Блог економіста | Наївна кліматична політика ЄС? На дискусії 4 березня польські учасники...

Наївна кліматична політика ЄС? На дискусії 4 березня польські учасники говорили про те, що проблема в тому, що частина кліматичної політики ЄС працює занадто шаблонно і не завжди дає той результат, який декларується. Кароль Венус, президент Асоціації відповідального енергетичного переходу, прямо сказав, що кліматична політика не має бути наївною. А Владзімеж Еренхальд, головний енергетичний експерт Союзу підприємців і роботодавців, підтримав цю тезу, наголосивши, що сьогодні не можна дивитися на неї лише як на питання покращення клімату - треба дивитися і на промисловість, і на енергетичну безпеку, і на довгострокову конкурентоспроможність. Чому “наївною”? Бо скорочення викидів усередині ЄС ще не означає скорочення викидів у світі. Кароль Венус навів приклад: якщо Європа перестає виробляти сталь, це не означає, що сталь зникає як товар. Її просто вироблять десь інде — наприклад, в Індії, а потім ще й перевезуть назад до ЄС. Тобто в глобальному масштабі викиди не обов’язково зменшуються. Виходить парадокс: ЄС звітує про прогрес, а реальні викиди лише “переїжджають” в інші країни. Кароль Венус підкріпив це ще й цифрами. За його словами, якщо порівнювати з 2000 роком, у 2024 році викиди CO₂ в ЄС зменшилися приблизно на 1 млрд тонн, тоді як у глобальному масштабі вони одночасно зросли майже на 15 млрд тонн. Його висновок такий: ЄС не стільки зменшує викиди, скільки частково експортує їх назовні разом із виробництвом і частиною конкурентоспроможності. Другий великий перекіс - це підхід “один розмір для всіх”. Кароль Венус каже, що ситуація Польщі та Іспанії є різною, зокрема через різну структуру енергетики і різні кліматичні умови. Але ЄС часто намагається накладати схожі рамки на країни з дуже різною стартовою позицією. Для Польщі це означає конфлікт між кліматичними цілями і реальною залежністю від вугілля. Для України це конфлікт між зеленим переходом, війною і потребою виживання важкої промисловості. Ще одна тема, яку підняв пан Венус: навіть там, де ЄС уже зібрав гроші на трансформацію, вони не завжди пішли туди, куди мали. За його словами, у Польщі Верховна контрольна палата вказувала, що в 2013–2023 роках на кліматичну трансформацію було спрямовано лише 1,3% доходів від продажу CO₂. Якщо це так, то проблема не лише в амбіціях політики, а й у тому, що її інструменти працюють криво. Тобто реалістична кліматична політика, на думку учасників дискусії, - це коли рахуються не лише локальні показники, а й глобальний ефект, ціна для промисловості, питання безпеки і різні стартові умови країн. Бо інакше можна отримати дуже європейський, дуже моральний і дуже дорогий результат, який не знижує глобальні викиди, але знижує конкурентоспроможність. І це великий виклик для ЄС.