Три роки тому я рахувала, якими дорогами тепер їздять українські вантажівки. Дані Ларді-Транс показали, що війна розвернула логістику з напрямку північ–південь на захід–схід, а весь трафік стягнувся у трикутник Київ–Умань–Хмельницький і на дорогу Хмельницький–Тернопіль–Львів (це моя аналітична робота 2023 року).І ось голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин в інтерв'ю «Текстам» називає ті самі напрямки: Львів через Тернопіль, Вінницю, Умань. Каже, що вони вже перевантажені й частину доведеться перебудовувати до першої категорії. Приємно, коли електронні системи держави підтверджують те, що видно з відкритих даних.Проблема в тому, що грошей немає. На утримання і ремонт доріг у 2026 році заклали 4,6 млрд грн, тоді як лише на якісне утримання Сухомлин називає мінімум 40 млрд на рік (а Дорожній фонд, якби працював за призначенням, дав би близько 170 млрд). Бітум за кілька років подорожчав учетверо й майже повністю став імпортним. Діра колосальна, і бюджет її не закриє ні зараз, ні одразу після війни.Звідси й теза Сухомлина: платні дороги та концесії для нас питання часу, а зовнішнє фінансування стає одним із небагатьох реальних джерел. І перший живий приклад уже є.Польща заявила, що готова збудувати платну дорогу Краковець–Львів (коло 80 км, продовження автобану А4), причому плата за проїзд піде до польського бюджету. Будувати пропонують у 2027–2028 роках, не чекаючи кінця війни, за зв'язаним кредитом або концесією (про це писав ЦТС).Тут раджу читати обидві сторони дискусії, з урахуванням того, хто говорить. Головний адвокат польського варіанту Віктор Довгань є радником тієї самої агенції ARP, яка просуває цей проєкт. Головна критикиня Алла Карпенко представляє консорціум, який колись вклав приватні гроші в підготовку цієї дороги й досі не може розрахуватися з державою. Інтерес мають обидва, і це варто враховувати.Аргументи критиків наступні. У польських заявах це не «допомога Україні», а «експортна магістраль на Близький Схід». Головне вузьке місце на кордоні — це пункти пропуску, а не покриття. А профільні Мінрозвитку й Агентство відновлення взагалі кажуть, що жодних угод не бачили і в переговорах не беруть участі.І все ж моя позиція радше прагматична. Потреба настільки велика, що треба пробувати все й одразу, не чекаючи кращих часів. Я вже писала: треба знайти мінімальний бюджет на утримання через донорів і міжнародні кредити (бо 4,6 млрд це навіть не половина мінімуму) та запустити один-два прозорі пілотні ППП із заздалегідь гарантованим фінансуванням виплат. Польський кредит тут просто ще один інструмент.І показово, чим закінчилася сама конференція в Гданську (25–26 червня). З транспортних грошей там підписали не кредит на цю платну дорогу, а €50 млн гранту на дорожні розв'язки та €120 млн на пункти пропуску й під'їзні шляхи. Тобто перші реальні кошти пішли на справжнє вузьке місце, а автобан Краковець–Львів поки що лишається планом. Це й підтверджує мою думку: гроші приходять різними каналами й малими порціями, тож треба працювати одразу з усіма.#дороги