27 травня 1840 року в Ніцці від туберкульозу помер видатний скрипаль-віртуоз Ніколо Паганіні. З його смертю пов'язана серія містичних подій, що тривали понад пів століття.Усе почалося ще під час хвороби музиканта. Перед кончиною Паганіні повністю втратив голос, тому не зміг пройти обряд сповіді та останнього причастя.Місцевий єпископ, спираючись на чутки про те, що скрипаль нібито «продав душу дияволу», скористався цим фактом і категорично відмовив у похованні на освяченій землі.Син музиканта, Акілле Паганіні, розпочав виснажливу багаторічну боротьбу за право поховати батька за християнським звичаєм. Через церковну заборону тіло тривалий час залишалося без прихистку.Забальзамовані останки спершу тримали в підвалі будинку в Ніцці. Згодом їх перевезли до чумного лазарету, а потім переправили на таємний склад у порту Вільфранш-сюр-Мер.Зрештою труну перевезли до рідної для музиканта Генуї, але й там місцева влада не дозволила поховання. Тіло довелося таємно закопати в саду однієї з приватних вілл, яка належала родині Паганіні.Тільки у 1876 році, після численних апеляцій Акілле до Папи Римського, Ватикан офіційно зняв заборону та дозволив перевезти останки на кладовище в Пармі.Остаточний спокій скрипаль знайшов лише у 1896 році, коли його прах перенесли на нове міське кладовище Парми під монументальний пам'ятник.Загалом за 56 років поневірянь труну Паганіні викопували та перепоховували щонайменше п'ять разів.