осяЯння | insight | З КИМ ОДРУЖУВАЛИСЯ ВІЛЬНІ КОЗАКИ, ВІД КОГО ПІШОВ СИЛЬНИЙ І САМОБУТНІЙ ...

З КИМ ОДРУЖУВАЛИСЯ ВІЛЬНІ КОЗАКИ, ВІД КОГО ПІШОВ СИЛЬНИЙ І САМОБУТНІЙ НАРОД?У стародавні часи на землях, де зароджувалося козацтво, ніколи не було кріпацтва, панщини.І козаки, як закляті вороги кріпосного рабства, не одружувалися з поневоленими кріпацькими жінками. Вони боялися цим передати наступному поколінню психологію рабів. Вільний козак хотів, щоб його обраниця і подруга життя була також вільною. Хто і яким чином ставали дружинами славетних вояків, читайте далі...На зорі виникнення вільного козацтва козаки у більшості своїй не мали сімей. Небезпечне і тривожне життя, яке вони вели, абсолютно не сприяло сімейному життю. Дружини і діти були великим тягарем для войовничих чоловіків. Але з плином часу, життя брало своє і молоді козаки почали одружуватися.І тут постало питання: де брати дівчат? Своїх вільних козачок було зовсім мало, тоді і почали козаки обирати собі наречених з «ясирок» – вільних чужинок, взятих у полон під час походів на Кавказ, Персію, Крим.У той час козаки з жодною країною не воювали так часто, як із Туреччиною, і тривали ці війни протягом 16-18 століть. Вони завжди повертались з багатою здобиччю: “тканинами, прикрасами, посудом зі срібла, зброєю східної роботи”. І також, зрозуміло, приводили турецьких полонянок, яких і називали «ясирками». Воістину, це були прекрасні трофеї.Полонянки-ясирки у більшості своїй були мусульманками із заможних, а частенько і шляхетних родин. Тому, своїм жіночим характером вони впливали на козака-воїна у ліпшу сторону і привносили в побут козацьких громад культуру і звичаї своїх країн.Жіноча рука в козацьких куренях наводила порядок, створюючи затишок. Козаки навертали у православну віру своїх дружин, і мусульманки: Надіра, Заїра, Дайра ставали православними: Надією, Зоєю, Дариною.Запорізькі козаки у більшості своїй одружувалися з туркенями.Однак уже в ХІХ столітті шлюби з ясирками стали рідкістю. У козацьких громадах закріпилася тенденція одружуватися лише на своїх. Відомо, що серед запорозьких козаків було соромно брати шлюб із не козачками. Але й нагальної потреби в цьому вже не було, оскільки нащадки туркень і татарок рясно заселили вільні землі, давши світу народ на диво сильний, красивий та самобутній.Слід також зазначити, що зневажливе ставлення до жінок жорстоко обмежувалося у козацьких громадах. Наприклад, за згвалтування, козака могли і стратити. Відносини між козаком і козачкою були рівноправні і грунтувались на взаємоповазі. А після загибелі чоловіка дружина мала повне право на його майно навіть і тоді, коли козака стратили свої ж. Також, вона могла розраховувати на довічне піклування громади.А ще, серед козаків існував звичай, завдяки якому жінка могла врятувати засудженого на смерть козака за будь-які провини, погоджуючись взяти із ним шлюб. Так, згідно історичної нотатки, записаної Г.П.Надхіним у ХІХ столітті, дізнаємося: “Молодого козака, засудженого до смерті, підвели до плахи і почали зачитувати обвинувачувальну промову. І коли кат вже готовий був виконати вирок, із натовпу вийшла дівчина і накрила хусткою голову козака, тим самим даючи знак, що вона бере його собі за чоловіка і звільняє від страти.”Козачка – господиня на всі руки майстриняДо честі жінок-козачок слід віднести їх дбайливість про чистоту своїх осель і охайність їх одягу. Ця відмінна риса зберігається і до цього часу. Ось такими були матері, і виховательки грізних козаків тих часів.“Козачка завжди була головна в курені, все господарство трималося на ній. Весь день і круглий рік козачка присвячувала роботі – по дому, по городу, в хліві, на винограднику. Там, де потрібно – вчасно прополоти, вичистити, полити, підв’язати. Козачка встигала і сіна накосити, і стіни побілити та ще всю сім’ю добре нагодувати-напоїти. А потім прийде час – потрібно урожай зібрати та зберегти: капусту заквасити, огірки засолити, терен замочити, вишню висушити……