Telegram statistics channel - @happiness_club_ibb

Притча "Ніколи не сперечайся з віслюком" Віслюк сказав тигру: — Синя трава. Тигр відповів: - Ні, трава зелена! Спалахнула суперечка, і вони пішли до лева - лісового царя, щоб вирішити свої розбіжності. Ще до того, як вони дісталися місця в лісі, де лев сидів на своєму троні, віслюк почав кричати: — Ваша Величність, а чи правда, що трава синя? Лев відповів: - Так, правда, трава синя. Віслюк зрадів і продовжив: — Тигр зі мною не згоден, сперечається і дратує мене. Будь ласка, покарайте його. Цар звірів оголосив: - Тигр буде покараний 5 роками мовчання. Віслюк радісно підстрибнув і пішов далі, досить повторюючи: — Трава синя, трава синя... Тигр, прийнявши своє покарання, спитав у лева: — Ваша Величність, за що ви мене покарали? Адже трава зелена? Лев відповів: — Справді, зелена трава. Здивований тигр запитав: — Тоді чому ж ви караєте мене? Лев відповів: — Це не має жодного відношення до того, яка трава – синя чи зелена. Покарання ти отримав через те, що така хоробра і розумна тварина, як Тигр, не може витрачати свій час на суперечку з віслюком. А потім ще й приходити до мене із цим питанням. Найгірша трата часу - сперечатися з "дурнем" та фанатиком, якого не хвилює ні істина, ні реальність, а лише перемога його переконань та ілюзій. Ніколи не витрачайте час на безглузді суперечки. Є такі люди, яким скільки б доказів та фактів не надавати, вони все одно не здатні зрозуміти. Єдине, чого вони хочуть, - це бути правими, за всяку ціну. Коли невігластво кричить, інтелект мовчить.

Одна жінка часто сварилася з чоловіком. Він її дратував – сперечався, помилявся, купував не те, що треба, забував важливе, інколи залишав немиту чашку чаю, хропів… І з роками це все ставало нестерпним. Вона дорікала йому, він огризався, намагався виправдовуватись, захищатись…Так минало життя. Діти виросли й давно жили окремо.Жінка частенько замислювалася: а що, якби її життя склалося інакше? Якби вона не вийшла за цього чоловіка, а знайшла когось цікавішого? Багатшого. Гарнішого! Напевно, вона поквапилась. Даремно віддала свою молодість такій звичайній людині – не дуже успішній, не надто яскравій, нецікавій… І тепер доводиться його терпіти, як терплять старого облупленого кота з його вибриками.І від цих думок їй ставало ще гірше. Адже коли когось терпиш і вмовляєш себе це робити – ця людина починає дратувати ще більше. І дуже сильно.Уночі вона старалася відсунутися від чоловіка подалі. Дратувалася через його хропіння. «Як же ти мені набрид!» – сердито думала вона.Але однієї ночі їй наснився страшний сон. Про чоловіка. Про те, що його більше немає. Просто немає – і все.І вона закричала. Заплакала. І прокинулася – від того, що чоловік обіймав її і схвильовано питав:— Чого ти плачеш, Оленка? Що сталося?І тут вона ридма заплакала. Бо зрозуміла: більше ніхто у світі не назве її так – «Оленка». У п’ятдесят вісім років ніхто вже не назве.Ніхто не обійме вночі, не запитає: «Що сталося? Чому ти плачеш?» Нікому немає діла до наших нічних сліз.Ніхто не буде терпіти нас – з нашими примхами, криками, вимогами й поганим настроєм. Близьких у нас дуже мало. А той, хто вночі обійме – узагалі один. Оцей, поруч. Трохи повненький, з вусами. Теплий і живий.Вона мовчки обійняла його й заснула. Вони були вдвох. Найрідніші люди.І вона теж хропіла. Просто не знала про це.Звісно, вони все одно інколи сварилися. Так буває у всіх. Але жінка більше ні про що не жалкувала. І більше берегла чоловіка.Бо бути одному – погано. А тих, кому є до нас діло, – одиниці. І, можливо, вони теж могли б знайти когось кращого. Багатшого, гарнішого, терпеливішого… Але вони вибрали нас. І терплять. І люблять. І живуть поряд, поки не прийде час розставатися. І нехай цей час не настане якнайдовше…

Чим доросліше ти емоційно, тим менше у тебе претензій до людей... Та взагалі немає їх, тому що люди мають право бути ким завгодно...абсолютно!...Нам не заткнути нічиїх ротів, не відмінити нічиїх думок, не відняти нічиїх потреб.І добре, що так, тому що найбільші біди відбуваються з тими з нас, хто думає інакше, і вважає, що має право бути в чужому житті головнішим за її власника...Нісенітниця...Люди такі, які вони є...І ми такі, які є...І все, що ми можемо, так це впливати на власні реакції...Не приймати тих слів, які нас ображають...Не приймати тих установок, які нам чужі...Не сприймати тих оцінок, які нам ставлять...Не дотримуватися вказівок, які суперечать нашим рішенням...Не залишати на собі тих ярликів, які на нас навішують...Не страждати від тієї нелюбові, якою карають...Не розраховувати на ту підтримку , яку не дають...Не стукати в ті двері, які не відчиняють...Не виявляти тих емоцій, які вимагають...Не вестись на ті маніпуляції, якими підкоряють...І так далі...Поки не прийняли, не наше...І поки у нас не взяли, не віддамо...Чим раніше це розумієш, тим менше потім проблем у будь-яких стосунках...Без винятків навіть для найближчих...Бо якщо близькі збираються вити з нас мотузки, і не збираються шукати здорових шляхів вирішення проблем, вони стають далекими...І нам не переступити тих порогів, за які ми вважаємо можливо приносити свої статути...Мені не подобається вічне дитинство дорослих людей, в арсеналі взаємодії яких немає нічого, крім примітивних маніпуляцій, капризів, образ, підсадок на почуття провини, довгих бойкотів, надутих губ та іншої нісенітниці, яка гарна років до дев'яти, не більше...А внутрішня дитина, якою так хочеться виправдати своє небажання рости емоційно, потрібна зовсім для іншого, друзі мої...І потрібен відсотків на десять проти дев'яноста дорослої людини...Давайте дорослішати...І давайте хотіти один від одного в розумних межах. Лілія ГрадПост: Олесь (волевиявлення)Знайомство. (Цілі, мрії...) Династія Слободенюк (статут)

‼️ Друзі! Останнім часом у соцмережах поширюється ідея про те, що чоловік повинен заробляти щонайменше 5-10 тисяч доларів США на місяць. Ми вирішили розглянути це питання у контексті поведінкових фінансів і психології зокрема.1️⃣ У сучасному суспільстві, особливо під впливом соціальних мереж, зростає тенденція до демонстративного споживання. Це означає, що молоді люди орієнтовані на стиль життя, який активно рекламується інфлюенсерами: подорожі, дорогий одяг, люксові ресторани тощо. Очікування високого заробітку партнера відображає прагнення до цього способу життя.2️⃣ З точки зору еволюційної психології жінки часто віддають перевагу партнерам із вищим соціальним статусом і ресурсами. Це пояснюється гіпергамією — тенденцією вибирати чоловіка, який може забезпечити комфортний рівень життя для однієї сім'ї. Однак у сучасному суспільстві цей природний механізм іноді трансформується у завищені фінансові вимоги.3️⃣ Алгоритми TikTok і Reels підсилюють контент, який викликає нервову реакцію. Коли блогери говорять про "мінімум 5-10 тисяч доларів" як стандарт, вони створюють ілюзію, що це загальноприйнята норма. Насправді ж середній дохід навіть у розвинених країнах значно нижчий.4️⃣ Для багатьох людей публічне висловлення таких вимог — це спосіб заявити про власну цінність. Це може бути спроба компенсувати невпевненість у собі або встановити "високу планку" для обраних партнерів, щоб відсіяти тих, кого вони вважають недостатньо успішними.5️⃣ Не можна ігнорувати вплив ринку: соцмережі наповнені рекламою "розкішного життя", бізнес-коучами, які обіцяють навчити заробляти "мінімум 5-10 тисяч", і пропозиціями "швидких грошей". У цьому контексті вимоги до людини заробляти велику суму стають частиною маркетингового дискурсу.Загалом же, подібні заяви — це не об'єктивна економічна реальність, а радше соціальний конструкт, що відображає певні культурні, психологічні та маркетингові тенденції. Важливо розуміти, що реальні стосунки будуються не тільки на матеріальному благополуччі, а на взаєморозумінні, підтримці та спільних цілях.Джерело: Фейсбук -Пост: Олесь (волевиявлення)Знайомство. (Цілі, мрії...) Династія Слободенюк (статут)https://t.me/happiness_club_ibb/1037

У спецпідрозділах "Морських котиків" 🇺🇸 ВМС США існує спеціальна вправа: людині зав'язують руки за спиною, зв'язують ноги і кидають в басейн глибиною три метри.Завдання - вижити протягом п'яти хвилин.Переважна більшість новобранців зазнають невдачі. Багато хто впадає в паніку і починає кричати, щоб їх витягли. Деякі намагаються плисти, йдуть під воду і їх доводиться виловлювати і відкачувати. За роки тренувань неодноразово бували смертельні випадки.Але деяким вдається впоратися із завданням. Допомагає їм у цьому знання двох досить суперечливих правил.Перше правило парадоксальне: чим більше ви намагаєтеся утримати свою голову над водою, тим більша ймовірність, що потонете.Зі зв'язаними руками і ногами утримати себе на поверхні води протягом п'яти хвилин неможливо. Більше того, безладні смикання допоможуть потонути швидше. Успіх полягає в тому, щоб дозволити собі опуститися на дно басейну і потім з силою відштовхнутися ногами від дна і на поверхні швидко вдихнути.Як не дивно, цей прийом не вимагає ні надлюдських сил, ні особливої ​​витривалості. Навіть не обов'язково вміти плавати. Навпаки, цього не треба робити. Другий урок більш важливий, але також парадоксальний: чим більше панікуєте, тим більше кисню вам потрібно, і тим вища ймовірність, що втратите свідомість і потонете. Вправа обертає інстинкт виживання проти людини: чим інтенсивніше бажання дихати, тим меншою буде можливість робити це. Чим інтенсивніша воля до життя, тим більше шансів, що помрете.Ця вправа не на силу і не на силу волі. Вона спрямована на вміння володіти собою в критичній ситуації.Чи зможе людина придушити свої інстинктивні імпульси? Чи зможе вона розслабитися перед обличчям потенційної смерті?Уміння володіти собою набагато важливіше, ніж уміння плавати. Воно важливіше, ніж фізична сила, витривалість або амбіції. Це одна з найважливіших навичок, які людина може розвинути в собі. Зв'язок між зусиллям і винагородою є зворотним - погоня за удачею веде від неї ще далі.Чим спокійніше ми ставимося до власних відчуттів і імпульсів, тим більше у нас можливостей направити їх в потрібне русло.Щасливими нас робить не прагнення до щастя, а примирення з невдачами.Чим більше ми вимагаємо поваги до себе, тим менше нас поважають. Чим більше ми самі поважаємо інших, тим більше поваги є до нас.Чим більше ми вмовляємо людей довіряти нам, тим рідше вони це роблять. Чим більше ми довіряємо іншим, тим більше отримуємо зворотної довіри.Чим більше ми намагаємося відчути впевненість в собі, тим більше ми хвилюємося. Готовність визнати свої недоліки дозволяє нам комфортніше себе почувати у власній шкурі.Чим більш значним і глибоким ми вважаємо власне життя, тим більше поверхневим воно є. Чим більше значення ми надаємо життю інших людей, тим більш важливими ми є.Світ ширший, ніж наша свідомість. Необхідно визнати свою крихкість, обмеженість і слабкість. Змиріться з тим, що не завжди і не всі вас будуть любити.Що в житті бувають невдачі.Що не завжди знайдете підказку, що робити далі. Відмовтеся від боротьби з власними страхами і невпевненістю і, коли ви подумаєте, що скоро "потонете", ви досягнете "дна" і зможете від нього відштовхнутися. В цьому і є порятунок.Mark Menson

ПРО НІЖНІСТЬЯкщо тобі до чоловіка хочеться підійти зі спини і обіймати довго-довго, то ти можеш сміливо з ним жити.Ніжність - ось що найголовніше в любові.Навіщо йому потрібна буде твоя зовнішність і твій модний одяг, якщо він тебе на дотик пам'ятає?Це як зі своєю дитиною - один раз до грудей притиснеш, і вже ні з ким не сплутаєш.І байдуже тобі на його очі, руки і ногиНіжність - це коли ти розкриваєшся уві сні, а коханий раз по раз тебе укриває і обіймає, притискаючи до себе, щоб зігріти.Ніжність - це не кава в ліжко, і не "я тебе люблю" після сексу, не сніданки-обіди-вечері, не великі зарплати, не рука, що відчиняє перед тобою двері машини і не посмішка, що ні до чого не зобов'язує. Не походи в кіно, не запитання "як справи"?Ніжність - це непомітне сплетення пальців, це коли при зустрічі люди завмирають на секунду, обійнявшись.Ніжність - це сонечко в твоїх очах, коли ти дивишся на мене сплячу.Ніжність - це мій вдих і твій видихНіжність - це кінчик пальця, що торкається до носаНіжність - це сила любові, але Ніжність - це не сюсюкання.Ніжність - кращий доказ любові, чим будь-які клятвиНіжність - це не слабкість, ніжність - це мужність, тільки сильна людина не злякається оголити своє серце і показати свою Ніжність.Ніжність - це маленька грудочка в сонячному сплетінні, яка іноді не дає тобі дихати.Ніжність - це коли я сама того не помічаючи, прибираю твоє волосся за вухо.Ніжність - це не словаНіжність - це дихання в одному ритміНіжність - це коли твої думки і мої переплітаються і не існують нарізноНіжність - це фото, на яке дивишся, тихо посміхаючисьНіжність - це відчуття тебе на кінчиках пальців, навіть якщо ти далекоНіжність - це коли я беру твоє обличчя в долоні, цілуючи тебе, або просто обіймаю, притискаючи до себе все міцніше і намагаючись руками, що скучили за тобою, відчути тебе всього відразуНіжність - це коли я підбираю з підлоги розкидані речі і посміхаючись, кладу їх на місцеНіжність - це задумлива посмішка в очах, коли я думаю про тебеНіжність - це усвідомлення, що є те місце, де тебе завжди так чекають з любов'ю і з теплотою, трішки із сумом, тому що всім сумно, коли коханих поруч немає.І їх завжди так чекають. Чекають на хвилину. Чекають на секунду. Чекають на тиждень. Чекають на все життя.Чекають, щоб сказати їм - Ніжність.Чекають, щоб просто посміхнутися і подарувати теплоЧекають, щоб запам'ятати на той час, поки їх з нами немає поруч і навіть якщо вони поруч постійно, на ті хвилини або години розлучень, коханих все одно дуже Чекають.А якщо їх поруч немає, то просто Чекають.ЗАВЖДИ.Авторка - Ксенія Духова

З КИМ ОДРУЖУВАЛИСЯ ВІЛЬНІ КОЗАКИ, ВІД КОГО ПІШОВ СИЛЬНИЙ І САМОБУТНІЙ НАРОД?У стародавні часи на землях, де зароджувалося козацтво, ніколи не було кріпацтва, панщини.І козаки, як закляті вороги кріпосного рабства, не одружувалися з поневоленими кріпацькими жінками. Вони боялися цим передати наступному поколінню психологію рабів. Вільний козак хотів, щоб його обраниця і подруга життя була також вільною. Хто і яким чином ставали дружинами славетних вояків, читайте далі...На зорі виникнення вільного козацтва козаки у більшості своїй не мали сімей. Небезпечне і тривожне життя, яке вони вели, абсолютно не сприяло сімейному життю. Дружини і діти були великим тягарем для войовничих чоловіків. Але з плином часу, життя брало своє і молоді козаки почали одружуватися.І тут постало питання: де брати дівчат? Своїх вільних козачок було зовсім мало, тоді і почали козаки обирати собі наречених з «ясирок» – вільних чужинок, взятих у полон під час походів на Кавказ, Персію, Крим.У той час козаки з жодною країною не воювали так часто, як із Туреччиною, і тривали ці війни протягом 16-18 століть. Вони завжди повертались з багатою здобиччю: “тканинами, прикрасами, посудом зі срібла, зброєю східної роботи”. І також, зрозуміло, приводили турецьких полонянок, яких і називали «ясирками». Воістину, це були прекрасні трофеї.Полонянки-ясирки у більшості своїй були мусульманками із заможних, а частенько і шляхетних родин. Тому, своїм жіночим характером вони впливали на козака-воїна у ліпшу сторону і привносили в побут козацьких громад культуру і звичаї своїх країн.Жіноча рука в козацьких куренях наводила порядок, створюючи затишок. Козаки навертали у православну віру своїх дружин, і мусульманки: Надіра, Заїра, Дайра ставали православними: Надією, Зоєю, Дариною.Запорізькі козаки у більшості своїй одружувалися з туркенями.Однак уже в ХІХ столітті шлюби з ясирками стали рідкістю. У козацьких громадах закріпилася тенденція одружуватися лише на своїх. Відомо, що серед запорозьких козаків було соромно брати шлюб із не козачками. Але й нагальної потреби в цьому вже не було, оскільки нащадки туркень і татарок рясно заселили вільні землі, давши світу народ на диво сильний, красивий та самобутній.Слід також зазначити, що зневажливе ставлення до жінок жорстоко обмежувалося у козацьких громадах. Наприклад, за згвалтування, козака могли і стратити. Відносини між козаком і козачкою були рівноправні і грунтувались на взаємоповазі. А після загибелі чоловіка дружина мала повне право на його майно навіть і тоді, коли козака стратили свої ж. Також, вона могла розраховувати на довічне піклування громади.А ще, серед козаків існував звичай, завдяки якому жінка могла врятувати засудженого на смерть козака за будь-які провини, погоджуючись взяти із ним шлюб. Так, згідно історичної нотатки, записаної Г.П.Надхіним у ХІХ столітті, дізнаємося: “Молодого козака, засудженого до смерті, підвели до плахи і почали зачитувати обвинувачувальну промову. І коли кат вже готовий був виконати вирок, із натовпу вийшла дівчина і накрила хусткою голову козака, тим самим даючи знак, що вона бере його собі за чоловіка і звільняє від страти.”Козачка – господиня на всі руки майстриняДо честі жінок-козачок слід віднести їх дбайливість про чистоту своїх осель і охайність їх одягу. Ця відмінна риса зберігається і до цього часу. Ось такими були матері, і виховательки грізних козаків тих часів.“Козачка завжди була головна в курені, все господарство трималося на ній. Весь день і круглий рік козачка присвячувала роботі – по дому, по городу, в хліві, на винограднику. Там, де потрібно – вчасно прополоти, вичистити, полити, підв’язати. Козачка встигала і сіна накосити, і стіни побілити та ще всю сім’ю добре нагодувати-напоїти. А потім прийде час – потрібно урожай зібрати та зберегти: капусту заквасити, огірки засолити, терен замочити, вишню висушити……

10 аргументів, чому дружину потрібно обирати саме серед туристок-мандрівниць: 1. Вона вміє готувати смачну їжу практично з нічого. 2. Фразу «з милим рай і в курені» вона розуміє буквально. 3. Ходить багато, далеко і вгору - в результаті вона струнка, підтягнута, і п'ята точка накачана на сто років вперед. 4. Вміє створити затишок на порожньому місці. 5. Щоб її підкорити, вам не потрібна дорога тачка, крутий телефон і валютний рахунок у банку. Досить вчасно підставити плече, взяти з її рюкзака зайвий кілограм і вивчити похідну пісню (з гітарою +100 до успіху). 6. Ваша весільна подорож не влетить вам у копієчку, швидше за все ви проведете її в горах / на сплаві / в печері / на велосипеді. 7. Навіщо вам кредит на 40 років? Досить накопичити на супер-легкий і комфортний намет..)8. На її День Народження вам не потрібно дарувати шубу чи діаманти. Вона набагато більше зрадіє суперлегкому спальнику або яскравому бафу. 9. Для комфорту в будь-яку пору року вам достатньо буде одного літнього спальника на двох ;)10. Вона ніколи не буде "пиляти" вас за купівлю нового дорогого спорядження. А головне, ці тендітні, але сильні дівчата дивляться на світ так само як і ви!https://www.facebook.com/share/p/1FPuhQN225/

Правда в тому, що ми переростаємо тих, хто не вміє нас любитиПравда в тому, що ми переростаємо тих, хто нас не цінує, тих, хто байдужий до нашої присутності і комфортно з нашою відсутністю. Ми переростаємо тих, хто дозволяє рости відстані між нами, тих, хто змушує нас почуватися заміненими.Ми переростаємо тих, хто не справжній з нами, тих, хто каже речі, які не мають на увазі. Ті, хто говорить, але не приходять, коли вони нам потрібні. Ми переростаємо тих, хто приймає лише деякі частини нас, відмовляючись приймати нас повністю. Ті, хто відмовляють в наших бажаннях і потребах, оскільки занадто зайняті своїми власними.Ми переростаємо тих, хто змушує нас відчувати, ніби ми не варті їх часу чи зусиль. Ті, хто міг би дати набагато більше, але обирають стриматися. Ті, хто послідовно ставить нас на останнє місце у своєму списку пріоритетів. Ми переростаємо тих, хто лінивий у своїй любові, тих, хто відступає на два кроки кожного разу, коли ми рухаємося на крок вперед.Правда в тому, що ми здатні подарувати світ тому, кого любимо. Все, що нам потрібно натомість, – це запевнення, що вони не будуть зловживати цим, що наші серця в безпеці з ними, і що вони не перетворяться в черговий жаль або ще один урок, засвоєний важким шляхом.Правда в тому, що ми переростаємо тих, хто не боїться нас втратити, тому що вони ніколи нас не зрозуміють, ніколи не побачать так, як ми прагнемо, щоб нас бачили, і ніколи не дадуть нам ту любов, на яку ми завжди заслуговували.Ｒｅｍｅｍｂｅｒ．#КористуйсяМозкомМи в Instagram: https://www.instagram.com/the_mozok?igsh=b3cyZzJyNzQ0bm5q&utm_source=qr

Цікавий та трохи смішний діалог Якби "бізнес-тренера" ​​попросили розповісти рецепт приготування борщу! — Борщ може приготувати кожен. Треба просто вийти із зони комфорту, стати до плити і почати готувати його. — Які інгредієнти потрібні на приготування борщу? — Кожен борщ має свої неповторні інгредієнти. Просто візьміть ті з них, які вам найкраще знайомі, і починайте готувати. — Розкажіть про покроковий рецепт приготування борщу. — Немає єдиних шаблонів. Ви повинні сказати собі: так, я зможу, я приготую найкращий борщ у світі! І крок за кроком розпочинати його готувати. Пам'ятайте, шлях в 10000000 парсек починається з першого кроку. - І все-таки, з чого треба починати? — Починати слід із ухвалення рішення. Найважливіше під час ухвалення рішення — це цілепокладання. Ви повинні чітко поставити собі за мету: борщ повинен бути приготовлений. А навички та вміння прийдуть до вас самі. — Не зовсім зрозуміло, які все ж таки дії необхідно вжити, щоб приготувати борщ. — Не чекайте на Чарівну пігулку. Просто вставайте до плити і не бійтеся куштувати. Ви самі маєте знайти рішення. — Що ви побажаєте кухарям-початківцям? — Вірте у себе. Це найголовніше.Пост: ОлесьДжерело: Фб історія пару років тому