Привіт.
Хочу поділитися кількома думками.

Кава з протеїном — це, звісно, була компульсивна покупка.
Чому саме — поки не скажу. Нехай це залишиться інтригою 🙂

Але зараз не про це.

Сьогодні ми з Мироном грали в цікаву гру — «Думка чи факт».
Це карткова гра з трьома категоріями карток і дуже цікавими питаннями.

Наприклад:
«Я сьогодні отримав 12 у школі, завтра можу прогуляти уроки».
Це думка чи факт?

І ти починаєш розбиратися:
що тут є фактом, що — припущенням, як би ти вчинив і про що це взагалі.

Або так:
"Сергій обідає в столовій сам. У нього зовсім немає друзів".

Що тут думка, а що факт? Потрібно визначити, якщо він дійсно обідає сам, то це факт, який можна перевірити. А ось про друзів - то це лише думка, і ми не знаємо, яка там ситуація. А робити припущення в цьому випадку не потрібно. Краще запитати.

Є ще картки з фразами, які можуть «зачепити»:
«У тебе довге волосся, як у дівчинки, це дивно».
І треба подумати — що відповісти в такій ситуації?

І знаєте, це не просто карткова гра, це розвиток мислення, першу реакцію та формування впевненості.

Бо можна відповісти імпульсивно: «Я дивний? Та ти сам дивний».
А можна зупинитися й подумати.

Мені подобається моя довжина волосся.
Мені в ній комфортно.
Кожна людина унікальна.

Або навіть простіше:
довжина волосся не є стандартом «нормальності».

І ця пауза між словами й реакцією — вона дуже цінна. Мені раніше її дуже не вистачало. Зараз трохи легше, але ж мені вже 38)
Ця пауза вчить не відповідати одразу, а розуміти, що відбувається всередині, яка емоція виникла, що я хочу сказати і чому.

Тому всім раджу цю гру.