Ейдос

#хвилинкадизайнераОтже, ШІ збирає функції до обіду, MVP за день і оце все. То чому користувачі мають обрати саме ваш продукт?“Feelings Are The New Features” — моє вельми велике досідження, результати якого я публікував спочатку на UX Collective, а тепер і на Substack. І від резонансу, який відбувся після публікації цієї статті — я офігів 😁 Все почалося з повідомлення дизайн менеджерки зі Starbucks, яка розхвалила статтю й написала мені на LinkedIn, що в їх компанії вона широко обговорювана. Далі закрита дизайн-спільнота запросила мене на Q&A. А тепер, саме на основі цієї статті, я готую свій перший за 7 років конференційний виступ на WeAreDevelopers цього літа. Непогано вийшло!Реальність у нас наразі така: функціональний дизайн, який розв’язує проблеми, перестає бути перевагою — це просто банальна база. Тож що залишається? Яка така нова зброя потрібна для ефективних бізнес-перегонів? Моя відповідб: проектування не досвіду, а відчуттів.Емоційний дизайн — це більше не “приємний бонус” для еліт типу Duolingo, чи Wolt. Це єдина стійка конкурентна перевага. В статті я розбираю чотири виміри емоцій у дизайні, надаю практичний фреймворк, як із ними працювати. А ще там стільки джерел, що навіть моя дипломна робота в універи не бачила такої кількості релевантних посилань 😁Тож, друзі, запрошую вас до читання та обговорення!

#хвилинкадизайнераКороткі роздуми про Figma на тлі новин про подальше стрімке падіння цін на акції компанії. Останні оновлення зосереджені виключно на конкуренції з іншими інструментами, а не на реальних потребах дизайнерів. Figma могла б зробити значно більше з AI та змінити робочі процеси в індустрії, замість того, аби переробляти Lovable, Canva та Procreate.І мене турбує цей зростаючий розрив між очікуваннями дизайнерів і реальністю. В попередніх повідомленнях, в коментах обговорювалися вайбкодінг, OpenClaw, Agent Design як новий UX тощо. І де в цій історії Figma?..Індустрія вимагає швидких ітерацій та виконання, але дизайн-фреймворки не змінюється. Figmа залишається набором базових інструментів, які легко можуть бути перевершені більш функціонально насиченими конкурентами на кшталт Lovable, V0 та інших.Я не люблю робити прогнози, але якщо Figma не візьметься за розум, то варто очікувати великої міграції дизайнерів у якісь новий інструмент — черговий wrapper LLM, але для дизайнерів.

Ну і щоб двічі не ставати. Можливо, OpenClaw вас зацікавив і ви планували все ж погратися із ним на вихідних чи щось таке. В такому випадку, зверніть увагу також на альтернативи: Nanobot та NanoClaw. Обидвоє є відповіддями на монструозність OpenClaw (430 тис рядків коду, 52+ модулі, понад 45 залежностей), надає ті самі базові можливості (постійна памʼять, веб-пошук, заплановані задачі, інтеграції, тощо), але при цьому запаковані в ізольовані контейнери й запускаються менш ніж за одну хвилину (OpenClaw потребує 5-30 хв). NanoClaw - 500 рядків, TypeScript з використанням Claude Agent SDK. Основна фіча - контейнерна ізоляція на рівні ОС (Apple Container на macOS, докер на лінуксі). Тобто він працює в пісочниці і не має залежностей, так шо це обнуляє можливість supply-chain атак. Nanobot - 4 000 рядків коду переважно на Python в архітектурі micro-kernel. Цей не контейнеризований, але для прототипування агентів пишуть непоганий з точки зору простоти. Ну NanoClaw виглядає цікавіше для експериментів. І зменшити 430 000 рядків коду до 500 - це, звісно, потужно.

Як у Amazon практикують культуру швидких ітерацій та експериментів із ШІНевеличкий переказ балачки з Крістен Лю на UXDX (це типу платформа, що допомагає створювати середовища, в яких "неможливо створити погане ПЗ"). Мене ця тема насамперед зацікавила через те, що ШІ справді пришвидшує нашу роботу. Але я вже потерпаю від приблизно такої пастки: якщо тепер я за півдня можу зробити роботу, яка раніше займала два робочих тижні, то чим далі, тим більше від мене очікують (чи я сам очікую) за два тижні зробити в десять разів більше роботи. Так тривати далі не може. Тож я шукаю реальні кейси, як із цим пораються і опановують. Ну і відповідь коротко для мене - один у полі не воїн.__З точки зору операційного менеджменту підхід Амазон зводиться до скорочення петлі зворотнього звʼязку. Якщо раніше ми робили всілякі оцінки, писали специфікації, створювати ваєрфрейми і хайфай-макети, чекали погоджень зверху, і проєкт займав три місяці, то тепер в Амазон весь цикл скорочують до одного тижня завдяки тому, що розробник, дизайнер і PM перебувають в одному просторі весь час.Менеджмент дає такій команді повний карт-бланш на прийняття продуктових рішень на 5 днів. Тому, наприклад, якщо розробник раптово приходить до розуміння, що якусь фічу неможливо буде прикрутити до кінця тижня, вихід знаходиться за дві хвилини, а не за тиждень листувань і узгоджень. Документації більше не існує. Єдиний артефакт - працюючий код, причому забезпечити треба тільки головну логіку. Ну а тестування відбувається за допомогою синтетичних юзерів, тобто ШІ-агентів. Ви завантажуєте попередні дослідження компанії (або на крайняк просто кажете "Ти фінменеджер з 10-річним досвідом") і пишете промпт:Дій як наш типовий клієнт. Ось скриншот. Куди ти натиснеш? Що тебе бісить? Так можна зібрати 80% фідбеку за 5 хвилин і виправити грубі помилки ще до того, як результат роботи буде представлений в пʼятницю справжнім людям.[ Ясна річ, що це стосується не лише проєктів, які ви будуєте з нуля, але й легасі-проєктів. В останніх вони виділяють одну найбільш "болючу" або застарілу діляну інтерфейсу й проганяють її через такий тижневий цикл не чіпаючи решту продукту. ]

Вище Вадим розповідав про свою книгу, яка пішла вже на енний раунд допрацьовування в звʼязку з тим, що часи надто швидко змінюються і приклади й методи роботи змінюються швидше, ніж триває цикл виробництва книги. Звісно ж, я її уважно читав, аби краще зрозуміти спосіб мислення свого ліпшого друга, і побачив повноцінну оптику гештальт-психології, через яку Вадим дивиться на дизайн. Я не знаю, чи це єдино можлива оптика такого холістичного погляду на дизайн, але в епоху до ШІ вона усувала безлад в розрізнених знаннях, які ми всі отримуємо з телеграм-каналів, відосиків, виступів на конференціях та оповідях друзів. Тепер же ми не створюємо з нуля, а дивимося на дизайн, згенерований ШІ і починаємо його вдосконалювати, або руцями або вдосконалюючи первісний промпт. Тому оптика все ще потрібна, але тепер зʼявляється більш парасольковий термін Cortex-First Design. Суть його зводиться до того, що користувацький досвід існує ще до появи інтерфейсу - в памʼяті, емоціях, розпізнаванні патернів та очікуваннях, які зʼявляються за мілісекунди до взаємодії. Відтак спершу треба картографувати ментальні моделі користувачів, а вже потім приймати рішення щодо візуалу та флоу. Першим артефактом стає модель мозку користувача в конкретному контексті, а не ваєрфрейм. Штучний інтелект за замовчуванням працює інакше: для нього оптимальність вимірюється математично, а не когнітивно. Є величезна спокуса пропустити всі ці ментальні моделі і покластися на "знання" ШІ, бо його дизайн справді може здаватися доведеним до ідеалу. Однак лише на практиці ми можемо побачити, що він виявляється не до кінця зрозумілим, "психологічно чужим" для нашої аудиторії (коли ми спостерігаємо невербальне когнітивне тертя у користувачів). Все ж, треба бути людиною, щоби створювати людські інтерфейси.__Також дивився нещодавно Nate B Jones на Ютубі, ну це такий бородатий дядька який прям регулярно насипає інсайтів про ШІ-індустрію, то він каже приблизно наступне:"Ера, коли можна було просто прикрутити Ші-бота в продукт пройшла. Справжню цінність створюють ті, хто можуть завдяки ШІ надійно передбачити наступний крок користувача і не навʼязати його, а мʼяко підказати, аби полегшити його когнітивне навантаження." Очевидно, для цього треба не лише винайти технологічне рішення на базі машинного навчання чи LLM, але й реалізувати його спираючись на існуючі когнітивні патерни користувача.

Що нового в Figma?1. Figma Make тепер повертає to-do list для складних промптів, який можна відредагувати перед запуском. Це додає контролю над діями ШІ. 2. Glass Effect тепер працює не лише на фреймах, а на будь-якому обєкті - кнопках, текстах, іконках. Є й нові властивості, наприклад:• Splay - як світло викривлюється на "склі". • Non-uniform corners - кожен кут радіусу можна задати окремо• Variables support - для привʼязки glass properties до дизайн-системПобічне:3. Claude AI тепер може генерувати FigJam-діаграми прямо з промптів.4. Figma-Make прототипи тепер можна вставити прямо в Figma/FigJam/Figma Slides. 5. Plugin API тепер підтримує Figma Draw features, тобто очікуємо незабаром плагіни, які автоматизують ручне малювання, чи то пак ви зможете текстом дати команду типу "Convert sketches to variable-width strokes". Плагіни:• Оновився TCHER Design Token Generator, який автоматично генерує палітри кольорів, типографіку, пробіли і документацію з Figma-стилів.• В Figma 3d Tilt (створює 3д-перспективу для пласких елементів) підвезли нові пресети та контроль глибини. Актуально тим хто качає ізометричний дизайн. • Росте попит на ШІ-конвертери Figma -> Code (Figmentor, Locofy.ai, Anima).

Усе частіше зустрічаю статті типу Anti-AI Design Trends 2026.Копнув, і виявляється, що бренди, які надмірно покладаються на ШІ-зображення та дизайн, уже активно втрачають довіру споживачів (форбс раз, форбс два, форбс три). З однієї сторони, можна знову наголосити, що в епоху ШІ цінною стає глибина дослідження. Точність промпту і якість наданого контексту прямо впливають на аутпут. Але це вже давно очевидно. То чому ж анти-ШІ? Навіщо крайність?Тому що з ШІ ми все одно поліруємо досконалість. Щоби ШІ видав human-like недосконалий результат, ми по суті мусимо йому прописувати певну тупість, обмеженість, прагнення до порушення вивчення правил, врешті, відкидання попереднього датасету, на якому він навчився. Звучить абсурдно, чи не так? У статті вище автор пропонує звернутися до "вабі-сабі" - японської естетики, що цінує красу недосконалого, незавершеного, тимчасового, любові до асиметрії, простоти, потертостей, зношеності, слідів використання. Будь-яка людська робота має походження, історію, душу. Тексти для Ейдоса я теж пишу від руки, бо через тексти я проєктую насамперед свою любов до людей і до життя, а не доношу важливі меседжі. Наврядчи ми вже зможемо відмовитися від ШІ в своїй роботі. Але принаймні ми можемо враховувати типово людські прийомчики в нашій ручній фіналізації дизайнів:– асиметричні сітки– рукописні шрифти з нерівними базовими лініями або звичайні шрифти але з невеличким фейдінгом (ефект друкованої машинки)– зображення з зерном (аля цифрова плівка)– недосконалі відтінки (#FFFFFF -> #FFFEF7) чи вигоряння кольорів– сколи й подряпини на іконках чи контейнерах– нерівні тіні або асиметричні градієнти (імітація природного косого світла)– UI-елементи у виглядів стікерів та шматочків паперу (раптово співзвучно з моїм постом про poetcore)Що б ще ви додали в цей список чи вже практикуєте в своїй роботі?

А чи чули ви нещодавню історію про Tailwind CSS?Давайте розкажу. В 2017 році чувак на імʼя Адам Ватан (ох і прізвище) релізнув опенсорсний фреймворк Tailwind CSS. Ну тобто це набір готових дрібних класів для стилів (відступи, кольори, шрифти і так далі), з якими можна дизайн одразу прописувати в HTML, оминаючи створення CSS-класів.Фреймворк пропонувався безкоштовно, а заробляв Адам на курсах і наборах UI-кітів, які просувалися безпосередньо в документації. І от приходить ШІ. Трафік на документацію фреймворка починає падати, але популярність фреймворка злітає втричі. За State of CSS 2025, його використовує понад половина опитуваних; фіксуються десятки мільйонів завантажень фреймворку на місяць. Тим часом ШІ-асистенти зʼявляються в IDE (середовищах розробки на кшталт Cursor, VS Code) і генерують Tailwind-класи прямо там і без читання документації. Оскільки вся монетизація Tailwind завʼязана на платних продуктах, які рекламуються в документації, а трафік на неї різко падає, виручка падає на 80% від пікових значень. В січні Tailwind Labs cкорочує 75% інженерів "через жорсткий вплив ШІ". Новина швидко розлітається по соцмережах, кейс стає символом кризи монетизації опенсорсних рішень в епоху ШІ. Реально, ШІ завадив найпопулярнішому CSS-фреймворку далі масштабуватися.Так, звісно, спільнота пропонує нові підходи до монетизації, тож ставити хрест на прибутках, можливо, ще зарано. Але в усій цій історії є цікавий епізод. В листопаді 2025-го року один із розробників створює pull request про додавання файлику /llms.txt, тобто пропонує зробити документацію дружньою для ллм-ок. Такий файлик - звична зараз практика для більшості сайтів, які хочуть бути більш видимими для ШІ й генерувати звідти більше трафіку. Але Адам відхиляє цей реквест після напружених обговорень, аби не вбити остаточно людський трафік на документацію.У мене теж була троооошечки схожа ситуація. Ми натренували ШІ-агента для допомоги юзерам в роботі з нашим продуктом. Я створив понад 100 статей для knowledge base, і їх можна було зробити публічними, аби приганяти більше трафіку по ключових словах. Однак ми вирішили закрити цей контент, щоби наш бот мав інфу, яку не мають ChatGPT та аналоги в сподіванні, що це допоможе утримувати людей в продукті.

Взагалі ми багато говоримо про те, що дизайнерам потрібно опановувати ШІ, щоби бути в темі, працювати швидше, краще, і так далі. Але результат все одно вимірюється в ефективності інтерфейсів. Зробив хороший інтерфейс - люди лишаються в продукті, платять, стають амбасадорами бренду. Але наближається час Generative UI, інтерфейсів, що будуються на льоту. Я це запросто можу уявити - якщо всі правила, стилі, гайдлайни якісно прописані (що є передумовою для впровадження ШІ в дизайні, як я писав вище), то чому би ШІ їх не будувати самому, а головне — підлаштовуючись під технічну грамотність юзера, яку можна вирахувати з його попередніх взаємодій?Моя мама, наприклад, зараз просить мене замовити через Олх безперебійник для роутера у одного надійного чувака (а я все зволікаю, бо йому треба дзвонити, а не писати 🥶). А нещодавно для неї цілою пригодою було переслати на імейл однієї держустанови квитанцію, яку спершу треба було дістати в Приват24. Цілком собі уявляю, як генеративні інтерфейси лагідно поведуть її в таких задачах. Цікаво, що Якоб Нільсен гадає, що ціною таких інтерфейсів буде смерть "мʼязової памʼяті". Ніби якщо кожен інтерфейс малюється заново, то його неможливо запамʼятати й опанувати. Але ж слухайте, ну невже ми дійдемо до точки, коли прямо весь UI буде вимальовуватись на льоту? Все одно ж буде якась legacy/класична/мейнстрімна версія, яка мусить працювати, якщо ШІ відвалиться?

Мав пару років тому фотосесію для соцмереж, і, значить, треба придумати собі образи. Ну, є в мене повсякденний і діловий, а хочеться третій, новий, до купи. Я вибрав стиль dark academia. Як людина, що працює зі словом і виражає себе через слова, мені імпонує ця асоціативність із меланхолійною інтелектуальністю, любовʼю ло класичної літератури, романтизацією університетів, я сам із родини вчителів та викладачів, ну і плюс гарно шиється слово dark із нашими блекаутами. І хоча цей образ став частиною мого гардеробу, він водночас асоціюється з холодами. В теплі часи хочеться носити щось світліше, легше. Коротше, Dark academia - це скоріше про настрій, аніж про образ мислення. Згодом я чув про light academia, а оце на днях дізнався про poetcore, і хочу розповісти про нього. Вони в чомусь схожі візуально, але якщо dark academia підкреслює статус та власну елітарність, то poetcore навпаки про естестику стриманості і фокус на повільності й саморефлексії. Я про це також захотів написати, бо ми з Вадимом нещодавно говорили, як важливо інколи нічого не робити, щоби перезаряджати мотиваційну батарейку і чути свої бажання. У певному сенсі poetcore – це крайній прояв цього прагнення.І хоча я не можу сказати, що poetcore – це якась мейнстрімна течія, мені здається, що це ще одне віддзеркалення того, чого потребує наш соціум в епоху надлишку технологій: розслаблення і фокусу на собі, своєму настрої, і, врешті, самопроявленні через технологічно-незалежну творчість, навіть ціною певного відкату в стилі перед-технологічної епохи. Я навіть зустрів такий опис poetcore: «granny-chic for angsty geeks» - «бабусин шик для тривожних гіків». Ну, я думаю кожен із нас зараз трохи тривожний гік 🙂 В коментах я просто накидаю кілька релевантних картинок про poetcore, в яких ви побачите певну спільну візуальну складову, але з точки зору дизайну тут скоріше можна зчитати запит переважно зумерів на паперові відтінки й текстури в інтерфейсах, а також тягу до гуманістичних антикв та мʼяких гротесків в поліграфії. Може бути актуально, якщо ви реалізуєте довгі формати типу лонгрідів чи сторітел-лендингів.