Кирило Фесик

Вчора ми провели громадські слухання щодо реалізації двох пам’ятних проєктів на Оболоні — на честь Другого штурмового батальйону третьої окремої штурмової бригади та 244 окремого батальйону 112 бригади територіальної оборони.Це один із перших етапів, який відкриває шлях до втілення цих важливих ініціатив, що мають глибоке значення для наших підрозділів і громади району.Трохи сумно, що незважаючи на достатньо широкий анонс, людей прийшло небагато. Але для мене принципово важливо, щоб ті підрозділи, які організовано звернулися з бажанням мати свій куточок в Оболонському районі, отримали всю необхідну підтримку.Як слушно зауважила Тетяна Шмідт, для цих підрозділів це справжнє місце сили, де вони можуть зустрічатись, спілкуватись і зберігати свою історію.Обговорення вийшло достатньо жвавим. Я впевнений, що все у нас вийде.Під анонсом слухань ми отримали кілька зауважень, що не згадали той чи інший підрозділ, який стояв на захисті в певній локації району. Хочу запевнити: я чудово знаю, хто де стояв і хто був з нами з перших днів повномасштабного вторгнення. Сам був учасником тих подій.Кожен підрозділ, пов’язаний з Оболонню і який звернеться до нас із проханням про допомогу в реалізації подібних ініціатив, отримає цілковиту підтримку.Я впевнений, що оболонці не будуть проти вшанування тих, хто захищав наш район від наступу ворога, а зараз захищає країну у найскладніших ділянках фронту. Як показує практика, такі проєкти, як стела 129 батальйону та Алея памʼяті Героїв, стали органічною частиною простору Оболоні. І ми готові рухатись далі, аби всі, хто став на захист нашої Оболоні, міста та країни в цілому, були вшановані достойним чином.Якщо у вас є пропозиції або запитання щодо обох проєктів — звертайтесь до моєї приймальні за номером: 050 268 03 24. Також, якщо маєте ідеї щодо реалізації подібних проєктів, ми відкриті до діалогу й співпраці.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні на стадіоні СДЮСШ «Зміна» відбулися фінальні матчі міських традиційних змагань Всеукраїнського турніру з футболу «Шкільний м’яч», у яких взяли участь збірні команди з 9 районів столиці. Це був справжній футбольний день — з яскравими емоціями, напруженими моментами та щирою радістю юних гравців.Збірні команди Оболонського району продемонстрували високий рівень підготовки та жагу до перемоги. Команда вікової категорії U12 здобула друге місце, команда гравців 3-х класів також виборола друге місце, а команда U11 стала переможцем, посівши перше місце. Щиро вітаємо наших маленьких чемпіонів, їхніх тренерів і батьків — ви велика футбольна родина, яка надихає.Висловлюю щиру подяку Асоціації футболу міста Києва за проведення турніру та створення можливостей для розвитку дитячого спорту навіть у ці непрості часи. Завдяки таким ініціативам наша молодь має змогу реалізовувати свій потенціал, навчатися командній роботі та проживати яскраве й активне дитинство.Велика подяка тренерам, які виховують спортивне молоде покоління, мотивують до змагань та перемог!Наш Оболонський район має дуже сильні спортивні традиції і я дуже пишаюсь, що наш легендарний стадіон Зміна, на якому нещодавно закінчилась реконструкція, приймає фінал цих змагань.Окрема подяка батькам, які щодня підтримують своїх дітей, вірять у них та докладають чималих зусиль для їхнього розвитку.Приємно, що до заходу долучився мій колега — голова Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Олександр Ковтунов. Дякую за підтримку спільних ініціатив, спрямованих на розвиток дитячого спорту в столиці.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

На фасаді Ліцею №252 імені Василя Симоненка в Оболонському районі міста Києва відкрито меморіальну дошку на честь Героя — Лемешка Тараса Вікторовича.Тарас Вікторович народився 12 січня 1983 року в Києві. Після закінчення школи №126 вступив до НТУ «КПІ» ім. І. Сікорського за спеціальністю «Електротехнічні станції». Пройшовши шлях від електрослюсаря до педагога, він став учителем фізики у Ліцеї №252, де виховував учнів у дусі поваги до українських традицій, звичаїв і козацької звитяги.З 2014 по 2022 роки Тарас Лемешко — доброволець, військовослужбовець, офіцер Збройних Сил України. Пройшов підготовку за стандартами НАТО, викладав військову справу мобілізованим, а з початком повномасштабного вторгнення очолив бойові підрозділи, що виконували завдання на Київщині, Житомирщині, Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині. Був командиром роти, взяв участь у форсуванні Інгульця, штурмі Андріївки, та низці складних бойових операцій.Завжди принциповий, чесний, дисциплінований, освічений і мужній. Він виховав не одне покоління молоді, а потім став прикладом гідності, честі й жертовності вже на полі бою.Висловлюю щиру подяку директорці Ліцею №252 Преподобній Олені Олександрівні, а також всьому колективу закладу за ініціативу, щиру турботу та організацію вшанування пам’яті Героя. Ваша небайдужість і людяність є прикладом справжньої педагогічної відданості, яка зберігає й передає наступним поколінням пам’ять про наших Захисників.Останнім часом я, на жаль, ловлю себе на думці, що Україна розділена на два світи. Тих, кого війна торкнулася безпосередньо — у першу чергу через власну проактивну позицію та свідомий вибір захищати нашу державу в тій чи іншій формі. І тих, хто намагається від війни та її страшних наслідків абстрагуватися.Але саме такі події, як відкриття меморіальної дошки на честь Героя, дають змогу відчути нашу єдність. Це — нагадування, що наші Захисники, і живі, і ті, хто віддали свої життя, а також їх родини, колеги - це частини життя кожного українця та частина сучасної історії України з усіма її трагічними та історичними подіями. І так буде ще багато поколінь.Вічна пам’ять Герою.Слава Україні!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні ми вшанували пам’ять оболонця, який став на захист нашої держави — Валерія Петровича Мамаєва.На фасаді будинку, де він проживав, встановлено меморіальну дошку. Це не просто елемент пам’яті — це щире визнання подвигу людини, яка віддала своє життя за Україну.Валерій Мамаєв народився і виріс в Оболонському районі, навчався у Ліцеї №245, працював автомеханіком. У червні 2022 року став до лав 112 бригади ТрО ЗСУ. Він пройшов гарячі напрямки — від Херсонщини до Запорізької області. 10 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лобкове загинув від вибухового поранення.Сьогодні ми разом з родиною, громадою та колективом Ліцею №245, в якому навчався Герой, віддали шану його подвигу. Валерій був мужнім воїном, вірним другом, турботливим сином, чоловіком і батьком. Наш обов’язок — зберігати про нього пам’ять.Окремо хочу подякувати директорці Ліцею №245 Садовніченко Вікторії Іванівні та учням, які долучилися до вшанування. Їхня участь — це свідчення того, що в закладі на високому рівні розвинене патріотичне виховання, повага до наших Героїв і пам’ять про випускників, які віддали життя за державу.Вічна слава Герою та щирі співчуття родині!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Станом на зараз пожежу, що виникла внаслідок ворожого обстрілу, повністю ліквідовано. Усі служби продовжують працювати на місці, триває розбір завалів і документування пошкоджень.О 12:00 запрошуємо мешканців на зустріч у штабі допомоги, який працює на базі Ліцею №20 (просп. Оболонський, 32-Б). Тут ви зможете отримати консультації, підтримку, роз’яснення щодо подальших дій та оформлення допомоги.Якщо ви не зможете бути присутні — не хвилюйтесь. Ми будемо організовувати додаткові зустрічі в наступні дні.Моя приймальня завжди відкрита для вас. З кожним працюватимемо індивідуально, щоб допомогти отримати всю передбачену допомогу від держави та міста — доступним і зрозумілим шляхом.Щодо допомоги: 1. Програма «Турбота» (матеріальна допомога від міста у розмірі 10 000 грн)Управління соціальної та ветеранської політики — вул. Озерна, 18-АПотрібні документи:– паспорт та ІПН власника;– документ про право власності;– акт обстеження (видає керуюча компанія протягом декількох днів після обстеження квартири);– довідка з банківськими реквізитами. 2. Допомога від депутатів КиїврадиМожна звернутись до будь-якого депутата району. Перелік депутатів та їхні контакти ЗА ПОСИЛАННЯМ.Орієнтовна сума виплати — 10 000 грн. 3. Програма «єВідновлення» через застосунок «Дія»Усім, чиє житло постраждало, потрібно подати повідомлення про пошкодження через застосунок «Дія».Якщо ваше майно ще не внесено до Державного реєстру речових прав, а застосунок не приймає повідомлення — необхідно звернутись до ЦНАПу або нотаріуса, щоб внести дані до реєстру.4. Якщо житло буде визнано непридатним для проживання, передбачена одноразова допомога в розмірі 40 000 грн для оренди тимчасового житла, а також щомісячна допомога в розмірі 20 000 грн до моменту відновлення вашого помешкання, але не довше ніж протягом одного року.Усю інформацію про виплати будемо детально розповідати під час зустрічі в штабі. Крім того, можна звертатися за консультацією телефоном.Контакти для зв’язку:066 356 35 20044 334 61 02Ми поруч з вами. Разом впораємось. Залишайтесь на зв’язку — будемо інформувати про наступні кроки.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні відбулось засідання Ради з питань військових, ветеранів та їхніх родин.Ми доповнили склад нашої Ради новими активними та небайдужими людьми. Дякую кожному, хто долучився до цієї важливої справи.На засіданні визначили низку ключових рішень:– На алеї пам’яті Героїв Оболонського району буде розміщено імена Героїв з міста Бахмут, а також добровольців ДФТГ «Легіон Оболонь», які вступили до лав ЗСУ та загинули, захищаючи Україну. Нагадую, що відкриття другої черги алеї, відбудеться на День Незалежності України.– Узгодили проведення висадки дерев на честь тих, хто не повернувся з бою та має статус безвісти зниклих. На честь кожного Героя буде висаджене дерево з іменною табличкою. Це буде жива пам’ять, яку ми створимо разом.Висадка дерев відбудеться у День Конституції України — символічно й урочисто, з глибокою вдячністю до тих, хто захищав нашу державу та з надією, що вони повернуться!Закликаю всіх, чиї рідні не повернулись з бою, пройти реєстрацію за посиланням в кінці допису.Щиро дякую нашій спільноті — як завжди, зустріч пройшла конструктивно, у відкритій та продуктивній атмосфері.Також сьогодні на засідання завітали представники Громадської спілки «З Перемогою», які зацікавлені у співпраці з нашою Радою та в цілому з родинами Героїв. Разом ми вже плануємо низку заходів для родин, яких торкнулась війна. Про ці заходи повідомимо окремо.Щиро дякую кожному за продуктивну роботу!ПОСИЛАННЯ ДЛЯ РЕЄСТРАЦІЇСоцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні виповнюється рівно п’ять років з моменту мого призначення на посаду голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.Так історично склалося, що цей період став для нашого району непростим, а подекуди — трагічним.Я вдячний Президентові України за довіру, яку отримав п’ять років тому.З самого початку я відчував велику відповідальність. І цей відчуття не полишає мене й досі.Та головне, про що я хочу сьогодні сказати, — це про людей, яких мені подарувала робота на Оболоні.Саме тут я зустрів багатьох друзів, однодумців і союзників. Деякі з них спочатку були моїми переконаними критиками — до нашого особистого знайомства та спільної роботи.Я ініціював чимало кадрових змін у районі й переконаний, що більшість із них були вдалими.А якщо ні — буду щиро радий почитати ваші думки.Я безмежно вдячний великій команді Оболоні за спільну роботу!Це команда РДА, волонтери, наші захисники, освітяни, комунальники, правоохоронці, рятувальники, представники міських служб, представники малого та великого бізнесу — всі, хто щодня працює на благо району.Я давно переконаний: керівник без команди — ніщо.Чи працювали ми ідеально? Звісно, ні.Але ми завжди робили й робимо все, що можемо, з тим, що маємо і там, де ми є!За ці п’ять років у нас з’явилися десятки проєктів і кейсів, якими ми щиро пишаємося. Багато з них не мають аналогів не лише на рівні районів та міста, а й на рівні країни.Звісно, крім друзів, я знайшов і тих, хто з ревнощами спостерігає за нашою діяльністю. Іноді — навіть з вищих кабінетів.Але я сприймаю це як своєрідне підтвердження: ми на правильному шляху.А ще — я знайшов справжніх друзів. Людей, якими щиро захоплююся щодня.Я вдячний кожному мешканцю Оболоні, хто витрачає свій час, енергію та сили на розвиток району!Я завжди відкритий до зворотного зв’язку. Кожне тепле слово — це мотивація. Кожне критичне зауваження — привід задуматися й покращити роботу.Більше того — я спокійно сприймаю навіть обурення з приводу речей, які не входять до повноважень РДА: паркувальні колапси, хаотична забудова, перебої з водопостачанням.Я розумію: іноді мешканці просто не знають, куди звертатися. А я маю і хочу бути тим, хто почує, передасть і допоможе.Я мрію, що після настання миру в Україні, коли відновиться природний кадровий рух у місті, моя професійна доля принесе мені нові виклики.А Оболонь отримає нового керівника — людину, якій я із задоволенням потисну руку й побажаю зробити ще більше й краще.Я завжди підтримуватиму кожного, хто любить Оболонь і працює для неї.Оболонь назавжди залишиться в моєму серці!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

До 50-річчя Оболоні ми видали книгу про історію нашого славетного району!У ній відображено не лише хронологію розвитку Оболоні, а й долі людей, які зробили свій внесок у її розбудову.Примірники книги обов’язково отримають усі колективи району, підприємства, заклади освіти та культури. Ознайомитися з книгою також можна буде в усіх бібліотеках Оболонського району, зокрема й у бібліотеках кожного освітнього закладу Оболоні. Всім хто бажає отримати примірник книги для себе, можна звернутись за номером 0502680324.Щиро дякую кожному, хто долучився до реалізації цього важливого проєкту! Видання створено за позабюджетні кошти.Особлива подяка Олі Бондарчук та всій команді, яка працювала над наповненням і підготовкою книги: - колективу Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, - керівництву та працівникам комунальних підприємств Оболонського району, - колективам промислових підприємств району, - Київському університету імені Бориса Грінченка, - Анабелі Моріній, керівниці ГО «Почайна», - Олексію Воробйову, заступнику начальника Відділу культури.Редакторська та творча команда проєкту:- Керівник видавничого проєкту: Віталій Зарицький;- Редактор: Ірина Талос;- Літературний редактор: Наталя Неграш;- Інформаційне забезпечення: Ірина Татаренко, Олексій Бердник;- Дизайн, макетування, верстка: Юлія Глоба;- Обкладинка: фото Олега Жарія;- Ілюстрації, фотоконтент та світлини: фотобанк Олега Жарія, Леонід Розенблюм, Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів.Окрема подяка партнерам, які надали фінансову підтримку і зробили це видання можливим:- Президенту ПрАТ «Оболонь» Олександру Слободяну;- команді компанії PGD;- керівництву та колективам ТРЦ Blockbuster Mall, ТРЦ Dream, ТЦ Gorodok Gallery, Pochayna Event Hall;- закладам Docker Pub, Art Cafe, Товста Качка, Park Land;- колективу CPG center;- керівництву та команді Mazda на Почайній.Дякую всім людям, які щодня розвивають наш район — без вас цієї книги не було б!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні Оболонь в скорботі. Ми провели в останню путь ще одного нашого Героя — Спасуна Нікіту Валерійовича, з позивним «Скай». Йому було лише 27.Нікіта народився 4 січня 1998 року у Києві, мешкав в Оболонському районі, навчався у середній школі №219. Свідомий, гідний, патріотичний — таким його запам’ятали вчителі та друзі.27 грудня 2024 року Нікіта став до лав Збройних Сил України, аби захищати Батьківщину. Служив у складі 78-го окремого десантно-штурмового полку, 2-го батальйону. Був оператором ударних безпілотних авіаційних комплексів. Загинув 2 травня 2025 року поблизу населеного пункту Нова Січ на Сумщині, захищаючи Україну і кожного з нас.На поховання прийшли рідні, зокрема брат, однокласники, вчителі, побратими та багато небайдужих оболонців. Разом ми схилили голови в глибокій шані та вдячності за його подвиг.Його ім’я обов’язково буде вшановане на фасаді рідної школи, де Нікіта навчався, а також назавжди залишиться на Алеї Пам’яті Героїв Оболонського району.Вічна пам’ять та слава Захиснику України!Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook

Сьогодні весь світ відзначає День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.Цей день мав би нагадувати всьому людству, що найбільшим злом є війна, а фраза «Ніколи знову» — стати філософією всього цивілізованого світу.На жаль, на одинадцятому році війни в Україні ми усвідомлюємо, що цього не сталося. Втім, вірю: наше покоління має зберігати пам’ять про те зло і ті виклики, які довелося подолати українцям у ті далекі роки.Сподіваємося, що вже незабаром в Україні з’явиться своя дата — символ нашої перемоги, збереження української державності та настання стійкого миру. І кожне наступне покоління українців пам’ятатиме про постійну загрозу великої війни.Сьогодні, як і щороку, ми зібралися разом із колективом громадської організації «Організація інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій Оболонського району міста Києва», до якої входять учасники різних війн. Звісно, ветеранів Другої світової вже немає, але пам’ять про них — жива.Ми вшанували пам’ять героїв і провели наші традиційні заходи.Окрема подяка лідеру ветеранського руху в нашому районі — Яременку Івану Григоровичу — за збереження традицій, активну позицію та підтримку кожного, хто є частиною цієї спільноти.Завжди радий можливості поспілкуватися з вами. Ви — носії живої історії та пам’яті, яку ніколи не можна втратити.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook