Ейдос

#хвилинкадизайнераВітаю вас, товариство! Днями до мене звернулася дизайнерка, яка нещодавно переїхала з України до Берліна. Вона розповіла, що за пару місяців пошуку роботи відправила вже 30 резюме, але жодного результату. Лише кілька автоматичних листів із відмовами. Цей запит повторюється від однієї консультації до іншої. Ми маємо зрозуміти, що економічна реальність глобально змінилася у світі. Ринок праці в США, Європі та Україні переживає кризу, що триває з літа 2022 року (тут стаття DOU за січень 2023, в якій пояснюються її причини). І поки що нічого не передбачає якихось поліпшень і позитивних зрушень. Конкуренція і далі зростає, кількість вакансій скорочується, бо компанії прагнуть економити гроші, а вимоги до кандидатів стають дедалі жорсткішими. Тож нові реалії полягають у тому, що 30 резюме — це ніщо. Сам пошук роботи може тривати від півроку до року, залежно від вашого досвіду та навичок, а кількість відправлених резюме буде йти на кілька сотень. Для початківців — це найтемніші часи. Що робити? Кілька high-level порад:1️⃣ Зосередьтеся на якості вашого портфоліо. Сьогодні воно кардинально відрізняється від того, що ми робили пару років тому. Докладніше про це я писав тут.2️⃣ Персоналізуйте резюме та супровідний лист. Загальні шаблони не працюють. Рука ШІ видна всім неозброєним оком. Так, доведеться витрачати час, аби використати будь-який шанс виділитися з маси.3️⃣ Розвивайте мережу контактів. Багато вакансій зараз закриваються через рекомендації, тому варто будувати зв’язки в професійному середовищі.4️⃣ Розширюйте джерела пошуку роботи. Раніше я шукав роботу лише на LinkedIn (+ в кожній країні є свої djinni), але тепер платформ саме для пошуку роботи стало більше: wellfound, weworkremotely, toptal.5️⃣ Терпіння та наполегливість. Це нова реальність, яку можна лише прийняти. Пошук роботи в цифровій індустрії — це виклик, навіть якщо ви дуже крутий спеціаліст.Для тих, хто зараз активно шукає роботу в Україні, я також рекомендую підписатися на канал DezJob. Він існує вже понад 6 років і допомагає дизайнерам знаходити роботу. На ньому завжди актуальні вакансії для Web, UX/UI, Motion, Graphic, Product дизайнерів, з достойною оплатою, адекватними вимогами та перевіреними роботодавцями. Усі вакансії відбираються вручну.⠀Ринок зараз складний. Але робота знайдеться для того, хто не здається, хто продовжує шукати. Тому працюйте над своїми навичками, будьте наполегливими. І приходьте на кар’єрні консультації 👋

Ми живемо в епоху домінування коротких форм. А я — та сама баба Яга, яка проти. І навіть телеграм канал в мене насичений текстами в кілька свайпів. І це тому, що мені не байдуже!Ми з моїми редакторами готуємо до друку книгу «Емоційний цифровий дизайн». Вона пройшла кілька раундів фідбеку від бета-рідерів і мені здається, що тепер я знаю все про те, як догодити: собі, видавництву, редактору, бета-рідерам, ринку… Це жесть 😀 Але цей пошук компромісів між різними інтересами — це нормальний процес, що завжди був частиною роботи. Дизайнерської зокрема.Проте, що мене від початку й до кінця напинало, так це коментарі на кшталт: «Книга використовує складні оберти й мені потрібно було кілька разів глянути в словник». Це подається як мінус. Тобто людина зазирає в словник, насичує свій словниковий запас, поліпшує навички володіння мовою, читаючи пізнавальний та фановий текст і жаліється на те, яке життя бентежне!Або інший тип коментарів: «Ви могли б сказати це простіше. Весь параграф можна замінити одним реченням». Можна! Але саме завдяки тому, що в параграфі є метафори та цікаві о́брази, читач точно знатиме та пам’ятатиме, що таке гештальт і чому це важливо в дизайнерській практиці.Усе довкола кричить: «Будь простіше, скороти, дай результат швидше»! Телеграм канали — яскравий приклад. Наш ефір забитий уривками, короткими постами, заголовками без контексту та підбірками на кшталт «10 кроків, щоб стати супермега». Але це все інформаційні снеки. Вони швидко з’їдаються і так само швидко забуваються.Проблема в тому, що такі снеки не дають насичення. В такому контенті немає жодної глибини. Вони не пояснюють процесу, не будують зв’язків між фактами, не дають цілісної картини. Це як дивитися на світ через щілину замка, замість того, щоби відчинити двері й побачити все.Короткі тексти обіцяють зекономити час, але насправді вони його крадуть. Бо замість того, щоб одного разу зануритись у якісний лонгрід чи книгу, дістати справжнє розуміння та відкрити сенси, ми ковзаємо поверхнею. І врешті-решт марнуємо ще більше часу, коли однаково доводиться повертатися до теми, аби зрозуміти все як треба.Лонгріди дають контекст, розкладають тему на складники й допомагають побачити як і чому. Саме з таких текстів ми виносимо щось справді цінне: нові ідеї, розуміння складних концепцій, відчуття зв’язків між речами.Контент може бути надихаючим. Він може змушувати думати, відчувати, відкривати нове. Якщо короткі форми — це снеки, то лонгріди це повноцінна вечеря. Тож, друзі, читаємо, занурюємося, смакуємо 😋

#хвилинкадизайнераВітаю вас, товариство! Ви коли-небудь намагалися намалювати велосипед по пам’яті? Якщо ні, обов’язково спробуйте. І якщо вам раніше не доводилося багато малювати велосипеди, то б’юся об заклад, що у вас вийде поганенько 😁І якщо результат все-таки не дуже, то не поспішайте засмучуватися. Людині важко намалювати велосипед по пам’яті через ілюзію знання. Це коли ми думаємо, що добре знаємо щось просте та знайоме, але насправді не можемо правильно відтворити його деталі.Чому так відбувається?1️⃣ Поверхневе кодуванняНаш мозок не зберігає всю інформацію про об’єкти, які ми часто бачимо. Він запам’ятовує лише загальні обриси, спрощену модель — колеса, раму, кермо. Але точне розташування ланцюга, як кріпляться педалі чи як саме побудована рама — це вже складніше.2️⃣ Фрагментоване сприйняттяМи зазвичай бачимо велосипед частинами: зверху, збоку, під кутом, іноді лише колесо чи кермо. Але рідко концентруємось на всій конструкції одразу. У пам’яті це залишається у вигляді окремих шматків, які важко скласти в єдину схему.3️⃣ Автоматизація процесівКоли ми їздимо на велосипеді, ми не аналізуємо, як він працює — просто крутимо педалі. Наш мозок «делегує» управління підсвідомим процесам, тому ми можемо чудово їздити, але не розуміти механіку велосипеда настільки добре, щоби відтворити її в малюнку.4️⃣ Концептуальне спрощенняМозок любить шаблони. Він не тримає в пам’яті всі деталі предметів, а зберігає спрощену концепцію. Саме тому, коли люди малюють велосипед, часто виходять абсурдні конструкції — з ланцюгом, який нікуди не веде, або рамами, які не з’єднують колеса.ЕкспериментиІталійський дизайнер Gianluca Gimini провів експеримент, де просив людей намалювати велосипед. Потім він робив із цих малюнків 3D моделі. Результати були катастрофічні — більшість з цих велосипедів фізично непридатні для їзди, що доводить усе вищезазначене, але це дуже фаново розглядати! 😄P.S. Мої дуже добрі друзі шукають UX/UI дизайнера на фріланс проект. Робота на стартап у сфері маркетингу — розробка веб-застосунка для запуску та менеджменту рекламних кампаній в соцмережах. Є первинні драфти та розуміння функцій в MVP. За деталями пишіть в особисті.

​​#дизматМені здається, що на кожному дизайнері, хай він креативний графічний дизайнер, творець логотипів і брендів, або ж суворий і системний дизайнер продуктів, але на нас усіх завжди висить тягар. І цей тягар — любов до нестандартних, красивих і інколи дуже непрактичних речей. І я не виняток 😅Ось, наприклад, уявіть годинник, який показує час… Удвічі повільніше. Це проєкт дизайнера й годинникаря Скотта Тріфта під назвою Today. Ідея проста і водночас геніальна: цей годинник робить лише один оберт за 24 години, даючи змогу по-іншому подивитися на свій день. Полудень і опівніч тут розділяють не сухі цифри, а м’який градієнт кольорів горизонту на світанку, вдень, на заході сонця та вночі.Цей годинник — це не про «встигнути за дедлайном», а про те, щоб відчути час, як цілий спектр моментів. «Життя з Today безповоротно змінює ваше сприйняття часу», — каже Скотт. І такий спокійний і філософський підхід до часу дуже надихає. Це такий годинник, який хочеться мати в себе й не для того, аби встигнути більше, а щоби пам’ятати, що день може бути не тільки про перегони та гонитву, а про можливість плавного та спокійного руху.Як вам такий концепт?

​​#хвилинкадизайнераВітаю вас, товариство!Любите ліпити сніговиків, як випадає така нагода? Я — обожнюю! Вочевидь їх також обожнює Боб Екштейн — карикатурист, ілюстратор, письменник і дослідник. Він живе та працює в Нью-Йорку й відомий своїми ілюстраціями для The New Yorker, а також кількома книгами, одна з яких і привернула мою увагу — «Історія сніговика». Ця робота зробила його, можливо, єдиним у світі дослідником сніговиків, їхнього культурного та дизайн-різномаїття. Екштейн намагався з’ясувати: хто, де й коли зліпив першого сніговика чи снігову бабу. Його дослідження вивели його на перше задокументоване народження сніговика у XIV столітті, але також він пересвідчився, що прагнення людини ліпити фігури зі снігу, сягає корінням прадавніх сторінок історії.Уявіть собі розмаїття дизайнів сніговиків у ті далекі часи: зима, з її великою кількістю снігу і хвилинами відпочинку після вдалого полювання… Напевно, рай для творчості, га? 😀Сніговики нагадують тезу, що кожна людина в певні моменти життя стає дизайнером. Погортайте ось цю фотоколекцію, аби в цьому пересвідчитися та дістати порцію естетичного задоволення.

#хвилинкадизайнераЧи завжди консистентність необхідна в дизайні?Яка ж насправді драматична битва розгортається завжди й усюди, коли ми, дизайнери, починаємо говорити про консистентність! Ми готові битися за неї до крові! Але інші наші колеги далеко не завжди поділяють нашу пристрасть 🙂Зараз я працюю в дуже великій компанії. У нас кілька продуктів, кожен із яких представлений на різних ринках під певними брендами. Дизайн-система вже давно не могла поратися з усіма запитами й таким навантаженням і тому перетворилася більше на UI кіт з атомами та молекулами. А далі вже дизайнери в командах мають самостійно створювати організми та патерни, нашаровуючи на свої інтерфейси ще й елементи окремих брендів. Коротко кажучи — хаос. І щодня хтось із дизайнерів каже про те, що нам потрібна революція: «Ми маємо зупинити наступ хаосу і привести всі інтерфейси до консистентного вигляду»!Я завжди був переконаним прихильником консистентності в дизайні, обстоюючи ідею єдності всього в цифровій екосистемі компанії. Але потім я зрозумів, що є певна межа, до якої підтримка консистентності взагалі можлива. Наприклад, коли продуктів стає декілька, брендів, у які вони запаковані багато, і все це обслуговується різними командами у віддалених куточках світу. Дизайнерам все одно дуже хочеться поєднати все за підручником, але це просто неможливо зробити, якщо масштаб вже настільки великий. І якщо за цим прагненням не стоїть ніякої реальної цінності для користувача або бізнесу, навіщо тоді вона?І, можливо, це окей? Важливо те, що користувачі все одно можуть розв’язувати свої задачі. Сліпе прагнення робити завжди й усюди однаково може часом придушити креативність і гнучкість дизайнерів, що в кінцевому підсумку тільки погіршить користувацький досвід.Консистентність — це все-таки рекомендація, а не догма. Аби дізнатися більше про підхід до консистентності в дизайні, пропоную вам ще додатково ознайомитися із цією чудовою статею, що й додала мені впевненості, що консистеність не завжди mist-have — Consistency in UX/UI Design: Nice to Have, Not a Must-Have.Що думаєте стосовно цього та які у вас стосунки з консистентністю? 🧐

​​#хвилинкадизайнераТовариство, вітаю вас! 🤗За минулих часів початок нового року для мене був завжди сповнений свіжої енергії, прагненнями нових звершень. Але останні пару років світ котиться в якусь невідому мені прірву. І з неї йде лячний холод і сморід, а падіння все пришвидшується і пришвидшується… Тож про свіжість говорити не доводиться, лише тривожність усе наростає. Або це вже старість просто дається взнаки 😁Сьогодні був мій перший робочий день після відпустки і трудова реальність також мене не порадувала. Я провів незліченні години на дзвінках, де багато-багато разів розповів, як я нічого не робив у відпустці, намагався виспатися, нарешті завершити Assassin’s Creed Origins та Kingdom Come: Deliverance (не встиг). Ніц особливо корисного за сьогодні я не зробив (не встиг).Можна було б зіпхнути все це на те, що люди повертаються з відпусток і це такий собі «розігрів». Але ніт, цю тенденцію до зневаги власного часу та часу іншого я спостерігаю в усіх великих компаніях, у яких доводилося працювати. Кількість зайвих, неефективних дзвінків та вбитих годин — захмарна.У стартапах навпаки — часу завжди мало, його бракує навіть на важливе! Але так склалося, що я не так багато працював саме зі стартапами, а ось великі корпорації — це моє ріднесеньке. Більшість розмов і дзвінків могли б бути короткими імейлами або повідомленнями у Slack. Ну, ви й без мене знаєте всі ці меми. Це просто ритуали. Просто корпоративні звички. Мене це дуже вкурвлює! І я вирішив поекспериментувати з пошуком розв’язання цієї проблеми. Ще минулого року я почав користуватися функцією Canvas у Slack. Як раптом, хто не чув, то по своїй суті, це можливість створювати сторінки з потрібним вам контентом, що прив’язуються до каналів або до персональних чатів. І контент на цих сторінках може легко редагувати кожен зі співрозмовників чатy, або будь-хто з каналу. Раніше я шерив окремі документи перед дзвінками, які інші забували прочитати/оновити; писав адженду в календарі і просив інших робити те саме, на що всі успішно забивали; намагався створити привабливі та цікаві шаблони в Notion, що теж працювало доти, доки мало ефект новинки тощо. Якимось дивом Canvas у Slack почав працювати для всіх і поки що політ нормальний!Ми проводимо дуже багато робочого часу саме в спілкуванні з колегами в Slack, тож наявність документів прямо в чаті з людиною, чи на каналі — це дуже зручно. Це створює певний фреймінг контексту: «Ось канал на тему, ось люди, з якими я буду це обговорювати, а ось, що саме ми маємо обговорити. Треба додати ще оце, що мене турбує»! Виходить менше зайвих рухів, не треба тримати купу табів у браузері, чи пригадувати де що лежить.Подивимося чи зможу я створити нові правила гри щодо економії та поваги до часу. Можливо, це перший крок до нової методології ефективної віддаленої комунікації! Або ж я швиденько потраплю на килим до HR 😅А тепер питання до тих, у кого є час і настрій допомогти мені з новою статтею, над якою я працюю. Розкажіть, що саме вас найбільше бісить у вашій дизайнерській роботі? 🙂

​​#хвилинкадизайнераДрузі, я вітаю вас із прийдешніми святами! 🎅«Ейдос» іде у відпустку до середини січня і деякий час на каналі буде затишшя. Але я повернуся до вас (а, можливо, навіть і не сам!) з новими дописами, думками та статтями. І хоча останні роки демонструють абсурдність будування планів, я однаково маю багато ідей щодо розвитку своїх блогів, зокрема, й цього каналу, але також і мого блогу на Substack (і якщо ви досі не підписані, я запрошую вас це зробити, адже там і щоквартальна розсилка, яка стане щомісячною в новому році, і буде ще більше цікавих матеріалів). Адже ділитися знаннями, робити внесок у навчання молодих дизайнерів, допомогати вам робити цей світ краще — моя основна місія.Я сподіваюся, що упродовж цього року, ви знаходили щось корисне й цікаве для себе в моїх дописах. І що попри всі негаразди та всі разючі зміни, які відбуваються у світі та в нашій сфері зокрема, ви знаходили сили читати, вчитися і ставати краще.Й аби ще ще ліпше підготувати вас до змін і заразом зробити й цей пост корисним, я хочу поділитися з вами статтею з Forbes про те, як Rufus AI від Amazon змінює (вже змінив!) патерни пошуку, замовлення товарів і інтернет шопінг загалом.Я бажаю вам успіхів у Новому році! 🍾 Зустрінемося!

​​#хвилинкадизайнераТовариство, вітаю вас! Отже, обіцяні кількома постами раніше думки про те, що треба робити дизайнеру в команді/компанії, аби бути, як мінімум почутим, а як максимум — діставати вплив на бізнес-рішення та стратегії подальшого розвитку продукту.На ці роздуми мене наштовхнув інший допис, що належить Вові Сафонову, який він опублікував на своєму Substack. І до речі, я дуже радію, що все дедалі більше людей, які продукують контент, обирають цю платформу! Це означає, що чим далі, тим більше сенсу завести там обліковий запис і підписатися, зокрема, і на мій блог! 😉У своєму дописі Вова зі швидкістю буревію проходиться відомою проблемою, коли дизайнер продукту, який має начебто допомагати вести бізнес і компанію до світлого майбутнього, проте перетворюється на сервіс функцію, що забезпечує естетику, або ж на двигун пікселів. Зрештою, він/вона просто потопає в закритті запитів і погодженні рішень. Також стисло, але по суті Вова розповідає, чому так відбувається, а також які це має наслідки. Повністю допис Вови тут.Далі Вова фантазує на тему, що із цим робити, як не допустити чи виправити таку ситуацію. Й ось тут мені захотілося суттєво доповнити його пост, зробити його більш практичним і надати конкретні приклади з практики. Що означає «розмовляти мовою бізнесу» і як це виглядає насправді? Що треба знати, аби переконати основних стейкхолдерів у власних рішеннях? Як, зрештою, дістати довіру керівництва? Про все це й більше за посиланням.

Товариство, вітаю вас!Сьогодні хочу поділитися з вами деякими прекрасними можливостями. IПочну з того, що любий моєму серцю медіапроект The Ukrainians шукає в команду веб-дизайнера/ку.Я пропущу частину, у якій розповідаю про чудових людей, які там працюють і з якими я особисто знайомий, і про те, що це насправді мрія потрапити в таку команду… Перейду до справді унікальних явищ, які вам зрезонують: ⭐ Це медіа не належить жодним політичним силам чи окремим олігархам. The Ukrainians існують на гроші своїх читачів.⭐ Тут немає клікбейту, кліпового мислення, лендінгів, статей та новин написаних, аби лише був трафік. Один із проектів The Ukrainians — The Reporters, наприклад, це про художній репортаж, про довге та вдумливе читання. Філософія та підхід до роботи в цього видання дуже відрізняється від усіх інших.⭐ Це одне з єдиних українських медіа, яке не розганяє зрад, а націлене на висвітлення історій звичайних людей і на допомогу країні позитивно змінюватися.⭐ Це робота, де ви прокидаєтеся зранку і знаєте, що буде важко, але також те, що ви робите щось дійсно важливе для суспільства. Тож, якщо ви є вебдизайнером/кою і шукаєте роботу, я вас заохочую податися на цю вакансію.IIДруга можливість! Єгор Сохань, Head of Design в компанії QArea, проведе вебінар для дизайнерів, розробників, тестувальників та менеджерів на тему: «Ефективна взаємодія дизайнерів, Dev та QA». Він розкаже про те, що робити, аби дизайн ефективніше втілювався в код, а також про те, як дизайнеру ефективно комунікувати з іншими. А тепер найприємніше — реєстрація на цю подію за донат на ЗСУ від 100 грн.