Ейдос

Коротше так виглядає, що головна проблема ШІ в дизайні - це те, що він не шарить в емпатію. Памʼятаєте історію, коли в США поміряли розміри 4 000 пілотів, і зробили середній профіль, аби під нього побудувати макимально зручну кабіну літака? А потім виявилося, що жодної людини з такими параметрами не існує, і врешті розробили кабіну, де все по максимуму регулюється. За замовчуванням ШІ робить те саме - генерує дизайни для "статистично найімовірніших персон", а не для живих людей. Ну окей, це півбіди. Далі, PwC опитало 4500 гендирів з 95 країн. 56% кажуть, що ШІ поки не генерує прибуток, ще 22% каже, що ШІ взагалі збільшує витрати.Дослідники пояснюють це FOMO (гендири і FOMO?!), але імхо справа не в тому. Коли прилітає нова невідома (з точки зору генерації прибутку) технологія, ми що робимо спершу? Ми точково експериментуємо, йдучи наосліп. А з ШІ в дизайні якраз така штука, що уже найперший експеримент має бути якісним, аби оцінити справжні можливості технології. Щоби не вийшла кабіна для неіснуючого пілота, потрібно вшивати human-centered design практики уже на етапі промптів та вибору інструментів і на рівні дизайн-відділу, якщо не всієї продуктової команди (бо тут же зачіпається і UX-райтинг, і ведення документації, і "що тільки не"). А отут більш точкові дослідження якраз показують, що у 80% компаній таких практик нема. Ну, воно й не дивно потім, що без них ШІ якось не монетизується.

#хвилинкадизайнера Ми створюємо прототипи у Lovable за кілька годин. Ваш менеджер показує вам робочий MVP нової функції, повністю створений за допомогою Cursor, ще до обіду. А ваш головний пересилає вам публікацію в LinkedIn про те, як штучний інтелект замінить 80% роботи дизайнера за наступні кілька місяців. І здається, що тепер будь-хто може створити додаток для вирішення своєї проблеми.Але чи справді графічний інтерфейс помер, як стверджує Якоб Нільсен? Пан Нільсен працює в цій галузі набагато довше за мене, однак, за майже два десятиліття власної роботи, я сміливо переформулюю його твердження і скажу, що це інтерфейс, як суто утилітарний засіб, помирає. І слава Йсу!ШІ фактично виявив те, що завжди було правдою, але легко ігнорувалося — функціональний дизайн ніколи не був достатнім. Подивіться цю статтю десятирічної давності. Вона має великий заголовок «Юзабіліті більше не достатньо» і розповідає про те, наскільки важливим є емоційний дизайн.Ми мусили зосередитися на зручності використання та естетиці через усі бізнес- та технічні обмеження. Тепер, коли ці обмеження швидко зникають, перед нами постає складніше питання: якщо будь-хто може створити функціональний, зручний у використанні та естетично приємний додаток, що робить продукт вартим вибору?Відповідь ми знали весь час, але вона була прихована під роками термінових дедлайнів та компромісів.👉 На UX Collective вийшов мій есей-дослідження під назвою — Feelings are the new features, в якій йдеться про те, що емоційний дизайн, за батьком нашим Норманом, а особливо рефлективний його рівень, стає актуальним та важливим для бізнесу в епоху ШІ. У статті — повний фреймворк сучасного емоційного дизайну, з прикладами та купою цікавих джерел. А ще думка про те, чому ми, дизайнери, будемо незамінними в еру ШІ 😉

Поки ти відкладаєш навчання «на понеділок», ринок кричить: нам не вистачає дизайнерів!Цифри не брешуть: щомісяця у світі відкривається понад 12 000 вакансій на UX/UI. Але сьогодні бізнесу потрібні не просто «малювальники», а дизайнери нового покоління, які вміють делегувати рутину штучному інтелекту.Курс «UX/UI-дизайнер із володінням AI» - це твій легальний чіт-код. Тобі не потрібно вміти малювати від руки або мати художню освіту. Тобі потрібен лише ноутбук і готовність діяти.Чому варто почати саме зараз:⚡️ AI-прискорення: Навчишся юзати ШІ для генерації ідей та макетів - те, на що інші витрачають дні, ти зробиш за годину.✈️ Повна свобода: Працюй із будь-якої точки світу. Твій офіс - там, де є Wi-Fi.📈 Актуальність: Опануєш Mobile Design, Дизайн-системи, UX-патерни та Soft Skills для роботи в топових командах.Це професія для тих, хто хоче поєднати логіку, креатив і високий чек. Не дай своєму часу згоріти на роботі, яку ти переріс. Почни створювати майбутнє вже сьогодні, поки ніша з AI-дизайном ще не переповнена.🚀 Встигни забронювати місце та змінити вектор свого життя: https://i.goit.global/yp3sj#направахреклами

#хвилинкадизайнераТовариство, вітаю вас! Сьогодні хочу поділитися з вами деякими новинами, особистими проектами, а також робочою пропозицію 🙂По-перше, хочу похизуватися вам своїм новим сайтом! 🙂 Зробив собі такий подарунок на Різдво. Хотів би я сказати, що все це вайбкодінг, але нє 😁 Робив по старінкє і тому дуже довго мучився з анімаціями та всякими деталями. Залітайте в коментарі й розбивайте його в пух і прах дизайнерською критикою 😉По-друге, раніше я писав, що маю амбітну ціль — 1к підписників у моєму англомовному проекті Eidos на Substack до кінця року. І на зараз нас там уже майже півтори тисячі, а сам блог за минулий рік перетворився на справжній цифровий журнал про дизайн, з нахилом до AI, з професійною командою з 3 авторів. Раз на місяць ми публікуємо: одну newsletter з якої, власне, усе й почалося: design insight, огляд цифрового продукту та «крапля натхнення»; newsletter з новинами цифрової індустрії; та статті в категоріях AI in UX та UX Job Search. А ще в нас є купа прикольних плюшек для підписників. Тож запрошую вас підписуватися і приєднуватися!По-третє, до поганих новин. Моя книга Emotional UX, яку я видав ще позаминулого року — знята з продажу. Причина — я розірвав контракт із видавництвом і забрав права на книгу. Зробив я це тому, що видавництво не робило взагалі нічого, аби просувати книгу, не виплачувало гроші за продажі. Тепер я маю намір доробити й оновити матеріал і дуже сподіваюся, що цього року мені більше пощастить із видавцем.Й останнє. Наприкінці минулого року я змінив роботу й пішов працювати до компанії, яка 100 % стане unicorn’ом уже цього року. І я шукаю офігенного дизайнера. Дизайнера, який вміє не просто збирати та аналізувати дані й пакувати це в стандартні інтерфейси, а який вміє вражати графікою, робити цікаві та приємні анімації, заварювати такий інтерфейс, який буде надихати людей! За такого дизайнера компанія готова не тільки релокейтнути в Берлін, але і платити дуже високу зарплату (від 90 тис. євро на рік). А я дуже хочу в команду українця/українку 😊 Тож, якщо раптом вас це цікавить — пишіть!

«Як світ став таким потворним?»— питає у своєму відео мій улюблений блогер Шиан Квірк. Його ви можете знати за проєктом Areopagus. Себе він називає The Cultural Tutor і недарма, бо він, мабуть, найталановитіший гід у світ культури, мистецтва та дизайну. Дуже рекомендую до перегляду та читання.У відео він на прикладі лондонських вікторіанських каналізаційних систем, набережних і ліхтарних стовпів розповідає, як у 19 столітті суспільство вміло поєднувати передові технології з орнаментальністю, сенсом і красою, навіть у найпростіших елементах міської інфраструктури. На противагу цьому, сучасні насосні станції, стовпи, кондиціонери — це функціональна порожнеча. Мінімум форми, максимум вигоди. Естетика — поза грою. Головне — швидко, зручно, прибутково. На думку Шиана, Вікторіанські ліхтарні стовпи та каналізаційні станції свідчать про гордість, віру в гідність громадськості та переконання, що навіть працівники каналізації заслуговують на гарне оточення. Сучасне «нудне» середовище: порожні будівлі, відкриті кондиціонери на будинках, або функціональні, але доволі потворні ліхтарні стовпи — все це, начебто, вказує на те, що звичайна краса більше не цінується й це формує те, як сучасні люди відчувають, поводяться і ставляться до своїх міст.І от на цьому місці я подумав про місце та значення краси в нашому реальному контексті, в якому триває війна.Війна — це щоденний біль, руйнування, втрати. І здавалося б, не до краси. Але мені здається, що саме зараз краса стає важливішою, ніж будь-коли. Краса набуває нового сенсу — стає не просто естетикою, а жестом турботи. Прекрасним засобом нагадати собі й іншим: ми — люди, а вони — свині.Сьогодні в кожного з нас одне-єдине бажання до Санти, Одіна, Зевса й усіх богів — аби війна скінчилася. І я не знаю, чи з’являться в наших містах колись вишукані ліхтарі, чи зникнуть з фасадів блоки кондиціонерів. Але я знаю одне: краса — це те, що залишає людину людиною, навіть коли світ навколо втрачає людяність. Напевно, саме тому одні мої друзі будують прекрасний будинок за 30 км від фронту, а інші — з любов’ю обирають ідеальний кахель для кав’ярні, куди може прилетіти в будь-який момент. Тому що краса важлива, а зараз і поготів!З прийдешнім, друзі! Нехай наступний рік принесе більше спокою, ніж тривог. Більше світла, ніж темряви. І більше краси, попри все.Бережіть себе! ❤️

#хвилинкадизайнераСлухайте, ну пройшло вже достатньо часу з моменту релізу Figma Make, тож маю питання до вас, товариство: як ви її використовуєте? І найголовніше — чи задоволені результатом?Тривалий час я використовував Figma Make радше як джерело натхнення.🧠 «А як воно оце тут викрутити?»🎨 «Як запхати невпіхуєме?»🤡 «Як креативно подати оцю сумну шляпу?»Тобто як вітрина можливостей, а не як інструмент для production-рішення.Але під кінець року вирішив оновити свій сайт. Зробив швиденько дизайн, подумав: «Ну ось, нарешті є кейс, де Figma Make може реально зберегти час і зробити бодай базу фронтенду».Ага, щас!Figma Make взяла мої чіткі, структуровані дизайни, з автолейаутами, компонентами тощо — і вирішила, що це просто вільна інтерпретація на тему. Почала вигадувати своє, галюцинувати розмітку і генерувати щось, що мало дуже слабкий зв’язок із макетом.І повірте, мої промпти це не «будь ласка, зроби щось красиве», а доволі чіткі, чітко сформульовані технічно задачі. Але результат все одно… Ну, дуже далекий від задовільного, скажімо так. Поділіться досвідом: чи в когось виходило створити щось production-ready через Figma Make?

Як вам наша нова двіжуха з М. ? 🙂 Стає веселіше, еге ж? Ну, а поки душний заходить у чат.Отже, Wrapped-сезон у розпалі!Свого часу Spotify та Duolingo (до речі, а хто перший це зробив? Spotify?) запустили цю хвилю і тепер кожен другий продукт намагається зробити свій річний підсумок. І виникає одна проблема — не всі Spotify та Duolingo. Особливо цьогоріч виділився LinkedIn, надавши мені купу «цікавих» фактів. Наприклад: 🔹 Мені показали, що мій «пік активності» цього року був… З 10:00 до 19:00. Ну дякую, Кеп!🔹 А ось перша людина (гадки не маю, хто це такий), яку я додав у LinkedIn у жовтні 2011. І як стосується 2025 wrapped? 🔹 The person you kept up with — якийсь рандомний чувак.Це точно «інсайти»? Це все має викликати в мене якісь емоції? «Який же я молодець»? Але в мене це викликає лише неприємне здивування.Схоже, хтось вирішив у LinkedIn: «Ну в Duolingo працює, у Spotify працює — значить, і в нас буде»!Але, як казала мені бабуся: «Те, що працює для одного продукту, може бути абсолютно безглуздим для іншої». У Spotify користувач має емоційний зв’язок з контентом — музика пов’язана з моментами життя. У Duolingo — гумор, меми, ігровий формат, відчуття: «Ого, я активно вивчав мову». Але якщо платформа — це мережа кар’єрного нетворкінгу, де взаємодія часто суто функціональна, просто підсумувати її в стилі: «Вау, дивись, ти проводив час на сайті з 10 до 19» — недостатньо і має дешевий, надуманий вигляд.Копіювати фічу, звісно, не те саме, що скопіювати її успіх.Що думаєте стосовно цього тренду і чи зацікавив вас LinkedIn Wrapped? А ще: чи маєте приклади нових wrapped, які вас приємно здивували?

Добрий день! Що ж, розпочнімо нову главу — чи то пак трек — в альбомі цього каналу. А ви колись узагалі бачили, щоби канал вели одразу двоє? Уже новинка-2026, виходить. Спершу думав підписуватись як М, бос Джеймса Бонда (обожнюю Джеймса Бонда, 😜), але виявляється, тут можна й із власного акаунта писати.І так, Вадим одразу любить вказувати в описі, де і ким працює, що додає ваги і визначає одразу напрям розвитку. А я що? Ну, я автоматизую через ШІ все, що потрапляє мені під руку в EOS Data Analytics, де я також по інерції закриваю задачі по контенту та ще й тягну імейл-маркетинг на 600к+ наших юзерів. А ще я допомагаю з контентом в Nektony, прекрасною командою, яка нещодавно випустила для макосі безкоштовну Firewally (підтримайте на ProductHunt лайком, раз уж ми тут!). І ще багато чого іншого, про що іншим разом розповім.Моя мета на наступний рік — бебехнуть щось таке, що би зробило бізнесу х10. Тільки я ще не придумав, х10 чого. х10 більше доходу ніж витрат на мою зп? Чи х10 від поточного вихлопу імейл- та контент-маркетингу? А може від ефекту моїх ШІ-ідей та автоматизацій? От беру відпустку на свята, аби добряче подумати над цим. Ідей купа, потрібен фокус.А так-то я люблю людей, я кінчений візіонер (мені легше придумати сюжет для книжки, ніж написати її), та діджитал-ентузіаст. Нема нічого прикольнішого, ніж зробити за допомогою сучасних технологій щось таке зручне й безшовне, що ще й звільнить час на чіпання трави.Ну, в добру путь!– М. 😎

У 2019–2021 роках я працював в OLX.І це був період, коли в директ мені постійно прилітало:«Мені надіслали цеглину замість телефона! Що робити»?Знайомі, знайомі знайомих, а також абсолютно незнайомі люди, усі з однаковим запитанням. І найгірше було те, що я нічим не міг допомогти. Не тому, що не хотів, а тому, що компанія системно ігнорувала шахрайство на платформі.Ні в Україні, ні в Польщі, ні в Португалії, на жодному ринку OLX не хотів по-справжньому розбиратися із фродом. Це взагалі ніколи не було в беклозі! У якийсь момент мені стало банально соромно говорити, що я там працюю. І я пішов.Тому новина, що monobank запустив свій monoбазар, мене відверто тішить!Нарешті, зʼявляється конкурент та ще й у форматі, де банк стоїть посередині угоди. Це якраз той випадок, коли в гру заходить гравець, у якого безпека і гроші не «десь там», а в центрі продукту. Конкуренція з боку банку, який контролює транзакції, дає шанс, що безпека і прозорість стануть не додатком, а стандартом.Я щиро сподіваюся, що це не буде просто ще один маркетплейс, а кілер OLX 😇

#хвилинкадизайнераПро пристрасть, яка тримає в гріНещодавно розмовляв із колегою, і ми зійшлися на думці: якщо щось і привело нас до успіху в дизайні — то це була пристрасть. Не курси, не ментори, не перемоги в конкурсах. Саме пристрасть.Але не кожен має цю пристрасть. Не кожен має справу, яка настільки «гріє», що змушує тебе перетворитися на креветку перед екраном, пилити щось ночами. І не через дедлайн, а саме за браком результату.Чи став би я дизайнером, якби думав лише про гроші?Навряд. Шістнадцять років тому, коли я робив перші кроки, я просто хотів зробити технології ближчими до людей. Бо сам не міг терпіти, наскільки все тоді було незрозумілим: по кожній дрібниці — перевстановлення Windows!Мене драйвило бажання зробити краще. Створити свою версію улюбленої гри. Саме це і привело мене до першого занурення у Photoshop.Чи став би я письменником, якби йшлося лише про публікації чи славу?Точно ні. Бо мене рухає потреба говорити до людей. Відчувати, що всередині щось визріло та мусить бути сказане. Це і є творчість — моя пристрасть, що завжди тримає мене в грі.Але сьогодні популярна інша думка: нібито не пристрасть веде до успіху, а успіх — до пристрасті.Тобто: зробив щось → дістав фідбек → закріпив → виріс. Звучить логічно. Але що робити тим, у кого ще немає успіхів і взятися їм немає звідки?Пригадую, як на одній лекції Оксана Забужко сказала:«Письменник — це той, хто не може не писати».Так, можна посперечатися. Але є одне «але». Графоман, зрештою, кине. А письменник продовжить. Попри мовчання редакцій, критику та синдром самозванця. Бо пристрасть не вимагає аплодисментів, вона просто живе в тобі.Так і в дизайні.Пристрасть — це те, що тримає тебе, рухає тебе, поки результати мовчать. Поки немає дофаміну. Поки ніхто не каже, що ти молодець.Успіх не може породити пристрасть. Успіх — це її наслідок.А на початку це часто самотність, невдачі й та сама дивна, вперта енергія, яка змушує тебе працювати до третьої ночі, бо… Бо просто хочеш.