Telegram statistics channel - @happiness_club_ibb

Союз подружжя, це таїнство, це обітниця, дана не лише одне одному, а й самому Богові. І коли в серці є страх Божий, тоді чоловік і дружина не дозволять собі розхитати той дім, який збудували разом із Господом.Кожна сварка, кожна образа це тимчасове. А єдність вічна, якщо в центрі Христос. І треба вміти тримати цей центр. Бо як тільки почнеш витягувати на світ сварку, почнеш жалітись на свого супутника життя іншим, навіть у дрібницях, то вже впустиш в свій дім холод. А з часом і тріщини. І той, хто мав би бути твоїм другом, стане чужим. Не відразу, повільно, як вода точить камінь.Тому й важливо: удома можна сперечатися, шукати істину, говорити гірку правду, але не виносити це за поріг. Бо що сказано на емоціях удома, то для зцілення, для росту. А винесене, стає зброєю в руках інших.Разом як скеля. Не з каменю, з любові. Але така любов, яка не дозволяє лукавому прослизнути навіть у шпаринку. Така, яка захищає. Та, в якій чоловік, охоронець душі дружини, а дружина, покров для серця чоловіка. І хай буде так, допоки Господь нас веде поруч.

Виховання починається не зі слів, а з прикладу. З того, як батько говорить до матері. Як тримає слово. Як молиться в тиші вечора. Як обіймає сина, коли той розгублений. Як просить пробачення, коли помилився. Як не боїться бути сильним і водночас лагідним. Бо саме так росте душа хлопчика - в атмосфері правди, ніжності й сили, яка не тисне, а береже.Виховати хлопця - це не зробити з нього “мужика”, що не плаче. Це навчити його не соромитись сліз, коли болить. Це пояснити, що плакати можна, але здаватися - ніколи. Це вкласти в його серце пошану до слабшого, здатність захищати і бажання служити.Покажи йому, що сила не в кулаках, а в здатності прощати. Що честь не в гучних словах, а в тихих вчинках, які ніхто не бачить, але Бог знає. Що справжній чоловік не той, хто керує, а той, хто відповідає.І якщо він зросте, не зрадивши віри, не зрікшись совісті, не втративши серця - значить, ти виростив чоловіка, якому можна довірити і жінку, і дитину, і батьківщину, і себе, в старості.І слава Богу, якщо так буде.

Я сьогодні прочитала одну фразу: «Де багато любові, там багато помилок».Ця фраза належить Григорію Сковороді. Спочатку я її не зрозуміла, і вона навіть змусила мене задуматися. Але тепер розумію, що в цих словах — не осуд, а глибока людяність. Бо коли ми любимо — по-справжньому, щиро, глибоко — ми стаємо вразливими. Ми довіряємо, прощаємо, віримо, сподіваємося. Ми відкриваємо серце, а з відкритим серцем завжди є ризик помилитися: у людях, у словах, у вчинках. І це нормально.Любов — це не контроль і не досконалість. Це рух, життя, постійне навчання. І іноді — біль. Але це той біль, який говорить про те, що ми живі. Що ми не втратили здатність відчувати.Іноді ми будемо любити тих, хто нас не бачить. Іноді — жертвувати більше, ніж мали б. Іноді — повертатися, прощати, сподіватися знову. Але це не означає, що ми слабкі. Це означає, що ми — справжні.Ця фраза Сковороди — ніби дозвіл. Помилятися в любові — не гріх. Це частина шляху. Частина глибокої людської природи. І навіть коли боляче — це не означає, що дарма. Бо любов завжди залишає слід. І навіть через помилки — вона нас вчить бути ще більш собою…Інет🥰

«Він її кохав. І прожив з нею 57 років.»Це був складний чоловік. Курив сигари в ліжку й пропалював ними піжаму та постіль.Він пив - іноді надміру.Переживав злети й падіння. Боровся. Помилявся. Зламувався. Підіймався знову.Але кохав свою дружину - безмежно. інших -- буквально й образно.Слухав здебільшого себе.Він не був красенем. Не займався спортом.Але кохав свою дружину — безмежно.Не міг без неї жити.Хоч і її - теж іноді не чув. І не слухав.А вона знайшла спосіб. Не кричала. Не доводила правоту.Вона почала… писати йому листи.З любов’ю. З проханнями. З поясненнями. З напрямком.Іноді просто ставила сердечко в кінці - як зараз у чаті.Він читав. І змінювався.Її слова його підтримували. Вони ніколи не сварилися.І він жодного разу не зрадив їй - хоч до шлюбу був зовсім іншим чоловіком.Він кохав її 57 років.А потім - пішов у старості.І Клементина залишилася сама. Без нього. Без сенсу.Вона повторювала лише: «Хочу до нього. Мені більше немає для кого і заради чого жити.»Одного дня вона почала переглядати його папери.І знайшла запис, зроблений його рукою.Речення, яке прозвучало, наче відповідь із того світу.Відповідь на її біль. На її запитання: «Як жити далі?»І тоді вона ніби почула його голос - через ці слова:«Ніколи не здавайтеся - ніколи, ніколи, ніколи.Ні в великому, ні в малому,ні у важливому, ні в дрібному.Ніколи не здавайтеся,якщо це не суперечить честі й здоровому глузду.Ніколи не коріться силі.Ніколи не здавайтеся перед чисельною перевагою супротивника.»Вона не здалася.Привела до ладу його спадщину. Видала всі його праці. Завершила його справу.А потім - тихо пішла до нього. До того, кого кохала все життя.До того, хто навіть після смерті знайшов спосіб підтримати її.І нагадати: як варто жити.📌 Бо любов - це не завжди слова.Це: слухати. Писати. Пам’ятати.І триматися - навіть коли дуже важко…

Автор: Ольга ЧепурЯ не люблю простих людей.https://www.facebook.com/share/p/198Cepp8pM/Вони працюють, виховують дітей, готують їсти і здаються досить симпатичними, допоки не почнуть говорити чи писати коментарі у фейсбуці.Тоді здається, що вони і чорта переплюнули б у брудноротості. Тож сентенція про те, що голосом народу говорить Бог, точно хибна.Вони не делікатні, поводяться по-панібратськи, звертаються на ти і дуже зверхні до тих, хто інтелектуально й культурно вищий.Обожнюють давати непрошені поради й виправляти вигадані помилки на сторінках грамотних і компетентних людей.Бо їм ніколи не спаде на думку перевірити інформацію чи визнати, що були неправі.А як вони люблять критикувати зовнішність! Особливо тих, хто справді є доглянутим.Коли мені пишуть, що я не маю талії, я точно знаю, що це жінка, що має 20-30 зайвих кілограмів.А мою усмішку назве нещирою чи зуби несправжніми людина без переднього зуба чи з ще радянськими золотими коронками.Вони пишуть незнайомим людям повідомлення серед ночі чи навіть телефонують у месенджер без домовленості.Шлють гори безособових онлайн-листівок на всі релігійні й державні свята не тільки нашої країни, а й ворожої.Будь-що хороше, що вириває з мороку війни, вони заплюють: «Нащо це виставляти?», «Не на часі», «А кому це треба?»Вони нав’язливі, показово набожні, під кожним фото військових неодмінно напишуть брехливе «молимося за вас».А під наступною світлиною у стрічці, на якій зображено розтрощену після обстрілу квартиру подружжя співаків, один із яких був військовим, прокоментують «Так їм і треба, бо багаті».Заможних людей вони ненавидять. І завжди скажуть, що «це він нажився, вкрав, намутив чи насмоктала», особливо коли достеменно знають, що кошти зароблені чесною працею і великим розумом.У них відсутні аналітичні здібності та критичний розум, тому владу вони обирають ту, яка більше пообіцяє більше неможливого.Бо в казки вони вірять.Нетактовність - їхнє друге я.Вони неодмінно побажають «діточок, як на небі зірочок» тим, хто дітей не хоче.Скажуть, що жінка без дітей пустоцвіт тій, хто роками намагається завагітніти."Сама винна, нащо ти його туди відпутила?" - кинуть згорьованій вдові захисника.Їхня панівна поведінка - осуд, плітки, поливання брудом, намагання знайти скалку в оці, знецінення.Щойно напишеш, що зібрали на концертах й передали армії 10 мільйонів - звинуватять в тому, що піаримось, і краще б пішли гинути за країну, ніж гроші збирати.Напишеш про благодійний тритижневий тур в Англії - втекли в Лондон, поки народ під шахедами.Бо щось добре, зроблене з публічним звітом, їх дратує більше, ніж щось погане, зроблене мовчки.Вони люблять таврувати, навішувати ярлики. І це не про походження, вид діяльності чи освіту.А про відсутність людяності, співпереживання і внутрішньої культури. Ці люди, які називають себе простими, насправді - спрощені. Вони тягнуть вниз, бо не можуть злетіти вгору. Тому впиваються ненавистю до людей складних.Я люблю складних людей.Непересічних і діяльних, тих, хто не гає час на обурені смайлики чи цинічні коментарі.Тих, у кого всередині - всесвіт, і тому немає потреби кричати на весь світ.Вони його змінюють, змінюючи на краще себе, працюючи над своїм мисленням, емоціями, вибором слів, ставленням до інших.Роблять це не популістськими гаслами, а малими кроками, щоденними діями.Вони вміють вести діалог і слухати, навіть якщо не згодні.Бо такі розмови допомагають їм віднайти внутрішній камертон.Справді гідні люди не мають потреби принижувати інших.Мені цікаві складні.Щирі, глибокі, думаючі.І саме для них я пишу. Бо складним у їхній меншості буває самотньо.

https://t.me/happiness_club_ibb/1146Група дослідників ставила дітям від 4 до 8 років одне й те саме запитання: “Що означає любов?” Відповіді виявилися набагато глибшими й ширшими, ніж будь-хто взагалі міг собі уявити... І це розширює наше розуміння любові, виводить її за межі любові-сексу між чоловіком і жінкою.Як відповідали діти:“Коли моя бабуся захворіла на артрит, вона більше не могла нагинатися і фарбувати нігті на ногах. І мій дідусь постійно робив це для неї, навіть тоді, коли в нього самого руки захворіли на артрит. Це любов” 6 років.“Якщо хтось любить тебе, він по-особливому вимовляє твоє ім'я. І ти знаєш, що твоє ім'я перебуває в безпеці, коли воно в його роті” 4 роки.“Любов – це коли ти йдеш кудись поїсти і віддаєш кому-небудь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось натомість” 6 років.“Любов – це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився” 4 роки.“Любов – це коли моя мама робить каву татові, і відсьорбує ковток перед тим, як віддати йому чашку, щоб переконатися, що вона смачна” 7 років.“Любов – це коли ти кажеш хлопчикові, що тобі подобається його сорочка, і він носить її потім щодня” 7 років.“Любов – це коли твоє цуценя лиже тобі обличчя, навіть після того, як ти залишила його на самоті на весь день” 4 роки.“Коли ти любиш кого-небудь, твої вії весь час злітають і опускаються вгору-вниз, а з-під них сиплються зірочки” 7 років.“Любов – це коли мама бачить тата в туалеті й не думає, що це гидко” 6 років.“Якщо ти не кохаєш, ти в жодному разі не повинен казати “я люблю тебе”. Але якщо кохаєш, то маєш говорити це постійно. А люди забувають” 8 років.Автор дослідження Лео Баскагліа одного разу пояснив сенс цього опитування. Метою було знайти найтурботливішу дитину. Так от, переможцем став чотирирічний малюк, чий старенький сусід нещодавно втратив дружину.Побачивши, що чоловік плаче, дитина зайшла до нього на подвір'я, залізла до нього на коліна і просто сиділа там. Коли його мама пізніше запитала, що ж такого він сказав сусідові, хлопчик відповів:“Нічого. Я просто допоміг йому плакати”.https://t.me/happiness_club_ibb/1146

https://t.me/happiness_club_ibb/1143Під час реалізації проєкту на тему «Мрії та цілі» ми разом із дітьми створили символічне дерево, яке стало втіленням сили, надії та розуміння. Це дерево ми спільно назвали деревом мрій, і кожна дитина долучилася до його створення з великим натхненням.На гілки дерева діти власноруч повісили свої мрії, які вони попередньо написали. Перед тим, як повісити мрію, кожна дитина вголос або подумки промовила її, внутрішньо сформулювавши сильне бажання, щоб вона збулася якомога швидше. Ми обговорювали з дітьми, що мрії потребують дій, тому разом аналізували, якими кроками можна наблизитися до своєї мети — з чого варто почати, як долати труднощі та чому важливо вірити в себе.У процесі роботи ми постійно були в діалозі з дітьми, слухали одне одного, обговорювали важливість мати ціль у житті, підтримували кожну дитину в її прагненнях. Завдяки цьому проєкт став не лише творчим, але й глибоко емоційним та мотиваційним — справжнім простором для самовираження та натхнення.https://t.me/happiness_club_ibb/1143

Білл Гейтс якось пояснив, чому його донька ніколи не вийде заміж за «бідного чоловіка».Кілька років тому я брав участь у великій фінансовій конференції у США. Серед спікерів був Білл Гейтс. Під час обговорення я поставив йому питання, яке викликало усмішки в залі:— Чи погодилися б ви, щоб ваша донька вийшла заміж за чоловіка без статків, який живе скромно?Білл відповів спокійно, але дуже глибоко:«По-перше, варто зрозуміти: багатство — це не рахунок із шістьма нулями в банку. Багатство — це вміння створювати ресурси та можливості.Людина, яка виграла сто мільйонів у лотерею, не стає багатою — вона залишається бідною всередині, просто з грошима в руках. Ось чому більшість лотерейних мільйонерів повертаються до бідності вже за кілька років.А є інший тип людей — підприємці, які навіть без грошей мислять масштабно. Вони розвивають фінансовий інтелект, вони вже багаті у свідомості».🟣 У чому різниця між багатими та бідними?✔ Багатий — це той, хто вчиться, шукає знання, прагне зростати й шукає рішення.❌ Бідний мисленням завжди вважає винними інших: державу, обставини, олігархів. Він чекає, щоб йому «дали», а не створює сам.«Тому, коли я кажу, що моя донька не вийде за бідного, я не про гроші. Я про менталітет. Якщо чоловік має розуміння, як будувати достаток, навіть якщо сьогодні він без копійки, це вже багатий чоловік».Білл додав історію:«Якось охоронець у банку знайшов сумку з великою сумою грошей. Замість того, щоб забрати її, він передав знайдене керівництву банку. Хтось назвав його дурнем. Але минув рік, його підвищили, через три роки він став керівником відділу обслуговування клієнтів, а за десять років очолив регіональну мережу банків. Тепер його річні бонуси перевищують суму тієї знахідки».✅ Багатство — це стан душі й розуму. Гроші лише відображають цей стан.

БАТЬКИ, ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ УВАЖНО 🙏Учителька сиділа за столом і перевіряла домашні завдання своїх учнів.У цей час її чоловік ходив по кімнаті, занурений у свій телефон -- поглинутий улюбленою грою.Коли вона дійшла до останнього твору, раптом замовкла.А потім тихо заплакала.Стривожений чоловік запитав:- Що сталося?Вона, тремтячим голосом, відповіла:- Вчора я задала дітям написати твір на тему: «Моє бажання».І ось зараз, читаючи один із них, я не можу стримати сліз…- Що там було написано? — перепитав чоловік.Вона глибоко зітхнула й почала читати:Моє бажання - стати смартфоном.Мої батьки дуже люблять свої телефони.Вони дбають про них більше, ніж про мене.Коли тато повертається втомлений з роботи, у нього ще є сили дивитися в екран - але не на мене.Коли дзвонить телефон - вони відповідають одразу. А коли я плачу - не завжди реагують.Вони граються на телефоні, але не граються зі мною.Коли розмовляють по телефону, навіть не чують мене - навіть коли я кажу щось важливе.Тому я хочу бути смартфоном.Чоловік застиг. У його очах з’явилися сльози.- Хто це написав?.. - прошепотів.А дружина тихо відповіла:- Наш син 💔Мораль:Батьки…Смартфони створені, щоб полегшувати життя, а не замінювати любов, тепло й присутність.Діти бачать усе. Відчувають усе.Їм не потрібні дорогі іграшки. Їм потрібні ви.Ваша увага. Ваша присутність. Ваш час.Бо дитинство не повторюється.А порожній погляд мами чи тата, що дивиться в екран замість в очі дитини -залишається в пам’яті назавжди.Зупиніться. Відкладіть телефон.Бо для когось ви - цілий світ ❤❤🙏

ЩО ПРИХОВУЮТЬ СЛОВА «РОЗЛУЧЕННЯ» ТА «СЕПАРАЦІЯ»?Католицьке онлайн-навчанняЦі слова звучать як поразка, чи не так?Зламане подружнє слово. Зруйнована мрія.Дехто вважає, що це означає, ніби шлюб нічого не вартий.Інші — що це гріх, який неможливо простити.Але що насправді каже Католицька Церква про розлучення та роздільне проживання?Давайте зупинимось.Зробімо глибокий вдих.І повернімося до початку.💥 Шлюб — це завіт, а не просто контракт.Коли двоє хрещених укладають шлюб у Церкві, він стає Таїнством — видимим знаком невидимої Божої благодаті.Це не просто юридичний акт — це святий союз.Тому Ісус і сказав:«Що Бог з’єднав — людина хай не розлучає» (Мк 10,9).Церква вірить, що шлюб є священним і має тривати до самої смерті (див. ККЦ 1641, 1644).Але багато хто не знає важливого:💔 Церква не закриває очі на людський біль.Іноді подружжя стає небезпечним, болючим або глибоко зраненим. У таких ситуаціях допускається роздільне проживання.Так, Католик може розлучитися цивільно або роз’їхатися з партнером у випадках серйозної загрози, зокрема:👉 Фізичне чи емоційне насильство👉 Перелюб👉 Грубе нехтування обов’язками👉 Загроза дітям👉 Залежність, агресія тощоЦе називається «розлука ложа і столу» (separatio a toro et mensa) — тобто фізичне розділення допускається задля безпеки та гідності.📌 Якщо ти перебуваєш у небезпеці — Бог не вимагає залишатися.Він не прославляється твоїм стражданням.❓ А що, якщо подружжя розлучилося цивільно?Цивільне розлучення — це державний акт, що припиняє шлюб за законом.Але з точки зору Церкви — сакраментальний шлюб залишається чинним, якщо не визнано його недійсність через анулювання.Якщо ти розлучений, але не вступив у новий зв’язок —ти в доброму духовному стані: можеш сповідатися, причащатися і повноцінно жити вірою.А от якщо хтось розлучається і повторно вступає у шлюб без анулювання —Церква вважає цей другий союз недійсним, бо перший сакраментальний шлюб залишається дійсним.❗ Це не кара. І таких людей не відлучають від Церкви.Проте вони не можуть приступати до Таїнств (див. ККЦ 1650), оскільки живуть у стані, який суперечить обітниці першого шлюбу.Незважаючи на це, вони завжди залишаються бажаними в Церкві — можуть молитися, бути на Літургії, і крок за кроком прямувати шляхом зцілення та розпізнання Божої волі.🔁 Чи можна одружитися вдруге в Церкві?Тільки після анулювання першого шлюбу.Цивільне розлучення не розриває Таїнства.Лише якщо шлюб визнається недійсним (через відсутність істотних елементів на момент укладення), або якщо один із подругів помер — можливо нове вінчання.Анулювання можуть надати в разі:👉 Відсутності повної згоди👉 Психічної неспроможності👉 Залежностей, обману👉 Примусу або великого страху👉 Свідомої відмови від дітей чи довічного зв’язкуТакі справи розглядає трибунал єпархії.Якщо анулювання надано — особа може вступити в новий шлюб у Церкві.🤝 Що робити, якщо ти розлучений або вдруге одружений?Поговори з настоятелем у своїй парафії.Звернись до єпархіального трибуналу.Не залишайся наодинці.Церква хоче тебе вислухати. Вона прагне допомогти розпізнати істину, пройти шлях зцілення і, можливо, повернення до Таїнств.❤️ Церква ніколи не відвертається від зранених.Твій шлюб, можливо, не встояв — але це не означає, що твоє життя закінчене.Якщо твоє серце розбите — Божа благодать ще сильніша.Ти не покинутий.Ти не забутий.Ти не позбавлений Божого милосердя.Церква — не судова зала.Церква — це польовий госпіталь.І Бог вливає Свою благодать у кожну рану.Не відмовляйся від любові.Не відмовляйся від благодаті.Не відмовляйся від Бога.Ти не один. 🕊️❤️Благословення Божого! 🙏📌 Підписуйтесь на наш телеграм-канал https://t.me/palomnykonline