Дизайн-борщ

💊 Вітаміни для дизайнер(ки)а. Мій досвід (той самий пост, тільки тепер без гіфки, бо ну її в сраку 🙃)Я за 15 років дизайнерської карʼєри чимало сиділа за компʼютером, іноді по 12 годин на добу і я (увага!) була ЩИРО ВПЕВНЕНА, що професійні хвороби пройдуть повз мене і це був великий міф. Так дивно, що це про мене. Ніхто не говорить про це з нами, як нам бути здоровими дизайнерами. Поки ми вирішуємо, як краще про себе турбуватись, думаємо про походи до лікарів, є очевидні речі, які можна почати поправляти легше, за інші. Це зокрема авітаміноз, з яким стикається кожна людина. Вітаміни — це лише один зі способів собі допомогти. І це дійсно працює, але не так швидко, як всі про це розповідають, і це теж важливо знати наперед.Розкажу, що я приймала і в якій послідовності — раптом комусь буде корисно.Перш за все, я б не робила цього, якби не мала величезне погіршення свого здоровʼя у різних галузях. І через те я здавала аналізи, які показали мені мої мінуси. Я рекомендую теж піти цим же шляхом – спочатку до лікаря, бо можна лікувати конкретно ваш стан, але у вас швидше за все теж є дисбаланси цих вітамінів, бо вони зараз зустрічаються у всіх. 🧴 А+Е разом з вітаміном ДЯ почала з вітаміну Д, бо в мене був жахливий його дефіцит. Я пила по 20 тис одиниць, тоді як більшість може починати від 2 тис і пити щоденно навіть 5 тис одиниць. У всіх, кого я знаю, він теж є — особливо у нас, людей, які живуть в моніторі і не бачать сонця. Якщо ви взагалі не знаєте, з чого почати — починайте з Д. Це найбезпечніша точка входу.А+Е я приймала курсами, бо вони жиророзчинні і працюють у звʼязці.🌿 Селен і йодЦе окрема історія, дуже про щитоподібну. Дизайнерська робота — це часто стрес, недосип, цигарка (до речі, я кинула палити!) і кава замість їжі, і щитовидка від цього втомлюється першою. Я відчула значну різницю після селену з йодом, але це точно те, з чим краще не гратися, а здати аналізи. Плюс мій батько був ліквідатором аваріїї на ЧАЕС, а я живу на території Волині та Полісся, які зазнали радіоактивного забруднення, і тому нам треба йодовмісна терапія частіше, ніж іншим. 🐟 Омега-3Це для мозку, для шкіри, для всього. Прийом омеги — найбільш «непомітний» з усіх, ти не відчуєш ефекту наступного тижня, але через кілька місяців помічаєш, що шкіра краще, концентрація краще, і взагалі ти ніби трохи більше людина, а не зомбі, але думаю сенс в тому, що я приймала його після фолієвої кислоти і кількох курсів вітаміну Д і А+Е. ⚡️ МагнійМагній — це для тих, у кого «не виходить розслабитись». Якщо ви знаєте про що я — то ви знаєте.) Магній я планую повторювати курсами, бо це не та штука, яку можна пропити один раз і забути. І так, це саше, що пʼються увечері, на ніч.⏳ І найголовніше — про часІ от тільки після РОКУ повноцінного прийому вітамінів я змогла відчути, що в мене трошки більше енергії на базовому рівні. Не «вау, я можу гори перевертати», а просто — стабільне відчуття, що ти можеш існувати, працювати і ще іноді лишається щось іще. Рік. Не місяць, не три. Рік.🔜 Що далі планую— пропити вітаміни групи В— повторити магній— дійти до вітаміну К (про нього майже ніхто не говорить, а він класно працює в парі з Д) 💬 Найголовніша порадаКраще здати аналізи з лікарем і йти за результатами, а не за порадами з тіктоку чи з постів дизайнерок з телеграму (так, і мого теж 🙃). Але якщо аналізи прямо зараз — недосяжна історія, то можна почати з вітаміну Д. Бо дефіцит його — у всіх. Це майже статистично безпечне припущення. Але це саме він дасть вам змогу прокидатись щоранку без жахливого відчуття, що ти йдеш на страту. І окреме питання, яке мене не відпускає: як взагалі говорити про ці проблеми з дизайнерськими хворобами і хто саме має про це говорити? Лікарі, до яких ми не доходимо, чи самі дизайнери, які ледь вилазять з-за компʼютера? Хто має розповісти про спину, очі, нерви, щитовидку, дефіцити? Словом, німа сцена. Якщо у вас є свій досвід — діліться в коментарях, бо нам усім це дуже потрібно.❤️Бережіть себе. Дизайн почекає, а ви — ні. ❤️

🎓 Курс «Бренд-айдентика» у Ninja School — від Шури Герасименко8 тижнів, 15 онлайн-занять, чого якраз буде досить, аби вникнути в тему. )Запрошена спікерка — Віка Москофіді із Dviйka.Лекторка — Шура Герасименко, незалежна бренд-дизайнерка з 12-річним досвідом. Серед клієнтів — Microsoft, Strichka, Український дім фотографії, Три ведмеді, Mokosh Flowers, Revv One. Нагороди: Red Dot (2018, 2024, 2025), Awwwards 2025, FWA 2025 і багато інших.Чим курс відрізняється від інших, які ви могли б побачити:— Студенти роблять айдентику для справжнього клієнта, не для вигаданого навчального кейсу. Кожен працює зі своїм проєктом індивідуально — не в групі, не з однаковим брифом на всіх. На виході — самостійний бренд-кейс у портфоліо: логотип, кольорова палітра, типографічна система, адаптації під диджитал і друк.— Роботи перевіряє Шура особисто, не куратори, вона приділяє час кожному без посередників.— Логотип, шрифти, кольори, патерни — це окремі елементи. Айдентика — коли вони працюють разом і не розсипаються при зміні контексту. 15 занять саме про цей перехід — від «зробити логотип» до «вибудувати бренд». Круто проходити таке з кимось свідомим і практикуючим.— Окремий кейс — як Шура вибудовує власний бренд. Серед українських дизайнерів вона один з найсильніших прикладів того, як виглядає послідовно вибудувана стратегія постів і сторітелінг про власні проєкти. Працюючи з нею напряму, маєте змогу подивитись зблизька, як це працює зсередини. У більшості курсів з бренд-дизайну цього не отримаєш.Будете проходити курс — розпитайте і для мене і розказуйте фідбеки, бо навчання обіцяє бути дуже толковим🔗 Приєднатись до курсуЦе партнерський пост, любі.

Постери про Київ нарешті в Україні!Kyiv Posters, проєкт любові і присвяти Києву відкривається 14 травня, о 19:00, в культурному просторі @squat17b. Ця виставка народилась як спроба розповісти про Київ нашим колегам та гостям за кордоном — саме мовою дизайну, ілюстрації та каліграфії. Ми запросили українських дизайнерів і дизайнерок, ілюстраторів та ілюстраторок, каліграфів і каліграфок створити плакати або надати роботи, створені раніше, щоб через них показати власне бачення міста. Для нас важливо, що автори й авторки проєкту — не лише кияни й киянки: вони походять із різних міст України, але всіх їх об’єднує особливий зв’язок із Києвом і любов до нього.Плакати проєкту увійшли до архіву Музею дизайну в Цюриху, а також були представлені на виставках Kyiv Design Week у Цюриху, Колективна виставка «Crossroads of Time» в Thomas Kurer Galerie (2023), медіа-експозиції в MacPaw Space (2023), Kyiv Design Week у просторі Академії Бойчука (2024) та в межах Cafe Kyiv у Берліні (2026).Водночас саме в Києві проєкт уперше буде представлений як повноцінна виставка — з усією колекцією плакатів і експозицією, що триватиме понад місяць.Кураторка проєкту:@olha_protasova_illustrationКураторка від культурного простору Squat 17b:@nadiia_antonetsАвтори:@[email protected]@gusev_art@happynewbrush@bulanovd Dmytro [email protected]_lettering Катя Яцушек-Яремій@marikinoo@mykolakovalenkostudio@odesacityletters@risographicus@alexkorchevski@[email protected]Ольга Протасова@paulrmnk@visual_bychenko@[email protected]@vikatavita@gutsulyakstudioВідкриття виставки супроводжуватиме спеціально створений для цієї події каліграфічний перформанс від школи АртіЯ. Виставку організовано спільно Design4Ukraine та культурним простором Squat 17b.Вхід на відкриття та протягом усієї тривалості виставки — вільний, із можливістю зробити донат у комфортному для вас розмірі. Усі зібрані кошти будуть передані ГО «Крила Маґури» на підтримку 80-ї Галицької бригади, як ає дуже близька серцю Дизайн-борщу. Плакати з виставки можна буде придбати; 100% отриманих коштів буде спрямовано на благодійний збір.Тривалість виставки: 15 травня — 17 червня, (вул. Терещенківська, 17б)

САМІ росіяни проти власного павільйону на Бієнале. Поки російський павільйон відкривається у Венеції — містом розходяться афіші. Вони виглядають як звичайна культурна програма бієнале: імена авторів, дати, теми. Але на кожній — одне слово: CANCELLED. Because the author was killed by Russia.Вікторія Амеліна, Ніка Кожушко, Володимир Вакуленко, Ігор Малахов – і сотні інших на Invisible Pavilion — проєкт NAU, мережі асоціацій підтримки України в Італії. QR-код на кожній афіші веде до цифрового архіву їхніх робіт і проєктів які могли б існувати.Але є деталь яку важливо сказати окремо.Цю акцію підтримують етнічні росіяни, що проживають у Венеції, і інші культурні активісти — і самі вони НЕ ХОЧУТЬ відкриття російського павільйону І ВИМАГАЮТЬ ЙОГО ЗАКРИТТЯ. Варто просто знайти пости Катерини Марголіс і побачити, як багато зібрано там людей, в кого стоїть в біо, що вони вчились в російських вузах. Мене здивувало те, що я бачу. Тобто вони все-таки здатні на активні дії, і не тому що їх змусили обставини чи люди. А тому що розуміють: культура не може бути нейтральною коли за нею стоять імена вбитих. Це важливіший аргумент ніж будь-яка санкція — бо він знімає питання про "антиросійськість" чи "проукраїнськість", яка в Італії, що живе з дуже сильною пропагандою проти України, залишає в людях тільки питання про людяність. Це позиція користі, яка допомагає нам виграти і завершити цю війну і долати пропагандистський вплив. То якщо у цих росіян вийшло побачити хто є хто — то чому не виходить у решти, хто досі називає це "спецоперацією"?Вчора сюжет про Invisible Pavilion відкрив вечірні новини TG3 — головного телеканалу Італії. В кадрі – українка Зоя Звинятківська, що долучилась до цієї акції. Дизайн плакатів – Ольга Кузовкіна. https://www.facebook.com/reel/1297145499059534

Давайте заберемо те, що оплатив Ханенко. Можливо, саме час для радикальних рішень? Нам потрібна тимчасова секвестрація павільйону як САНКЦІЙНОГО АКТИВУ — за аналогією з заморожуванням яхт, рахунків і нерухомості. Павільйон в Джардіні є державною власністю рф на території ЄС. Прецедент заморожування державних активів росії в ЄС існує.Під час Другої світової Бієнале перейшла під контроль італійського фашистського уряду. Востаннє виставка відбулась у 1942 році, після чого павільйони в Джардіні зайняла армія — британський павільйон був тимчасово перейменований на "Павільйон Королівської армії".На кінофестивалі 1941 року нагороду Коппа Мусоліні отримав нацистський пропагандистський фільм. Після війни організатори Бієнале визнали видання 1940-1942 років недійсними і виключили їх з офіційної нумерації.Питання яке тепер висить у повітрі — чи знайде Бієнале сміливість зробити те саме з 2026 роком після того, як все скінчиться? Чи ці чотири дні прев'ю з російським павільйоном теж будуть визнані "void"? Бо що ще я можу вам сказати?Замало Туапсе і Пермі.

‼️ російський павільйон у Венеції збудований за гроші українського мецената Богдана Ханенка — того самого, чия колекція стала основою Музею Ханенків у Києві.Це структурна метафора того, як взагалі росія будувала свою культурну присутність у світі — за чужий рахунок, під своїм прапором, стираючи спадщину і привласнюючи її собі. Ці процеси досі не зупинені, як ми бачимо з прийняттям Цивільного кодексу, що нівелює неповність реєстрів спадщини сьогодні, але 9 травня росія повертається на Венеційське бієнале вперше від початку повномасштабного вторгнення. 🗿Реакція багатьох міжнародних мистецьких інституцій на присутність Росії — це не нейтральність, це вибір. Зрештою, міністр культури Італії ініціював перевірку санкцій, деякі країни вирішили НЕ брати участі в бієнале, тоді як ми все ще будемо там. Але кожен обирає своє – і робить найбільш енергоощадний вибір із можливих. Я дала коментар медіа 24 Канал для великого матеріалу про це повернення і хочу розгорнути одну думку, яка в статті залишилась стислою.Україна б'ється за свою присутність у Венеції і мистецькому світі — і ідейно наш павільйон завжди сильний. Але системної культурної стратегії, яка б утримувала увагу між бієнале, досі немає. Ми говоримо про нього надто близько до початку. Без скоординованої роботи МЗС, Мінкульту і професійної спільноти — цю битву не виграти. Повний матеріал — у посиланні. ↓

🗓 Всесвітній день дизайну – сьогодні! Вітаю вас і себе з ним!І якщо ви у Києві, будь ласка, приходьте на події, які якраз для вас. Тема цього року від ICoD — «Міжпростори» (The Spaces In Between): про те, що відбувається між точками контакту, між людьми, між ідеєю і досвідом. Не об'єкти і не результати — а те, що між ними, і всі складності, які це супроводжують, докладаються. У Києві цей день святкують повноцінною програмою, яку організували Design for Ukraine і KyivUX:— 14:00 — «День у житті дизайнера» з Юлією Молчановою, Софією Ляховою, Ольгою Протасовою та Євгеном Трусановим — для тих, хто хоче зрозуміти професію зсередини (КНУБА + онлайн)— 14:00 — воркшоп з інклюзивного UX-дизайну для авіації (DHUB, офлайн) із Юрієм Грановським та Катериною Чжан. — 16:00 — дискусія «Доступний дизайн: між свободою творців та гідністю користувачів» у Музеї Ханенків (офлайн + онлайн) з Анастасією Савушкіною, Діаною Міфтаховою, Ганною Рудик. — 19:30 — вечірка «Міжвечір'я» у Squat17b з живою музикою та благодійним аукціоном на підтримку Першого окремого медичного батальйону. Гостьові барледі з тематичними донатними коктейлями наливають Юлія Лободюченко та Надія Перевізник. — спілкування— live-виступ Klüb 34Реєстрація на всі події — на kyivux.org/international-design-day-idd-2026ЗАПРОШУЮ ЩИРО!

🖼 Ілюстротека — у Мистецькому арсеналіСьогодні, 2 квітня, відкривається виставка «Ілюстротека. Українська ілюстрація в діалозі двадцятих» — і вже сама назва говорить про амбіцію: не огляд, не ретроспектива, а саме діалог. Між графікою першої третини ХХ століття і тим, що відбувається в українській ілюстрації зараз.Куратори Олег Грищенко та Олена Старанчук з групи Pictoric зібрали в одному просторі Нарбута, Падалку, Ковжуна, Кричевського, Бойчука — і поруч ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва, Тані Якунової, Жені Полосіної, Ані Іваненко, Оксани Були, Анни Сарвіри, Грасі Олійко, Олександра Шатохіна та інших. Чотири зали: обкладинка, школи графіки, дитяча ілюстрація, ілюстрація поза книгою.Варто підкреслити: велика виставка присвячена саме ілюстрації в Арсеналі — це рідкість. Ілюстрація в Україні має потужну живу сцену, але інституційна увага до неї на такому рівні трапляється нечасто. Тим цікавіше, що це відбувається зараз — після насиченого минулого року, коли українська ілюстрація активно заявляла про себе на різних майданчиках.📍 Мистецький арсенал, Київ🗓 До 10 травня, ср–нд, 12:00–20:00

🏛 Український сучасний шрифт, а конкретно його скетчбуки і дизайни, тепер є у колекції V&AДизайнерка Катерина Королевцева поділилася новиною: скетчі та начерки шрифту Misto (2019) — присвяченого Славутичу — тепер є частиною постійної колекції Victoria and Albert Museum у Лондоні.Це один із найбільших музеїв мистецтва й дизайну у світі, заснованого у 1852 році. На жаль, роботи поки ще не оцифровано, але їх можна забронювати для перегляду у Prints and Drawings Study Room, і у них зазначена атрибуція сучасної української дизайнерки. Але тут важливий контекст.V&A — не просто престижна адреса. Це один із небагатьох великих світових музеїв, що реально і послідовно працює над деколонізацією своїх колекцій: першим серед рівних відкрив постійний простір, присвячений темі «вкраденого» мистецтва, і наприкінці цього року проводить велику конференцію, присвячену українським артефактам та мистецтву у своїх фондах.На цьому тлі інтерес до актуальної сучасної шрифторобської роботи з України — не випадковість і не жест. Це сигнал поваги і поступової роботи. І, що не менш важливо, — крок до того, щоб український голос був збережений у тих колекціях, які формують канон.ПосиланняЄ імперії, що вміють переглядати себе. Це не скасовує їхньої складної історії, але відрізняє їх від тих, хто на таку роботу нездатний принципово і вміє тільки недолуго вкрасти.

Як утворюються хороші росіяниПоки справжні ракети щодня вбивають українців, росіянин, який зі сцени Оскара закликав «зупинити всі війни», не назвавши жодної конкретної, — освячує свій Оскар у паризькій церкві й жартує про «нашу ракету».Тобто він розуміє, що його Оскар — це та ж ракета, але йому смєшно. Ще більш ганебним є факт, що священника Умінського РПЦ позбавила сану за те, що виступав проти російсько-української війни, і лише Константинопольський Синод повернув йому священство. Тобто людина розуміє, що робить держава, громадянином якої він є. Але обирає глузувати з освячення речей: за тлумаченням церкви — це благословення речі як зв'язку з Богом, і точно не перформанс із жартом про «нашу ракету», "яка різниця", "давай освятимо ще й це". А давай присвятимо перемогу в фільмі, який не вирішив абсолютно нічого, крім питань вашого піару, Богові! Давай поглузуємо з того, що ми могли б вибрати чинити діяльні вчинки, але зробимо абсолютну хуйню. Це насмішка над самою ідеєю того, що в житті може бути щось святе — і навіщо тоді обирати, освячуєш ти Оскар, ракету, свій шлюб чи будівлю.Ось так і народжуються хароші рускі: розуміючі до кінця, що робить їх власна держава, але повністю ігноруючі здоровий глузд. Оумай, ето же сміешно, какой смєшной рускій фльор. Візьми ситуацію з вигодою для росіянина, додай трохи "ми протів вайни", розбав "ето другоє", "давайтє сматрєть на вєщі пад другімі угламі" і доводимо до кипіння ігнором українців. Цього року фільм геніально сильний Чернова «2000 метрів до Андріївки» не потрапив навіть до п'ятірки. Захід послідовно нагороджує російський «тихий опір», відсуваючи українські голоси, які називають речі своїми іменами. Бо хороші росіяни не змушують тебе робити вибір. А ми змушуємо розбиратись і обрати дію. У дизайні відбувається те саме — тільки без червоних доріжок, але не забувайте говорити про це і відстоювати українське, тобто нас із вами, вас самих. Не треба самоцензуруватись щодо цього.