоримо про «компенсацію втрат», ми фактично погоджуємось із тим, що мільйони українців можна не повертати. Що їх можна просто замінити.Я з цим не погоджуюсь.Проблему знелюднення можна вирішити лише політикою, в центрі якої - життя людини. Щоб у місті було тепло і світло.Щоб працювали лікарні й школи. Щоб була робота. Щоб родина відчувала не лише ризики війни, а й опору держави.Бо сьогодні мільйони наших людей уже будують життя в інших країнах. І з кожним роком все менше з них планують повернення. І це - найнебезпечніше.Наше завдання - не замінювати своїх. Наше завдання - повернути своїх.Дати людям причину жити тут.