Дизайн-борщ | Що таке «російські шрифти» і чому ми їх не ставимо в дизайн?Після кейс...

Що таке «російські шрифти» і чому ми їх не ставимо в дизайн?Після кейсу з Живчиком питання повторюється: а що, шрифт теж має національність? Має. І ось у чому суть, чому в черговий раз ми бачимо, що дизайн це дуже політично.‼️ «російський шрифт» — це не про кирилицю. Кирилицею пишемо й ми. Це про дві різні речі, які варто розрізняти. Перше — походження. Шрифт намалювала конкретна людина чи словолитня. Дуже часто буває так, що шрифт роблять за кордоном, але оскільки їм довго і не в тєму вчитись малювати кирилицю, то на неї кличуть не нас з вами, не болгар, не білорусів, а саме рускіх. Що взагалі-то погано для нас як для країни, в якій найстабільніший сегмент — саме креативна економіка.Якщо автор працює в рф-ії, кожна комерційна ліцензія — це гроші в російську економіку під час війни. Road Radio з етикетки Живчика зробила олена ковальскі, словолитня Glen Jan, уфа. Купуючи такий шрифт, бренд платить країні, яка нас вбиває. Вона з них платить зарплати воєнним, збирає шахеди, катує наших людей і вивозить наші ресурси на ці гроші. Деяким дизайнерам ліньки думати про дизайн як про економіку, бо вся популярна культура говорить нам, що треба менше напружуватись, робити свою роботу і що можна навчитись всьому за короткий курс дизайну від якогось додіка дизайнера з незрозумілим досвідом. Друге — автори, які брали участь у російських проєктах. Є українські дизайнери, які розробляли айдентику окупованого Криму чи російських шкіл дизайну. Чи треба користуватись здобутками таких авторів, якщо це напряму підпадає під колаборацію? Є випадки, коли людина мусить це робити, бо це загроза життю і здоров'ю — а є випадки, коли точно відомо, що це колаборанство. Шрифт може бути навіть не російським за автором, але зрослим у пам'яті з ворогом. Автор може розповідати вам, що він «хароший росіянин» — це нікуди не дінеться.І те, і те — підстава НЕ ставити. Перше — етика й гроші. Друге — сенс і пам'ять.ЯК ПЕРЕВІРИТИ ШРИФТ, ПЕРШ НІЖ БРАТИ ЙОГО В РОБОТУВам треба назва шрифта. Якщо не знаєте — киньте зразок у WhatTheFont або Fontspring Matcherator (з кирилицею працюють гірше, але назву часто дають), є китайський Font Identifier (працює з усіма шрифтами) і додаток Шрифторіз для Google Chrome, зроблений українцями, якщо треба подивитись на сайті, що за шрифт. Пробийте автора. Вбийте назву + «font» у пошук, відкрийте картку на MyFonts чи Behance — там видно дизайнера, словолитню та геолокацію. Уфа, Москва, СПб — стоп. Запамʼятовуйте студії, москалі дуже часто перевзуваються. Шрифт може мати кирилицю, може мати літери І та Ї, бо це вимога для якості шрифта, аби могти стати в категорії продажу "розширена кирилиця", і бути російським при цьому, дивіться авторів. Якщо в шрифтах є буква ьі, але немає і, чи ї – це точно російський шрифт, вони люблять українців так принижувати.) Перевірте шлейф. Пошукайте, де шрифт уже жив. Якщо він на пакуваннях, формі чи символіці ворога — він уже не нейтральний, хоч би хто його малював. Завдання з зірочкою: автор міг переїхати в Дубай чи іншу країну, тому дивіться на контекст, а не лише на поточну адресу.Сумніваєтесь — запитайте у фаховій спільноті: Дизайн-борщ, дизайнер(к)и з іменем. Краще згаяти годину на перевірку, ніж випустити національний бренд у вбранні ворожого сухпайка.І про юридичний бік, бо його вже питають. Він поки догори ногами: є проєкти заборони шрифтів російського походження для державних документів і відзнак, є вже діюча заборона російського ПЗ для держсектора зі штрафами. Загальної готової «постанови про шрифти для всіх» наразі немає — але напрям руху однозначний, коридор звужується. Бізнесу розумніше діяти на випередження, ніж чекати прямої заборони. Штрафи і судові позови будуть не за горами. Шрифт ніколи не «просто шрифт». Він завжди вже десь жив, його робили живі люди з певною етикою. Перевірити, де саме він жив — це не паранойя. Це частина роботи дизайнера, що лежить у його ПРЯМІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.