Чи може Україна виробляти власні чипи? Мінцифри обіцяє до 2030 року побудувати завод із виробництва напівпровідників (110–180 нм), зокрема для оборонки. А я ніяк не можу вирішити, що про це думати. Прочитала два матеріали DOU, які добре доповнюють одне одного. Перший — велике інтерв'ю з інженером Melexis Олександром Чечковим, який понад 50 років у мікроелектроніці. Другий — новина про те, що Capgemini зібрала в Україні першу команду з шести фахівців, які проєктують логіку чипів (серед клієнтів компанії Arm та Intel Foundry). Чечков ставиться до ідеї заводу скептично й називає її «радше лозунгами». Його аргументи: під час війни один ракетний удар знищує мільярди, вкладені у фабрику. А головне, завод не можна просто купити: потрібна школа мікроелектронного дизайну, якої в нас зараз немає. До речі, цікава деталь: у радянські часи українська школа розробки була сильною (ЦРУ оцінювало відставання приблизно на 10 років саме за технологією, а не за дизайном), але вихід придатних мікросхем був 10% проти 60–70% у США. Тобто перевага завжди була в головах, а не в цеху. Тому Чечков пропонує інший шлях: дизайн-команди без власного виробництва (fabless), як у Melexis чи Apple. Історія з Capgemini якраз про це. Компанія не виготовляє жодної плати, українці програмують логіку. І тут же вилазить головна проблема — кадри. Одного такого інженера готують понад 7 років, і попит перевищує пропозицію не лише в нас. Що я про це думаю? Чесно, не знаю, бо я не спеціаліст. Оборонна автономія (не купувати мікросхеми подвійного призначення в інших) звучить переконливо. Але боюся, що повний цикл ми не потягнемо ні за грошима, ні за часом. Хоча є нюанс. Мінцифри зазвичай виконує обіцяне, а ще багато чого не розповідає з міркувань безпеки. Тому списувати цей план як «лозунги» я б не поспішала. Команда Capgemini, як на мене, гарний перший крок. Щоб мати мізки на експорт, їх спершу треба виростити. Сподіваюсь, що усі не виїдуть потім. А що думаєте ви про ідею власного заводу чипів в Україні?