22 червня 1898 року в німецькому містечку Оснабрюк народився Еріх Марія Ремарк. У юності дуже полюбляв читати його твори, і в деяких аспектах вони вплинули на моє сприйняття світу, тому сьогодні пропоную вашій увазі 5 цікавих фактів про цього письменника!Справжнє ім’я письменника — Еріх Пауль Ремарк.Ім'я «Марія» він узяв на честь своєї матері Анни Марії. Своє прізвище писав на французький манер — «Remarque», підкреслюючи французьке походження родини. Принаймні письменник любив розповідати легенду про французьку кров, але сучасні історики не знаходять цьому підтвердження.У 20-х роках Ремарк формально був усиновлений бароном Гуго фон Бухенвальдом. Після цього письменник отримав право використовувати прізвище та титул прийомного батька і деякий час підписувався як Еріх Марія Ремарк фон Бухенвальд. Але після успіху книги «На Західному фронті без змін» більше не підписував так свої праці.Під час Першої світової війни Ремарк був мобілізований до німецької армії у 1916 році у віці 18 років. Після навчання його відправили на Західний фронт, де він служив у районі Фландрії на території сучасної Бельгії. У липні 1917 року під час артилерійського обстрілу Ремарк отримав одразу кілька важких поранень — у ліву ногу, праву руку та шию. Після цього його евакуювали до військового шпиталю в Німеччині, де він перебував до кінця війни.У 1931 році роман «На Західному фронті без змін» висунули на Нобелівську премію миру як один із найвідоміших антивоєнних творів свого часу. Проте проти кандидатури Еріха Марії Ремарка розгорнулася справжня кампанія. Німецькі ветеранські та націоналістичні організації звинувачували письменника в очорненні німецької армії та приниженні пам’яті фронтовиків. Скандал набув міжнародного розголосу, і в підсумку премію Ремарк так і не отримав.Після приходу нацистів до влади твори Еріха Марії Ремарка були заборонені в Німеччині як «антипатріотичні», а в 1933 році його книги публічно спалювали на площах. Самого письменника позбавили німецького громадянства. Ще трагічнішою стала доля його сестри — Ельфріди Шольц. У 1943 році її засудили до страти за критичні висловлювання про нацистський режим. Суддя під час процесу заявив, що Ремарк уникнув покарання лише тому, що перебуває за кордоном, тож відповідати доведеться його сестрі.Напишіть, чи читали ви книги Ремарка і яке ставлення у вас до автора!
Масло, чай, молоко, сіль - і це все в одній чашці!Випили б таке?У VII столітті до Тибету з Китаю потрапив чай. Проте місцеві жителі пристосували напій до суворих умов високогір'я. На більшій частині Тибетського нагір'я клімат холодний, а багато поселень розташовані на висоті понад 4 тисячі метрів над рівнем моря. Тому звичайний чай поступово перетворився на поживний напій, який допомагав зігрітися та підтримувати сили.Тибетський масляний чай (часуйма) готують із міцно завареного пресованого чаю, ячого масла та молока, а також солі. Усі інгредієнти збивають до однорідної консистенції у спеціальній посудині. За смаком він зовсім не схожий на звичний нам чай і більше нагадує солоний бульйон.Через високу калорійність напій став важливою частиною раціону тибетців, а в буддійських монастирях його часто подають під час тривалих молитов і медитацій. Згідно з тибетськими традиціями, часуйма п'ють маленькими ковтками, а господар постійно доливає чай гостю. Тому порожня чашка вважається знаком того, що ви хочете ще добавки. Якщо ж чаю більше не хочеться, краще взагалі не торкатися чашки. Так ви не образите господаря.
Коран написаний арабською мовою...Найвідоміший переклад Біблії був зроблений латиною...А якою ж мовою записані буддистські священні тексти?Почнемо з того, що найважливіший збірник книг для буддистів — Трипітака («Три кошики»). Його уклали вже після смерті Сіддгартхи Ґаутами. У цих текстах зібрано бесіди Будди з учнями, правила життя чернечої громади, а також роздуми про природу людської свідомості, медитацію та шлях до нірвани. Цікаво, що Трипітака існує в кількох версіях різними мовами. Найвідоміша з них написана мовою палі й відома під назвою Палійський канон.Сам Сіддгартха Ґаутама мовою палі не розмовляв, хоча проповідував близькими до неї народними діалектами Північної Індії. За переказами, він навіть виступав проти того, щоб його вчення перекладали на санскрит — мову жерців і освіченої еліти. Протягом кількох століть буддійські тексти передавалися усно, і лише приблизно в І столітті до нашої ери монахи на Шрі-Ланці записали їх мовою палі. Сьогодні ця мова вважається мертвою, однак досі використовується під час богослужінь, навчання монахів та вивчення буддійської спадщини.Є в палі й одна доволі незвична особливість. Вона не має власної абетки. Один і той самий текст можна записати різними системами письма: сингальською, тайською, бірманською, кхмерською або навіть латиницею. Тобто для цієї мови важливими є не самі букви, а слова та їхній зміст.
Сьогодні поговоримо про книгу Євгенії Кужавської «Боги мого краю дуже люблять кров».За жанром це історичний детектив, події якого розгортаються на зламі 1917–1918 років. У центрі сюжету — Київ із його універсалами, наступом більшовиків та поступовим відродженням української культури.Головну увагу авторка приділила Другій українській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. У ній викладав Микола Зеров, а на сторінках книги з’являються Олександр Мурашко, Микола Пимоненко, Олександра Екстер та інші зірки української культури першої половини ХХ століття. З одного боку, було цікаво читати про цих людей, а з іншого — вони видалися мені дещо неживими. Не вистачило іронії Зерова чи харизматичності й магнетизму Екстер.Головна героїня книги — Вероніка Черняхівська. Вона була онукою Михайла Старицького й усе життя перебувала в колі української інтелігенції того часу. Її друзі в романі — також реальні історичні постаті, які брали участь у революції, а дехто навіть загинув під Крутами. За ними цікаво спостерігати, а особливо читати уривки зі справжнього щоденника Вероніки тих років.Щодо детективу — захоплення підлітків п’єсою Оскара Вайлда «Саломея» здається мені цілком правдоподібним. Сам у свій час читав «Так казав Заратустра», шукав ключі Давида та грався у викликання демонів. Думаю, я тут не один такий. Але всі ці релігійні вбивства, богиня Кібела та свиняча кров виглядають надто наївними й дитячими на тлі тієї катастрофи, що розгорталася в Києві у 1917–1918 роках. Загалом детективна складова видалася мені найслабшою частиною книги. Але тут без спойлерів. Загалом, якщо ви шукаєте книгу, яка дозволить побачити Київ початку ХХ століття та поринути в атмосферу Української революції, то раджу придивитися до цього роману. Він точно здивує вас своїми яскравими описами міста й епохи.#книги
Пам’ятаєте на шкільних уроках історії та літератури вам розповідали про Роланда? Відважного воїна в когорті Карла Великого, який героїчно загинув у Піренейських горах?Так ось із Роландом пов’язана ще одна цікава історія. Починаючи з XIII століття в містах Священної Римської імперії почали встановлювати його пам’ятники. Для середньовічних містян Роланд уособлював не лише хоробрість, а й справедливий імператорський порядок. Тому його статуї ставали символом міських привілеїв, права на торгівлю, проведення ярмарків і власне самоврядування. Наявність такого пам’ятника нагадувала, що місто підпорядковується безпосередньо імператору, а не місцевому феодалу.Найвідоміший пам’ятник Роланду знаходиться в Бремені. Його встановили у 1404 році на ринковій площі навпроти ратуші. Висота статуї разом із постаментом перевищує 10 метрів. У руці Роланд тримає меч — символ права та захисту міських свобод. Місцеві жителі вірили: поки Роланд стоїть на своєму місці, місто залишатиметься вільним і збереже свої привілеї. Навіть існує легенда, що в підвалах ратуші захована запасна статуя Роланда, яку можна буде встановити, якщо з оригінальним пам'ятником щось трапиться
Серед французів дуже поширений середньовічний міф про Марію Магдалину.Згідно з середньовічними уявленнями, після смерті Ісуса Христа Марія зазнавала переслідувань у Палестині й разом із однодумцями переселилася на південь Франції. У деяких легендах підкреслюється, що човен, яким вони припливли до іншої країни, навіть не мав ні вітрил, ні весел.Місцем висадки вважають містечко Сент-Марі-де-ла-Мер. Нині це територія Провансу. Місто відоме тим, що, крім паломників, до нього часто приїздили художники та письменники — Пікассо, Ван Гог, Гемінґвей та багато інших.У регіоні Марія Магдалина проповідувала християнство, а останні роки життя провела відлюдницею в печері масиву Сент-Бом. Пізніше над цією печерою виник один із найважливіших центрів паломництва середньовічної Франції.Особливого поширення ця історія набула у XII–XIII століттях. Французькі монастирі змагалися за престижні реліквії, тому культ Марії Магдалини активно підтримувався. У 1279 році граф Провансу, майбутній король Карл II Анжуйський, навіть оголосив про «віднайдення» її мощей у Провансі.Загалом легенда звучить красиво, проте історики наполягають на тому, що це не більше ніж красива вигадка, яку нині активно експлуатують письменники та туристичні агенції. Жодне джерело I–V століть не описує переселення чи подорожі Марії Магдалини до Галлії.На фото місто Сент-Марі-де-ла-Мер.P.S. в коментах картини Ван Гога створені біля цього міста
12 червня 1961 року в СРСР було прийнято указ про посилення боротьби з неробами і соціальними паразитами. Людей, які тривалий час ухилялися від суспільно корисної праці, виселяли з місця постійного проживання або примусово працевлаштовували. Наприклад, могли відправити на «оздоровчу поїздку» до глухого села працювати в колгоспі. Цікаво, що чіткої норми, скільки часу людина могла бути безробітною, не існувало. Тому місцеві органи влади нерідко використовували цей закон проти неугодних громадян.У 1968 році в Україні органи внутрішніх справ виявили 25,6 тисячі «паразитів», понад дві третини з яких працевлаштувалися після попередження. Ще 3 тисячі осіб було залучено до праці рішеннями виконкомів районних рад, а 350 особам за злісне ухиляння від суспільно корисної праці суди призначили виправні роботи. Того ж року міліція затримала понад 20 тисяч волоцюг і жебраків, з яких 1099 осіб було покарано позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на строк від шести місяців до одного року.Кампанія боротьби з неробами, які вели «паразитичний спосіб життя», особливого успіху не мала. Водночас відповідне кримінальне покарання існувало майже 30 років і було скасоване лише в березні 1991 року після ухвалення закону «Про зайнятість населення», який легалізував поняття безробіття в радянській Україні.Частенько розповідаю підліткам про цей закон і те, як він працював у СРСР. Це допомагає краще зрозуміти, чим авторитарні режими відрізняються від демократичних. Сьогодні подібні норми фактично діють у Північній Кореї, а певні елементи боротьби з «дармоїдством» у різний час запроваджували й у Білорусі.
В спекотні дні читаємо прохолодні книги!Сьогодні хочу розповісти про книгу італійського альпініста Райнгольда Месснера «Еверест соло: кришталевий горизонт».Райнгольд Месснер — один із найвідоміших альпіністів сучасності. Він першим підкорив усі «восьмитисячники» світу, а це 14 величезних гір. А у серпні 1980 року здійснив самостійний підйом на Еверест без допомоги кисневого обладнання та страхувальних крюків.У книзі автор розповідає про своє одиночне сходження на Еверест. Багато уваги приділяє організації підйому та тому, як йому доводилося проводити нелегкі перемовини з китайцями, щоб здійснити сходження зі сторони Тибету. У той час майже всі альпіністи підкорювали вершину зі сторони Непалу.Головна увага приділена психологічним переживанням і труднощам, які довелося подолати Райнгольду, щоб дістатися до самої вершини Джомолунгми. Можливо, це й не найцікавіша частина книги, проте вона змушує задуматися, на які страждання готова піти людина, щоб досягти першості та вписати своє ім'я в історію.Загалом книга доволі непогана. Але якщо порівнювати її з іншими працями, написаними про Гімалаї, то робота Джона Кракауера «У розріджене повітря» є набагато захопливішою. Під час читання постійно порівнював ці дві книги.Загалом, якщо ви захоплюєтеся горами, то рекомендую придивитися до книг Райнгольда Месснера. Його роботи дозволяють зазирнути у світ великого альпінізму без прикрас і пафосу. А ще вони добре показують, що найважчі випробування людина часто долає не на схилі гори, а у власній голові.#книги
Привітальне!10 червня 1951 року народився український письменник Василь Шкляр. Саме з такої нагоди варто поговорити, чому варто читати книгу «Чорний ворон. Залишенець».Перш за все це одна з найвідоміших книг про Холодний Яр — повстанський рух на Черкащині, учасники якого після поразки Української Народної Республіки ще багато років продовжували боротьбу проти більшовицької влади. Для багатьох українців саме роман Шкляра став першим знайомством із цією сторінкою нашої історії та спонукав дізнатися більше про отаманів Холодного Яру і їхню боротьбу за незалежність.Книга залишається актуальною і сьогодні. Попри те, що події роману відбуваються понад сто років тому, читач легко помітить паралелі із сучасною російсько-українською війною. Ті самі спроби знищити українську державність, та сама боротьба за право жити на власній землі та самостійно визначати своє майбутнє. Саме тому багато епізодів роману сприймаються не як далека історія, а як нагадування про події, свідками яких ми є зараз.Не менш важливо й те, що «Чорний ворон. Залишенець» став справжнім українським бестселером. Сукупний наклад книги перевищив 300 тисяч примірників, що є надзвичайно високим показником для сучасної української літератури. Впевнений, що більшість підписників мого каналу читали дану книгу. Ну і вишенька на торті — автор цього каналу може влітку провести для вас справжню екскурсію Холодним Яром і показати головні цікавинки краю. Звісно, якщо це для вас актуально і ви не боїтеся загубити колеса на місцевих дорогах.
Бонжур, месьє та мадам! 🇫🇷Вже за кілька днів стартує курс з історії Франції для дорослих — і це буде значно цікавіше, ніж просто перелік королів, дат і битв, які всі успішно забули ще зі школи.На нас чекає майже дві тисячі років пригод, інтриг, війн, революцій, кохання, змов і дуже великої кількості вина.Ми почнемо з часів, коли горді гали вперто пояснювали римлянам, що не дуже хочуть ставати частиною імперії. Поблукаємо середньовічними замками, де лицарі воювали, поети закохувалися, а королі регулярно з'ясовували, хто з них найголовніший. Познайомимося з провансальськими трубадурами, дізнаємося, чому французька кухня стала легендою, і розберемося, як Париж перетворився на столицю моди, мистецтва та місце, куди століттями прагнули всі творчі люди Європи.А ще будуть хрестові походи, мушкетери (справжні, а не лише з романів), кардинали, королі, революціонери, Наполеон, барикади, імперії та революції — словом, усе те, що зробило Францію Францією.Приходьте, буде не просто історія. Буде Франція у всій її красі, величі та періодичному бажанні влаштувати чергову революцію!🕗 Група працюватиме щочетверга о 20:00 за Києвом.⏳ Тривалість уроку — 60 хвилин.💻 Можна працювати разом із групою або обрати формат перегляду записів.🔗 Посилання на мінісайт курсу знаходиться в першому коментарі.
TGLIST.COM.UA
